Рішення № 14942083, 28.01.2011, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 2-45/11/1231

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 р. Стахановський міський суд Луганської області, в складі:

СуддіЄвтіфієва В.М.

Секретарі Стребкова О.О.

За участю відповідача Публічно акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», в особі представника Борисенко Л.М., за участю відповідачки ОСОБА_6, її представника в ОСОБА_7, за відсутності відповідача ОСОБА_8 за участю його представника в особі ОСОБА_9;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічно акціонерного товариство «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_8, ОСОБА_6, про солідарне стягнення за договором кредиту, зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до Публічно акціонерного товариство «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсним договору поруки, стягнення сум сплачених за договором поруки, суд

В С Т А Н О В И В:

В мотивуванні вимог позивач вказав, 20 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 014/04-02/619 (надалі - Кредитний договір), у відповідності до умов якого Позивач надає 1-му Відповідачу кредит у сумі 24670.00дол. США з виплатою процентів за його користування в розмірі 13.5% річних, з кінцевим терміном повернення - 19.08.2022 р.

Відповідно до п. 1.4.1.1. Кредитного договору, Позивач 11 вересня 2007 року, згідно меморіального валютного ордеру № 04-02/619, надав 1-му Відповідачу кредитні кошти в сумі 24670,00 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят) дол. США, і тим самим повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.

За умовами Кредитного договору (п. 1.4.1.4.), 1-й Відповідач зобов'язався сплачувати Позивачу до 15 числа кожного місяця кредит щомісячними платежами, згідно графіка погашення кредиту (додаток № 1 до договору). За рахунок кожного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту (копія Кредитного договору з Додатком №1 додаються).

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, Позивачем 24 листопада 2008 року укладено договір поруки № 1 із ОСОБА_6 Сторони за договором поруки встановили, що 2-й Відповідач на добровільних засадах приймає на себе зобов'язання перед кредитором - Позивачем відповідати за зобов'язаннями 1-го Відповідача, які виникають з умов Кредитного договору, у повному обсязі цих зобов'язань.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, поручитель за договором поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов'язань, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від знання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На підставі ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати кредитні кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених довором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

1-м Відповідачем не виконуються умови Кредитного договору в частині своєчасного погашення основної заборгованості за кредитом та своєчасно не оплачуються проценти за користування кредитом, а саме станом на 03 листопада 2009р. прострочена кредиторська заборгованість становить 22555.35 дол. США, яка за курсом, встановленим НБУ складає 180374,91 грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2018,98 дол. США, яка за курсом, встановленим НБУ складає 16 145,76 грн. не сплачено.

Порушенням зобов'язання, у відповідності зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

1-й Відповідач прострочив виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У порушення вищевказаних норм закону та умов договору, 1-й Відповідач зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує. Незважаючи на письмову вимогу Позивача про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 03 листопада 2009 року 1-й Відповідач погашення заборгованості за кредитом та процентами не здійснив. Відповідно до п. 4.1.1. Кредитного договору встановлено, що за порушення; троків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом, передбачених положеннями Кредитного договору, позичальник (Відповідач) сплачує кредитору (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час зникнення заборгованості від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Станом на 03 листопада 2009 року Відповідачу нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 119,53 дол. США, яка за курсом НБУ становить 955,88 грн. та за порушення сплати кредиту згідно Кредитного договору 31,94 дол. США, яка за курсом НБУ - 255,42 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за Кредитним договором, яка виникла у зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань 1-м Відповідачем, станом на 03 листопада 2009 року складає 24 725 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) доларів 80 центів США, яка за курсом НБУ, встановленому на дату розрахунку, становить 197731грн. 97коп.

У відповідності до п. 1.9.1. Кредитного договору, у випадку невиконання позичальником умов договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

Відповідно до пункту 5.1. розділу 2 договору поруки, 2-й Відповідач взяв на себе зобов'язання, що в разі невиконання 1-м Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, 2-й Відповідач несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що й 1-й Відповідач, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки.

