Рішення № 14925490, 29.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.10 Справа № 11/487

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватне підприємство “Баядера” (юридична адреса: вул. Кірова, буд. 33, м. Горлівка, Донецька область, 84646; поштова адреса: с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область, 70037)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Автотранспортна фірма “Земляни, ЛТД” (юридична адреса: вул. Ювілейна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096; поштова адреса: вул. Виборзька, буд. 8, м. Запоріжжя, 69032)

у присутності представників:

позивача: Солонін В.О. дов. б/н від 31.07.2010р.;

відповідача: Кузнєцов А.С. дов. № 221110 від 22.11.2010р.

про: стягнення 34828 грн. 21 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Баядера” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранспортна фірма “Земляне, ЛТД” 34451,60 грн. шкоди повязаної із втратою вантажу та 376,61 грн. 3% річних з простроченої суми за користування чужими грошима. Разом з цим, позивач просить судові витрати, повязані із розглядом справи, покласти на відповідача.

Ухвалою від 22.08.2005р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання. З метою витребування додаткових доказів, що мають істотне значення для вирішення спору, всебічного та обєктивного розгляду справи, а також для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувались перерви, розгляд справи відкладався, строк вирішення спору продовжувався. Також ухвалою від 28.12.2005о. провадження у справі зупинялось до розгляду по суту справи № 2-859/05, яка розглядалась Алуштинським міським судом.

Позивач наполягає на позовних вимогах, зокрема повідомив суд, що на підставі договору-заявки на перевезення № 40 від 28.01.2005р. відповідач здійснював перевезення вантажу (алкогольної продукції) від СПД ОСОБА_1 до ПП “Баядера”. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.01.2005р. частина вантажу була втрачена, а та продукція, яка уціліла, хоча і була передана позивачу, але втратила товарний вигляд і не могла бути реалізованою. Позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченої продукції в сумі 25411,70 грн. та 9039,90 грн. вартості вантажу, який неможливо використовувати за прямим призначенням. Крім цього, на підставі пункту 179 Статуту автомобільного транспорту України позивач заявляє до стягнення з відповідача 376,01 грн. 3% річних від суми заборгованості за користування чужими грошима.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зокрема не згоден з твердженням позивача щодо укладання договору-заявки № 40. Вважає, що відсутність підпису директора на ньому, а також те, що згідно даті на факсовій копії він укладений на день пізніше після ДТП є підставами вважати договір-заявку неукладеним. Стосовно наявності печатки на договорі-завці повідомив, що головний бухгалтер підприємства діяла з перевищенням своїх повноважень. Стверджує, що ТОВ “Автотранспортна Фірма “Земляне, ЛТД” не надавало згоди для перевезення спірного вантажу, а водій ОСОБА_2 здійснював перевезення на свій ризик, а тому відповідач не може відповідати за псування вантажу.

Також відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності. Вважає що оскільки позивач не відповів у встановлений строк на претензію, ПП “Баядера” звернулось до господарського суду після спливу строку позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши додатково надані сторонами докази та заслухавши представників, встановив наступні обставини:

Між приватним підприємством “Баядера” та товариством з обмеженою відповідальністю “Автотранспортна фірма “Земляне, ЛТД” 28.01.2005р.шляхом обміну листами по факсу була досягнута домовленість за усіма суттєвими умовами договору перевезення, яка оформлена договором-заявкою № 40.

Відповідно до зазначеного договору відповідач по товарно-транспортним накладним № 491051, 491052, 491053 від 28.01.2005р. у м. Ялта прийняв від Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (вантажовідправник) 15600 пляшок лікеро-горілчаних виробів, вартістю 43980,00 грн. та зобовязаний був її доставити позивачу в місті Запоріжжя. Перевезення здійснювалось автопотягом у складі тягача IVEKO (державний номер НОМЕР_1) та полупричепа GREY-ADAMS (державний номер НОМЕР_2).

28.01.2005р. о 21 год. 50 хв. на автошляху Сімферополь Ялта Севастополь сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автопотяг, що належить ТОВ “Автотранспортна Фірма “Земляне, ЛТД” зіткнувся з житловим будинком, розташованим за адресою: м. Алушта, вул.Сімферопольська, 2-а.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений вантаж, який перевозився, а саме: 8940 пляшок на суму 25411,70 грн. розбито, а 6660 пляшок вартістю 18568,30 грн. передана представниками відповідача позивачу за актом прийому продукції (товарів) за кількістю та якістю від 31.01.2005р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Алуштинського міського суду АР Крим про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.03.2005р. встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автопотягу ОСОБА_2 правил дорожнього руху України, зокрема п. 1,5, п. 28.2.а та п. 28.3.а. Згідно наказу та посвідчення про відрядження ОСОБА_2 з 25.01.2005р. перебував в трудових відносинах з ТОВ “Автотранспортна Фірма “Земляне, ЛТД” і знаходився у відрядженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків. Таким чином, відповідальність за скоєння ДТП покладається на ТОВ “Автотранспортна Фірма “Земляне, ЛТД”.

Позовні вимоги в частині стягнення 25411,70 грн. шкоди у вигляді вартості недопоставлених (розбитих) 8940 пляшок позивачем заявлені обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Позивач повідомив, що з уцілілих 6660 пляшок 3383 пляшки вартістю 9528,40 грн. були повернені вантажовідправнику, а 3277 пляшок вартістю 9039,90 грн. залишилися у ПП “Баядера”. Позивач стверджує, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди товар який у нього залишився втратив товарний вигляд, і не може бути використаний за призначенням (реалізований). Крім того, частина пошкодженої продукції була передана на переробку. Просить стягнути 9039,90 грн. вартості 3277 пляшок з відповідача.

Для визначення розміру заподіяної шкоди в межах даної позовної вимоги необхідно зясувати чи дійсно вантаж не можна використовувати за призначенням, чи можливо відновлення товарного вигляду і скільки це буде коштувати і взагалі, де на теперішній час перебуває вантаж чи не проданий він за зниженими цінами і позивач не отримав за нього кошти.

Відповідно до п. 13.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, в разі якщо при виявлені недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Позивачем висновку експерта чи іншої уповноваженої установи, або будь-яких інших достатніх доказів, які б свідчили про втрату товарного вигляду частини товару і суми понесених збитків в цій частині, позивачем не надано.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд неодноразово витребував у позивача нормативне і документальне обґрунтування понесених збитків, в тому числі оплату лікеро-горілчаних виробів, а також докладний розрахунок понесених збитків. Позивач витребувані докази не надав, також не надані докази проведення експертизи про визначення розміру заподіяної шкоди. Не надані позивачем і документи в підтвердження наявності на час розгляду справи у нього вантажу у зазначеній кількості та у стані, в якому він передавався у 2005р. безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди. Відсутність перелічених доказів та документів унеможливлює вирішення питання щодо визначення розміру заподіяної шкоди.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 9039,90 грн. шкоди у вигляді вартості 3277 пляшок, що втратили товарний вигляд в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають залишенню без розгляду.

З посиланням на п. 170 Статуту автомобільного транспорту України позивач просить стягнути з відповідача 376,61 грн. 3% річних з простроченої суми за користування грошима. Позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до п. 170 Статуту Автомобільного транспорту УРСР, на визнану суму претензії або на суму, що сплачується за рішенням арбітражних або судових органів, автотранспортні підприємства і організації сплачують 3 проценти річних.

До матеріалів справи не надано доказів, що претензія відповідачем визнана, в судовому засіданні відповідач це підтвердив.

Крім того, за правовою природою 3 проценти є нічим іншим, як платою за користування чужими грошовими коштами. Відшкодування шкоди не є зобовязанням в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а тому на суму майнової шкоди не можна нараховувати проценти.

Заперечення відповідача щодо відсутності договірних відносин з перевезення судом до уваги не приймаються виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися Сторони... якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного електронного або іншого технічного засобу звязку.

При укладанні договору перевезення, сторони використовували такий технічний засіб звязку, як факс.

