Рішення № 14925341, 01.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" квітня 2011 р. Справа № 3/5007/2/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Машевської О.П.

при секретарі Адамович Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача Чміль В.В. - пред. за дов. від 11.01.11 року №14/20-21-11

від відповідача Синявська А.І. - пред. за дов. від 01.04.11 року №99/272 дійсне до 02.04.11 року

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир)

про стягнення 242294,77 грн.

Позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Національна компанія "Украгролізинг" (м. Київ) пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача ВАТ "Вібросепаратор" (м. Житомир) - 125 128, 00 грн. - основного боргу згідно Договору поставки №09-57СтБ/650 від 17.09.09р., 59 413, 00 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 57 393, 81 грн. - пеня за порушення строку поставки, 359, 96 грн. - 3% річних з простроченої суми, а також просив стягнути судові витрати.

До прийняття рішення у справі позивачем подано заяву за №14/684 від 31.03.11р. про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача - 125 128, 00 грн. - основного боргу, 59 413, 00 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 57 500, 08 грн. пені, 318, 82 грн. - 3% річних з простроченої суми.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві про уточнення позовних вимог за №14/684 від 31.03.11р., просить суд їх задовольнити у заявленому розмірі.

Заяву позивача про уточнення позовних вимог господарський суд приймає до розгляду.

Представник відповідача в засіданні суду надала суду відзив за №99/376 від 01.04.11р., згідно якого неможливість належного виконання зобов'язань перед позивачем пояснюється арештом рахунків товариства, тому відпуск товару здійснювався невеликими партіями.

Як зазначається в п. 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. №02-5/422 "Про судове рішення", збільшення розміру позовних вимог за заявою позивача, зроблено безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача. У зв'язку з висуненням позивачем у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 22 ГПК України, зокрема, змінених вимог до відповідача останній вправі вимагати відкладення розгляду справи для подання відповідних доказів.

Представник відповідача не наполягає на відкладенні розгляду справи, оскільки заперечення щодо періоду нарахування пені та щодо нарахування трьох процентів річних відсутні.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору поставки №09-57СтБ/650 від 17.09.09р. (надалі за текстом - Договір поставки) та Додаткового договору №1/1241 до Договору поставки від 17.09.09р. №09-57СтБ/650 ВАТ "Вібросепаратор" (постачальник) зобов'язався передати у встановлені договором строки машини, устаткування, обладнання, іншу техніку, щодо яких немає обмежень надання її в лізинг та включення Міжвідомчою експертною радою з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників до переліку сільськогосподарської техніки та обладнання для агропромислового комплексу, закупівля якої фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 2.5 Договору поставки зазначено, що ціна Договору становить 3 777 480, 00 грн. і може змінюватися при зміні обсягів поставки та ціни товару.

Згідно п. 3.2.1 Договору поставки передбачено обов'язок постачальника (відповідача) у десятиденний строк після отримання авансового платежу в розмірі 50% вартості товару, визначеного в Специфікації, передати товар покупцю або уповноваженим представникам покупця.

У Додатковому договорі №1/1241 до договору поставки від 17.09.09р. №09-57СтБ/650 було продовжено термін дії договору, тобто п. 9.1 договору від 17.09.09р. №0-57СтБ/650 викладено в новій редакції та зазначено, що договір діє до 31 грудня 2010р. (а.с. 19).

У Додатковому договорі №2/1360 до договору поставки від 17 вересня 2009р. №09-57СтБ/650 змінено п. 2.5 Договору поставки, та вказано, що ціна Договору поставки становить 3 442 722, 00 грн. (а.с. 20).

У відповідності до п. 7.4 Договору поставки передбачено, що оплата вартості партії товару проводиться наступним чином:

- покупець перераховує платіж в розмірі до 50 % вартості товару;

- остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться після підписання Акту.

Позивачем на виконання своїх договірних зобов'язань здійснено авансовий платіж на загальну суму 1 120 520, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10 від 17.09.09р. на суму 200 000, 00 грн., №5 від 30.11.09р. на суму 130 964, 00 грн., №46 від 01.12.09р. на суму 60 520, 00 грн., №70 від 01.12.09р. на суму 729 036, 00 грн. та виписками із рахунку (а.с. 23-28).

Всупереч взятим на себе договірним зобов'язанням відповідач частково поставив позивачу товару на загальну суму 995 392, 00 грн., про що свідчать акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки (а.с. 29-38).

Вартість недопоставленої відповідачем продукції становить 1 245 648, 00 грн.

Пунктом 4.3 Договору поставки передбачено, що в разі, якщо покупець (позивач) з вини постачальника (відповідача) не одержав товар, за який сплачено авансовий платіж, постачальник зобов'язується на вимогу покупця протягом трьох робочих днів з моменту одержання вимоги, або з моменту, коли повинен був одержати вимогу, повернути покупцю перерахований авансовий платіж.

10.12.2010р. за №14/2427 позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення авансового платежу на суму 125 128, 00 грн. за Договором поставки №09-57 СтБ/650 від 17.09.09р. у відповідності до п. 2 ст. 693 ЦК України, яку відповідачем отримано 20.12.10р. (а.с. 39, 49).

