Рішення № 14928089, 04.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 квітня 2011 року

справа № 5020-186/2011

За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

(вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

до Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний”

(площа Привокзальна, 2, місто Севастополь, 99009)

про стягнення відшкодування за фактичне користування майном у розмірі

3 229,73 грн. та зобов’язанні повертати майно,

Суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача –Позняков С.О., довіреність № б/н від 10.01.2011;

відповідача –не з’явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся у господарський суд міста Севастополя з позовом до Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” про стягнення відшкодування за фактичне користування майном у розмірі 3 229,73 грн. та зобов’язання звільнити вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 32,90 кв.м., що розташовані за адресою: місто Севастополь, вулиця Героїв Севастополя, 21, та передати його за актом приймання-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.

Позивач мотивує позов тим, що договір оренди нерухомого майна №121-09 від 10.12.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (далі –Фонд) та Орендним підприємством громадського харчування „Корабельний” (далі –ОПГХ „Корабельний”) є неукладеним, однак відповідач користується майном, яке по акту приймання-передачі було йому передане, а тому з посиланням на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача вартість фактичного користування нерухомим майном у розмірі 9189,32 грн. за період з 10.12.2009 по 31.01.2011.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 35).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за зазначеною адресою не проживає”, „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд є належним правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з питань майна комунальної власності і Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, яке відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя (арк.. с. 36-42).

Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та Орендним підприємством громадського харчування „Корабельний” 19.09.2005 був підписаний договір оренди нерухомого майна №309-05 (далі –Договір) (арк.с. 13-14).

По акту приймання-передачі від 19.09.2005 Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації передало, а Орендне підприємство громадського харчування „Корабельний” прийняло майно –вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 32,90 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі за адресою: місто Севастополь, вулиця Героїв Севастополя, 21, які перебувають на балансі РЕП –10 (далі –Об’єкт оренди).

Судом встановлено, що договором (пункт 7.1) визначено його строк дії з 19.09.2005 до 12.07.2010, тобто майже п’ять років.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За приписами статей 793, 794 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на момент підписання договору Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та Орендним підприємством громадського харчування „Корабельний” 19.09.2005 договору оренди нерухомого майна №309-05 договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно положень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9) не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Отже, враховуючи положення зазначених вище правових норм, приписи, викладені в названій постанові Пленуму Верховного Суду України, а також те, що договір оренди нерухомого майна №309-05 від 19.09.2005 був укладений у простій письмовій формі, він не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації, суд дійшов висновку, що такий договір не можна вважати вчиненим, а отже, він не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Проте, майно було передане по акту приймання-передачі від 19.09.2005.

Докази повернення відповідачем приміщення на день винесення рішення у справі відсутні.

Таким чином, відповідач безпідставно набув і утримує комунальне майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 32,90 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі за адресою: місто Севастополь, вулиця Героїв Севастополя, 21.

Зазначене майно відповідно до Свідоцтва про право власності від 23.11.2000 на праві комунальної власності належить Севастопольській міській раді (арк. с. 52).

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач згідно статті 1213 цього Кодексу зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач повинен повернути позивачу майно, передане йому за актом приймання-передачі від 19.09.2005, як набуте ним без достатньої правової підстави.

Що стосується позовної вимоги про стягнення на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України вартості майнового права користування цим майном, яке в натурі неможливо повернути, за період з червня 2007 року по жовтень 2010 року, у порядку відшкодування вартості фактичного користування об’єктом, то суд не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України, якою визначені види об'єктів цивільних прав, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно стаття 190 цього Кодексу майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

У статті 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

До майнових прав відносять: 1) речові права; 2) виключні права на результати інтелектуальної діяльності; 3) корпоративні права; 4) зобов'язальні права (вимоги).

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону.

Обсяг майнового права не може визначатися днями, місяцями, роками, чи іншим проміжком часу або іншими кількісними показниками.

У випадку, що розглядається, майнове право позивача полягає у праві володіння та користування майном комунальної власності - вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 32,90 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі за адресою: місто Севастополь, вулиця Героїв Севастополя, 21, і це право захищене позивачем шляхом звернення з позовом про повернення майна з володіння відповідача.

Заявлена ж позивачем вимога про стягнення вартості фактичного користування нерухомим майном у розмірі 9189,32 грн. за період з 10.12.2009 по 31.01.2011, яка визначена у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради №1617 від 13.03.2007 згідно Методики розрахунку орендної плати, визначеної для розрахунку орендної плати за користування державним майном, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, по своїй суті є вимогою про стягнення орендної плати за вказаний період.

У правовідносинах, що мають місце між позивачем і відповідачем, відповідно до пункту 8 Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п’ятої Цивільного кодексу України.

Норми цієї глави не передбачають такого способу захисту як відшкодування вартості фактичного користування майном.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту шляхом звернення з позовом про стягнення на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України вартості фактичного користування об’єктом за період з червня 2007 року по жовтень 2010 року є неналежним способом захисту.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог за наявності про це клопотання заінтересованої особи, але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Орендне підприємство громадського харчування „Корабельний” (площа Привокзальна, 2, місто Севастополь, 99009, код 20684733, відомості про рахунки в установах банків відсутні) звільнити вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 32,90 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі за адресою: місто Севастополь, вулиця Героїв Севастополя, 21, та передати їх за актом приймання-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомості про рахунки в установах банків відсутні) у тридцятиденний строк після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” (площа Привокзальна, 2, місто Севастополь, 99009, код 20684733, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5, код 25750044, відомий п/р 35427001000416 в ГУ УДК м.Севастополь, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

4. В частині вимог про стягнення з Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради вартості користування майном у розмірі 3229,73 грн. відмовити.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України і

підписано 12.04.2011