Рішення № 14925841, 07.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.11 Справа № 20/5009/554/11

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Прокурора Михайлівського району Запорізької області (71000, Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Леніна, 33) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах –Кабінет Міністрів України в особі

позивача: Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а) в особі Запорізької філії ВАТ НАК “Украгролізинг” (69600, м. Запоріжжя. пр. Леніна, 152В/211)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Цвет” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 153)

про стягнення суми 24029,03 грн. та розірвання договору фінансового лізингу № 8-08-363бфл/86 від 17.07.2008 р.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора –Мошков-Масинець Д.І. (посвідчення № 384);

Від позивача –Бугрим В.Ю. (дов. № 14/20-30-11 від 11.01.2011 р.);

Від відповідача –Іванюта-Гурджидзе Х.А. (дов. № 746 від 11.10.2010 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 11686,65 грн. основного боргу по договору фінансового лізингу № 8-08-363бфл/86, суми 441,69 грн. пені, 128,55 грн. втрат від інфляції, 85,49 грн. –3% річних та розірвання договору фінансового лізингу № 8-08-363бфл/86 від 17.07.2008 р.

          Ухвалою господарського суду від 08.02.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/554/11, судове засідання призначено на 02.03.2011 р. Ухвалою суду від 02.03.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 24.03.2011 р., потім на 07.04.2011 р.

          07.04.2011 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 02.03.2011 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 23373,30 грн., пеню в розмірі 441,69 грн., суму 128,55 грн. втрат від інфляції, суму 85,49 грн. –3% річних. Копія заяви була направлена відповідачу 24.02.2011 р., що підтверджується фіскальним чеком № 1138 та описом вкладення до цінного листа. Прокурор у судовому засіданні підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України. Таким чином, розглядаються вимоги про стягнення суми 24029,03 грн. та розірвання договору фінансового лізингу № 8-08-363бфл/86 від 17.07.2008 р. Крім того, 07.04.2011р. судом отримано заяву, яка в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду, згідно з якою із долученням копії платіжного доручення №102038К від 30.03.2011р. повідомлялось, що відповідачем самостійно сплачено 12342,38грн., залишок основного боргу становить 11686,65грн.

          Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. На підставі ст. 124 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6, 10, 11, 17 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 762, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України просять позов задовольнити.

          Відповідач позов визнав частково в частині стягнення основного боргу та пені, у відзиві зазначив наступне. Відповідачем не було виконано зобов’язань перед позивачем по сплаті поточних платежів за договором фінансового лізингу у зв’язку з рядом тяжких та форс-мажорних обставин, в які потрапило підприємство. Вимогу щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних вважає неправомірною в зв’язку з тим, що договором фінансового лізингу передбачена відповідальність за порушення зобов’язання у вигляді пені та законодавством не передбачена можливість одночасного нарахування штрафних санкцій за договірними зобов’язаннями між сторонами договору та за положеннями ЦК України. Вважає, що підстави для розірвання договору фінансового лізингу відсутні, оскільки відповідачем не були порушені істотні умови договору враховуючи, що заборгованість у розмірі 11686,65 грн. є незначною, поточною заборгованістю за договором, що має наслідком штрафні санкції згідно з ст.ст. 610, 611 ЦК України та п. 7.1 договору. Вказує, що позивачем не було виконано умови п. 8.3 договору та не направлено відповідачу повідомлення про відмову від договору, в зв’язку з чим вимога щодо розірвання договору є неправомірною. Відповідач зазначає, що порушення зобов’язання в частині сплати лізингових платежів сталося внаслідок непереборної сили, посилаючись на ст. 617 ЦК України, при цьому наголошує, що не відмовляється від зобов’язань. У відзиві також зазначено, що позивачем не було надано доказів повноважень щодо зміни позовних вимог Запорізькою філією, оскільки договір було укладено з ВАТ “НАК “Украгролізинг”, а не з його Запорізькою філією. Відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення по сплаті заборгованості та пені до жовтня 2011 р.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

                                         ВСТАНОВИВ:

17.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (Лізингодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством “Цвет” (Лізингоодержувач, відповідач у справі) укладено договір фінансового лізингу № 8-08-363бфл/86, відповідно до п.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору “найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу”, що є специфікацією предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (тристоронній акт) (п. 2.2 договору).

Згідно з п.п. 3.4.3, 4.1 Договору Лізингоодержувач зобов’язався з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу за користування останнім своєчасно та в повному обсязі сплачувати чергові лізингові платежі відповідно до умов договору. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору “Графік сплати лізингових платежів”.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.6, 7.8 договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізінгоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов’язань в повному обсязі. Неустойка за цим договором носить штрафний характер.

Згідно з п.п. 3.1.2, 8.3 договору Лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо Лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів. При цьому договір вважається припиненим з дати одержання Лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору. В інших випадках дострокове припинення дії цього договору допускається за взаємною згодою сторін (п. 8.4).

Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років (п. 8.1).

Згідно з Додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 8-08-363бфл/86 від 17.07.2008 р. в лізинг передається трактор МТЗ-82.1.26 в кількості 2 одиниць загальною вартістю 274980,00 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до Акта № 81 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 28.07.2008 р. предмет лізингу було передано Лізингоодержувачу.

Додатком 2 до договору “Графік сплати лізингових платежів” встановлено черговість сплати лізингових платежів, згідно з яким, зокрема, Лізингоодержувач зобов’язаний був сплатити 28.10.2010р. суму 11 686,65грн., 28.01.2011р. суму 11686,65грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено листи від 16.04.2009 р. № 13-06/224, від 29.05.2009 р. № 13-06/294, від 25.06.2009 р. № 13-06/364, від 23.02.2010 р. № 13-06/118 (а.с. 31-34) щодо перерахування заборгованості по лізинговим платежам та сплати пені та лист від 12.08.2010 р. № 13-06/495 (а.с. 35) про наявність заборгованості по лізинговим платежам та повернення лізингового майна в термін до 26.08.2010 р.

Підтвердження направлення/вручення вказаних листів відповідачу позивач не надав, про що також було зауважено відповідачем у письмовому відзиві.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Приписами ч. 7 ст. 292 ГК України встановлено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

          Пункт 3 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг” зобов’язує Лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Згідно з “Графіком сплати лізингових платежів”, розрахунку позивача (а.с. 5) та заяви про збільшення позовних вимог відповідач станом на 28.01.2011 р. повинен сплатити суму 23373,30 грн. основної заборгованості за договором фінансового лізингу, пеню відповідно до п. 7.1 договору в сумі 441,69 грн. за період з 28.10.2010 р. по 25.01.2011 р., суму 128,55 грн. втрат від інфляції за період листопад-грудень 2010 р. та суму 85,49 грн. –3% річних за період з 28.10.2010 р. по 25.01.2011 р.

          Відповідачем під час слухання справи було сплачено суму 12342,38 грн., про що позивачем подано суду заяву № 13-07/651 від 07.04.2011 р. та надано копію платіжного доручення № 102038К від 30.03.2011р., в якому зазначено призначення платежу: “плата штрафних санкцій та основного боргу згідно позовної заяви № 85-620вих11 від 04.02.2011 р.”.

          Таким чином, заборгованість відповідача по лізинговому платежу за договором № 8-08-363бфл/86 від 17.07.2008р. згідно з “Графіком сплати лізингових платежів” (Додаток № 2 до договору) складає 11686,65грн. –черговий платіж, який належить до сплати станом на 28.01.2011 р.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання зі сплати вказаного лізингового платежу. Тому вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11686,65 грн. обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства і матеріалам справи, підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення суми 12342,38 грн., із якої 11686,65 грн. –сума основного боргу, 441,69 грн. сума пені, 128,55 грн. сума втрат від інфляції, 85,49 грн. –3% річних підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Прокурор та позивач також просять розірвати договір фінансового лізингу № 8-08-363бфл/86 від 17.07.2008 р. на підставі ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Розділом 8 “Строк дії, дострокове припинення договору, повернення предмета лізингу” сторони встановили порядок припинення договору. Пунктом 8.3 договору, на який міститься посилання в тексті позовної заяви, передбачено, що лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу, при цьому договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

Як було вказано вище, прокурором та позивачем не надано суду доказів у підтвердження направлення відповідачу повідомлення про відмову від договору або пропозицію розірвати договір.

Відповідно до п. 9.4 правовідносини між сторонами, не врегульовані договором, регулюються законодавством.

Частиною 2 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (ч. 3 ст. 7 Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Статтею 188 ГК України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 даної статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Посилання прокурора в позовній заяві на п. 8.3 договору судом спростовуються ст. 188 ГК України, оскільки даним пунктом (8.3) договору встановлено порядок дострокового припинення договору фінансового лізингу (односторонньої відмови лізингодавця від договору), що передбачає направлення відповідного письмового повідомлення про відмову від договору та у зв’язку з отриманням такого повідомлення лізингоодержувачем не потребує будь-якої відповіді від останнього та договір вважається припиненим.

          Так, з огляду на положення ст. 188 ГК України, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо змін (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як було встановлено судом та підтверджено сторонами по справі у судових засіданнях, позивачем на адресу відповідача пропозиція щодо дострокового розірвання договору фінансового лізингу не направлялася.

          Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна вимога щодо розірвання договору фінансового лізингу № 8-08-363бфл/86 від 17.07.2008 р. задоволенню не підлягає.

          Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення на 3 місяці, починаючи з серпня 2011 р. У письмовому відзиві відповідачем заявлено клопотання, яке викладено в письмовому відзиві від 19.03.2011р., згідно з яким просить суд надати відстрочку виконання рішення по сплаті заборгованості до жовтня 2011 р.

Частиною 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

На підставі зазначеної норми, розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умовою для надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. Відповідачем надано акти від 02.04.2010 р., складені працівниками підприємства відповідача, в яких зазначено, що внаслідок морозів, які мали місце в період часу з 26.01.2010 р. по 27.01.2010 р. були пошкоджені посіви сільськогосподарських рослин, які вирощує відповідач, за рахунок реалізації яких відповідач розраховував отримати прибуток. Даний факт наводиться відповідачем як тяжка та форс-мажорна обставина, що призвела до скрутного фінансового становища відповідача. Інших документів на підтвердження зазначених фактів відповідач не надає. Суд зауважує, що форс-мажорні обставини згідно з ст.14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” можуть засвідчуватися лише висновками Торгово-промислової палати України та не можуть бути підтверджені актами, наданими відповідачем. На підставі викладеного, судом заявлене відповідачем клопотання відхилено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача, так як спір виник у результаті його неправильних дій, частина заявленої до стягнення суми сплачена лише після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

           ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Цвет” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 153, код ЄДРПОУ 32096301, р/р № 26000452501 в АБ “Мета Банк”, МФО 313582) на користь Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01023, м. Київ-23, вул.. Мечнікова, 16А, р/р № 26006010890602 в ЗАТ “Альфа-Банк”, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30401456) суму 11686 грн. 65 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Цвет” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 153, код ЄДРПОУ 32096301, р/р № 26000452501 в АБ “Мета Банк”, МФО 313582) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) суму 240 грн. 29 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Цвет” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 153, код ЄДРПОУ 32096301, р/р № 26000452501 в АБ “Мета Банк”, МФО 313582) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У частині стягнення суми 12342,38 грн. основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних провадження припинити за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 12.04. 2011 р.