Постанова № 14930064, 18.03.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2011 р. Справа № 2a-24/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.

за участю секретаря Хоми О.В.

представника позивача: Левицького Д.Р.

представників відповідача: Крук О.В., Грудзевич Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Вінд" до Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000332300/0 від 26.08.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

05.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Вінд»(далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення за №0000332300/0 від 26.08.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі хибних висновків перевірки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 57451 гривні при розрахунках з приватним підприємством «Євроторг-2012», виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобовязання з сплати податку на додану вартість в розмірі 86176, 50 гривень, в тому числі 57451 гривні за основним платежем та 28725, 50 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві, крім того вказав, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних за господарськими операціями проведеними з приватним підприємством «Євроторг-2012»пояснюється умовами договору з даним контрагентом, згідно яких продукція відвантажувалась постачальником, в тому числі і за місцем, яке зазначав позивач.

Відповідач позов не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що під час перевірки позивача встановлено формування за період 2008 року податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 57451 гривні за господарськими операціями з приватним підприємством «Євроторг-2012», а згідно відповіді Державної податкової інспекції в Франківському районі міста Львова не підтверджено правомірність формування такого податкового кредиту. На підставі даних відомостей, за наслідками проведеної перевірки зроблено висновок про те, що до бюджету податок на додану вартість підприємством постачальником не сплачувався, а податкові накладні, що слугували підставою формування позивачем податкового кредиту виписувались всупереч Закону України «Про податок на додану вартість».

Представники відповідача проти заявленого позову заперечили з мотивів викладених в письмових запереченнях відповідача, крім того суду пояснили, що укладений позивачем договір з приватним підприємством «Євроторг-2012»є фіктивним, оскільки за ним продукція не поставлялась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності юридична особа. 22.12.1997 року, взятий на податковий облік 05.01.1998 року. Платником податку на додану вартість зареєстрований з 05.01.1998 року (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №12474828 від 05.01.1998 року, за №100121952 від 13.06.2008 року).

В період з 30.07.2010 року до 12.08.20010 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року до 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року до 31.03.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 17.08.2010 року складено акт за №1103/2300/25070958 (т.1 а.с. 3-44).

Згідно акту перевірки, підставою визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість стало включення позивачем до податкового кредиту з цього податку за період січень-грудень 2008 року суми податку в розмірі 57 451 гривня. В акті зазначено, що придбаний товар у приватного підприємства «Євроторг-2012», щодо якого встановлено заниження належного до сплати податку на додану вартість за період з 06.11.2007 року до 30.09.2009 року, транспортування та зберігання товару підприємством не здійснювалось, а проводилось лише документальне оформлення вищевказаних операцій.

На підставі вищевказаного акту перевірки, 26.08.2010 року відповідачем податковим повідомленням-рішенням за №00003323/0 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 86176, 5 гривень, в тому числі 57 451 гривня за основним платежем та 28725, 50 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 45).

Судом встановлено, що позивачем 01.01.2008 року укладено з приватним підприємством «Євроторг-2012»договір поставки за №01/08, за умовами якого в період з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року приватне підприємство «Євроторг-2012»як постачальник продає позивачу як покупцю продукцію згідно рахунків-фактур та накладних, доставка продукції здійснюється автотранспортом продавця (т.1 а.с.83).

У вказаний період приватним підприємством «Євроторг-2012»продано позивачу клей та вулкостабіл на загальну суму 344707, 20 гривень, позивачем придбаний товар оплачено, в тому числі в ціні товару сплачено 57451 гривня податку на додану вартість.

Вказані обставини встановлені в судовому засіданні та підтверджені дослідженими судом та наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с. 88-91, 93-170).

Також судом встановлено, що позивачем належним чином здійснено податковий облік отриманих та виданих податкових накладних згідно їх реєстру за період січня-грудня 2008 року, в тому числі й податкових накладних, виданих приватним підприємством «Євроторг-2012», результати господарських операцій проведених у вказаний період вірно відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість (т.1 а.с.171-220).

Факт сплати позивачем приватному підприємству «Євроторг-2012»коштів за придбаний товар в розмірі 344707, 20 гривень підтверджується дослідженими в судовому засіданні та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т.2 а.с. 8-52).

Вирішуючи питання про правомірність визначення відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями розміру податкових зобовязань, суд зазначає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми права, які були чинні на момент виникнення таких правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Помилковим є висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на фактичну несплату податку до бюджету його контрагентом.

Несплата приватним підприємством «Євроторг-2012»сум податку на додану вартість отриманих в ціні товару проданого позивачу сама по собі не призвела до недійсності договору між позивачем та таким контрагентом та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

У пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх звязок з господарською діяльністю позивача судом встановлено, що придбання товарів позивачем здійснено на виконання договорів купівлі-продажу за №2 від 02.01.2008 року, №10 від 02.02.2008 року, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Перша приватна броварня»Для людей як для себе»та закритим акціонерним товариством «Шустов Спирт», відповідно. Згідно вказаних договорів купівлі-продажу позивачем придбану в приватного підприємства «Євроторг-2012»продукцію продано вказаним підприємствам, а фактичність здійснення господарських операцій за даними договорами підтверджується наданими суду копіями виписок з банківського рахунку позивача, якими також підтверджуються розрахунки між сторонами та економічна обґрунтованість таких операцій, на відсутність якої вказували представники відповідача в своїх поясненнях (т.2 а.с. 5-53). Крім того, факт продажу позивачем придбаної в приватного підприємства «Євроторг-2012»продукції за договорами купівлі-продажу товариству з обмеженою відповідальністю «Перша приватна броварня»Для людей як для себе»та закритому акціонерному товариству «Шустов Спирт»відповідачем не оспорюється.

За вказаних обставин відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення та доставку продукції позивачу приватним підприємством «Євроторг-2012», на що посилається відповідач як на єдину підставу зробленого висновку про безтоварність проведених операцій, такого висновку не обґрунтовує.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Крім того, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі міста Львова винесено податкове повідомлення-рішення за №0002702320/0 від 28.12.2009 року про визначення податкових зобовязань з сплати податку на додану вартість за період з 06.11.2007 року до 30.09.2009 року в розмірі 37529695, 50 гривень, в тому числі й за господарськими операціями за договором укладеним з позивачем (т.1 а.с. 222-239, т.2 а.с.4).

Суд звертає увагу на те, що є недопустимим визначення за господарськими операціями податкових зобовязань з сплати податку на додану вартість одночасно як продавцю, так і покупцю товару, який сплатив суму податку в ціні товару, оскільки зазначені рішення органів державної податкової служби призведуть до сплати податку в подвійному розмірі.

Таким чином є протиправним та таким, що підлягає до скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0000332300/0 від 26.08.2010 року про визначення суми податкового зобовязання товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Вінд»з податку на додану вартість в розмірі 86176, 5 гривень, в тому числі за основним платежем 57451 гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями 28725,5 гривень, а позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000332300/0 від 26.08.2010 року про визначення суми податкового зобовязання товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Вінд» з податку на додану вартість в розмірі 86176, 5 гривень, в тому числі за основним платежем 57451 гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями 28725,5 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяОстап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.03.2011 року.