Крім того, пунктом 3.5. договору поруки визначено, що у випадку невиконання 1-м Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, 2-й Відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком у письмовій вимозі протягом 5-ти банківських днів з дати її отримання.

2-й Відповідач 07 листопада 2009 року особисто отримав письмову вимогу про виникнення простроченої заборгованості за Кредитним договором 1-го Відповідача та вимоги щодо її сплати відповідно до договору поруки, проте заборгованість до теперішнього часу не погашена (копія додається).

Згідно п. 2.3. договору поруки, зобов'язання 2-го Відповідача перед Позивачем є безумовними й ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаними в Кредитному договорі, не потребують.

У зв'язку з порушенням 1-м Відповідачем зобов'язання, забезпеченого учительством, він та поручитель - 2-й Відповідач - відповідають перед позивачем, як солідарні боржники, у повному обсязі, включаючи сплату повного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків відповідно до умов пункту 2.1. договору поруки та вимог ст. 554 ЦК України.

Таким чином, зобов'язання, що витікає із Кредитного договору, відповідачами порушено, належним чином і у встановлені терміни не виконуються.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Тому позивач вимагає:

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/04-02/619 від 20 серпня 2007 року в сумі 24725 доларів 80 центів США, яка за курсом НБУ, встановленому на дату розрахунку, становить 197731грн. 97коп.

В мотивуванні зустрічних позовних вимог відповідачка ОСОБА_6 вказала: 21 серпня 2007 року за договором купівлі-продажу будинку їю (відповідачкою 2) було продано (відповідачу 1) ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_1. За нотаріально посвідченим договором купі влі-продажу покупець ОСОБА_8. зобов'язаний був сплатити за житловий будинок грошо ву суму у розмірі 155793 гривень, з яких 31209,5 гривень покупець ОСОБА_8 сплатив до підписання договору, а решту зобов'язувався сплатити протягом двох місяців з моменту нота ріального посвідчення договору купівлі-продажу та на підтвердження факту повного розра хунку зобов'язувався скласти письмову заяву, справжність підпису на якій повинна була бути засвідчена нотаріально.

В цей же день за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_8 придбав земельну ділянку, на якій розташований придбаний ним житловий будинок та нада ної для його обслуговування і господарських будівель, за яку сплатив 11168.00 гривень.

Протягом наступних двох місяців, як було визначено договором купівлі-продажу жит лового будинку, ОСОБА_8 не сплатив решту 124583,5 гривень, і ця сума не сплачена ОСОБА_8 до теперішнього часу. Внаслідок невиконання ОСОБА_8 умов договору - не сплати ним зазначеної суми, відповідачка 2 з чоловіком продовжують проживати в зазначе ному будинку, як в єдиному наявному у нас житловому приміщенні.

За даними Первісного позивача у справі № 2-3483/09 Перший відповідач ОСОБА_8 11 вересня 2007 року отримав у Первісного позивача кошти в сумі 24670,00 доларів США на підставі кредитного договору № 014/04-02/619 від 20 серпня 2007 року з зобов'язан ням виплачувати проценти за його користування в розмірі 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення - 19.08.2022 року.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору щодо цільового використання кредиту позичальник ОСОБА_8 кредит у розмірі 24670 доларів США повинен був використати на придбання нерухомого майна, яким повинно було бути придбаний ОСОБА_8 на під ставі нотаріально посвідченої угоди житловий будинок АДРЕСА_1 та який в подальшому став заставою для отримання ОСОБА_8 зазначеного кредиту.

За декілька днів до 24 листопада 2008 року представники Первісного позивача попе редили про те, що, внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором позичальни ком ОСОБА_8, будинок, в якому відповідачка 2 разом з чоловіком продовжувала проживати через несплату ОСОБА_8 коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку, буде ви ставлений на продаж, як майно, яке заставлено за кредитним договором, кошти по якому отримав ОСОБА_8 та запропонували вжити заходів по сплаті ОСОБА_8 боргу за кредитним договором, якщо я не бажаю втратити житловий будинок.

