Рішення № 14927631, 10.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2011 р. Справа № 19/256-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віккон Плюс», м. Київ;

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

с. Плесецьке Васильківського району Київської області;

про стягнення 163183,62 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Вербицька Я.Ю.(дов. б/н від 01.02.2011 р .);

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 1861 від 22.02.2011 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віккон Плюс»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 163183,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом поставки за накладними у період з жовтня 2008 року по січень 2009 року товарів, за які відповідач повністю не розрахувався, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 101050 грн. Крім того, між сторонами було укладено Договір № 05/04-09 від 05.04.2009 р., невідємною частиною якого є додаток № 3, в якому, в свою чергу, зафіксовані залишки несплачених коштів по попередньому спрощеному договору. За порушення строків виконання зобовязань за Договором № 05/04-09 від 05.04.2009 р. щодо сплати заборгованості за отриманий товар у сумі 101050 грн. позивачем додатково нараховані пеня в сумі 11608,62 грн. та штраф 50525,00 грн.

Ухвалою від 01.10.2009 р. суд порушив провадження у справі № 19/256-09 та призначив її розгляд на 29.10.2009 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав витребувані судом документи.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав відзив на позов, в якому виклав свої заперечення, а також інші витребувані судом документи.

Ухвалою від 29.10.2009 р. суд відклав розгляд справи на 16.11.2009 р., у звязку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

В судовому засіданні представником позивача були подані оригінали накладних, що підтверджують передачу товару відповідачу.

Відповідач факт отримання товару за наданими суду накладними заперечив. Заперечення ґрунтуються на тому, що підпис на накладних, на які посилається позивач, в графі «отримав» не належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність призначення почеркознавчої експертизи

Ухвалою від 16.11.2009 р., згідно п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, провадження по справі № 19/256-09 було зупинено, у звязку з призначенням, на підставі ст. 41 ГПК України, почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

23.04.2010 р. на адресу господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи разом з повідомленням № 11763 від 176.03.2010 р. про неможливість дати висновок судово-почеркознавчої експертизи, оскільки на вимогу експерта не були надані додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2010 р. провадження по справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 25.05.2010 р.

25.05.2010 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано повторне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з доказами, що підтверджували неможливість виконати попередні вимоги ухвали від 16.11.2009 р. та експерта.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 31.05.2010 р.

Ухвалою від 31.05.2010 р. суд, на підставі ст. 41 ГПК України, призначив повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та у звязку з чим, згідно п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, провадження по справі № 19/256-09 зупинив.

01.02.2011 р. на адресу господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 19/256-09 разом із Висновком № 4998/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 15 грудня 2010 року, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою від 01.02.2011 р., відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, суд поновив провадження у справі № 19/256-09, оскільки обставини, що зумовили його зупинення, усунуті та призначив розгляд справи на 22.02.2011 р.

Ухвалою від 22.02.2011 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 04.03.2011 р., у звязку з неявкою представника позивача у судове засідання.

03.03.2011 р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі посадових осіб підприємства з метою зясувати всі обставини, які мають істотне значення для справи.

Присутній у судовому засіданні 04.03.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити клопотання про залучення до участі у справі посадових осіб підприємства.

Представник відповідача надав додаткові заперечення на позов та заперечив проти задоволення клопотання позивача.

Суд, розглянувши клопотання позивача, відмовив у його задоволенні, оскільки, відповідно до ст. 32 ГПК України, останній непозбавлений права надати відповідні письмові пояснення посадових осіб підприємства, якщо в цьому існує необхідність.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 10.03.2011 р.

Присутній у судовому засіданні 10.03.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У судовому засіданні, згідно ст. 85 ГПК України, були оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, на підставі накладних, оригінали яких додані до справи, останній відпустив відповідачу у період з жовтня 2008 року по січень 2009 року товар на загальну суму 149010 грн. Відповідач 15.05.2008 р. частково повернув товар на суму 47960,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 101050 грн.

В подальшому, між сторонами було укладено Договір № 05/04-09 від 05.04.2009 р., згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві продукцію, а саме: оптичні носії інформації відповідно до переліку, що міститься у додатках (накладних, актах приймання-передачі), які є невід'ємними частинами договору (п. 1.1. договору). Згідно п. 1.2. договору, кількість, асортимент, ціни на товар визначаються додатками до договору (специфікацією, накладною або рахунком-фактурою), які є невід'ємною частиною договору. Ціна товару визначається в акті прийому-передачі, накладній тощо і може змінюватись на кожну партію поставки. Поставка товару здійснюється за умови своєчасного проведення розрахунків за попередню партію товару. Покупець сплачує вартість отриманого товару на підставі акту приймання-передачі. (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р. (п. 10.1. договору). Після підписання цього договору будь-які інші попередні заяви, листи та інші домовленості, пов'язані з цим договором, втрачають чинність (п. 11.1 договору).

Як зазначає позивач, 07.04.2009 р. сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідачем визнано заборгованість у сумі 149010 грн. Вказаний акт звірки є Додатком № 3 до договору № 05/04-09 від 05.04.2009 р., а отже на відносини сторін, що виникли до укладення Договору № 05/04-09 від 05.04.2009 р., розповсюджується його дія.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Проте, оскільки відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що товар за накладними не отримував, накладні та акт звірки від 07.04.2009 р. не підписував, суд призначив, на підставі ст. 41 ГПК України, судову почеркознавчу експертизу.

Згідно абз. 3 ч. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно Висновку № 4998/10-11 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 15.12.2010 р. експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_1 у наданих на дослідження накладних за період з 21.10.2008 р. по 13.01.2009 р., в акті звірки від 07.04.2009 р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. При цьому частина підписів виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1, отже, з умисною зміною виконавцем ознак свого почерку при виконанні підписів від імені іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Будь-яких посилань у тексті Договору № 05/04-09 від 05.04.2009 р. на існування заборгованості відповідача в сумі 101050 грн. на дату укладання договору та поширення дії цього договору на зобовязання, що виникли раніше, відсутні.

Крім того, акт звірки взаємних розрахунків є лише формою бухгалтерського обліку, яким встановлюється обсяг фінансових зобов'язань сторін на конкретну дату, а отже не може бути доказом, що підтверджує визнання боржником свого боргу та включенням цього боргу до зобовязань, які регулюються Договором № 05/04-09 від 05.04.2009 р., що укладений пізніше, ніж ці зобовязання виникли.

У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, інших доказів на підтвердження заборгованості відповідача та існування правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій, встановлених Договором № 05/04-09 від 05.04.2009 р., суду не надав.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віккон Плюс»(03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-б, код 25384088) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 12015 (дванадцять тисяч пятнадцять) грн. 60 коп. витрат за проведення судової експертизи.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано 21.03.2011 р.