Рішення № 14927567, 15.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р. Справа № 17/2276-9/05-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16, тел.230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 17/2276-9/05-11 15.03.2011 р.

За первісним позовом Виконавчого комітету Черкаської міської ради

До Закритого акціонерного товариства “Фоззі”

Про стягнення 171065,05 грн.

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Фоззі”

До Виконавчого комітету Черкаської міської ради

Про визнання спірного договору недійсним

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача (за первісним позовом):

Глущенко О.С. (дов. № 15-01-21 від 05.01.2011 р.)

від відповідача(за первісним позовом):

Гніздило Т.М. (дов. 01/2011 від 13.01.2011 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.12.2010 р. вимоги Виконавчого комітету Черкаської міської ради до Закритого акціонерного товариства “Фоззі” про 171 065,05 грн. у справі № 17/2276 передано на розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18.01.2011 р.; зобов’язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору.

18.01.2011 р. в судове засідання представник позивача не з’явився, вимоги ухвали суду від 21.12.2010 р. не виконав; представник відповідача до початку розгляду справи по суті подав зустрічну позовну заяву про визнання спірного договору недійсним.

Ухвалою суду від 18.01.2011 року зустрічну позовну заяву з доданими документами прийнято для спільного розгляду з первісним позовом та призначено розгляд на 08.02.2011 р.

08.02.2011 року в судове засідання представники сторін з’явилися, представником позивача (за первісним позовом) подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечує проти зустрічного позову.

В судовому засіданні виникла необхідність витребування нових доказів по справі, у зв’язку з чим ухвалою суду від 08.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2011 р.; зобов’язано позивача (за первісним позовом) виконати вимоги ухвали суду від 21.12.2010 р.; надати уточнений розрахунок 3 % річних із зазначенням періоду такого нарахування (число, місяць, рік) та обґрунтування дати початку такого нарахування; надати письмові пояснення щодо вихідних даних на проектування спірного об’єкту; надати рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради та методику щодо розрахунку пайової участі у розвитку інженерно-транспортної соціальної інфраструктури міста Черкаси на будівництво об’єкту, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 5/3, який становить 160696,80 грн. для оплати ЗАТ “Фоззі”; зобов’язано відповідача(за первісним позовом) надати відзив на первісний позов; письмові пояснення, в яких обґрунтувати, в чому саме полягає наявність помилки відповідача щодо обставин справи, а також обґрунтувати її істотність до даних правовідносин; письмові пояснення, в яких зазначити причини невиконання умов договору протягом двох років та не звернення до позивача з вимогою про надання вихідних даних щодо пайової участі учасників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси; обґрунтувати яким саме чинним нормативно-правовим актом України передбачено, що наявність у вихідних даних вимог щодо пайової участі учасників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури є підставою для сплати коштів замовниками та укладання договорів.

У судовому засіданні 24.02.2011 р. оголошено перерву на 15.03.2011 р.

В судове засідання 15.03.2011 р. представники сторін з’явилися; представник позивача (за первісним позовом) позовні вимоги підтримує в повному обсязі; вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі; представник відповідача (за первісним позовом) проти позовних вимог заперечує з підстав, зазначених у відзиві.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2008 р. між виконавчим комітетом Черкаської міської ради в особі міського голови Одарича Сергія Олеговича (позивачем за первісним позовом) та Закритим акціонерним товариством «ФОЗЗІ»в особі генерального директора Костельмана Володимира Михайловича (відповідачем за первісним позовом) укладено договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси в разі реконструкції існуючої одноповерхової будівлі павільйону № 2 з добудовою торгових приміщень під торгівельний центр по вул. Добровольського,5/3 у грошовому вигляді № 52 (договір).

Предметом даного договору є надання відповідачу від імені позивача права забудови земельної ділянки, у межах відводу, за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського,5/3, строком до квітня 2008 року для здійснення реконструкції існуючої одноповерхової будівлі павільйону № 2 з добудовою торгових приміщень під торгівельний центр по вул. Добровольського,5/3, а також комплексного благоустрою прилеглої території (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору пайова участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси на будівництво об’єкту складає 160698,80 грн.

Згідно п. 3.2 договору відповідач зобов’язується здійснити будівництво - самостійно або із залученням підрядних організацій об’єкту, а також комплексний благоустрій прилеглої території на земельній ділянці, обумовленої у п. 1.1 договору, відповідно до технічних умов, архітектурно-планувального завдання і прийнятими відповідачем зобов’язаннями в строк до квітня 2008 року.

