Рішення № 14926108, 12.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.11 Справа № 3/5009/1129/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача-1: Управління житлового господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 2”, м. Запоріжжя

до відповідача-3: Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про стягнення суми в розмірі 131 061, 94 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 19.01.2010р.

від відповідача-1: Ковальов Є.Ф. , юрисконсульт, довіреність № 13 від 04.01.2011р.

від відповідача-2: в судове засідання 12.04.2011р. не зявився

від відповідача-3: Тараненко С.А., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 15-33/5-24 від 04.01.2011р.

ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до УЖГ Запорізької міської ради (відповідач-1), КП “ВРЕЖО №2” (відповідач-2) про стягнення з Місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суму сплаченої орендної плати в розмірі 124 122,86 грн., стягнення з КП “ВРЕЖО №2” суми сплачених експлуатаційних витрат у розмірі 6 939,08 грн., та стягнення з відповідачів судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві та обґрунтовані ст. 203, 369, 762 ЦК України, ст. 1, 12, 15, 54 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/1129/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.03.2011р. о 16 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 23.03.2011р. оголошено перерву до 29.03.2011р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2011р. розгляд справи відкладений на 12.04.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 12.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 15.04.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві від 04.03.2011р., та просить суд стягнути на його користь:

з Місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суму сплаченої орендної плати в розмірі 124 122,86 грн.;

з КП “ВРЕЖО №2” суму сплачених експлуатаційних витрат у розмірі 6 939,08 грн.;

з відповідачів суму сплачених судових витрат.

Згідно позовної заяви позивач просить задовольнити його вимоги у звязку з тим, що він фактично не користувався орендованим приміщенням.

Зокрема позивач зазначив, що 28.07.2005р. виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення № 263/63 “Про передачу в оренду нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 приватному підприємцю ОСОБА_1”, яким вирішено: передати в оренду, як переможцю конкурсу, приватному підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 271,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, що значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 2”, строком на 5 років для розміщення кафе-бару з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах, визначених договором оренди.

26.08.2005р. УЖГ Запорізької міської ради, КП “ВРЕЖО № 2” та позивач уклали договір № 1303/2 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, відповідач-1 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2005р. за № 263/63 передає, а позивач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 271,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, що значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 2”.

Приміщення передається в оренду для розміщення кафе-бару. Вартість нежитлового приміщення, згідно проведеної експортної оцінки на 30.08.2005р. складає: 114 294,00грн. (п. 1.2 договору оренди).

Строк дії договору оренди з 26.08.2005р. по 25.08.2010р. (п. 11.1 договору).

Проте, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення № 430/5 від 28.11.2005р. про оформлення права комунальної власності на обєкти нерухомості, зокрема, підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі вже після того, як це приміщення було передано в оренду позивачу.

Пізніше позивачу стало відомо, що рішенням Запорізької міської ради 17 сесії 5 скликання від 12.12.2007р. № 51 “Про звіт тимчасової контрольної комісії міської ради для здійснення контролю за використанням нежитлових та допоміжних приміщень, розташованих в підвалах багатоквартирних будинків м. Запоріжжя” скасовано пункт 27 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 430/5 від 28.11.2005р. про оформлення права комунальної власності на обєкти нерухомості в частині будинку АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі, зобовязано відповідні органи звернутися до суду із позовами про розірвання договорів оренди приміщень, укладених відповідно до цих рішень.

Про це рішення позивачеві стало відомо тільки у 2009 році, оскільки раніше позивач про це рішення не був повідомлений, доступу на електронну сторінку цього рішення сайту Запорізької міської ради не було.

Рішенням господарського суду Запорізької області та Запорізьким апеляційним господарським судом по справі № 3/242/09-10/500/09 в матеріалах справи встановлено те, що фактично передача приміщення відбулася без згоди співвласників багатоквартирного будинку, тому останні здійснювали перешкоди у користуванні позивачем орендованого приміщення таким чином, що позивач взагалі не користувався цим приміщенням. Проте, прохання усунути перешкоди у користуванні приміщенням не знайшло відклику з боку відповідачів, що поставило позивача в таке положення, за яким він сплачував орендну плату, а приміщенням фактично не користувався.

