Постанова № 14929395, 07.02.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/261/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача,:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі № 0001272301/0 від 27.12.2010 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2422,00 грн. заявленого до бюджетного відшкодування за лютий 2010 року. Вимоги мотивує тим, що підставою для винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення є акт від 13.12.2010 р. № 956/23-01/01374567, яким при проведенні перевірки було встановлено, порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР. З даними порушеннями не погоджується, оскільки, ним вимоги передбачені законодавством щодо оформлення придбання товарів у постачальників та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а відповідно до бюджетного відшкодування, були повністю витримані.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в Акті перевірки та його висновках за наслідками розгляду заперечень були встановлені факти не надходження вказаного податку до бюджету, внаслідок того, що деякі підприємства по другому, третьому, четвертому ланцюгу постачання під час придбання нафтопродуктів не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки не є виробниками нафтопродуктів, а є лише посередником при їх продажу. А також, угоди укладені між Позивачем, ТОВ "Унікум", ТОВ "Фа-Ойл", ТОВ "Агістель" та ТОВ "Вест Транс-Сервіс" з відповідними контрагентами на продаж (чи придбання) нафтопродуктів мають протиправний характер. Такі правочини, внаслідок яких ними було неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкових зобов"язань, по суті були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави та суперечать інтересам держави та суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок. За таких підстав, вважає, що усі подальші операції купівлі-продажу нафтопродуктів починаючи з ТОВ "Вест Транс-Сервіс" і далі за кожним з наступних контрагентів, включаючи Позивача, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.12.2010 р. Коростеньскою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ "Коростенський щебзавод" щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, яка мала правові відносини з ТОВ "Унікум 2003" за період січень 2010 року, про що складено акт № 956/23-01/01374567 від 13.12.2010 р. (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки та за наслідками розгляду заперечень, що були подані Позивачем, Коростеньскою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001272301/0 від 27.12.2010 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 2422,00 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок відповідача, що ВАТ "Коростенський щебзавод" безпідставно задекларовано в податковій декларації з ПДВ податковий кредит за січень місяць 2010 року в сумі 2422,18 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів.

На порушення пп.1, 2 ст. 215, пп.1, 5 ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підлягає зменшенню задекларований податковий кредит за січень місяць 2010 року по порядку 21 Декларації в сумі 2422,18 грн., що в свою чергу вплинуло на завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у поданій Декларації з податку на додану вартість у лютому місяці 2010 року по рядку 25.1 Декларації на 2422,18 грн.

Вказаний висновок податкового органу є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі- Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону дано визначення бюджетному відшкодуванню - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються наданими суду доказами у справі, а саме: договором на постачання дизельного палива, бензину від 01.10.2009 року №01/10-09, податковою накладною №28 від 15.01.2010 року, накладною № 26 від 15.01.2010 року, що підтверджує правомірність віднесення цих сум до складу податкового кредиту.

Зазначені вище документи містять всі обов"язкови реквізити та мають законну силу. Виписана податкова накладна відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", що не заперечується актом перевірки, а тому будь-які підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у відповідача були відсутні.

Розрахунки за одержану продукцію позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

Закон України "Про податок на додану вартість", так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/ (перевірка по ланцюгу), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1 п.7.5 Закону відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманої від його постачальника податкової накладної, що засвідчує факт придбання ним товарів (послуг).

На момент видачі податкової накладної №26 від 15.01.2010 року ТОВ "Унікум 2003" перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, йому був присвоєно індивідуальний податковий номер платника цього податку, даних щодо анулювання його свідоцтва платника ПДВ суду не надано.

Тому, ТОВ "Унікум 2003" на законних підставах видало податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст.7 Закону.

Відповідно до пп. 7.7.1, абз. 1, 2 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України "Про податок на додану вартість ", останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, сам факт, не визначення контрагентом своїх зобов’язань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або їх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.12.2010 року № 0001272301/0 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету на користь позивача підлягає 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.12.2010 року № 0001272301/0.

Відшкодувати Відкритому акціонерному товариству "Коростенський щебзавод" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплачного судового збору.

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 14 лютого 2011 р.