За результатами зустрічі з ОСОБА_8 з приводу того, що він не сплачує кошти за отриманий будинок та за кредитним договором стало очевидним з пояснень ОСОБА_8 що він не має можливості виконувати зобов'язання за кредитним договором та договором ку півлі-продажу за відсутності коштів.

24 листопада 2009 року представники Первісного позивача у справі на прохання не здійснювати заходи з продажу будинку, за який навіть не були отримані кошти, як єдиний ва ріант вирішення цього питання запропонували виступити поручителем ОСОБА_8 за йо го кредитним договором.

Опинившись в ситуації, за якою відповідачка і її чоловік могли втратити єдине наявне у нас житло, знаходячись під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, відповідачка 2 вимушена була прийняти пропозицію представників Первісного позивача з метою запобігання втрати жила погодилась на надання заяви Первісному позивачу на укладання з ним договору поруки за кредитним договором ОСОБА_8

В подальшому з часу укладання договору поруки з Первісним позивачем загрози втра ти відповідачкою 2 і її чоловіком житла припинились, але Перший відповідач у справі ОСОБА_8 після того, як відповідачкою 2 було розпочато виконання умов укладеної у зазначений спосіб по руки взагалі припинив виконувати свої обов'язки з виконання вимог за кредитним договором.

З часу укладання зазначеної поруки відповідачкою 2 було сплачено Первісному позивачу 12022.46 гривень відповідно до договору поруки на забезпечення не вчинення дій з продажу житлового будинку, згідно доданих до зустрічної позовної заяви фотокопій квитанцій, та було припинено подальшу сплату необхідних сум з огляду на безвихідність виконання кабальних умов договору поруки за очевидною відмовою виконувати умови кредитного договору самим ОСОБА_8 та за відсутності вживання будь-яких дій Первісним позивачем до ОСОБА_8 з приводу невиконання ним умов кредитного договору.

За такими обставинами вважаю, що Первісний позивач у справі № 2-3483/09 під час вчинення правочину - договору поруки - недобросовісно скористався цивільними правами, вчинив зловживання правом, вчинив дії за якими особа була примушена до дій вчинення яких для неї були необов'язковими, а сам правочин вчинено за відсутності вільного волевиявлення його учасника і невідповідності його внутрішній волі під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, що надає відповідно до положень статей 12, 13, 14, 203, 233, 216 ЦК України можливість суду на захист прав та інтересів Позивача за зустрічним позовом визнати правочинн - договір поруки недійсним, та повернути кожній зі сторін все те, що вона отримала на виконання такого правочинну.

Тому відповідачка на підставі статей 12, 13, 14, 203, 216, 233 ЦК України:

- визнати недійсним договір поруки № 1 від 24 листопада 2008 року, укладений між Публічно акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою 2, як такий, який вчинено за наявності недобросовісного здійснення Первісним позивачем у справі свого цивільного права, за наявності зловживання цивільним правом, за відсутності вільного волевиявлення та відповідності внутрішній волі поручителя, за відсутності спрямування на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені договором поруки та вчиненого під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних,

- стягнути на користь відповідача 2 за зустрічним позовом ОСОБА_6 суму сплачену Первісному позивачу за договором поруки у розмірі 12022,46 грн..

Позивач запереченні стосовно зустрічного позову суду не надав.

Відповідач 1 на зустрічні позовні вимоги в наданих запереченнях вказав, що вимоги відповідача не визнає, т.я вони не відповідають вимогам закону. Крім того, відповідачем 2 не наведено та не доказано певними доказами, про невідповідність укладеного договору поруки закону, на норми якого посилається відповідачка. Тому вимагає відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник позивача на позові наполягав, зустрічні позовні вимоги не визнав. В пояснені вказав обставини викладені в позові.