Запорізьким апеляційним господарським судом в матеріалах справи № 3/242/09-10/500/09 встановлено, що будинок в цілому по АДРЕСА_2 був переданий з відомчого житлового фонду Запорізького абразивного комбінату у комунальну власність за актом від 14.12.1999р. Усі підвали будинку загальною площею 1 486,30 кв. м, в тому числі і спірний підвал, передані саме як допоміжні приміщення житлового будинку, про що зазначено в розділі 4 акту. Матеріалами справи № 3/242/09-10/500/09 встановлено, що згоди співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 на передачу підвального приміщення в оренду позивачеві не було. Ці самі факти встановлені також господарським судом Запорізької області стосовно інших приміщень цього ж підвалу за цією ж адресою, що підтверджує відсутність у позивача можливості користуватися цими приміщеннями, а також наявність опору з боку співвласників будинку (рішення по справі №18/253д/09-4/12д/10 (суддя Зінченко Н.Г.), рішення по справі № 3/242/09-10/500/09 (суддя Алейникова Т.Г.), рішення по справі № 11/78д/08-20/540д/08 (суддя Гандюкова Л.П.).

Таким чином, в оренду позивачу під розміщення кафе-бару було передано в житловому будинку підвальне приміщення, яке належало на праві сумісної власності мешканцям цього будинку, ними використовувалось як допоміжне приміщення для власних потреб, крім того, в даному приміщенні розташовані комунікації, що з самого початку виключало можливість використання вказаного обєкту за цільовим призначенням, визначеним орендодавцем у договорі.

Крім того, позивач вважає, що формальне складання та підписання сторонами за договором оренди акту прийому-передачі жодним чином не підтверджує фактичну передачу орендодавцем орендарю спірного приміщення та створення останньому умов для використання його за цільовим призначенням, визначеним договором оренди.

Невикористання позивачем майна, що складає предмет договору оренди № 1303/2, було повязано з причинами, які не залежали від волі, бажання орендаря використовувати спірне приміщення за цільовим призначенням. Проте, орендна плата продовжувала сплачуватися.

Відповідно до висновків, наведених у Рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004, державний житловий фонд, допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, коляски і т.п) передаються безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не вимагає здійснення додаткових дій, зокрема, створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Вищенаведене свідчить про те, що мешканці багатоквартирного будинку знали, що вони мають право користуватися цим приміщенням, яке передано в оренду позивачеві, а позивач ні. Тому позивач звернувся до суду з позовними вимогами та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Управління житлового господарства Запорізької міської ради (відповідач-1) в судових засіданнях проти позовних вимог заперечило. Зокрема зазначило, що фактично договір оренди № 1303/2 є дійсним, що визнано господарським судом Запорізької області. Позивач користувався наданим йому в оренду приміщенням, на підставі чого і сплачував орендну плату. Тому вважає вимогу про повернення позивачу грошових коштів безпідставною.

КП “ВРЕЖО №2” (відповідач-2) проти позову також заперечив. Зазначив, що позивач користувався орендованим приміщенням і повинен був сплачувати відповідні експлуатаційні витрати. У разі перешкод з боку мешканців будинку користуватися орендованим приміщенням, позивач мав звернутися до суду з позовною заявою про усунення таких перешкод, проте це ним зроблено не було. У звязку з цим представник відповідача-2 в судових засіданнях просить суд відмовити в позові повністю.

Представник ГУДКУ в Запорізькій області (відповідач-3) в судовому засіданні 23.03.2011р. надав відзив на позовну заяву № 15-15/173-2551 від 22.03.2011р. та пояснив, що не володіє будь-якими фактичними даними щодо предмету спору, листування позивача з відповідачем-3 щодо неможливості користуватися орендованим приміщенням та повернення сплаченої орендної плати, не велося. Будь-яких договірних відносин у позивача з відповідачем-3 не було. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог відносно ГУДКУ в Запорізькій області та змінити процесуальний статус з відповідача на третю особу.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п. 7 Інформаційного листа від 13.08.2008 N 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, за приписом статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою.