Перед отриманням дозволу на виконання будівельних робіт в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради на будівництво об’єкту перерахувати 50 % суми пайової участі у розмірі 80348,40 грн. до загального фонду міського бюджету, про що надати підтверджуючі документи та оформити в управлінні капітального будівництва виконавчого комітету Черкаської міської ради довідку (п. 3.2 договору).

Перед оформленням акту введення в експлуатацію об’єкта перерахувати залишкові 50 % суми пайової участі у розмірі 80348,40 грн. до загального фонду бюджету (п. 3.14 договору).

За ствердженням позивача, Закрите акціонерне товариство “Фоззі” не виконало взяті не себе зобов’язання щодо оплати пайової участі, що суперечить п.п. 1, п.п. 2.1 та п. 3.1 договору.

Відповідач проти зазначеного заперечує з наступних підстав.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про планування і забудови територій»юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об’єкту містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об’єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об’єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт. Надання вихідних даних юридичним особам у повному обсязі забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями не пізніше ніж через 2 місяці після подання письмової заяви про надання цих даних.

Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудови територій»).

За тлумаченням змісту відповідних норм відповідач вважає, що саме вихідні дані повинні містити вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів і лише їх наявність є підставою для сплати коштів замовниками та укладання договорів.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні перісного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 160696,80 грн. пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

05.06.07 р. Черкаською міською радою на підставі ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.07 р. № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвику інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів»було прийнято рішення № 2-672 «Про затвердження Методики визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси».

27.12.2007 р. відповідач (за первісним позовом) звернувся до міського голови з заявою б/н від 27.12.07 р.

Зі змісту зазначеної заяви вбачається, що Закрите акціонерне товариство “Фоззі” просить позивача розрахувати розмір пайової участі у грошовому вигляді на надати договір для підписання із долученням необхідних документів.

Зазначена заява підписана генеральним директором Закритого акціонерного товариства “Фоззі” В.М. Костельман.

На підставі зазначеної заяви та рішення ІІ сесії Черкаської міської ради від 05.06.2007 р. № 2-672 між позивачем та відповідачем 23.01.2008 р. підписано договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси в разі реконструкції існуючої одноповерхової будівлі павільйону № 2 з добудовою торгових приміщень під торгівельний центр по вул. Добровольського,5/3 у грошовому вигляді № 52 (договір).

Зазначений договір від імені Закритого акціонерного товариства “Фоззі” також підписано генеральним директором В.М. Костельман без будь-яких зауважень та пропозицій до змісту даного договору.

У додатку до даного договору зазначено розрахунок пайової участі відповідача, який складає 160698,80 грн. та становить 5 % від вартості об’єкту згідно зведеного кошторису.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.07 р. № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», яка на час виникнення спірних правовідносин була чинною, граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не може перевищувати 5 % вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків.

Таким чином, позивачем не перевищено суму пайової участі відповідача.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій»дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про планування і забудови територій»юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об’єкту містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об’єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об’єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Надання вихідних даних юридичним особам у повному обсязі забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями не пізніше ніж через 2 місяці після подання письмової заяви про надання цих даних.

Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудови територій»).

Враховуючи зміст зазначених норм Закону, суд дійшов висновку, що вони не містять імперативної норми щодо обов’язку надання замовнику вихідних даних.

Таким чином, норми статей 24 та 27 Закону містять диспозитивне право замовників на одержання вихідних даних на проектування цього об’єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт за умови дотримання порядку, визначеного ч. 2 ст. 27 Закону.

Крім того, відповідач в судових засіданнях на запитання суду щодо наявності у нього заяви про звернення до позивача з проханням про надання вихідних даних на проектування цього об’єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт, неодноразово підтвердив, що такої заяви у нього в наявності немає, оскільки ТОВ «Фоззі»до позивача з таким проханням не звертався.

Ухвалою суду від 08.02.2011 р. відповідача було зобов’язано надати письмові пояснення, в яких зазначити причини невиконання умов договору протягом двох років та не звернення до позивача з заявою про надання вихідних даних щодо пайової участі.

Відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав; витребувані судом пояснення не надав та не надіслав.

Таким чином, судом встановлено, що, оскільки відповідачем не дотримано порядку отримання вихідних даних щодо пайової участі в частині направлення до позивача заяви, а норми Закону України «Про планування і забудови територій»не містять імперативних положень щодо обов’язку виконавчих органів відповідних міських рад надавати вихідні дані, то у діях позивача відсутні порушення Закону України «Про планування і забудови територій».

Тлумачення відповідача норм Закону таким чином, що саме вихідні дані повинні містити вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів і лише їх наявність є підставою для сплати коштів замовниками та укладання договорів до розгляду судом не приймається з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Суд звертає увагу на те, що невірне розуміння відповідачем норм Закону не є підставою для невиконання зобов’язання.

Крім того, позивачем надано до суду претензію від 03.03.2010 р. № 214-01-20 про оплату 160698,80 грн. основного боргу за договором та 6009,62 грн. –3 % річних без долучення доказів її направлення.

Разом з тим, до матеріалів справи додано відповідь на зазначену претензію від 22.04.2010 р., що свідчить про отримання відповідачем претензії.

Зі змісту відповіді відповідача на претензію вбачається, що відповідач вважає, що у його діях відсутні ознаки невиконання господарського зобов’язання, оскільки «ним у період з 11.12.07 р. по 04.02.08 р. були здійснені платежі на суму 347233,45 грн., призначення яких вказує на їх соціальну направленість та розвиток інфраструктури м. Черкаси».

Зі змісту доданих платіжних доручень вбачається, що у графі «Призначення платежу»зазначено «Оплата за чашки», «Оплата за ковер для боротьби», «Оплата за ваги», «Оплата за медалі та кубки»згідно певних рахунків тощо.

У всіх платіжних дорученнях, доданих до матеріалів справи, відсутнє посилання на спірний договір.

Відповідачем, в свою чергу, не надано жодного рахунку, на підставі якого були здійснені зазначені платежі, з метою перевірки судом наявності у них посилання на спірний договір.

Таким чином, оскільки суми, зазначені у платіжних дорученнях не співпадають з сумами, зазначеними у п. 3.2 та п. 3.14 договору; деякі з них (№ 113099 від 11.12.07 р.) сплачені ще до моменту підписання договору (23.01.08 р.), а також у графі «Призначення платежу»не зазначено спірний договір, то судом зазначені посилання відповідача до розгляду не приймаються.

Також судом встановлено, що відповідач, в свою чергу, здійснив будівництво реконструкції існуючої одноповерхової будівлі павільйону № 2 з добудовою торгових приміщень під торгівельний центр по вул. Добровольського,5/3, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття а експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 01.07.08 р.

Враховуючи викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 160696,80 грн. пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних на суму 10368,28 грн. без зазначення періоду, на який нараховується зазначена сума та без обґрунтування дати, з якої починається таке нарахування.

Ухвалою суду від 08.02.2011 р. позивача було зобов’язано надати уточнений розрахунок 3 % річних із зазначенням періоду такого нарахування (число, місяць, рік) та обґрунтувати початку такого нарахування.

23.02.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що 3 % річних необхідно нараховувати від дня підписання Акту державної приймальної комісії про прийняття а експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 01.07.08 р. без будь-якого обґрунтування такої позиції.

Крім того, позивачем повторно не зазначено період, за який нараховується 3 % річних, водночас, зазначено, що станом на 13.11.09 р. (виправлено позивачем) 3 % складають вже іншу суму –6009,62 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Досліджуючи умови договору, судом встановлено, що договором не визначено кінцевого строку оплати відповідачем суми пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси.

Позивачем надано до суду претензію від 03.03.2010 р. № 214-01-20 про оплату 160698,80 грн. основного боргу за договором та 6009,62 грн. –3 % річних без долучення доказів її направлення.

Разом з тим, до матеріалів справи додано відповідь на зазначену претензію від 22.04.2010 р., що свідчить про отримання відповідачем претензії.

Водночас, оскільки кінцевої дати нарахування 3 % річних у матеріалах справи та в судових засіданнях позивачем не зазначено, суд не може здійснити перевірку їх розрахунку.

В судових засіданнях 24.02.11 р. та 15.03.2010 р. з метою перевірки правильності нарахування 3 % річних, перед позивачем неодноразово виносилось питання щодо надання суду обґрунтованого розрахунку 3 % річних із зазначенням дати відліку їх нарахування та дати закінчення нарахування, проте позивач не надав пояснення щодо механізму та періоду свого розрахунку, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань.

Відповідно до ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Оскільки позивач не надав у письмовому вигляді обґрунтований розрахунок суми 3 % річних та відмовився від надання усних пояснень щодо механізму їх нарахування, у суду відсутня можливість перевірити правильність такого розрахунку, що є необхідним для вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд залишає позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних у сумі 6009,62 грн. без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач за зустрічним позовом, в свою чергу, просить суд визнати спірний договір недійсним на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В обґрунтування позовної заяви, позивачем за зустрічним позовом зазначено, що на момент укладання спірного договору ЗАТ «ФОЗЗІ»помилялося щодо фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, а саме, ЗАТ «ФОЗЗІ»стверджує, що внаслідок невірного тлумачення закону вважав безумовною умовою для настання зобов’язання щодо пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сам факт здійснення реконструкції.