Представник відповідача 1 позовні вимоги позивача визнали в повному обєму. Зустрічні позовні вимоги не визнали. В пояснені вказав, про дійсність укладеного договору кредиту та договору поруки між сторонами, яки відповідають нормам закону.

Відповідачка 2та її представник позовні вимоги позивача не визнали. На зустрічних вимогах наполягали. В пояснені вказали обставини викладені в зустрічному позові.

Відповідач ОСОБА_10 на позовних вимогах наполягав.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 в поясненнях вказали, що дійсно відповідачка 2 намагалась продати будинок у 2007 році, але повністю за будинок не розрахувались. Тому вони продовжували проживати в будинку. У 2008 році відповідачку 2 з чоловіком викликав позивач (Банк) і змусив укласти договір поруки за кредитним договором відповідача 1, або позивач буде змушений відібрати у відповідачки будинок і продати. Тому відповідачка 2 підписала договір поруки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши в сукупності докази матеріалів справи суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідачів 1 і 2 підлягають частковому задоволенню, до відповідача 2 в задоволені вимог слід відмові. Зустрічні позовні вимоги підлягають повному задоволенню. Суд дійшов такого висновку з наступних підстав:

Між сторонами склались договірні правовідносини на підставі договору кредиту та поруки

Предметом позовних вимог є право позивача, щодо кредитного договіру № 014/04-02/619 і договору поруки.

Суд вважає доведеним факт, що 20 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем 1 укладено кредитний договір № 014/04-02/619, у відповідності до умов якого Позивач надає 1-му відповідачу кредит у сумі 24670.00дол. США з виплатою процентів за його користування в розмірі 13.5% річних, з кінцевим терміном повернення - 19.08.2022 р.

Відповідно до п. 1.4.1.1. Кредитного договору, Позивач 11 вересня 2007 року, згідно меморіального валютного ордеру № 04-02/619, надав 1-му відповідачу кредитні кошти в сумі 24670,00 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят) дол. США, і тим самим повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.

За умовами Кредитного договору (п. 1.4.1.4.), 1-й Відповідач зобов'язався сплачувати Позивачу до 15 числа кожного місяця кредит щомісячними платежами, згідно графіка погашення кредиту (додаток № 1 до договору). За рахунок кожного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту (копія Кредитного договору з Додатком №1 додаються).

На підставі ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати кредитні кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених довором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

1-м Відповідачем не виконуються умови Кредитного договору в частині своєчасного погашення основної заборгованості за кредитом та своєчасно не оплачуються проценти за користування кредитом, а саме станом на 03 листопада 2009р. прострочена заборгованість становить 22555.35 дол. США, яка за курсом, встановленим НБУ складає 180374,91 грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2018,98 дол. США, яка за курсом, встановленим НБУ складає 16145,76 грн. не сплачено.

Порушенням зобов'язання, у відповідності зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

1-й Відповідач прострочив виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У порушення вищевказаних норм закону та умов договору, 1-й відповідач зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує. Незважаючи на письмову вимогу, що підтвердженого копією листа позивача про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 03 листопада 2009 року 1-й відповідач погашення заборгованості за кредитом та процентами не здійснив. Відповідно до п. 4.1.1. Кредитного договору встановлено, що за порушення; троків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом, передбачених положеннями Кредитного договору, позичальник (Відповідач) сплачує кредитору (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час зникнення заборгованості від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Станом на 03 листопада 2009 року відповідачу нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 119,53 дол. США, яка за курсом НБУ становить 955,88 грн. та за порушення сплати кредиту згідно Кредитного договору 31,94 дол. США, яка за курсом НБУ - 255,42 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за Кредитним договором, яка виникла у зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань 1-м Відповідачем, станом на 03 листопада 2009 року складає 24 725 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) доларів 80 центів США, яка за курсом НБУ, встановленому на дату розрахунку, становить 197731грн. 97коп.

