Рішення № 14928017, 12.04.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р. Справа № 5016/436/2011(17/16)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Мотуз В.С.,

з участю представників сторін:

від позивача –представник не з‘явився,

від відповідача –представник не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/436/2011(17/16)

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Одеської обласної філії, 54001, м.Миколаїв, вул. Фалєєвськаа, 14/1,

Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Дизель-ЛТД»,

54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 81/83, кв.70

про: стягнення заборгованості за кредитним договором № 640/3-176 від 25.09.2007р. у розмірі 186 274,52 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»в особі Одеської обласної філії звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Дизель-ЛТД»про стягнення заборгованості за кредитним договором № 640/3-176 від 25.09.2007р. у розмірі 186 274,52 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи у судове засідання не з‘явився, вимог ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував, але від останнього на адресу суду 11.04.2011р. надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відрядженням представника відповідача.

Проте неявка представника юридичної особи не є поважною причиною для відкладення судового засідання, оскільки відповідач міг забезпечити явку іншого представника.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, при цьому суд виходив з такого:

25 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Миколаївської обласної філії (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Дизедь-ЛТД»(далі-відповідач) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 640/3-176 (далі договір кредиту), згідно з яким, позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 150 000,00 грн., зі сплатою 15 відсотків річних за кредитом та комісій, визначених в додатку № 1 до договору, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 24 вересня 2010 року, визначених договором.

Пунктом 3.3.6 та 3.3.7 договору сторони дійшли згоди, що відповідач зобов‘язаний сплачувати позивачу кредит та відсотки за користування кредитними коштами та комісії з дотриманням встановленого графіку повернення, визначеного пунктами 1.1.1, 2.4 та 2.5 договору відновлювальної кредитної лінії № 640/3-176.

Відповідно до положень договору, позичальник зобов'язався повернути одержаний кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені п.п.1.1.1,3.3.15 кредитного договору, сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п.2.4,2.5 договору, сплачувати кредитору неустойку (пеню, штраф) в строк, встановлений у п.2.6 вищезазначеного договору.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів. Але Відповідач за період з моменту укладення договору до моменту подання позову не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань по погашенню як основної суми заборгованості, так і погашенню відсотків та комісій за користування Кредитом в передбачений договором строк.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно то закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до п. 3.3.15. договору кредиту в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредиту, позивач має право вимагати дострокового виконання відповідачем зобов'язання протягом 30-ти (тридцяти) днів від дня отримання відповідачем письмової вимоги, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний повернути в зазначений строк кредит, сплатити відсотки, комісію та можливу неустойку (пеню, штраф).

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору кредиту, 28.01.2010 року позивачем надіслано йому лист-претензію з вимогою сплатити заборгованість. Проте, станом на момент розгляду справи відповідачем заборгованість не сплачена, відповіді на претензію не надано.

Згідно п.п. 4.1. договору кредиту у випадках прострочення відповідачем строків погашення кредиту (його частин) та/або сплати відсотків, комісій визначених у п.п. 1.1.1., 3.3.6.1., 3.3.15., 3.3.17, 2.4., 2.5 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Відповідно до вимог ст. 230 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі вищенаведеного, позивачем було нараховано відповідачу пеню за прострочення платежів в розмірі 2139,46 грн.

Отже, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором кредиту залишається не погашеною і станом на 21.09.2010 року становить 186274, 52, з яких: сума заборгованості за кредитом становить 149326,49 грн, сума заборгованості за відсотками становить 26544,32грн., розмір пені за прострочення платежів - 2139,46грн.

Судом за власною ініціативою зроблено перерахунок пені за несвоєчасне погашення відсотків та комісії за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.8., згідно здійсненого розрахунку, пеня за несвоєчасне погашення відсотків та комісії становить 2005,79 грн.

У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані отже, підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Дизель-ЛТД»(54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 81/83, кв.70; код ЄДРПОУ 13863719) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Одеської обласної філії ( 54001, м.Миколаїв, вул. Фалєєвськаа, 14/1; код ЄДРПОУ 09328015) 149 326,49 грн. (сто сорок дев‘ять тисяч триста двадцять шість грн. 49 коп.) - сума заборгованості за кредитом, 26544,32 грн. (двадцять шість тисяч п‘ятсот сорок чотири грн. 32 коп.) –сума заборгованості за відсотками; 2005,79 грн. (дві тисячі п‘ять грн. 79 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення відсотків та комісії;; 1778,77 грн. –держмита та 225,36 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль