Рішення № 14925789, 05.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.11 Справа № 20/5009/385/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

Позивач: Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 166)

До відповідачів: 1.) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислова фірма “Технопромекспорт” (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна,11)

2.) Запорізької районної державної адміністрації (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 8)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державний завод “Запоріжбіомед” (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 6)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора –Тронь Г.М. (посвідчення № 84);

Від позивача –не з’явився;

Михайлишин А.І. (дов. № 08-45/0132 від 20.01.2011р. –у попередніх судових засіданнях);

Від відповідача-1 –Баклаженко В.В. (дов. № 50 від 17.03.2011 р.);

Від відповідача-2 –Пухтій І.О. (дов. № 01-07/0598 від 20.05.2010 р.);

Від третьої особи - не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.05.2004р., укладеного між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промисловою фірмою “Технопромекспорт”, зареєстрованого у Запорізькому районному відділі земельних ресурсів за № 03 від 28.05.2004 р.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №20/5009/385/11, судове засідання призначено на 24.02.2011р. Ухвалою господарського суду від 24.02.2011р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, залучено Державний завод “Запоріжбіомед”, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.03.2011р. Ухвалою суду від 15.03.2011р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.03.2011р., потім на 28.03.2011р. Ухвалою суду від 28.03.2011р. на підставі ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням відповідача-1 строк вирішення спору у справі продовжено на 15 днів –до 12.04.2011р., розгляд справи відкладено на 05.04.2011р.

05.04.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Проведеною прокуратурою Запорізької області перевіркою встановлено, що п.2 розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 14.05.2004 №2/74 із користування ДП “Запоріжбіомед” вилучено земельну ділянку площею 13,1371га, яка розташована на території Степненської сільської ради Запорізького району (за межами населеного пункту) в районі балки Степної. Акт на право користування землею, виданий 16.05.1974 ДП “Запоріжбіомед” та зареєстрований у книзі реєстрації землекористувань за № 13, визнано таким, що втратив чинність. Пунктом 4 цього ж розпорядження вилучену земельну ділянку надано у короткострокову оренду терміном на 5 років ТОВ “НПФ Технопромекспорт” для утилізації раніше накопичених відходів гідролізного виробництва з подальшою рекультивацією земель. На підставі вказаного розпорядження між Запорізькою районною державною адміністрацією та ТОВ НПФ “Технопромекспорт” 14.05.2004р. укладено договір оренди земельної ділянки. В подальшому, розпорядженнями голови районної державної адміністрації №404 від 13.03.2009р. та № 488 від 09.04.2009 надано дозвіл на поновлення договору оренди земельної ділянки терміном на п'ять років. Статтею 149 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження) визначався порядок вилучення земельних ділянок. Пунктом 5 зазначеної статті встановлювались повноваження районних державних адміністрацій щодо вилучення на їх території земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні в межах сіл, селищ, міст районного значення та за межами населених пунктів. Частиною 3 ст.122 цього Кодексу в тій же редакції, визначено повноваження районних державних адміністрацій щодо надання земельних ділянок у користування юридичних осіб. Наведені у вказаних нормах переліки відповідних повноважень є вичерпними. Вилучена Запорізькою районною держадміністрацією у ДП “Запоріжбіомед” земельна ділянка знаходиться на території Степненської сільської ради Запорізького району за межами населеного пункту, а отже на момент прийняття розпорядження №2/74 від 14.05.2004р. у Запорізької районної державної адміністрації були відсутні правові підстави та повноваження щодо її вилучення, а також передання в оренду з тим цільовим призначенням, яке зазначено в оспорюваному договорі оренди земельної ділянки. Розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 14.05.2004 № 2/74, а також №404 від 13.03.2009р. та №488 від 09.04.2009р. були опротестовані прокуратурою Запорізької області як незаконні. За результатами розгляду протестів прокурора вищевказані незаконні розпорядження були скасовані. Відповідно до приписів ст.16 Закону України “Про оренду землі”, ст.116 Земельного кодексу України наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається як обов'язкова передумова подальшого укладення договору земельної ділянки. Враховуючи те, що розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації втратили чинність та договір земельної ділянки укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, він підлягає визнанню недійсним. На підставі ст.ст.13,14 Конституції України, ст.1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, ст.ст.17,84,93, 96, 116, 122,125, 149,212 Земельного кодексу України, ст.15,16 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст.203,215,651 ЦК України, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” прокурор та позивач просять позов задовольнити.

Відповідач-1 проти позову заперечив. У своєму відзиві зазначив, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений на підставі розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 14.05.2004р. №2/74 “Про затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду”, підписаний уповноваженими представниками сторін, посвідчений приватним нотаріусом, засвідчено Степненською сільською радою та зареєстровано в Запорізькому відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів вчинено запис. Згідно з розпорядженнями голови райдержадміністрації №404 від 13.03.2009р. та №488 від 09.04.2009р. ТОВ НПФ “Технопромекспорт” надано згоду на поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.05.2004р. на п’ять років., про що 21.08.2008р., було укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.08.2008р., зареєстрований в державному реєстрі земель. Таким чином, сторонами було дотримано вимоги ст. 17, 93, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст. ст. 6, 14, 15, 16, 20, 33 Закону України “Про оренду землі”. За наслідками розгляду протестів прокуратури Запорізької області Запорізькою районною державною адміністрацією було винесено розпорядження №1813 від 04.11.2010р.та №1815 від 05.11.2010 року, яким скасовані вищевказані попередні розпорядження, на підставі яких укладався та поновлювався на новий строк договір оренди земельної ділянки. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 16.04.2009року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в України” визначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Відповідно до ст.27 Закону України “Про оренду землі” орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Відповідно до ст.43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” ТОВ НПФ “Технопромекспорт” до Запорізького окружного адміністративного суду подано позов до Запорізької районної державної адміністрації про скасування розпоряджень райдержадміністрації №1813 від 04.11.2010р. та №1815 від 05.11.2010р. Просить у задоволенні позову відмовити.

У ході розгляду справи відповідачем-1 було надано клопотання про зупинення провадження у даній справі до винесення Запорізьким окружним адміністративним судом рішення зі спору за позовом ТОВ НПФ “Техпнопромекспорт” до Запорізької районної державної адміністрації, третя особа Прокуратура Запорізької області про скасування розпоряджень райдержадміністрації №1813 від 04.11.2010р. та №1815 від 05.11.2010р.

Прокурор вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню. Позивач заперечив проти клопотання, відповідач –2 пояснив, що клопотання підлягає вирішенню на розсуд суду.

Клопотання судом відхилено як необґрунтоване з наступних підстав. Статтею 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Відповідно до цієї норми пов’язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи з метою вирішення саме позовних вимог. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Суд вважає, що справа Запорізького окружного адміністративного суду за позовом ТОВ НПФ “Технопромекспорт” до Запорізької районної державної адміністрації, третя особа Прокуратура Запорізької області про скасування розпоряджень райдержадміністрації №1813 від 04.11.2010р. та №1815 від 05.11.2010р., не пов’язана з справою господарського суду №20/5009/385/11 і можливо розглянути дану справу по суті. При цьому суд бере до уваги, що предметом спору у справі господарського суду №20/5009/385/11 є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.05.2004р. Відповідність договору законодавству визначається на момент укладення договору. Як вбачається із копії позовної заяви ТОВ НПФ “Технопромекспорт”, по якій порушено провадження Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №2а-0870/1681/11, предметом адміністративного позову є скасування розпоряджень Запорізької районної державної адміністрації №1813 від 04.11.2010р., №1815 від 05.11.2010р. із підстав порушення Запорізькою районною державною адміністрацією порядку скасування розпоряджень районної адміністрації. Тобто, у справі №2а-0870/1681/11 будуть встановлені обставини, які матимуть значення не для розгляду предмету позову даної справи №20/5009/385/11, а для вирішення питання щодо повноважень осіб, які від імені юридичної особи ( в даному випадку районної державної адміністрації) вчиняють юридично значимі дії.

          Відповідачем-2 надано письмовий відзив, згідно з яким Запорізька районна державна адміністрація позовні вимоги визнала в повному обсязі, вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Представник третьої особи у судові засідання не з’являвся, витребувані судом документи не представлені. Ухвали, що направлялися ДП “Запоржбіомед” господарським судом, повернуті адресантові з відміткою поштового відділення про відсутність організації за вказаною адресою.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність третьої особи за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 14.05.2004р. №2/74 було затверджено проект відведення в короткострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю НПФ “Технопромекспорт” земельної ділянки площею 13,1371 га на території Степненської сільської ради Запорізького району в районі балки Степної (за межами населеного пункту) та надано її в оренду строком 5 років для утилізації відходів гідролізного виробництва з подальшою рекультивацією земель (п.п.1,4). Згідно з пунктами 2,3 цього розпорядження зазначену земельну ділянку вилучено з користування ДЗ “Запоріжбіомед” та визнано таким, що втратив чинність Акт на право постійного користування землею, виданий 16.05.1974р. та зареєстрований в книзі землекористувань за №13.

14.05.2004р. на підставі вказаного розпорядження між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-промислова фірма “Технопромекспорт” укладено договір оренди земельної ділянки.

Згідно з п.п.2-4, 11,12 договору в оренду передана земельна ділянка площею 13,1371га, грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту, не проведена. На земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна –поза площадковий шламонакопичувач, до складу якого входять: верхня та нижня греблі, відвідний канал, автодорога. Земельна ділянка передається в оренду для утилізації раніше накопичених відходів гідролізного виробництва з подальшою рекультивацією земель. Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі земельна ділянка віднесена до категорії земель “підприємств іншої промисловості”.

Відповідно до п.6 договору його укладено строком на 5 років, до 14.05.2009р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №2450. 19.05.2004р. договір зареєстрований у Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів вчинено запис від 28.05.2004р. за №03. Додатковим договором про доповнення та зміни, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (запис від 22.12.2008р. за №040826000139) вносилися зміни до п.7 договору оренди земельної ділянки щодо орендної плати.

13.04.2009р. сторонами підписано Додатковий договір про зміни, відповідно до якого внесено зміни до п.6. договору та згідно розпоряджень голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 13.03.2009р. №404 “Про поновлення договору оренди землі з ТОВ НПФ “Технопромекспорт” та від 09.04.2009р. №488 “Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 13.03.2009р. №404” поновили термін договору на п’ять років –до 14.05.2014р.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (чинною на момент укладення спірного договору) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Приписами ст.13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

          Згідно зі ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з приписами ст.1, ч.1 ст.6 Закону України “Про оренду землі” оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Із вищенаведених норм законодавства слідує, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності у кожної конкретної фізичної або юридичної особи виникає після прийняття уповноваженим органом відповідного рішення з цього питання.

Згідно з ст.152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Розглядаючи спір про визнання недійсним договору, необхідно дослідити всі обставини, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною, оскільки недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб’єктного складу; дефекти волі –невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до п.3.4.9 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору суттєве значення має з’ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку її передачі в оренду відповідно до вимог статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності, у певних випадках, дотримання порядку її вилучення. З огляду на це, судам потрібно встановлювати наявність повноважень у відповідної ради у вирішенні питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й підставність укладення спірного договору. У вирішенні спорів відповідної категорії необхідно з’ясувати наявність на момент укладення спірного договору оренди рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини 4 статті 15 Закону України “Про оренду землі” . Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, судам необхідно надавати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.          Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч.5 ст.149 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна з 27.04.2004 по 04.06.2004) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а)сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 5,0 га незручних земель для влаштування шлаконакопичувача в постійне користування Запорізького гідролізно-дріжджового заводу (ДЗ “Запоріжбіомед”) надавалася розпорядженням№516 від 06.08.1965р. виконкому Запорізької обласної ради депутатів трудящих (а.с.128). Зазначена земельна ділянка становить частину земельної ділянки площею 13,1371га, що вилучена у третьої особи та передана в оренду відповідачу за спірним договором.