У відповідності до п. 1.9.1. Кредитного договору, у випадку невиконання позичальником умов договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

Викладені обставини та розмір позовних вимог визнаються представником 1го відповідача в повному обсязі і підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги, щодо солідарної відповідальність відповідача 2, за договором кредиту, суд вважає доведеним і підтвердженим копією договору, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, позивачем 24 листопада 2008 року укладено договір поруки № 1 із відповідачем 2.

Посилаючись на договір поруки № 1, позивач вважає, що 2-й відповідач 24 листопада 2008 року на добровільних засадах прийняла на себе зобов'язання відповідати перед ним за зобов'язаннями 1-го відповідача по кредитному договору і тому повинна солідарно з ним нести повну відповідальність за зобов'язаннями по кредитному договору в тому обсязі, що і 1-й відповідач, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки.

Крім того, як встановлено судом, 24 серпня 2007 року 1-й відповідач звернувся до позивача з клопотанням про надання кредиту в сумі 24670,00 доларів США строком на 180 місяців з метою придбання нерухомого майна з визначенням того, що в забезпечення кредиту ним буде надано придбане нерухоме майно (а.с. 9).

На підтвердження наміру придбання нерухомого майна 1 -м відповідачем позивачу до вчинення договорів купівлі-продажу нерухомого майна були надані заяви 2-го відповідача ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_12 з визначенням того, що вони дійсно мають намір здійснити продаж будинку та не заперечують про передачу 1-м відповідачем в заставу житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 113, 114).

Двадцять першого серпня 2007 року на реалізацію зазначеної 1-м відповідачем мети, спрямованої на придбання нерухомого майна за кошти кредитного договору та подальшого використання зазначеного майна в якості забезпечення умов кредитного договору 1-й відповідач за первісним позовом за договорами купівлі-продажу придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1, належний 2-му відповідачу та земельну ділянку, надану для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с. 55-57, 57-58).

Зазначені договори купівлі-продажу були посвідчені приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу ОСОБА_13. Будучи попередньо ознайомленим до підписання зазначених угод з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів та розуміючи значення своїх дій, відповідач 1 відповідно до положень укладеної угоди зобов'язаний був сплатити 2-му відповідачу за первісним позовом за житловий будинок 155793 гривень та 11 168 гривень за земельну ділянку.

До підписання договорів купівлі-продажу відповідач 1 сплатив 2-му відповідачу за 31209,50 гривень з 155793,00 гривень за житловий будинок та повну суму у розмірі 11168,00 гривень за земельну ділянку, надану для обслуговування проданого житлового будинку та господарських будівель. Решту 124583,50 гривень за житловий будинок 1- й відповідач зобов'язаний був сплатити протягом двох місяців з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку. На підтвердження факту повного розрахунку за договором купівлі-продажу житлового будинку 2-й відповідач зобов'язувалася 1-мо відповідачу скласти письмову заяву, справжність підпису на якій повинна була бути засвідчена нотаріально. Саме така письмова заява з нотаріально посвідченим підписом мала підтверджувати здійснення повного розрахунку за договором купівлі-продажу житлового будинку.

Одинадцятого вересня 2007 року на виконання клопотання про надання придбаного нерухомого майна за кошти кредиту та на виконання умов укладеного кредитного договору 1 -й відповідач уклав з позивачем договір іпотеки та передав останньому на забезпечення виконання умов кредитного договору будинок АДРЕСА_1 і земельну ділянку, надану для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, за умови повної сплати 2-му відповідачу коштів за житловий будинок, відповідно з пунктом 1.6 цього договору (а.с.120-123).

Як вбачається з матеріалів справи договір іпотеки є посвідченим приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованим в реєстрі № 5365 від 21 серпня 2007 року та відповідно до умов договору іпотеки в забезпечення вимог, що випливають з кредитного договору № 014/04-02/619 від 20 серпня 2007 року на предмет іпотеки накладено заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

За розділом 5 «Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки»договору іпотеки є визначеним те, що у разі завищення вимог іпотекодержателя, що можуть випливати з умов кредитного договору, без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя як за рішенням суду, так у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с. 120-123).