Відшкодування такої шкоди органом державної влади, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету.

Відтак участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади.

По справі № 3/5009/1129/11 позивачем заявлено до стягнення, в тому числі, з Місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суму сплаченої орендної плати в розмірі 124122,86 грн.

Отже, підстави для зміни процесуального статусу ГУДКУ в Запорізькій області з відповідача на третю особу відсутні.

Також відповідач-3 в судовому засіданні 29.03.2011р. надав заяву № 15-15/1129 від 28.03.2011р. та просить суд застосувати у справі № 3/5009/1129/11 позовну давність, встановлену ст. 257 ЦК України.

В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що позивачем частково пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України так, як Акт прийому-передачі приміщення за договором №1303/2 від 26.08.2005р. був підписаний сторонами 24.09.2005р.

Після чого, як стверджує позивач, він не міг фактично користуватися приміщенням, оскільки цьому перешкоджали різні обставини.

Тобто, позивач починаючи з жовтня 2005р. знав про те, що він не користується приміщенням та про те, що умови договору не виконуються. Тому відповідач-3 вважає, що строк позовної давності почав перебіг з жовтня 2005р.

Як зазначено у позовній заяві, позивач сплачував кошти за оренду майна з жовтня 2005р. по березень 2009р. включно, а позовна заява подана 10.03.2011р., тому відповідач-3 вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише за останні три роки, тобто з 10.03.2008р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2005р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 263/63 “Про передачу в оренду нежитлового приміщення в будинку № 44 по пр. Леніна приватному підприємцю ОСОБА_1.”

Відповідно до п.1 цього рішення виконавчий комітет Запорізької міськради вирішив: передати в оренду, як переможцю конкурсу, приватному підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нежитлове підвальне приміщення площею 271,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі КП “ВРЕЖО № 2”, строком на 5 років для розміщення кафе-бару з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах, визначених договором оренди.

Пунктом 2 рішення № 263/63 зобовязано Управління житлового господарства міської ради укласти договір оренди нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_2 з ПП ОСОБА_1

26.08.2005р. Управління житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець), КП “ВРЕЖО № 2” (Балансоутримувач) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір № 1303/2 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець (відповідач-1) на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2005р. № 263/63 передає, а Орендар (позивач) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 271,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, що значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 2”.

Приміщення передається в оренду для розміщення кафе-бару (п. 1.2 Договору).

Згідно п.11.1 Договору, цей договір діє з 26.08.2005р. по 25.08.2010р. (пять років).

28.11.2005р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 430/5 “Про оформлення права комунальної власності на обєкти нерухомості”. Вказаним рішенням оформлено право комунальної власності на обєкти нерухомості згідно з додатком.

Як свідчить виписка Додатку до рішення виконавчого комітету міської ради від 28.11.2005р. № 430/5, до переліку обєктів нерухомості, на які оформлюється право комунальної власності, включено також підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі загальною площею 251, 6 кв. м, 185, 7 кв. м, 180, 5 кв. м, 239, 1 кв. м.

Тобто, рішення виконавчого комітету міської ради від 28.11.2005р. № 430/5 прийнято після того, як це приміщення було передано в оренду позивачу. Цей факт господарським судом Запорізької області по справі № 3/242/09-10/500/09 при вирішенні питання про визнання дійсним даного договору не досліджувався.

Пунктом 2 рішення Запорізької міської ради від 12.12.2007р. № 51 “Про звіт тимчасової контрольної комісії міської ради для здійснення контролю за використанням нежитлових та допоміжних приміщень, розташованих в підвалах багатоквартирних будинків м. Запоріжжя” скасовано п. 27 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 430/5 від 28.11.2005р. “Про оформлення права комунальної власності на обєкти нерухомості” в частині будинку АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі.

Пунктом 3 цього ж рішення від 12.12.2007р. № 51 Запорізька міська рада зобовязала начальників Управління житлового господарства, Управління комунальної власності та Управління у справах приватизації звернутися до суду із позовами про розірвання договорів оренди приміщень, які укладались на виконання відмінених рішень.

Господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 3/242/09-10/500/09 за позовом прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі УЖГ Запорізької міської ради до ПП ОСОБА_1 (відповідач-1), КП “ВРЕЖО №2” (відповідач-2) про стягнення з ПП ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати в сумі 54 513, 46 грн., розірвання договору оренди та зобовязання ПП ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2010р. по цій справі позов задоволений частково. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 1303/2 від 26.08.2005р., зобовязано ПП ОСОБА_1 звільнити та передати орендоване приміщення, загальною площею 238,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 орендодавцю за актом приймання-передачі у 10 денний термін з моменту набрання даним рішенням чинності. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. апеляційне подання прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2010р. у справі № 3/242/09-10/500/09 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2010р. у справі № 3/242/09-10/500/09 залишено без змін.

В касаційному порядку постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. по справі № 3/242/09-10/500/09 не оскаржувалась.

Господарським судом Запорізької області під час розгляду справи № 3/242/09-10/500/09 встановлено наступне: з моменту підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 26.08.2005 року і по теперішній час ПП ОСОБА_1 (відповідач-1) фактично не мав жодної можливості користуватися орендованим ним майном приміщенням площею 238,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач-1 неодноразово звертався до Управління житлового господарства Запорізької міської ради та до Балансоутримувача Відповідача 2 з листами з вимогами щодо прийняття заходів щодо забезпечення доступу до орендованого ним майна у звязку з тим, що мешканцями житлового будинку АДРЕСА_2 проведена заміна дверей та замків у орендовані Відповідачем-1 приміщення та самовільно здійснюється в цьому приміщенні будівельні роботи та інша діяльність. Договір оренди фактично не виконувався, проте Відповідач-1 продовжував сплачувати грошові кошти за користування орендованим приміщенням, відповідно до умов договору.

Відповідачем-1 неодноразово також направлялися листи до позивача та Відповідача-2, пропонувалося переглянути суму орендної платні у бік зменшення, з тієї причини, що він фактично не має можливості користуватися орендованим приміщенням з причин, що від нього не залежать.

Проте, судом встановлено, що приміщення, яке передається йому в оренду, є власністю обєднання мешканців багатоквартирного будинку № 44, про що Відповідач-1 не міг знати”.

Запорізьким апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 3/242/09-10/500/09 встановлено наступне:

“...будинок в цілому по АДРЕСА_2 був переданий з відомчого житлового фонду Запорізького абразивного комбінату у комунальну власність за актом від 14.12.1999р. Усі підвали будинку загальною площею 1 486,3 кв. м, в тому числі і спірний підвал, передані саме як допоміжні приміщення житлового будинку, про що зазначено в розділі 4 акту (акт долучено до справи).

Відповідно до приписів ст. 1, 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст. 1, 19 Закону України “Про обєднання співвласників багатоквартирних будинків”, ч. 2 ст. 382 ЦК України допоміжні приміщення багатоквартирних будинків є спільною сумісною власністю власників квартир та власників нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Матеріалами справи доведено, що згоди співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 на передачу підвального приміщення в оренду ПП ОСОБА_1 не було.

Як свідчать досліджені обставини справи, на дату укладення договору оренди право комунальної власності на приміщення підвалу не було оформлено, що теж підтверджує відсутність у орендодавця за договором оренди права передавати спірне приміщення підвалу в орендне користування відповідачу-1.

Неправомірність дії виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо розпорядження допоміжними приміщенням в будинку АДРЕСА_2 в подальшому було підтверджено наведеним вище рішенням Запорізької міської ради 17 сесії 5 скликання від 12.12.2007 року № 51 “Про звіт тимчасової контрольної комісії міської ради для здійснення контролю за використанням нежитлових та допоміжних приміщень, розташованих в підвалах багатоквартирних будинків м. Запоріжжя”.

