Постанова № 14928933, 06.04.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.11 Справа № 18/152 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів: Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Карпатський дім”, м.Трускавець.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2011р.

у справі № 18/152 (2010)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Галкомлект”, м.Львів.

до відповідача: закритого акціонерного товариства “Карпатський дім”, м.Трускавець.

про стягнення 24379,42 грн. та розірвання договору.

За участю представників сторін:

від позивача: Асташкін А.В. - представник.

від відповідача: Станько Т.Р.- представник.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2011р. у справі №18/152 (2010) (суддя Т.Рим) позовні вимоги задоволено, розірвано договір №11 від 01.05.2009 року на технічне обслуговування засобів пожежної сигналізації, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Галкомплект»та закритим акціонерним товариством "Карпатський дім", стягнено з відповідача 24379,42 грн. заборгованості, відшкодовано судові витрати.

Суд мотивував рішення тим, що оскільки відповідач прийняв виконані відповідачем роботи, проте не оплатив їх вартості у строки, визначені пунктом 3.3 Договору, вимога позивача про стягнення 24379,42 грн. основного боргу є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. Так, як відповідач допустив порушення умов договору, яке полягало у порушенні строків та факті здійснення оплати вартості виконаних робіт, суд вважаючи таке порушення істотним, визнав вимоги позивача про розірвання договору обгрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормі ч.2 ст.651 ЦК України та підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2011р. у справі № 18/152 (2010) скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права і просить прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Суд безпідставно покликається на акти виконаних робіт за відповідні місяці, як на підставу обов'язку відповідача здійснити оплату, так як оплата згідно умов договору визначається на підставі виставлених рахунків. При цьому скаржник покликається на п 3.3. договору .

Судом не досліджено, що загальна вартість договору становить 4034,86 грн. (1491,8 + 2542,98 грн.), а тому безпідставним є посилання суду на те, що загальна вартість наданих послуг становить 32448,42 грн.

Загальна суму коштів, яка підлягала до оплати за послуги з позивача з моменту укладення договору 01.05.2009 р. до 31.05.2010 року становила 4034,86 грн., оскільки сторони не припинили свої зобов'язання по договору у спосіб визначений п. 6.1. договору, то він є продовжений на той самий строк на тих самих умовах - з розрахунку 4034,86 грн. за весь час дії договору.

На переконання скаржника, відповідач повинен був сплатити на користь позивача кошти у наступних розмірах: 4034,86 грн. за послуги з 01.05.2009р. по 31.05.2010р., 4034,86 грн. за послуги з 01.06.2010р. по 31.05.2011 року, відповідно вважає, що господарським судом безпідставно стягнено з відповідача кошти в сумі 24379,42 грн., так як заборгованість у відповідності із наведеним становить 0,72 грн.

У відзиві позивач доводи апеляційної скарги заперечив, вказуючи на те, що скаржнику було надано всього 14 податкових накладних на загальну суму 32448,42 грн. (з ПДВ), що узгоджується із достовірно встановленою місцевим господарським судом обставиною, що позивачем на замовлення відповідача виконано роботи з технічного обслуговування установок пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу на загальну суму 32448,42 грн.

Обставина, що відповідно до умов договору з серпня місяця 2009 року вартість технічного обслуговування за один календарний місяць становить 2542,98 грн., підтверджується діями самого скаржника. Так, у графі призначення платежу в платіжному дорученні від 13.05.2010 року № 571, відповідно до якого скаржником було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 2569,00 грн., скаржник зазначив «оплата за технічне обслуговування системи ПС за квітень згідно рахунку № 169 від 29.04.2010 року, ПДВ 425,17 грн., що спростовує твердження скаржника про те, що загальна вартість договору становить 4034,86 грн.

Факт надання позивачем скаржнику передбачених договором послуг на суму 32448,42 грн. (з ПДВ) підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом актами виконаних робіт, які були складені відповідно до вимог п.2.3. договору, які підписані представником скаржника без жодних застережень, будь-яких зауважень стосовно наданих позивачем послуг від скаржника не поступало.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно у апеляційній скарзі та запереченні на неї.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що між сторонами у справі укладено договір №11 на технічне обслуговування засобів пожежної сигналізації від 01.05.2009 року (надалі –Договір), за умовами якого, виконавець (позивач у справі) приймає на себе роботи з технічного обслуговування працездатних установок пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу, змонтованої на об’єкті замовника (відповідач у справі): готель курортного типу, місто Трускавець, вулиця Суховоля, 60а. Технічне обслуговування включає в себе: технічний нагляд за правильним утриманням і організацією експлуатації установок замовником, планові ремонтні роботи, необхідні для утримання установок у справному стані, усунення поломок за викликом замовника (в об’ємі поточного ремонту).

Відповідно до п.2.3 договору, факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору визначено, що вартість технічного обслуговування протягом трьох місяців (травень, червень, липень) визначається за договірною ціною згідно з доданим розрахунком (кошторисом) і складає 1491,88 грн. Вартість технічного обслуговування з серпня місяця визначається за договірною ціною згідно з доданим розрахунком (кошторисом) і складає 2542,98 грн. Сторонами погоджено зазначені кошториси.

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата за виконання виконавцем робіт з технічного обслуговування установок здійснюється замовником щомісяця, на підставі розрахунку вартості робіт, складеного у відповідності з пунктом 3.1 цього договору. Виконавець з 20-го по 30-те число поточного місяця зобов’язаний надати замовникові рахунок на оплату послуги. Оплата здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця.

