Постанова № 1494037, 10.10.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2006 № 22/119

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів: Кошіля В.В.

Вербицької О.В.

при секретарі: О.В.Вінницька

За участю представників:

від позивача: Головатий С.М.,

від відповідача: Дзюбак Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.08.2006

у справі № 22/119 (Шкурат А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діапринт"

до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго"

про стягнення 26203,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2006 у справі №22/119 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16296,84 грн. основного боргу, 910,04 грн. 3% річних, 8996,93 грн. інфляційних витрат, 262,04 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати частково з підстав неповного з’ясування обставин справи, порушення норм процесуального і матеріального права. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем при розрахунку суми інфляційних витрат зроблено помилку, внаслідок якої сума інфляційних витрат значно збільшилась, тому просить стягнути інфляційні витрати у сумі 3780,86 грн.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

07.06.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Діапринт” та Теплоелектроцентраллю № 5 Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” було укладено договір постачання за № 139.

За умовами договору позивач зобов’язався на умовах попередньої поставки шляхом самовивозу поставити, а відповідач прийняти й сплатити діаграмну продукцію (товар). Кількість, номенклатура ціна та строки сплати були обумовлені в Специфікації №1, яка є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, згідно накладної № 136 від 21.06.2004 діаграмну продукцію на суму 16296,84 грн., а відповідач отримав останню відповідно до довіреності серії ЯЖФ № 917690 від 21.06.2004.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили безготівкову форму розрахунку за отриманий товар протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.

10.01.2005 позивачем була направлена претензія на адресу “Теплоелектроцентраль № 5” Акціонерної енергопостачальної організації “Київенерго” з вимогою сплатити заборгованість за договором № 139.

Однак, відповідач не виконав свої зобов’язання за договором та не оплатив вартість отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 16296,84 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції також задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8 996,93 грн. інфляційних витрат та 910,04 грн. 3 % річних.

Однак, при розрахунку інфляційних витрат позивачем допущено помилки, тому апеляційний господарський суд вважає, що інфляційні витрати підлягають задоволенню у сумі 3911,22 грн., виходячи з такого розрахунку:

У зв’язку із зміною розміру інфляційних витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати позивача підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме відшкодуванню підлягають 211,18 грн. державного мита та 95,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи те, що суд першої інстанції за клопотанням відповідача відповідно до ст. 121 ГПК України розстрочив виконання рішення на чотири місяці, апеляційний господарський суд вважає за необхідне також внести зміни до графіку погашення заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням задоволених позовних вимог та судових витрат – 21424,38 грн. (16296,84 грн. + 3911,22 грн. + 910,04 грн. + 211,18 грн. + 95,10 грн.).

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2006 у справі № 22/119 – зміні в частині стягнення інфляційних витрат, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2006 у справі № 22/119 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, п/р 260013104201 в АБ “Енергобанк” у м. Києві, МФО 300272, код ЄДРПОУ 300272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діапринт” (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня б. 89, кв. 2, р\р 26002440459001 в Кіровоградській філії ЗАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 323583. код ЄДРПОУ 32282334) 16 296 (шістнадцять тисяч двісті дев’яносто шість) грн. 84 коп. основного боргу, 910 (дев’ятсот десять) грн. 04 коп. трьох відсотків річних, 3911 (три тисячі дев’ятсот одинадцять) грн. 22 коп. інфляційних витрат, 211 (двісті одинадцять) грн. 18 коп. витрат по сплаті держмита та 95 (дев’яносто п’ять) гривень 10 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення відповідно до графіку погашення заборгованості Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Діапринт”, а саме:

Матеріали справи № 22/119 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Моторний О.А.

Судді Кошіль В.В.

Вербицька О.В.