В оренду ПП ОСОБА_1 підвальне приміщення було передано, як обєкт комунальної власності, з метою використання його під кафе-бар та подальшою приватизацією.

Як встановлено господарським судом та підтверджено при апеляційному розгляді справи, орендар ПП ОСОБА_1 не міг використовувати спірне приміщення з незалежних від його волі причин, а саме:

матеріали справи свідчать, що в оренду відповідачу-1 під кафе бар було передано у житловому будинку підвальне приміщення, яке належало на праві сумісної власності мешканцям цього будинку, ними використовувалось як допоміжне приміщення для власних потреб, крім того, в даному приміщенні розташовані комунікації, що з самого початку виключало можливість використання вказаного обєкту за цільовим призначенням, визначеним орендодавцем у договорі.

Формальне складання та підписання сторонами за договором оренди акту прийому-передачі від 26.08.2005р. жодним чином не підтверджує фактичну передачу орендодавцем орендарю спірного приміщення та створення останньому умов для використання його за цільовим призначенням, визначеним договором оренди.

Наведені обставини підтверджені відповідачем ПП ОСОБА_1, третьою особою, наданими ними доказами (листами, зверненнями, письмовими поясненнями, тощо).

Отже, невикористання приватним підприємцем ОСОБА_1 майна, що складає предмет договору оренди № 1303/2, було повязано з причинами, які не залежали від волі, бажання орендаря використовувати спірне приміщення за цільовим призначенням”.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, не потребують доведенню при вирішенні спору по справі № 3/5009/1129/11 наступні факти, встановлені господарським судом Запорізької області та Запорізьким апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 3/242/09-10/500/09:

1) що будинок в цілому по АДРЕСА_2 був переданий з відомчого житлового фонду Запорізького абразивного комбінату у комунальну власність за актом від 14.12.1999р.;

2) що усі підвали будинку загальною площею 1 486,3 кв. м, в тому числі і спірний підвал, передані саме як допоміжні приміщення житлового будинку, про що зазначено в розділі 4 акту (акт долучено до справи).

3) що згоди співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 на передачу підвального приміщення в оренду ПП ОСОБА_1 не було;

4) що на дату укладення договору оренди право комунальної власності на приміщення підвалу не було оформлено;

5) що в оренду ПП ОСОБА_1 підвальне приміщення було передано, як обєкт комунальної власності, з метою використання його під кафе - бар та подальшою приватизацією;

6) що орендар ПП ОСОБА_1 не міг використовувати спірне приміщення з незалежних від його волі причин;

7) що в оренду ПП ОСОБА_1 під кафе-бар було передано у житловому будинку підвальне приміщення, яке належало на праві сумісної власності мешканцям цього будинку, ними використовувалось як допоміжне приміщення для власних потреб; в даному приміщенні розташовані комунікації, що з самого початку виключало можливість використання вказаного обєкту за цільовим призначенням, визначеним орендодавцем у договорі;

8) що невикористання ПП ОСОБА_1 майна, що складає предмет договору оренди № 1303/2, було повязано з причинами, які не залежали від волі, бажання орендаря використовувати спірне приміщення за цільовим призначенням.

Про наявність опору з боку співвласників будинку по АДРЕСА_2 свідчить і рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2009р. по справі № 11/78д/08-20/540д/08 (суддя Гандюкова Л.П.), яке в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

Зазначені обставини підтверджується також листом ПП ОСОБА_1 від 03.04.2006р. №11 на адресу УЖГ Запорізької міськради та КП “ВРЕЖО №2”, який отриманий КП “ВРЕЖО №2” 03.04.2006р. (вхідний № 394), та заявою ПП ОСОБА_1 від 16.02.2009р. на адресу Запорізького міського голови, УЖГ Запорізької міськради та КП “ВРЕЖО №2”, яка отримана КП “ВРЕЖО №2” і УЖГ Запорізької міськради 20.02.2009р.

