Рішення № 14927393, 23.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2011 р. Справа № 12/001-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Дьоміної С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім»

до товариства з обмеженою відповідальністю

«Науково-виробнича фірма «ПЛАСТМОДЕРН»

про стягнення заборгованості у розмірі 632 356,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Никоноров Є.В. –представник (довіреність від 25.11.2009 року);

від відповідача: Гнидка М.В. –представник (довіреність від 01.02.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім»(далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ПЛАСТМОДЕРН»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 632 356,67 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №19-06/2009 від 19.06.2009 року (далі – договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу поліетилен (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач оплатив товар з простроченням встановленого умовами договору строку.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 163 631,70 грн. пені, три проценти річних у розмірі 24 766,22 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 142 640,52 грн., 301 318,93 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 05.01.2011 року, справу призначено до розгляду 25.01.2011 року.

25 січня 2011 року представник відповідача у судове засідання не з’явився, на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, яке підлягало задоволенню судом. Розгляд справи, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 04.02.2011 року.

04 лютого 2011 року представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, вважав вимоги позивача необґрунтованими та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01.03.2011 року.

28 лютого 2011 року представник позивача направив на адресу суду пояснення по суті позовних вимог.

01 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.03.2011 року.

15 березня 2011 року представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23.03.2011 року.

23 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

19 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Белтім»(далі –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ПЛАСТМОДЕРН»(далі –відповідач) був укладений договір поставки №19-06/2009 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався поставити поліетилен (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 271 846,41 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0627 від 19.06.2009р., №РН-0644 від 22.06.2009р., №РН-0670 від 26.06.2009р., №РН-0693 від 02.07.2009р., №РН-0725 від 10.07.2009р., №РН-0742 від 15.07.2009р., №РН-0755 від 17.07.2009р., №РН-0794 від 28.07.2009р., №РН-0810 від 30.07.2009р., №РН-0846 від 07.08.2009р., №РН-0865 від 13.08.2009р., №РН-0990 від 15.09.2009р., №РН-0995 від 16.09.2009р., №РН-0998 від 17.09.2009р., №РН-1009 від 23.09.2009р., №РН-1017 від 25.09.2009р., №РН-1028 від 30.09.2009р., №РН-1075 від 12.10.2009р., №РН-1109 від 19.10.2009р., №РН-1129 від 23.10.2009р., №РН-1130 від 23.10.2009р., №РН-1184 від 05.11.2009р., №РН-1212 від 11.11.2009р., №РН-1214 від 11.11.2009р., №РН-1224 від 12.11.2009р., №РН-1237 від 17.11.2009р., №РН-1322 від 03.12.2009р., №РН-1329 від 03.12.2009р., №РН-1340 від 07.12.2009р., №РН-1368 від 10.12.2009р., №РН-1377 від 11.12.2009р., №РН-1401 від 17.12.2009р., №РН-1410 від 18.12.2009р., №836 від 20.05.2010р., а відповідач вказаний товар прийняв, проте оплатив його з порушенням встановленого умовами договору строку.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 163 631,70 грн. пені, три проценти річних у розмірі 24 766,22 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 142 640,52 грн., 301 318,93 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав на адресу відповідача претензії №195/04-10 від 19.04.2010 року, №21/07-10 від 21.07.2010 року, №08/12-2010 від 08.12.2010 року з вимогою оплати заборгованості.

У листах-відповідях на претензії №161/10 від 04.08.2010 року та №34/10 від 26.02.2010 року відповідач зобов’язувався оплатити заборгованість, що виникла у нього перед позивачем внаслідок порушення ним умов договору поставки №19-06/2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 4.3 договору передбачено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок позивача протягом 14 календарних днів після отримання товару відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення (прострочення) відповідачем грошового зобов’язання щодо строків оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент поставки товару та відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати позивачу) коштами у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати позивачу.

Враховуючи те, що у судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що інших договорів поставки, крім договору №19-06/2009 від 19.06.2009 року, у період з 2009 року по 2010 року між ним та позивачем укладено не було, а також те, що відповідач у листах-відповідях на претензії зобов’язувався оплатити заборгованість перед позивачем, що виникла внаслідок порушення відповідачем саме умов договору №19-06/2009, суд вважає, що зазначена поставка товару здійснювалась саме на виконання умов договору №19-06/2009.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з 03.07.2009 року до 03.01.2010 року, суму боргу у розмірі 5 271 846,41 грн., облікову ставку Національного банку України 10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 №468), становить 41 309,70 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 03.07.2009 року до 05.12.2010 року у 2009 році: у липні –99,9% (УК №143 від 08.08.2009р.), серпні –99,8% (УК №164 від 09.09.2009р.), вересні –100,8% (УК №185 від 08.10.2009р.), жовтні –100,9% (УК №208 від 10.11.2009р.), листопаді –101,1% (УК №228 від 08.12.2009р.), грудні –100,9% (УК №3 від 09.01.2010р.); у 2010 році: у січні –101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому –101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні –100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні –99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні –99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні –99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні –99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні –101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні – 102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні –100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді –100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), грудні –100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 5 271 846,41 грн., становить 530 597,91 грн. (за розрахунком суду).

Позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 142 640,52 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, Цивільним кодексом України не передбачено одночасне нарахування процентів відповідно до статей 536 та 625 Кодексу, якщо у договорі, укладеному між суб'єктами господарювання, не передбачено нарахування процентів як за договором товарного кредиту, так і у разі прострочення оплати грошового зобов'язання.

Оскільки у п. 6.2 договору сторони домовились, що у разі прострочення відповідачем оплати товару він повинен сплатити позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1%, то стягненню підлягають тільки вказані проценти.

Таким чином, суд вважає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, враховуючи період заборгованості з 03.07.2009 року до 05.12.2010 року, суму боргу у розмірі 5 271 846,41 грн., ставку процента, визначену сторонами у розмірі 0,1, становить 291 213,51 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 712, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 611, ч. 5 ст. 694, ч. ч. 1, 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім»до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ПЛАСТМОДЕРН»про стягнення заборгованості у розмірі 632 356,67 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ПЛАСТМОДЕРН»(08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, код 16401787) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім»(97443, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорева,12, код 34719902) 41 309,70 грн. (сорок одну тисячу триста дев’ять грн. 70 коп.) пені; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 142 640,52 грн. (сто сорок дві тисячі шістсот сорок грн. 52 коп.); проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 291 213,51 грн. (двісті дев’яносто одна тисяча двісті тринадцять грн. 51 коп.); 4 751,63 грн. (чотири тисячі сімсот п’ятдесят одну грн. 63 коп.) витрат на сплату державного мита; 177,33 грн. (сто сімдесят сім грн. 33 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 28.03.2011 року.