Земельна ділянка площею 13,1371 га була вилучена розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації №2/74 від 14.05.2004р. з постійного користування ДЗ “Запоріжбіомед” та передана в оренду ТОВ “НПФ “Технопромекспорт”, знаходиться за межами населеного пункту. Отже, її вилучення для цілей, що не входять у вищезазначений перелік, знаходилося поза межами повноважень райдержадміністрації.

При цьому судом встановлено, що вилученню земельної ділянки передувало звернення вих.№07 від 04.11.2003р. ліквідатора ДП “Запоріжбіомед”, яке обґрунтовано ст.120 Земельного кодексу України і мотивоване укладенням договору користування майном на умові оренди №25 від 01.11.2003р., укладеного з ТОВ “НПФ “Технопромекспорт”.(а.с.96-97, 122-126). Разом з тим, відповідно до довідки Головного управління статистики у Запорізькій області №15-09/1023 станом на 03.03.2011р. Запорізький державний завод по виробництву медичних і біологічно активних препаратів “Запоріжбіомед” не припинив свою діяльність, із ЄДРПОУ не вилучений (а.с.45). Статтею 120 Земельного кодексу України, яка була вказана у зверненні ліквідатора, передбачено перехід права на земельну ділянку при переході права власності на будівлю чи споруду, що було відсутнє на момент вилучення земельної ділянки у третьої особи і передачі в оренду відповідачу.

Згідно з ч.6 ст.149 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на момент винесення розпорядження №2/74 від 14.05.2004р.) повноваження щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають в постійному користуванні, за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті, належать обласним державним адміністраціям.

Матеріали справи свідчать, що за наслідками розгляду протесту прокуратури Запорізької області розпорядженням голови райдержадміністрації №1813 від 04.11.2010р. розпорядження від 14.05.2004р. №2/74 “Про затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду” скасовано. Також за протестом прокуратури розпорядженням №1815 від 05.11.2010р. голови райдержадміністрації скасовані розпорядження від 03.03.2009р. №404 та від 09.04.2009р. щодо надання згоди на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий термін.

Згідно з матеріалами справи, 23.03.2011р. ТОВ НПФ “Технопромекспорт” було подано до Запорізького окружного адміністративного суду адміністративний позов до відповідача –Запорізької районної державної адміністрації Запорізького району Запорізької області про скасування розпоряджень №1813 від 04.11.2010р. та №1815 від 05.11.2010р.

          Суд вважає, що дані факти не впливають на оцінку доказів судом у господарській справі, оскільки відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Доказів прийняття розпорядження позивачем - Запорізькою обласною державною адміністрацією про затвердження проекту відведення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ НПФ “Технопромекспорт” не надано.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст.15 Закону України “Про оренду землі” відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Приписами ст.4 цього Закону встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, оскільки договір суперечить наведеним вище нормам законодавства, порушує права позивача щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Посилання відповідача-1 на інші нормативні акти та письмові докази не спростовують висновки суду.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 49,75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельною ділянки від 14.05.2004р., укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-промислова фірма “Технопромекспорт”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислова фірма “Технопромекспорт” (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна,11, код ЄДРПОУ 30796695) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 42 грн. 50 коп. грн. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислова фірма “Технопромекспорт” (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна,11, код ЄДРПОУ 30796695) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Запорізької районної державної адміністрації (69089, м. Запоріжжя, вул.Істоміна, 8, код ЄДРПОУ 20488417) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 42 грн. 50 коп. грн. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Запорізької районної державної адміністрації (69089, м. Запоріжжя, вул.Істоміна, 8, код ЄДРПОУ 20488417) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Л.П.Гандюкова

Повне рішення підписано 11.04.2011р.