Відповідно до висновків, наведених у Рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004, державний житловий фонд, допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, коляски і т.п) передаються безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не вимагає здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Вищенаведене свідчить про те, що мешканці багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 знали, що вони мають право користуватися приміщенням, яке передано в оренду позивачеві, а ПП ОСОБА_1 - ні. Відповідачі не врегульовували суперечки, що виникли між позивачем та мешканцями будинку, через що позивач і не мав змоги використовувати орендоване ним приміщення.

Таким чином, є безперечним те, що в оренду позивачу під розміщення кафе-бару було передано у житловому будинку підвальне приміщення, яке належало на праві сумісної власності мешканцям цього будинку, ними використовувалось як допоміжне приміщення для власних потреб, крім того, в даному приміщенні розташовані комунікації, що з самого початку виключало можливість використання вказаного обєкту за цільовим призначенням, визначеним орендодавцем у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до наданих розрахунків КП “ВРЕЖО № 2”, та наданих позивачем оригіналів квитанцій, копії яких 12.04.2011р. залучено до справи, ПП ОСОБА_1 сплатив за договором № 1303/2 від 26.08.2005р. з жовтня 2005р. по березень 2009р. орендну плату в сумі 124122,86 грн. Також Позивачем було сплачено на користь КП “ВРЕЖО № 2” за експлуатаційні витрати з жовтня 2005р. по березень 2009р. грошові кошти в сумі 6939,08 грн.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В даному випадку позивач заявив до стягнення (повернення) грошові суми, які були перераховані ним у звязку з виконанням у зобовязанні - договорі оренди № 1303/2 від 26.08.2005р.

На підставі вищевикладеного, вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу, оскільки він не користувався орендованим приміщенням.

За таких обставин суд вважає позивні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідачів з посиланням на те, що сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна, не спростовують висновків суду. Оскільки, формальне складання та підписання сторонами за договором оренди акту прийому-передачі жодним чином не підтверджує фактичну передачу орендодавцем орендарю спірного приміщення та створення останньому умов для використання його за цільовим призначенням, визначеним договором оренди.

Є достовірним і не спростованим факт, що позивач не користувався орендованим приміщенням, оскільки його туди не допускали мешканці будинку.

Отже, невикористання ПП ОСОБА_1 майна, що складає предмет договору оренди № 1303/2, було повязано з причинами, які не залежали від волі, бажання орендаря використовувати спірне приміщення за цільовим призначенням.

Приймаючи судове рішення, господарський суд не застосовує позовну давність за заявою відповідача-3.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Господарський суд погоджується з твердженнями позивача (підтвердженими матеріалами справи, зокрема додатковими поясненнями від 12.04.2011р.) про те, що ПП ОСОБА_1 довідався фактично та міг довідатися про порушення свого права, зокрема про те, що орендовані приміщення ним не будуть використовуватися, лише 06.02.2009р. з дня прийняття господарським судом Запорізької області рішення від 06.02.2009р. по справі № 11/78д/08-20/540д/08.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, на час прийняття судового рішення у справі № 3/5009/1129/11, строк, у межах якого ПП ОСОБА_1 може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу стягнення на його користь з Місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суму сплаченої орендної плати в розмірі 124 122,86 грн., та з КП “ВРЕЖО №2” суму сплачених експлуатаційних витрат у розмірі 6 939,08 грн., не сплинув.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати окладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з місцевого бюджету Жовтневого району міста Запоріжжя на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (69120, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченої орендної плати в розмірі 124 122 (сто двадцять чотири тисячі сто двадцять дві) грн. 86 коп. за договором оренди нежитлового приміщення № 1303/2 від 26.08.2005р.

3. Стягнути з Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 2” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-а, код ЄДРПОУ 05448685) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (69120, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплачених експлуатаційних витрат у розмірі 6 939 (шість тисяч девятсот тридцять девять) грн. 08 коп. за договором оренди нежитлового приміщення № 1303/2 від 26.08.2005р.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строк подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 15.04.2011р.