Рішення № 14925401, 07.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" квітня 2011 р.Справа № 17/5007/17/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 22986,19грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача 22986,19грн., з яких: 19792,08грн. заборгованості, 2122,90грн. пені, 771,89грн. інфляційних нарахувань, 299,32грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором комісії № ДГ-0020-251/08 від 15.05.2008р., в частині сплати позивачу вартості проданого третім особам товару у встановлений договором строк.

04.04.2011р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.04.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"- комітент (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - комісіонер (відповідач у справі) був укладений договір комісії з продажу мототехніки за № ДГ-0020-251/08 (а.с. 8-13), оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

В пунктах 1.1 та 1.3 вищезазначеного договору, сторони встановили, що відповідач зобов'язується за дорученням та за рахунок позивача від свого імені укладати в інтересах позивача договори з третіми особами з продажу мототехніки (надалі-товар) та здійснювати продаж товару позивача виключно на території м. Житомир.

Відповідно до п. 2.1.1 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався здійснювати необхідну комерційно-маркетингову роботу по вивченню ринку, знайти покупця на товар позивача, виконати всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір купівлі-продажу у відповідності до вказівок позивача на умовах, встановлених цим договором.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар (мототехніку), що підтверджується актами приймання-передачі мототехники: №251/1/08 від 15.05.2008р., №251/2/08 від 23.05.2008р., №251/3/08 від 04.07.2008р., №251/4/08 від 29.12.2008р. (а.с. 14-17), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

25.05.2009р. сторони по справі склали акт переоцінки №110 (а.с. 18), який є додатком №3 до договору комісії.

В пункті 1 акту переоцінки №110, сторони зробили переоцінку товару та встановили загальну ціну реалізації товару - 21580,08грн., з яких: 19792,08грн. вартість товару, 1788,00грн. комісійна винагорода відповідачу.

27.05.2009р. відповідач подав позивачу звіт комісіонера (а.с. 21), в якому зазначив, що у відповідності з умовами договору комісії з продажу мототехніки №ДГ-0020-251/08 від 15.05.2008р. відповідач за період з 25.05.2009р. по 27.05.2009р. реалізував продукцію на загальну суму 21580,08грн.

В пункті 6.3 договору комісії з продажу мототехніки №ДГ-0020-251/08 від 15.05.2008р. сторони погодили, що підставою для отримання комісійної винагороди відповідачем є отримання позивачем від відповідача грошових коштів, отриманих відповідачем за договорами, укладеними між відповідачем та покупцем.

Згідно п. 2 акту виконаних робіт від 27.05.2009р. до договору комісії з продажу мототехніки № ДГ-0020-251/08 від 15.05.2008р. (а.с. 20), комісійна винагорода, що утримана відповідачем враховуючи ПДВ складає - 1788,00грн.

Відповідно до п. 6.5 договору комісії, відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу вартість проданого товару протягом 2 банківських днів з моменту передачі товару покупцю на поточний рахунок позивача.

Як вбачається з акту інвентаризації залишків за №111 від 25.05.2009р. (а.с. 19), станом на 25.05.2009р. товар у відповідача був відсутній (реалізований), тобто граничний термін перерахування відповідачем грошових коштів у сумі 19792,08грн. за реалізований товар на розрахунковий рахунок позивача - 28.05.2009р.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 19792,08грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. 11.2 договору комісії, за порушення термінів розрахунків, передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку позивача за період з 30.05.2009р. по 29.11.2009р. (включно) складає 2122,90грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних за період з 30.05.2009р. по 29.11.2009р. становить 299,32грн., інфляційних нарахувань за червень 2009р. - листопад 2009р. - 771,89грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати суми заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими заявленими у відповідності з чинним законодавством та такими, що підлягають задоволенню на суму 22986,19грн., з яких: 19792,08грн. заборгованості, 2122,90грн. пені, 771,89грн. інфляційних нарахувань, 299,32грн. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 546, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 10014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", 02088, м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-А, ідентифікаційний код 30722204 - 19792,08грн. заборгованості, 2122,90грн. пені, 771,89грн. інфляційних нарахувань, 299,32грн. 3% річних, 229,86грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяШніт А.В.

1 - в справу; 2-позивачу;3-відповідачу (рек. з повід.).