На виконання умов договору позивач виконав роботи загальною вартістю 32448,42 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт, а саме: акт виконаних робіт за травень місяць 2009 р. на суму 1491,88 грн., акт виконаних робіт за червень місяць 2009 р. на суму 1491,88 грн., акт виконаних робіт за липень місяць на 2009р. суму 1491,88 грн., акт виконаних робіт за серпень місяць 2009 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за вересень місяць 2009 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за жовтень місяць 2009 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за листопад місяць 2009 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за грудень місяць 2009 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за січень місяць 2010 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за лютий місяць 2010 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за березень місяць 2010 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за квітень місяць 2010 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за травень місяць 2010 р. на суму 2542,98 грн., акт виконаних робіт за червень місяць 2010 р. на суму 2542,98 грн.

Відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт у сумі 8069 грн., про що свідчать банківські виписки: від 12.01.2010 р. на суму 2000 грн., від 15.01.2010 р. на суму 2000 грн., від 01.03.2010 р. на суму 500,00 грн., від 13.05.2010 р. на суму 2569 грн., від 30.08.2010 р. на суму 1000 грн.

Таким чином, вартість виконаних, прийнятих, проте не оплачених відповідачем робіт, на день заявлення позову, становить 24379,42 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилались претензії №21 від 05.11.2009 р., №18 від 22.10.2010р. про оплату вартості виконаних робіт, що підтверджується копією поштової квитанції та повідомлення про вручення, долученими до матеріалів справи.

Крім того, позивачем на адресу відповідача повторно надіслано претензію №14 від 16.07.2010р. про оплату вартості виконаних робіт в сумі 25716,36 грн.

Крім того, відповідача попереджено про розірвання договору у випадку не погашення заборгованості.

Листом №16 від 09.08.2010р. відповідача повідомлено про можливість розірвання договору у зв’язку з систематичним порушенням умов договору, який відповідачем отримано 16.08.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказів погашення заборгованості в сумі 24379,42 грн. та відповіді на надіслані позивачем претензії матеріали справи не містять.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, господарським судом зроблено вірний висновок про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1. ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11,526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України), позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підставно задоволені в повному обсязі.

У п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно умов вищезазначеного договору, позивач розраховував на належне виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору і відповідно на отримання оплати у порядку, строки та розмірі, встановлені договором.

Тобто в разі добровільного та належного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач розраховував отримати оплату послуг за договором, отримати відповідний дохід та використовувати відповідні кошти на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Доказів повідомлення позивача про результати розгляду вказаних листів матеріали справи не містять.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Як вбачається із встановлених обставин справи, позивач мав право та підстави на те, щоб відмовитися від укладеного договору.

У зв’язку з неодержанням згоди відповідача на розірвання договору, позивачем передано спір про розірвання договору на вирішення суду.

В ч. 3 ст. 653 ЦК України зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи наведене та як стверджується матеріалами справи, відповідач систематично не виконував свої зобов’язання за договором №11 від 01.05.2009р., чим істотно порушив умови договору та права позивача, внаслідок чого останній значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про правомірність задоволених позовних вимог про розірвання вказаного договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, виходячи із наступного.

Матеріали справи містять рахунки, виставлені позивачем відповідачу (а.с.74-77), як пояснено представником позивача рахунки передавались представнику відповідача, наявність у відповідача вказаних рахунків свідчать про те, що здійснюючи оплату, відповідач покликається на номер рахунку не у всіх платіжних дорученнях про перерахування коштів, оплати здійснені 12.05.2010р., 26.02.2010р., 14.01.2010р., 11.01.2010р., є покликання на номер рахунку, який передався відповідачу.Не надання рахунку, як стверджує позивач, не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, рахунок містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов»язку здійснити оплату за договором (Постанова ВГС України від 20 травня 20101р. у справі №18/321, Постанова ВГС України від 12 січня 2011р. у справі №19/9-10-76).

Пунктом 3.3 договору, сторони погодили, що оплата здійснюється щомісячно на підставі розрахунку вартості робіт (кошторис).

Буквальне значення слів і понять та термінів правочину та порівняння змісту частини правочину, наміри сторін та їх дії, мета правочину, свідчать про домовленість сторін щодо визначення оплати в сумі 1491,88 грн. за технічне обслуговування за кожен місяць, а саме травень, червень, липень 2009р., а не за три місяці разом та починаючи з серпня 2009р., сторони визначили суму, яку замовник перераховує виконавцю - 2542,98 грн. за кожен місяць. За кожен місяць виконаних робіт виконавцем робіт виписувались податкові накладні на суму, яка відповідає сумі зазначеній в акті приймання-виконаних робіт, що спростовує доводи відповідача щодо невірного визначення судом загальної вартості договору та суми заборгованості відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що відповідачем оскаржується рішення місцевого господарського суду, як в частині майнового так і немайнового спору, державне мито за розгляд апеляційної скарги позивач повинен сплатити відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993, №7-93 " (із змінами та доповненнями) в сумі по майновому спору (243,79 : 2) = 121,90 грн. та по немайновому - 42,50 грн., разом 164,40 грн.

Відповідачем згідно квитанції сплачено 122 грн., недоплачене відповідачем держмито за розгляд апеляційної скарги належить достягнути в дохід Державного бюджету України в сумі (164,40-122) = 42,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2011 р. у справі № 18/152 (2010) залишити без змін, апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Карпатський дім”, м.Трускавець без задоволення.

2. Достягнути з ЗАТ «Карпатський дім»(ідент.код 32037555) 42,40 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги в дохід Державного бюджету України.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Мурська Х.В.