Зазначене ствердження позивача за первісним позовом спростовується наявними в матеріалах справи документами та наступними фактами.

До моменту підписання сторонами правочину, ЗАТ «ФОЗЗІ»за власною ініціативою звернувся по відповідача за зустрічним позовом з письмовою заявою (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).

Зі змісту зазначеної заяви вбачається, що Закрите акціонерне товариство “Фоззі” просить позивача розрахувати розмір пайової участі у грошовому вигляді на надати договір для підписання із долученням необхідних документів.

Зазначена заява підписана генеральним директором Закритого акціонерного товариства “Фоззі” В.М. Костельман.

На підставі зазначеної заяви та рішення ІІ сесії Черкаської міської ради від 05.06.2007 р. № 2-672 між позивачем та відповідачем 23.01.2008 р. підписано договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси в разі реконструкції існуючої одноповерхової будівлі павільйону № 2 з добудовою торгових приміщень під торгівельний центр по вул. Добровольського,5/3 у грошовому вигляді № 52 (договір).

У додатку до даного договору зазначено розрахунок пайової участі відповідача, який складає 160698,80 грн. та становить 5 % від вартості об’єкту згідно зведеного кошторису.

Відповідно до п. 1.3 договору пайова участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси на будівництво об’єкту також складає 160698,80 грн.

Умовами самого договору узгоджену порядок оплати зазначених коштів:

- перед отриманням дозволу на виконання будівельних робіт в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради на будівництво об’єкту позивач за зустрічним позовом повинен перерахувати 50 % суми пайової участі у розмірі 80348,40 грн. до загального фонду міського бюджету, про що надати підтверджуючі документи та оформити в управлінні капітального будівництва виконавчого комітету Черкаської міської ради довідку (п. 3.2 договору).

- перед оформленням акту введення в експлуатацію об’єкта позивач за зустрічним позовом повинен перерахувати залишкові 50 % суми пайової участі у розмірі 80348,40 грн. до загального фонду бюджету (п. 3.14 договору).

Зазначений договір з додатками від імені Закритого акціонерного товариства “Фоззі” - позивач за зустрічним позовом, також підписано генеральним директором В.М. Костельман без будь-яких зауважень та пропозицій до змісту даного договору.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов’язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення.

Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.

При вирішенні питання про істотне значення помилки за обставин, визначених у зазначеній статті, потрібно виходити з істотності тієї чи іншої обставини для конкретної особи з урахуванням її становища, стану здоров'я, характеру діяльності, значення правочину тощо.

При цьому, за загальним правилом, не має розцінюватися як помилка незнання сторонами правочину норм законодавства.

Наведені у зустрічній позовній заяві заперечення свідчать про вибіркове тлумачення ЗАТ «ФОЗЗІ»норм чинного законодавства України, проте, згідно зі ст.68 Конституції України, незнання законодавства не звільняє від юридичної відповідальності.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач за зустрічним позовом самостійно та ще до моменту укладення договору звертався до відповідача за зустрічним позовом із проханням розрахувати розмір пайової участі у грошовому вигляді, підписав спірний з деталізованим порядком оплати внеску пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та здійснив необхідне будівництво, суд дійшов висновку, що ствердження ЗАТ «ФОЗЗІ»про те, що «внаслідок невірного тлумачення закону він вважав безумовною умовою для настання зобов’язання щодо пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сам факт здійснення реконструкції» не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання недійсним спірного договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси в разі реконструкції існуючої одноповерхової будівлі павільйону № 2 з добудовою торгових приміщень під торгівельний центр по вул. Добровольського,5/3 у грошовому вигляді № 52 від 05.06.07 р. необґрунтована та є такою, що не ґрунтуються на законі, а за таких обставин, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 229, 525, 526 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ФОЗЗІ»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова,5, код ЄДРПОУ 25294089) на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького,36, код ЄДРПОУ 22809222) з будь–якого рахунку, виявленого державними виконавцем, 160 696 (сто шістдесят тисяч шістсот дев’яносто шість) грн. 80 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ФОЗЗІ»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова,5, код ЄДРПОУ 25294089) на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького,36, код ЄДРПОУ 22809222) з будь–якого рахунку, виявленого державними виконавцем, судові витрати: 1606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 97 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одна) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову залишити без розгляду.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Дата підписання рішення: 31.03.2011 року

Суддя Сокуренко Л. В.