Однак, після отримання відповідачем вимоги про повернення авансового платежу, останнім залишено дану вимогу без задоволення, доказів на підтвердження неможливості виконання зобов'язань перед позивачем внаслідок непереборної сили відповідачем не подано.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку задовольнити матеріально-правову вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у заявленому розмірі.

У числі позовних вимог, позивачем також заявлено вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошима з посиланням на умови договору та ст. 536 ЦК України, і зокрема.

Пунктом 1, 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 8.5 Договору поставки, за порушення строків поставки товару, постачальник сплачує у відповідності до ст. 536 ЦК України також проценти за користування коштами з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день користування від суми неповернутих коштів.

Так, згідно уточненого розрахунку позивача, проценти за користування чужими грошима складають за період з 05.10.09р. по 11.10.09р. на суму 548, 37 грн.; з 12.10.09р. по 30.11.09р. на суму 2217, 37 грн.; з 12.12.09р. по 22.12.09р. на суму 6174, 87 грн.; 23.12.09р. по 23.12.09р. на суму 493, 37 грн.; 24.12.09р. по 03.01.10р. на суму 4858, 22 грн.; 04.01.10р. по 05.01.10р. на суму 699, 32 грн.; 06.01.10р. по 11.02.10р. на суму 11638, 67 грн.; 12.02.10р. по 14.02.10р. на суму 671, 85 грн.; 15.02.10р. по 07.06.10р. на суму 15067, 53 грн.; 08.06.10р. по 17.06.10р. на суму 1235, 84 грн.; 18.06.10р. по 07.07.10р. на суму 1953, 35 грн.; 08.07.10р. по 09.08.10р. на суму 2883, 76 грн.; 10.08.10р. по 25.10.10р. на суму 6135, 05р.; 26.10.10р. по 24.01.11р. на суму 4835, 43 грн., загалом на суму 59 413, 00 грн., що не заперечується відповідачем.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення пені на підставі п. 8.5 Договору поставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання, як сплата неустойки.

У ч. 3 ст. 549 ЦК України, визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За прострочення виконання зобов'язань по договору поставки позивачем, згідно уточненого розрахунку, нараховано відповідачу пеню в період з 05.10.09р. по 19.12.10р. на суму 57 500, 00 грн., взявши, при цьому період, коли відповідачем фактично отримано вимогу про повернення авансового платежу на суму 125 128, 00 грн. - 20 грудня 2010р.

Відповідач заперечень щодо періоду нарахування пені та розміру нарахованої пені не подавав.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлено позивачем в якості окремої матеріально-правових вимог також вимогу про стягнення 3% річних з простроченої суми за період з 24 грудня 2010р. по 24 січня 2011р., яка згідно уточненого розрахунку становить 318, 82 грн., взявши до уваги строк з якого у відповідача виникло зобов'язання - 24 грудня 2010р., що не заперечується відповідачем.

Господарський суд, перевіривши уточнені розрахунки позивача про стягнення коштів за користування чужими грошовими коштами, пені, 3% річних з простроченої суми визнав їх належними.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд, оцінивши в сукупності матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму основного боргу - 125 128, 00 грн., 59 413, 00 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 57 500, 08 грн. - пені, 318, 82 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Стосовно розподілу судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення зі справи збільшити розмір позовних вимог. Ця процесуальна дія повинна супроводжуватися доплатою чи стягненням державного мита з різниці між первісною та збільшеною ціною позову.

Водночас, норми ГПК не вказують на те, що суд не приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог, якщо до заяви не додано документа, що підтверджує сплату державного мита. Отже, за відсутності такого документа суд зобов'язаний стягнути недоплачену суму державного мита за результатом розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Якщо при винесенні господарським судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача ( п. 29 Інструкції ГДПІ України від 22.04.1993 № 15 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита).

На підставі ч. 2 ст. 11, ст. 525, 526, 530, п. 1, 2 ст. 536, ч. 3 ст. 549, ст. 610, 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, п. 2 ст. 693 ЦК України, керуючись ст. ст. 33, 46, 49, ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м. Житомир, вул. Баранова, буд. 93, ідентифікаційний код 13568038) на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечнікова, 16а, ідентифікаційний код 30401456): 125 128, 00 грн. - основного боргу; 59 413, 00 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами; 57 500, 08 грн. - пені; 318, 82 грн. - 3% річних з простроченої суми; 2422, 95 грн. - витрат по сплаті державного мита; 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м. Житомир, вул. Баранова, буд. 93, ідентифікаційний код 13568038) в доход Державного бюджету України (Р/р 311 180 957 0000 2, МФО 811 039, банк отримувача ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 220 623 19, отримувач УДК у м. Житомирі, код класифікації доходу 220 90 200, символ звітності банку 092) - 0, 64 грн. витрат по сплаті державного мита.

Рішення господарського суду Житомирської області може бути оскаржене в апеляційному порядку - до Рівненського апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Машевська О.П.

Дата підписання 05.04.11р.

Віддрукувати:

1 - в справу, 2-3 сторонам