11 вересня 2007 року після виконання всіх передбачених умов кредитного договору на підставі меморіального ордеру № 04-02/619, який є наявним в матеріалах справи, перший відповідач отримав у позивача за первісним позовом кредитні кошти в сумі 24670 доларів США, що вказує на те, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за кредитним договором.

Після отримання кредитних коштів в сумі 24670,00 доларів США перший відповідач протягом визначено пунктом 3 договору купівлі-продажу житлового будинку не сплатив решту суми у розмірі 124 583,50 гривень за житловий будинок 2-му відповідачу ОСОБА_6, не сплатив їй зазначені кошти відповідно до вимог пункту 1.6 договору іпотеки від 11 вересня 2007 року, як не вчинив фактичні дії щодо прийняття житлового будинку та земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку, у зв'язку з чим 2-й відповідач внаслідок несплати боржником ОСОБА_8 124583,50 гривень продовжує проживати в проданому за договором купівлі-продажу будинку з своїм чоловіком ОСОБА_12 та донькою ОСОБА_11, продовжує бути зареєстрованим заданою адресою (а.с. 169-172, покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12).

Проти зазначених обставин сторони не заперечували, наявні документи під сумнів не ставили за виключенням того, що представник 1-го відповідача за первісним позовом та позивач за первісним позовом вказували у своїх поясненнях на те, що 1 -й відповідач за первісним позовом розрахувався в повному обсязі з 2-м відповідачем за придбаний будинок. На підтвердження зазначених обставин представник 1-го відповідача та позивач за первісним позовом доказів суду не надали, як і не зазначили про наявність нотаріально завіреної заяви 2-відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 про отримання нею грошових коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку, як зазначено пунктом 3 договору купівлі-продажу (а.с. 55-56). В судовому засіданні 2-й відповідач заперечував проти отримання коштів від 1 -го відповідача решти коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_8 за кредитним договором станом на 03 листопада 2009 року (а.с. 7-8) з незначними порушеннями в часі позичальником за кредитним договором ОСОБА_8 умови кредитного договору відбувалися до липня 2008 року. Відновлення погашення заборгованості за кредитним договором відбулося наступними оплатами від 01.12.2008 р., 15.01.2009 р., 11.02.2009 р., 19.03.2009 року.

З огляду на зазначене, з урахуванням умов кредитного договору щодо його цільового призначення, спрямованого на придбання нерухомого майна у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, яке відповідно до умов кредитного договору повинно було виступити його забезпеченням, в реальності відбулося відповідно до умов договору іпотеки від 11 вересня 2007 року, але зі збереженням права іпотеки на будинок за 2-м відповідачем до повної оплати ціни продажу будинку 1 -м відповідачем. Невиконання 1-м відповідачем умов кредитного договору відбулося з часу невикористання отриманих коштів за кредитним договором 1-м відповідачем на придбання нерухомого майна та невиконання ним пункту 1.6 договору іпотеки, а тому, часом порушення умов кредитного договору та договору іпотеки 1-м відповідачем є 21 жовтня 2007 року, як останній день, коли відповідач повинен був на виконання взятих зобов'язань здійснити повну оплату ціни продажу будинку за договором купівлі-продажу від 21 серпня 2007 року та на виконання умов договору іпотеки в зазначений строк повинен був сплатити зазначені кошти 2-відповідачу.

Відповідно до положень статті 1056 ЦК України у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Позивач с даних обставини не розірвав з відповідачем 1 договору у повному обсязі або частково відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України.

Цими положеннями позивач, як юридична особа не скористався. За наявності виконання своїх зобов'язань перед позичальником 11 вересня 2007 року у вигляді надання йому кредитних коштів в сумі 24670,00 доларів США, за наявності невиконання 1-м відповідачем умов кредитного договору, іпотечного договору, первісний позивач продовжив подальше кредитування позичальника після 21 жовтня 2007 року та не скористався протягом сорока днів можливістю впливу на 1-го відповідача до цільового використання отриманих коштів шляхом попередження можливого розірвання договору кредитування на підставі положень, передбачених частиною 3 статті 1056 ЦК України.

