Рішення № 14926396, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/8712.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт Лтд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»

про стягнення 4 999 грн. 30 коп.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники від позивача:представник Маслова Н.В. (довіреність № б/н від 20.01.2011 року) від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосаміт Лтд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»про стягнення заборгованості в розмірі 4 999 грн. 30 коп., із них: 3851, 75 грн. –сума основного боргу; 986 грн. 10 коп. –пеня, 161 грн. 45 коп. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем умов договору про надання послуг з технічного обслуговування № 28-12 від 28.12.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 року порушено провадження у справі № 23/87 та призначено її розгляд на 12.04.2011 року.

В судове засідання 12.04.2010 року представник відповідача не з’явився з невідомих суду причин.

Ухвала про порушення провадження у справі відправлена за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців. Отже, Відповідача належним чином повідомлено про призначення Господарським судом міста Києва справи до розгляду та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судового засідання.

Судом, на виконання вимог статті 811 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Керуючись статтею 75 Господарського процесуального Кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.04.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 28.12.2007 року укладено договір № 28-12, відповідно до умов Позивач зобов’язався виконати на замовлення Відповідача ремонт, технічне обслуговування наданих Відповідачем автомобілів, а останній своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору № 28-12 від 28.12.2007 року оплата за виконані роботи проводиться Відповідачем по факту виконання робіт, в строк не пізніше п’яти банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать про те, що між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт виконаних робіт № РС-0034305 на суму 8 351 грн. 76 коп.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач, в порушення умов договору № 28-12 від 28.12.2007 року частково виконав взяті на себе зобов’язання щодо сплати коштів за надані Позивачем послуги, сплативши 4500 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 1396 від 11.11.2009 року. Заборгованість Відповідача на момент розгляду справи становить 3851 грн. 75 коп.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

12.10.2009 року Позивач надіслав Відповідачу претензію про сплату заборгованості за надані послуги з ремонту автомобіля.

Вказана претензія Позивача залишилася Відповідачем без задоволення.

Оскільки факт надання Позивачем послуг підтверджено відповідним актом, встановлений договором строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати отриманих послуг Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 3 851 грн. 75 коп. основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені в розмірі 986 грн. 10 коп. за період з 22.09.2009 року по 17.02.2011 року.

Відповідно до пункту 5.2 договору № 28-12 від 28.12.2007 року за прострочення оплати за цим договором, Відповідач сплачує, окрім відшкодування фактично завданих збитків, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання, за кожен день прострочення.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частина друга статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Разом з тим, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 333 грн. 15 коп. (за період з 22.09.2009 року по 22.02.2010 року).

Крім того, Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача 3 % річних в розмірі 161 грн. 45 коп.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд вважає, що вимога Позивача в частині стягнення 3 % річних в розмірі 161, 45 грн. є такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт Лтд»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; ідентифікаційний код 25591321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт Лтд» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 179; ідентифікаційний код 14369855) 3851 (три тисячі вісімсот п’ятдесят одна) грн. 75 грн. –сума основного боргу; 333 (триста тридцять три) грн. 15 коп. –пені, 161 (сто шістдесят одна) грн. 45 коп. - 3 % річних, 88 (вісімдесят вісім) грн. 67 коп. - державного мита, 205 (двісті п’ять) грн. 18 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяТ.Ю. Кирилюк Повне рішення складено 13.04.2011 року