Ухвала суду № 14931066, 05.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2011 р. м. КиївК-14111/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року

у справі № 32/95-А

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року, позов Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»(далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000134210/0 від 06 лютого 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СП ТОВ «Інфоком» 3,40 грн. судових витрат

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт №144/42-10/14297222 від 26 січня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000134210/0 від 06 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «частина прибутку (доходу), що вилучається до бюджету»у розмірі 2384987,74 грн. (1617479,67 грн. основний платіж, 767508,07 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та пункту 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року № 678 (далі Порядок), оскільки СП TOB «Інфоком»за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році не нараховувало та не сплачувало 50 % чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку у розмірі 1617 479,67 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що із Статуту позивача та його свідоцтва про державну реєстрацію вбачається, що він є товариством з обмеженою відповідальністю. Форма власності позивача згідно реєстраційних документів - приватна. Докази того, що СП TOB «Інфоком» належить до державних підприємств або до товариств, в статутному фонді яких наявні акції (частки, паї), що належать державі як суб'єкту права власності, в матеріалах справи відсутні. У звязку з чим, суди дійшли висновку, що позивач не є суб'єктом господарювання, який зобов'язаний здійснювати сплату частини прибутку (дивідендів) у порядку, встановленому статтею 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та статтею 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

Згідно із статтею 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що виходячи з наведених норм законодавства, обов'язок щодо сплати до бюджету частини прибутку покладений на господарські організації, у статутному фонді яких є частки (акції, паї) держави.

Однак не врахували, що за змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Так, суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили на підставі належних та допустимих доказів доводи відповідача про те, що відповідно до установчих документів позивача 51% Статутного фонду СП TOB «Інфоком»належить Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком», частина акцій якого належить державі в особі Фонду державного майна України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

У повному обсязі ухвалу складено 08 квітня 2011 року.