За такими обставинами та внаслідок невнесення необхідних платежів 1 -м відповідачем з липня 2008 року позивачем та 2-м відповідачем позовом 24 листопада 2008 року було укладено договір поруки № 1, за яким сторони встановили, що 2-й відповідач на добровільних засадах приймає на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями 1-го відповідача, які можуть виникнути з умов кредитного договору у повному обсязі цих зобов'язань. Даний договір містить пункт 2.5.3 - поручитель не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин, та, що він спроможний здійснити договір поруки і виконати зобов'язання за ним.

З матеріалів справи вбачається, що до укладання договору поруки передували складання 2-м відповідачем клопотання про можливість виступити фінансовим поручителем за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_8 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в сумі 24670 доларів США строком на 180 місяців до 19.08.2022 року під 13,5% річних з метою придбання нерухомості під заставу придбаної нерухомості, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 та такого змісту заяви її чоловіка ОСОБА_12 (а.с. 112, 111).

В судовому засіданні 08 грудня 2010 року за клопотанням представника 2-го відповідача судом було задоволено клопотання про надання первісним позивачем доказів того, в який спосіб, за чиєю ініціативою поручителем за договором поруки виступила ОСОБА_6 та в який спосіб вона була проінформована щодо стану виконання 1 -м відповідачем умов кредитного договору.

За рішенням суду первісним позивачем будь-якої інформації відносно того, у зв'язку з чим поручителем ОСОБА_8 виступила ОСОБА_6 та чи була ОСОБА_6 проінформована щодо стану виконання ОСОБА_8 умов кредитного договору, надано не було. В судовому засіданні від 11 січня 2011 року представник позивача за первісним позовом, посилаючись на клопотання ОСОБА_6 від 17 листопада 2008 року пояснив, що ОСОБА_6 за власним бажанням самостійно звернулась до банку з бажанням виступити фінансовим поручителем ОСОБА_14 на умовах викладених у клопотанні.

За зазначених обставин, є невірогідним виступ ОСОБА_6 фінансовим поручителем з власної ініціативи за таким кредитним договором на умовах викладених у її клопотанні при відсутності доказів того, що таке рішення могло бути прийнято за домовленістю з ОСОБА_8 або за його ініціативою, а тому, саме наявність підстав до спілкування з ОСОБА_6 стосовно можливого вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки з метою звернення стягнення на предмет іпотеки, будинок в якому вона проживала, внаслідок чого ОСОБА_6 вважала можливим втрату житла, спонукало її до укладання договору поруки на вкрай невигідних умовах та здійснення нею в наступному відповідно до договору поруки платежів загальною сумою у розмірі 12022,46 гривень (а.с. 59-63).

Дійсного наміру ОСОБА_6 щодо реального її волевиявлення з продажу будинку АДРЕСА_1, який вони мали намір продати з чоловіком через труднощі проживання в приватному будинку через стан здоров'я, який погіршився внаслідок видалення нирки через підозри онкологічного захворювання та наявності інвалідності 3 групи у вигляді відповідних доказів та показів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 160-176).

Тому, вкрай невигідний договір поруки відповідачка 2 не уклала, якби не було загрози втрати житла внаслідок недобросовісної поведінки позивача, який посилаючись на наявність договору іпотеки від 11 вересня 2007 року, повідомивши її про можливий початок звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідачка з метою зупинення вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі, запропонувала виступити поручителем за кредитним договором 1-го відповідача за первісним позовом.