Що стосується дати, зазначеної факсом на факсовій копії договору-заявки № 40 від 28.01.2005 р., наданої відповідачем, то даний факт є заперечним. По-перше, дата встановлюється самостійно користувачем факсу і може постійно змінюватись. По-друге, при виключені світла, коливаннях в енергопостачанні може відбутися збій в програмі, що також приводить до збою настройки даних відносно дати та часу виконання певних дій. Отже, дата, визначена факсом на договорі-заявці № 40 від 28.01.2005р., не є підтвердженням того, що договір було укладено 29.01.2005р. Таким чином, дата і час, зазначені на факсовій копії є неналежними доказами і не можуть братись судом до уваги при вирішенні спору.

Крім того, Відповідач посилається на те, що договір був скріплений печаткою бухгалтером підприємства з перевищенням своїх службових обовязків. Проте, відповідно до абз. 1 та 7 пп. 3.4.1. п. 3.4. Інструкції №264/3557 від 28 квітня 1999 р. “Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським обєднанням й громадянам дозволів на право відкриття й функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток й штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток й штампів”, затвердженої Наказом Міністерством Внутрішніх справ України № 17 від 11.01.1999р., відповідальність й контроль за дотриманням порядку зберігання печаток й штампів, а також законністю користування ними лежить на керівниках підприємств, установ, організацій, господарських обєднань, субєктів господарської діяльності. Печатки й штампи повинні зберігатись в сейфах або металевих шафах.

Печатка, що належить ТОВ “Автотранспортна фірма “Земляне, ЛТД” не є втраченою або украденою, з чого слід зробити висновок, що договір-заявка №40 від 28.01.2005р. був підписаний належним чином, уповноваженою на це особою.

Згідно п. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортними накладними (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами). Так, відповідно до п. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що предявляється до перевезення, товарно-транспортні накладні..., які є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

При прийняті вантажу до перевезення відповідач підписав товарно-транспортні накладні серії АА № 491051, № 491052, № 491053 від 28.01.2005р. року, тим самим прийняв Договір-заявку № 40 від 28.01.2005 року до виконання та підтвердив укладання між позивачем і відповідачем договору перевезення вантажу.

Факт обізнаності керівника ТОВ “Автотранспортна фірма “Земляне, ЛТД” про укладання договору перевезення також підтверджується наявністю його підписів на актах приймання продукції за кількістю і якістю від 28.01.2005р. та від 31.01.2005р. від відповідача позивачу.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності також не приймається до уваги з наступних підстав.

В обґрунтування заяви він посилається на те, що претензія позивачем була заявлена 04.04.05. Отримавши її, відповідач поставив вимогу позивачу надати договір перевезення, але так і не отримав його, а тому позивач не відповів претензію в установлений ст.164 УАТ України 3-х місячний строк. Позивач подав позов 18.08.05, а повинен був заявити до 06.08.05.

По-перше, екземпляр договору-заявки повинен був бути у відповідача, так як він сам його оформлював і направляв позивачу, тому причина неможливості розгляду претензії позивача від 04.04.05 є надуманою.

По-друге, відповідно до ч.2 ст.258, ч.3 ст.925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік.

ДТП сталася 28.01.05, позов поданий 22.08.05, тобто з дотриманням строків позовної давності.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ “Автотранспортна фірма “Земляни, ЛТД” (юридична адреса: вул. Ювілейна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096; поштова адреса: вул.Виборзька, буд. 8, м. Запоріжжя, 69032, ЄДРПОУ 13604567) на користь Приватного підприємства “Баядера” (юридична адреса: вул. Кірова, буд. 33, м.Горлівка, Донецька область, 84646; поштова адреса: с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область, 70037, ЄДРПОУ 13491057) 25411,70грн. шкоди, 254,12 грн. державного мита і 86,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 376 грн. 61 коп. річних в позові відмовити.

В іншій частині позов залишити без розгляду.

СуддяС.А.Гончаренко

В судовому засіданні 29.11.2010р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 03.12.2010р.