Рішення № 14925347, 05.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2011 р.Справа № 16/5007/34/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 16.03.11р. № 418871

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка" (м.Житомир)

про стягнення 30036,73 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 30036,73 грн., з яких 14935,13 грн. боргу за перевезення вантажу, 2801,60 грн. пені та 12300,00 грн. 90% річних.

Заявою від 21.03.11р. № 4 позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 29934,05 грн., з яких 14935,13 грн. основного боргу, 1667,79 грн. пені та 13331,13 грн. 90% річних.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви від 21.03.11р.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.03.11р. відповідач зареєстрований за адресою: м.Житомир, провулок 2-й Ливарний 12.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віка" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір на транспортне експедирування (а.с.11-13).

На виконання умов договору та заявки № 1 від 11.03.10р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.14) позивач (експедитор) зобов'язався організувати відповідачу (замовнику) перевезення блоків гранітних за маршрутом Житомир (Україна) - Кірчхард (Німеччина).

Згідно пп.2.1 та пп.2.3 даного договору замовник виступає від свого імені, а експедитор діє за дорученням замовника за винагороду, від свого імені та за рахунок замовника, при цьому конкретні умови перевезення кількості та роду вантажу, маршруту, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік подання транспорту, вартості перевезення обумовлюються разовими заявками (додатком №1), що є невід'ємною частиною даного договору та передається по факсу або електронній пошті.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на вищенаведене, договір та заявка на перевезення вантажу були укладені між сторонами у відповідності до чинного законодавства України та є належним доказом на підтвердження замовлення перевезення вантажу відповідачем.

Відповідно до пп.3.2 договору, замовник зобов'язався забезпечити завантаження (розвантаження) транспортного засобу, а також митне оформлення в строк не більше 48 годин на кожному місці завантаження (розвантаження), якщо інше не обумовлено в заявці.

Згідно пп.3.3 договору замовник також зобов'язався забезпечити належне оформлення товарно - транспортних, митних та інших документів необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, екологічного контролю та здачі вантажу отримувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення блоків гранітних за маршрутом Житомир (Україна) - Кірчхард (Німеччина) згідно договору від 05.02.08р. виконав автотранспортний засіб - тягач, державний номер НОМЕР_1 напівпричіп, державний номер НОМЕР_2., який згідно умов заявки прибув на завантаження 15.03.10р. та був замитнений 16.03.10р.

Матеріали справи також свідчать, що перевезення виконано належним чином, автотранспортний засіб - тягач, державний номер НОМЕР_1 напівпричіп, державний номер НОМЕР_2 розвантажився 22.03.10р., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 0145092 та CMR б/н від 19.03.10р. виписаній у м.Людвигсдорф (Німеччина) (а.с.16 -17).

Згідно даних позивача, за виконане ним перевезення відповідачу виставлено рахунок № 1009 від 15.03.10р. на суму 14935,13 грн. (а.с.15). Оплата за перевезення вантажу згідно умов заявки повинна була бути здійснена через 2 дні після розвантаження автотранспортного засобу, тобто 25.03.10р.

Однак, в порушення умов заявки № 1 рахунок № 1009 від 15.03.10р. на суму 14935,13 грн. за перевезення вантажу не оплачено, затримка оплати за період з 25.03.10р. по 21.03.11р. складає - 362 дні.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до пп.4.12 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за перевезення замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми плюс відсотки за прострочку грошового зобов'язання у розмірі 90% річних від простроченої суми за кожний день затримки оплати стосовно строків оплати обумовлених в заявці.

У зв'язку з цим, позивачем відповідно до пп.4.12 договору було нараховано відповідачу пеню за затримку оплати за перевезення вантажу у розмірі 1667,79 грн. та 13331,13 грн. 90% відсотків за прострочення грошового зобов'язання, що підтверджується уточнюючим розрахунком позивача (а.с.34 -35).

Стаття 12 Закону України “Про транспортно - експедиторську діяльність” від 01.07.04р. № 1955-IV встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Стаття 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст.934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було порушено вимоги вищевказаних норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору транспортного експедирування від 05.02.08р.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 29934,05 грн., з яких 14935,13 грн. борг за перевезення вантажу, 1667,79 грн. пеня та 13331,13 грн. 90% за прострочення грошового зобов'язання, що підтверджується довідкою позивача від 05.04.11р. (а.с.42).

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 14935,13 грн. боргу за перевезення вантажу, 1667,79 грн. пені, 13331,13 грн. 90% річних згідно договору від 05.02.11р.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру, уточнених позивачем, позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка", 10003, м.Житомир, провулок 2-й Ливарний 12, ідентифікаційний код 22044044:

- на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 10009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_3 - 14935,13грн. боргу за перевезення вантажу, 1667,79 грн. пені, 13331,13 грн. 90% річних, 309,61 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,19 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 05.04.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк:: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідомл. про вруч.).