В судовому засіданні 11 січня 2011 року представник 1-го відповідача за первісним позовом в обґрунтування того, що ОСОБА_6 повинна нести солідарну відповідальність за умовами кредитного договору, користуючись можливістю надання пояснень заявила про те, що вимоги ОСОБА_6 є безпідставними внаслідок того, що вона до дати судового засідання не скористалась правом звернення до суду з позовом про розірвання договорів купівля-продажу, незважаючи на те, що не отримала повного розрахунку за договором купівлі-продажу житлового будинку.

Заперечуючи проти даного твердження представник ОСОБА_6 повідомив суду про наявність відкритого провадження в Стахановському суді за позовом ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки наданої для обслуговування житлового будинку та договору іпотеки від 11 вересня 2007 року.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути вчинений добровільно та може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину при усвідомленні особи, яка вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжких обставин. Під тяжкими обставинами відповідно до зазначених положень до уваги судом можуть бути взяті тільки крайні форми в тому числі і втрата житла на вкрай невигідних умовах. Для визнання правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини, недійсним є необхідна наявність двох умов вчинення правочину під впливом тяжкої для особи обставини, та того, що умови правочину є вкрай невигідні для цієї особи, які можуть полягати у відображенні нееквівалентності взятих зобов'язань та у очевидності цієї обставини для сторін правочину.

З таких обставин, при яких був укладено договір поруки, суд вважає, що позивач скористався тяжкими обставинами відповідачки 2, якими були стан здоровя, загроза втратити житло, для укладення договору поруки, з метою забезпечення умов кредитного договору, реальне забезпечення якого було під загрозою з 21 жовтня 2007 року, про, що відповідачу 2 не було відомо.

Статтями 233, 216 ЦК України визначено, обовязок повернути кожній із сторін все, що було одержано ними на виконання умов договору поруки, а саме кошти, які були сплачені відповідачем 2 за договором поруки, відповідно до наявних у справі квитанцій (а.с.59-63).

Проте, суд не може погодитись с правовою позицією відповідача 1, щодо зустрічних позовних вимог, т.я. відповідачем 2 вимог до відповідача 1 не висуваються. Тому правова позиція представника відповідача 1, є помилкова і обгрунтуванню не підлягає.

З урахуванням вимог ст..209 ч.3 ЦПК України, у звязку складністю справи, складання повного тексту рішення може бути вистрочена не більш пяті днів з дня закінчення розгляду справи, але судом оголошується вступна та резулятивну частину рішення.

Керуючись ст. 6, 7, 10, 11, 14, 88, 169, 212-215, 218 ЦПК України, 11, 13, 509, 526, 559, 1054 Цивільного кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічно акціонерного товариство «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_8, ОСОБА_6, про солідарне стягнення за договором кредиту, задовольнити частково.

Стягнути, з ОСОБА_8 на користь Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції, заборгованість за кредитним договором № 014/04-02/619 від 20 серпня 2007 року в сумі 24725 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) доларів 80 центів США, яка за курсом НБУ, встановленому на дату розрахунку, становить 197731 (сто дев'яносто сім тисяч сімсот тридцять один) грн. 97 коп., судові витрати с судового збору зі сплати державного мита в сумі 1700 грн., витрат із інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 120 грн., в всього стягнути 199551(сто девяносто девять тисяч пятсот пятдесят один)грн. 97(девяносто сім) коп.

В задоволені позовних вимог Публічно акціонерного товариство «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, про солідарне стягнення за договором кредиту, відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 до Публічно акціонерного товариство «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсним договору поруки, стягнення сум сплачених за договором поруки, задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поруки № 1 від 24 листопада 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою ОСОБА_6.

Стягнути Публічного акціонерного товариство «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 24197094, п/р 290971295, на користь ОСОБА_6 суму сплачену за договором поруки № 1 від 24 листопада 2008 року у розмірі 12022.грн. 46коп.., судові витрати з державного мита у сумі 1700 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 120 грн., а всього стягнути 13842(тринадцять тисяч вісімсот сорок два)грн. 46(сорок шість)коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які беруть участь у справі але не були присутні у судовому засіданні.

Суддя: