Рішення № 14925324, 05.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" квітня 2011 р.

Справа № 16/71-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Андрієва О.О., довіреність від 06.12.2010р.;

від відповідача: Оксенюк А.П., довіреність від 12.08.2010р.;

від ІІІ особи: не з'явився;

розглянув справу за позовом Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" (м.Київ)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (с.Жовтневе Попільнянського району)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (м.Київ)

про розірвання договору та стягнення 2560273,81грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 01.07.2009р. (т.1, а.с.128-130).

Позивачем пред'явлено позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" про розірвання договору №63-8-135 від 02.10.1995р. та стягнення 2562901,20грн.

Під час розгляду справи позивач в порядку ст.22 ГПК України двічі уточнював позовні вимоги (т.1, а.с.85-87, 128-130). Таким чином, з урахуванням останньої заяви позивач просить суд розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір №63-8-135 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів, а також стягнути з відповідача 2560273,81грн., з яких: 2406938,20грн. основного боргу, 57608,26грн. пені та 95727,35грн. 3% річних.

Спір розглядається в межах уточнених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та додаткових поясненнях (т.2, а.с.146-149).

Представник відповідача в судому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (т.1, а.с.92) в якому зазначив, що господарським судом Житомирської області була розглянута аналогічна справа №12/3048 та ухвалою суду від 24.04.2007р. залишена без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України. Вважає, що позивачем не усунуті обставини, які стали підставою залишення позову без розгляду, зокрема: позивачем не надано оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та доказів на підтвердження правонаступництва відповідача птахорадгоспу "Жовтневий".

У додаткових поясненнях (т.2, а.с.101-103, 127) відповідач позовні вимоги визнає частково та вказує, що поставлений і отриманий шрот був оплачений у відповідності до його кількості і вартості, решту шроту ПСП "Жовтневе" не отримувало. Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до умов договору, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, проте у поданих позивачем документах (повідомленнях, квитанціях) не міститься посилання на договір №63-8-135 від 02.10.1995р. Зазначає, що договір поставки №63-8-135 від 02.10.1995р. був укладений не з ПСП "Жовтневе", а з птахорадгоспом "Жовтневий". З довідки статистики Попільнянського району від 24.03.2007р. №247-16/54, вбачається, що птахорадгосп був реорганізований у КСП "Жовтневе" з колективною формою власності, зареєстроване дане підприємство 05.07.1995р., а договір поставки шротів був укладений з неіснуючою юридичною особою - птахорадгоспом "Жовтневий" 02.11.1995р.

Крім того повідомляє, що ні птахорадгосп "Жовтневий", ні КСП "Жовтневе", ні ПСП "Жовтневе" не є стороною кредитної угоди, укладеної між Міністерством фінансів України, ВНО "Укрптахопром" та державним експортно-імпортним банком України, тому відповідач не може нести ніяких зобов'язань по цьому договору.

Представник ІІІ особи в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Раніше, представник ІІІ особи, який був присутній в судових засіданнях 01.10.2009р. та 03.03.2011р., підтримав викладені в письмових поясненнях обставини (т.1, а.с.141, т.2, а.с.9-10), в яких зазначає, що між Міністерством сільського господарства і продовольства України від імені Уряду України та Товарно-кредитною корпорацією США 21.11.1994 року укладено міжурядову угоду щодо надання кредиту для фінансування контрактів на закупівлю та транспортування соєвого шроту в Україну в сумі 25,0млн. дол. США в рамках кредитної програми PL-480 на 1995 рік. Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 04.08.1995р. №217 та окремим дорученням Прем'єр-Міністра України від 18.08.1995р. №4211/96 позивач визначений позичальником кредиту в сумі 25,0млн. доларів США в рамках міжурядової програми ПЛ-480. Між Міністерством фінансів України, позивачем та третьою особою укладено Кредитну угоду від 07.10.96р. №07/04-113. Надання кредиту здійснювалося шляхом перерахування Товарно-кредитною корпорацією (США) коштів безпосередньо на користь американських експортерів та транспортних компаній в рахунок кредиту за поставлений соєвий шрот та транспортування його в Україну проти пред'явлення відповідних товарно-розпоряджувальних документів відповідно до умов безвідзивних документарних акредитивів, які авізувалися та виконувалися американським банком. На виконання рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України від 16.10.1995 року №2(57) п.6 "Про відкриття акредитивів по кредиту США ПЛ-480 в сумі 25млн. доларів США, що залучається позивачем. Відповідно до повідомлення іноземного кредитора використання кредиту здійснено 08.11.1995р. в сумі 24 913 215,5 доларів США, який використано позивачем повністю за цільовим призначенням. Позивач отримав 100тис.тн. соєвого шроту та передав його на підставі договорів птахо господарствам України. Відповідно до кредитної угоди позивач зобов'язався повернути кредит шляхом перерахування грошових коштів дев'ятьма рівними річними платежами протягом 15 років (з 1996 року по 2010 рік) відповідно до графіку на рахунок резервування коштів. Протягом 1996-1997р.р. позивач своєчасно перераховував кошти для планових платежів в обсязі, передбаченому уточненим графіком, але починаючи з 1998 року позивач не забезпечував валютні кошти для виконання планових платежів по кредиту, що призвело до того, що виконання зобов'язань перед іноземним кредитором здійснювалося з використанням коштів державного бюджету, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість перед державним бюджетом в сумі 25 086 838,7 доларів США.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 04.08.1995р. №217 та окремим дорученням Прем'єр-Міністра України від 18.08.1995р. №4211/96 ВНО "Укрптахопром" визначено позичальником кредиту у сумі 25,0млн. дол. США в рамках міжурядової програми PL-480. Між Міністерством фінансів України, Укрексімбанком та ВНО "Укрптахопром" була укладена кредитна угода від 07.10.1996р. №07/04-113 (т.1, а.с.99-102). Кредит був повністю використаний за цільовим призначенням.

У 1995 році ВНО "Укрптахопром" отримало 101,4 тис.тон соєвого шроту для потреб сільського господарства. На підставі відповідних угод ВНО "Укрптахопром" передав птахорадгоспам України отриманий соєвий шрот в повному обсязі.

Так, 02 жовтня 1995р. між Виробничо-науковим об'єднанням птахівничої промисловості "Укрптахопром" (позивач) та птахорадгоспом "Жовтневий", який згідно ст.6 Указу Президента України від 19.01.1995 року №66 перетворений в колективне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" та в подальшому, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору" реорганізовано у Приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" (відповідач) укладено договір №63-8-135 на поставку соєвих шротів (т.1, а.с.14-19).

Згідно п.1.1 даного договору сторони визнали повноваження позивача, що виникають із обов'язків, покладених на нього наказом Мінсільгосппроду України від 04.08.1995р. №217 та доручення Прем'єр-Міністра України від 18.08.1995р. №4211/96 про призначення позивача позивальником валютного кредиту в сумі 25,0млн.доларів США, виконавцем контракту на поставку в Україну із Сполучених Штатів Америки 100тис. тон соєвих шротів, а також відповідальним за своєчасне погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 фінансовий рік.

Пунктом 1.2 сторони передбачили, що Об'єднання (позивач) проводить переговори та підписує контракти з експортерами США на поставку в Україну 100тис.тонн соєвих шротів і фрахт кораблів для доставки його в Іллічівський морський торговий порт Одеської області та забезпечує своєчасне повернення Підприємством (відповідачем) його частки валютного кредиту, на суму якої воно одержує обсяг соєвого шроту, передбачений цим Договором.

Згідно п.1.3 Договору Об'єднання зобов'язалось укласти кредитну угоду з Державним експортно-імпортним банком на своєчасне повернення кредиту разом із процентами за користування ним.

Відповідно до п.2.1 договору №63-8-135 відповідач доручив, а позивач зобов'язався поставити соєвий шрот у кількості 2000 тон по ціні 250 дол. США за одну тону.

Загальна вартість поставок складає 500000 доларів США. Фінансування поставок соєвого шроту Іллічівський порт здійснюється за рахунок кредиту програми ПЛ-480-95.

Об'єднання (позивач) здійснює поставку шротів після попередньої оплати Підприємством (відповідачем) додаткових витрат згідно п.1.5 Договору (п.2.2).

Поставка здійснюється залізничними вагонами типу "хопер" або іншими критими вагонами на станцію Підприємства (відповідача). За погодженням сторін Підприємство (відповідач) може одержати шроти на самовивіз.

Сторони угоди передбачили, що Об'єднання (позивач) факсом повідомляє Підприємство (відповідача) про відвантаження товару, вказує номери залізничних вагонів, вагу товару та номери товаро-транспортних накладних (п.2.4).

Як вже зазначалось, на виконання п.1.3 договору №63-8-135 Виробничо-наукове об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" (позивач) 07.10.1996 року уклало з Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого згідно Статуту та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.2, а.с.11-67) є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", кредитну угоду №7/04-113 на одержання валютного кредиту в сумі 25,0млн.доларів США для цільової закупівлі приблизно 100 тис.тон соєвих шротів (т.1, а.с.99-102).

Також, матеріалами справи стверджується, що позивач згідно з умовами договору №63-8-135 виконав взяті на себе зобов'язання по договору щодо поставки шроту, здійснивши відповідачу поставку 1948,40тон соєвих шротів, що підтверджується копіями доданих до позовної заяви повідомленнями та квитанціями про приймання вантажу №34102212, №34102213, №34102214, №34102215, №34102216, №34102339, №34102333, №34102337, №34102338, №34102358, №34102359, №34102360, №34102361, №34102362, №34102394, №34102395, №34102396, №34102397, №34102581, №34103210, №34103220, №34103221, №34103222, №34102980, №34102979, №34102978, №34102982, №34102981, №34103197, №34103198, №34103199, №34103200, №34103201, №34103277, №34103060, №34103061, №34103062, №34103096, №34103097 (т.1, а.с.21-69), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Пунктами 3.1, 3.2 договору №63-8-135 сторони погодили, що підприємство (відповідач) зобов'язався у строк до 15.10.1995 року перерахувати на рахунок об'єднання (позивач) грошові кошти у сумі 20 доларів США за кожну тону соєвих шротів згідно п.2.1 цього договору по курсу Міжбанківської валютної біржі на день перерахування грошей. Підприємство зобов'язується повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 5 років, як це передбачено Додатком №1 до цього договору. Перерахування першого платежу здійснюється до 01.10.2000р.

Перерахування здійснюється у національній валюті на рахунок Об'єднання (позивача). Об'єднання зобов'язується конвертувати одержані кошти і своєчасно перерахувати Укрексімбанку долари США згідно кредитної угоди (п.3.3 договору №63-8-135).

Між сторонами був укладений уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому за одержаний в 1995 році соєвий шрот (додаток №3 до договору), згідно якого відповідач зобов'язаний сплачувати платежі по кредиту з урахуванням відсотків за користування ним, зокрема:

-2006 рік –64552,25 доларів США;

-2007 рік –62400,51 доларів США;

-2008 рік –60248,77 доларів США;

-2009 рік - 58097,02 доларів США;

-2010 рік –55945,28 доларів США;

Згідно з протоколом взаємних розрахунків щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, який є невід'ємною частиною договору та Додатком №2 (т.1, а.с.18), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, сторони підсумували витрати по поставці 1948,40 тон соєвого шроту та встановили фактичні витрати на весь обсяг поставки в сумі 514043,67дол. США.

Проте відповідач протягом вказаного періоду взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість за отримані соєві шроти, яка з урахуванням строку позовної давності з 2006р. по 2010р. складає 301243,83 дол. США.

Суд вважає позовні вимоги щодо розірвання договору №63-8-135 та стягнення заборгованості є обґрунтованими з огляду на наступне:

Як зазначалось вище, виробничо-наукове об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" у 1995 році отримало 101,4 тис. тон соєвого шроту для потреб сільського господарства та на підставі договорів передав отриманий соєвий шрот в повному обсязі птахогосподарствам України, в тому числі птахорадгоспу "Жовтневий".

Факт правонаступництва ПСП "Жовтневе" птахорадгоспу "Жовтневий" підтверджується довідкою з ЄДРПОУ станом на 25.09.2009р., з якої вбачається, що юридична особа Птахорадгосп "Жовтневий" (код ЄДРПОУ 00858102) рішенням Попільнянського райвиконкому від 15.07.1995 року №151 було перереєстровано у колективне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00858102), а рішенням Попільнянської райдержадміністрації від 14.03.2000р. №116 у приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" (т.1, а.с.145). Вказане також підтверджується листом Голови Попільнянської РДА, з якого вбачається, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" створене шляхом реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" згідно з Указом Президента України від 03.12.1999р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору"; підприємство являється правонаступником КСП "Жовтневе". Цим же листом підтверджується, що згідно п.1.2 Статуту КСП "Жовтневе" підприємство створене шляхом перетворення прахорадгоспу "Жовтневий" в процесі його приватизації згідно ст.6 Указу Президента від 19.01.1995р. №66 в КСП (т.2, а.с. 1-5).

Такими чином, ПСП "Жовтневе" в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов’язаннях КСП "Жовтневе" та Птахорадгоспу "Жовтневий", в тому числі і зобов’язаннях, які виникли на підставі спірного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, платежі за поставлений позивачем шрот згідно передбаченого договором уточненого графіку не провів.

Відповідно до п.5.3. договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що об’єднання має право розірвати цей договір через 10 днів затримки підприємством названих платежів.

Матеріалами справи стверджується, а сторонами не спростовано, що укладений між сторонами договір №63-8-135 від 02.10.1995р. є чинним, питання щодо визнання недійсним або розірвання вказаного Договору в установленому законом порядку раніше не порушувалось; між сторонами відсутні інші господарські відносини, ніж ті, що виникли на підставі договору №63-8-135 від 02.10.1995р.

Відповідно до ч.4 Перехідних положень Цивільного та Господарського кодексів України, до відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, положення цих кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Оскільки правовідносини сторін на даний час тривають, тому до них застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України, які є чинними на день вирішення спору.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач в порядку, визначеному ст. 188 ГК України, 21.04.2009 року направив відповідачу претензію-пропозицію про дострокове розірвання договору та сплату боргу, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією, але відповідач протягом 20-ти денного терміну відповіді позивачу не надав (т.1,а.с.13).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем з 1998р. договірних зобов’язань щодо своєчасної сплати платежів за поставлений позивачем соєвий шрот, тобто має місце істотне порушення відповідачем договору, суд вважає позовні вимоги позивача про розірвання спірного договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу згідно договору №63-8-135 за період з 2006 року по 2010 рік у розмірі 301243,83 дол. США, що за курсом за курсом НБУ 7,99 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову становить 2406938,20грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі ч.2 ст.231 ГК України та п.п.4.1, 4.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно уточненого розрахунку позивача за період з 01.10.2008р. по 01.05.2009р. (за курсом НБУ 7,99 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову) становить 57608,26грн. та 3% річних у розмірі95727,35грн.

В силу ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних (т.1,а.с.130), суд вважає за необхідне здійснити перерахунок, оскільки позивачем невірно вказана кількість днів, на які нараховуються 3% річних:

- по платежу за 2006 рік на суму 64552,25 дол. США за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.: 64552,25 дол. США (сума боргу) х 3% х 1094 (кількість днів прострочення)/365 = 5804,39 дол. США., що за курсом за курсом НБУ 7,99 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову становить 46377,08грн.

- по платежу за 2007 рік на суму 62400,51 дол. США за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р.: 62400,51 дол. США (сума боргу) х 3% х 731 (кількість днів прострочення)/365 = 3749,16 дол. США., що за курсом за курсом НБУ 7,99 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову становить 29955,79грн.

- по платежу за 2008 рік на суму 60248,77 дол. США за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р.: 60248,77 дол. США (сума боргу) х 3% х 365 (кількість днів прострочення)/365 = 1807,46 дол. США., що за курсом за курсом НБУ 7,99 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову становить 14441,61грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних, що підлягає до стягнення становить 11361,01 дол. США, за курсом НБУ 7,99 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову складає 90774,48грн., у стягненні 3% річних в розмірі 619,88 дол. США, за курсом НБУ 7,99 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову становить 4952,84грн. суд відмовляє.

Що ж стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України пені в сумі 57608,26 грн., то у цій частині в позові слід відмовити, оскільки ГК України набув чинності після укладення спірного договору, а згідно з ч. 1 п. 5 Прикінцевих положень ГК України, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Спірним договором, зокрема п. 4.2. передбачена відповідальність відповідача за прострочку платежів у розмірі 0,5% від суми несплаченої заборгованості за кожен день. Отже позивачу при визначені відповідальності слід було керуватися нормами договору з урахуванням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а не ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо посилань відповідача на те, що господарським судом Житомирської області була розглянута аналогічна справа №12/3048 та ухвалою суду від 24.04.2007р. залишена без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України, господарський суд враховує наступне:

Дійсно, рішенням господарського суду від 28.09.2005р. по справі №12/3048 позов ВНО птахівничої промисловості "Укрптахопром" про стягнення з ПСП "Жовтневе" 2933137,83грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" на користь позивача 694056,45 грн. заборгованості, 428,79грн. витрат по сплаті державного мита та 29,76грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.05.2006р. рішення господарського суду по справі №12/3048 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2006р. рішення господарського суду від 28.09.2005р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.05.2006р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с.132-134).

Задовольняючи касаційну скаргу ПСП "Жовтневе" Вищий господарський суд виходив з того, що при розгляді спору суди не з'ясували всебічно і повно всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не досліджувалось питання правонаступництва відповідача щодо птахорадгоспу "Жовтневий"; у поданих ВНОПП "Укрптахопром" на підтвердження обґрунтованості позовних вимог (повідомленнях, квитанціях) не міститься посилання на договір; факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

За результатами нового розгляду ухвалою від 24.04.2007р. господарський суд Житомирської області залишив без розгляду позовну заяву Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (т.1, а.с.131), оскільки позивач без поважних причин не надав витребувані господарським судом матеріали (докази), необхідні для вирішення спору, без яких вирішити спір неможливо, а його представник не з'явився на виклик у засідання суду. Тобто спір не було вирішено по суті.

04 червня 2009року Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" про розірвання договору №63-8-135 та стягнення заборгованості за договором.

Слід зазначити, що при розгляді даної справи господарським судом враховано вказівки, викладені у постанові ВГСУ від 20.09.2006р.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності первинних документів, які б підтверджували отримання підприємством соєвого шроту, з огляду на наступне:

Положення законів повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, при цьому до правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, що діяла на момент спірних правовідносин, оскільки згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Так, відповідно до ст.245 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.63 (чинного на момент спірних правовідносин) за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов'язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Разом з тим, згідно ст.128 вказаного Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, встановлено, що передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Також суд бере до уваги, що на момент спірної поставки товару діяв Статут залізничних доріг СРСР (від 06.04.64), за змістом п.п. 37, 38, 64, 148 яких по договору залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язана доставити довірений їй вантажовідправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання особі. В посвідчення приймання вантажу для перевезення станція видає вантажовідправнику квитанцію. Вантажоотримувач при отриманні вантажу розписується в дорожніх відомостях (п.64 Статуту). Відповідальність за зберігання вантажу з моменту приймання його до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу покладена на залізницю (п.148 Статуту). Вказаним Статутом не передбачено відміток вантажоотримувача на квитанціях у прийомі вантажу до перевезення.

Таким чином, позивач є таким, що виконав свої зобов'язання по договору з моменту передачі вантажу до перевезення залізниці. Доказом на підтвердження отримання підприємством соєвого шроту слугують повідомлення та залізничні квитанції про отримання вантажу, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Разом з тим, господарським судом з метою перевірки факту отримання чи неотримання ПСП "Жовтневе" соєвих шротів, а також для встановлення факту правонаступництва ПСП "Жовтневе" птахорадгоспу "Жовтневий" та прийняття рішення у відповідності до ст.97 КПК України, на адресу прокуратури Попільнянського району в порядку ст.90 ГПК України направлялась дана справа та повідомлення.

За результатами перевірки прокуратурою Попільнянського району не встановлено документального підтвердження факту отримання птахорадгоспом "Жовтневий", КСП "Жовтневе" та ПСП "Жовтневе" соєвих шротів, оскільки бухгалтерські документи по закінченню трьохрічного терміну їх зберігання були знищені.

Щодо посилань відповідача про недоотримання вантажу, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, правовий аналіз норм процесуального законодавства свідчить про те, що законодавчо визначено обов'язок доказування не лише позивача, а й відповідача у справі.

Однак, відповідач не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, не довівши факту неотримання спірного товару, навпаки відповідач у письмових поясненнях зазначає, що поставлений і отриманий шрот був оплачений у відповідності до його кількості і вартості (т.1, а.с.101).

Крім того, умовами договору, зокрема пунктом 4.3 передбачено, що в разі виявлення підприємством недостачі соєвих шротів, одержаних залізницею, воно повинно у встановлені строки згідно існуючих процедур скласти акт недостачі та пред'явити його залізниці для вирішення.

Ухвалами суду від 16.09.2010р., 19.10.2010р., 25.11.2010р., 23.12.2010р., 03.02.2011р. та 03.03.2011р. (т.2, а.с.106, 118, 130, 137, 175, 180 ) господарський суд зобов'язував відповідача, зокрема, надати докази на підтвердження факту неотримання птахорадгоспом соєвого шроту; докази про звернення до позивача з приводу непоставки, недопоставки чи неякісної поставки соєвого шроту. Однак, відповідач вимог ухвал суду щодо надання витребуваних доказів, не надав, доводів позивача належними доказами не спростував.

Посилання відповідача на п.4.1 кредитної угоди 07/04-113 від 07.10.1996р., укладеної між Міністерством фінансів України, ВНО "Укрптахопром" та державним експортно-імпортним банком України, якою передбачено, що для забезпечення зобов'язань по погашенню кредиту повинні бути укладені договори застави з підприємством, проте такі договори не були укладені, а тому кредитна угода повинна бути визнана нікчемною, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують факту поставки позивачем для відповідача шротів та обов'язку відповідача оплатити отриманий товар.

Суд також приймає до уваги, що кредитна угода 07/04-113 від 07.10.1996р. у встановленому порядку не визнана недійсною.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачу кредиту третьої особою для виконання міжурядової програми ПЛ-480 на 1995 рік, фактична поставка позивачем відповідачу шроту та часткова сплата відповідачем заборгованості, що виникла за договором №3-8-135 від 02.10.1995 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься протокол звірки взаєморозрахунків за поставку соєвого шроту по програмі PL-480 за 1996 рік (т.1 а.с.139) та акт звірки взаєморозрахунків між ВНО "Укрптахопром" та КСП "Жовтневе" по сплаті відсотків за кредит США наданий під гарантію КМУ згідно з договором від 02.10.1995р. №63-8-135 станом на 25.11.1998р. (т.1, а.с.138) підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

Приписами ст.43 ГПУ України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 2497712,68грн., з яких: 2406938,20грн. основного боргу; 90774,48грн. 3% річних.

У стягненні 57608,26грн. пені та 4952,84грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи при подачі позову до суду позивачем державне мито сплачене за вимогу майнового характеру.

Проте, за вимогу немайнового характеру - розірвання договору державне мито в сумі 85,00 грн. не сплачено.

Згідно ч.1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів відповідно до пп.в п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" оплачуються державним митом в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 85,00 грн.

Враховуючи викладене, державне мито в сумі 85,00 грн. підлягає стягненню в доход Державного бюджету України з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір №63-8-135 від 02.10.1995 року на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95, що укладений між Виробничо-науковим об'єднанням птахівничої промисловості "Укрптахопром" та птахорадгоспом "Жовтневий" (правонаступником якого є Приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе").

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (13532, Житомирська область, Попільнянський район, с.Жовтневе, код ЄДРПОУ 00858102 )

на користь Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" (01133, м.Київ, вул.Панаса Мирного, 28, код ЄДРПОУ 00858792):

- 2406938,20грн. основного боргу;

- 90774,48грн. 3% річних;

- 24977,13грн. витрат по сплаті державного мита;

- 304,86грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (13532, Житомирська область, Попільнянський район, с.Жовтневе, код ЄДРПОУ 00858102 )

- в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита.

5. В позові відмовити в частині стягнення 57608,26грн. пені та 4952,84грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя

Соловей Л.А.

Повне рішення складено 11.04.2011р.

Віддруковано 4прим:

1 - в справу

2-3 -сторонам;

4 - третій особі (рекомендованим з повідомленням)