Постанова № 14930010, 21.03.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р. cправа № 2a-794/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представників позивача: Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Цапяка З.В., Бойчука В.І.

представника відповідача: управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними і скасування рішень за №2997 від 24.01.2011 року та за №3056 від 31.01.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2011 року Долинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (далі відповідач) про визнання протиправними і скасування рішень за №2870 від 10.12.2010 року, за №2997 від 24.01.2011 року та за №3056 від 31.01.2011 року.

Ухвалою суду від 21.03.2011 року позовну вимогу позивача про визнання протиправним і скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області за №2870 від 10.12.2010 року залишено без розгляду, у звязку з пропущенням процесуальних строків звернення до адміністративного суду.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №2997 від 24.01.2011 року на суму недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несплата яких допущена за період з 20.12.2010 року по 30.12.2010 року, та за №3056 від 31.01.2011 року на суму недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несплата яких допущена за період з 24.12.2010 року по 31.01.2011 року. Вважає, що у звязку з порушенням 22.10.2010 року Господарським судом Івано-Франківської області справи про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, відповідач протиправно застосував фінансові санкції та нарахував пеню за неналежне виконання грошових зобовязань щодо своєчасності сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, мораторій на нарахування яких встановлений для підприємств банкрутів вимогами вказаного вище Закону.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та пояснили суду, що 27.10.2010 року Господарський суд Івано-Франківської області порушив справу про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарство. А тому, відповідач повинен був врахувати дану обставину та не нараховувати позивачу штрафну санкції і пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.12.2010 року по 30.12.2010 року, та відповідно з 24.12.2010 року по 31.01.2011 року, тобто за період дії мораторію після настання обставин, які, у відповідності до вимог абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виключають застосування до субєктів господарювання таких штрафів та пені.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Направив на адресу суду письмове заперечення проти адміністративного позову, в якому вказав, що відповідно до частини 17 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року за №15, на який посилається позивач у адміністративному позові, пеня, штраф, інші фінансові санкції не застосовуються за невиконання чи неналежне виконання зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства. Так як, відповідно до статті 18 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не включаються до складу податків, інших обовязкових платежів, що складають систему оподаткування, то і податкове законодавство на них не поширюється. Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником зобовязань щодо сплати страхових внесків, які виникли після дня введення мораторію та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Крім того, посилаючись на статтю 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначив, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію припиняється лише з дня прийняття Господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 30.12.1991 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №25/220 від 22.03.2007 року, та взятий на облік управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 9).

На час виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи суд керується нормами зазначеного Закону, інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Статтею 5 вказаного вище Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно вимог частини першої та третьої статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно вимог частини 6 статті 19 вказаного Закону страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач у відповідності до статей 14, 15, 17, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області.

Пунктом 2.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року за № 26-1, встановлено, що страхувальники щомісяця формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Частина 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем самостійно розраховані суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень, листопад 2010 року. Однак вказані зобов'язання у встановлений законом строк позивач не сплатив, що підтверджується даними картки особового рахунку страхувальника по рахунках 32%, 4%, 42%, 1%-5% Розділу І Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства за періоди з 01.11.2010 року по 13.03.2011 року (а.с. 24, 25).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивачем порушено норми статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїми рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (надалі - рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені) за №2997 від 24.01.2011 року та за №3056 від 31.01.2011 року застосував до позивача фінансові санкції та нарахував пеню на загальну суму 12 174,41 грн. на суму недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несплата якої допущена за період з 20.12.2010 року по 30.12.2010 року та з 24.12.2010 року по 31.01.2011 року, які направлені і відповідно отримані позивачем (а.с. 11, 12).

02.02.2011 року позивач звернувся зі скаргою до управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій зазначив, що Господарським судом Івано-Франківської області порушено справу про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі. А тому, відповідач при застосуванні до позивача штрафних санкцій та нарахуванні пені, порушив пункт 4 частини 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідач своїм рішенням від 23.02.2011 року за №1133/06 скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені без змін.

На зясування обставин повідомлених позивачем судом встановлено, що 22.10.2010 року Господарським судом Івано-Франківської області порушено справу про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі (а.с. 40).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

У відповідності до вимог абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

З урахуванням вказаного, суд відхиляє заперечення відповідача про те, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати лише податків і зборів (обовязкових платежів), які застосовуються до платників податків за порушення податкового законодавства, оскільки абзацом 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко визначено, що дія такого мораторію, в тому числі, поширюється на факти невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне.

З матеріалів справи вбачається, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за №№ 2997, 3056 прийнято на суму недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несплата якої допущена за період з 20.12.2010 року по 30.12.2010 року та з 24.12.2010 року по 31.01.2011 року, тобто протягом періоду дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних рішень суду зазначає, що позивач в порушення статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" допустив несвоєчасну сплату самостійно розрахованих страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за жовтень, листопад 2010 року, за несвоєчасну сплату яких органами Пенсійного фонду України у відповідності до вимог статті 106 вказаного Закону застосовується фінансова санкція та нараховується пеня. В тім, позивач із 22.10.2010 року набув спеціального статусу субєкта господарювання у сфері відновлення платоспроможності боржника, при наявності якого в сулу дії норм абзацом 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на таких субєктів розповсюджується дія мораторію про заборону нараховувати штрафи і пеню, сфера регулювання і застосування яких розповсюджується і на правовідносини з приводу належності виконання грошових зобовязань по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне.

Таким чином, суд приходить до висновку про не правомірність застосування відповідачем фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про визнання протиправними і скасування рішень за №2997 від 24.01.2011 року та за №3056 від 31.01.2011 року обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області за №2997 від 24.01.2011 року та за №3056 від 31.01.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний номер 03361626) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 25.03.2011 року.