Рішення № 1492493, 06.03.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2008 Справа № 10/126-ПД-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:  Цюрупинської міської ради, м. Цюрупинськ Херсонської області,

до відповідача-1:  приватного підприємця ОСОБА_1, м. Цюрупинськ Херсонської області,

до відповідача-2: приватного підприємця ОСОБА_2, м. Цюрупинськ Херсонської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4, м. Цюрупинськ Херсонської області,

про визнання недійсним договору та застосування наслідків у вигляді двухсторонньої реституції,

за участю представників

позивача: Москальов О.Є., представник, дов. від 15.10.2007 р.,

відповідача-1: ОСОБА_3 представник, дов. від 18.10.2006 р.,

відповідача-2: ОСОБА_3 представник, дов. від 04.04.2007 р.,

третьої особи на стороні відповідачів: на засідання суду не прибув.

Позивач просить визнати недійсним укладений між ним та відповідачами договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Левківським І.П., зареєстрований в реєстрі № 1254 та застосувати реституцію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

13 травня 2005 року між позивачем та відповідачами укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна -вбудованого приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9 за 7715 грн. Відповідачі придбали вбудоване приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9, у власність для здійснення підприємницької діяльності. Для цього відповідачі, як суб'єкти підприємницької діяльності, уклали між собою договір про сумісну діяльність від 24.06.2003 року. За умовами договору, відповідачі зобов'язалися шляхом об'єднання майна, грошей і зусиль спільно діяти в сфері реконструкції приміщення, розташованого за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9. Вказане приміщення знаходилося в оренді у відповідача, як суб'єкта підприємницької діяльності.

18 травня 2004 року відповідач-1, як суб'єкт підприємницької діяльності, звернулася до міського голови із заявою (зареєстрованою у міськраді за вхідним номером 844 від 19.05.2004 р.) про включення вбудованого приміщення кафе до переліку об'єктів приватизації. Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13.12.2006 року по справі між тими ж сторонами закрито провадження у справі, у зв'язку з тим, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Таким чином, позивач вважає, що цей спір підлягає розгляду господарським судом.

Позивач зазначає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна - вбудованого приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9, укладений з порушенням ст. ст. 203, ч. 1 215 ЦК України, а тому є недійсним, оскільки договір суперечить актам цивільного законодавства. Так, на думку позивача, при укладенні спірного договору були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки не було підстав для приватизації вбудованого приміщення кафе шляхом викупу. Стаття 11 цього Закону надає право застосовувати викуп щодо об'єктів малої приватизації у випадках, якщо об'єкт не проданий на аукціоні або за конкурсом, а також зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Закону України "Про оренду державного майна".

Відповідач-1 звернулася до позивача із заявою від 18.05.2004 року (зареєстрованою у міськраді за вхідним номером 844 від 19.05.2004 р.), у якій просила включити до переліку об'єктів приватизації на 2004 рік вбудоване приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9, надане їй, як приватному підприємцю, в оренду строком на 10 років на підставі рішення виконкому Цюрупинської міської ради від 19.02.2003 року .

Як стверджує позивач, договір оренди укладений з Відповідачем-1, як з приватним підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, у 2003 році, тобто після набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна", що не відповідає вимогам ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Підготовка до продажу вбудованого приміщення кафе не здійснювалася, аукціон або конкурс щодо продажу даного об'єкту нерухомості не проводився, що є порушенням ст. ст. 3, 8, 13, 14 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідач-2 взагалі не була орендарем кафе, не подавала заяву про бажання приватизувати цей об'єкт, а тому не мала підстав для придбання кафе шляхом викупу. Право на викуп особою, яка не є орендарем, на підставі заяви орендаря законодавством не передбачене.

На думку позивача, особа, яка підписала договір купівлі-продажу перевищила свої повноваження, які їй були надані рішенням сесії. Так рішенням 27-сесії ІV скликання Цюрупинської міської Ради від 21.01.2005 року за № 486 міського голову уповноважено укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості площею 121,36 м2, предметом договору купівлі-продажу став об'єкт нерухомості площею 142,00 м2, що суперечить рішенню сесії та стверджує про відсутність повноважень міського голови на укладення договору.

Позиція відповідачів про те, що вони щось добудували за час дії договору оренди, а тому збільшилися площа об'єкту нерухомості, на думку позивача є безпідставною. Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", поліпшення орендованого майна, які не можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди є власністю орендодавця, а по-друге, відповідачами не було надано відповідних документів (дефектного акту із зазначенням умов виконання робіт, кошторисної документації, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували проведення орендарем витрат, пов'язаних з поліпшенням орендованого нерухомого майна), про що свідчить акт КРУ, складений за результатами перевірки використання позивачем бюджетних коштів та збереження товарно-матеріальних цінностей.

Відбір державним органом приватизації на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності не проводився, що, на думку позивача, є порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та п. 8 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891.

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував відповідно до обставин, викладених у відзиві відповідача-1 на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.05.2005 року не підлягає вирішення в господарських судах України. Господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо господарських договорів. Оскільки майнове зобов'язання на підставі цього договору існувало між міською радою і фізичними особами -відповідачами, які є не господарюючими суб'єктами, то спірний договір не є господарським. Суб'єкт господарювання здійснює господарську діяльність, якою є діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Разом з тим, відповідачі виступаючи сторонами спірного правочину (як покупці нерухомого майна) зазначену діяльність "у сфері суспільного виробництва…" не здійснювали. Відповідно до письмового повідомлення державного реєстратора Цюрупинської РДА від 28.04.2007 року № 01-10/07-29 та 01-10/07-30 видами діяльності відповідачів є роздрібна торгівля, а операції з нерухомістю (рієлтерська діяльність) як господарська (підприємницька) діяльність відповідачами не здійснюється. Тому спір про недійсність правочину про придбання фізичними особами нерухомості не є спором, що виник при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарського договору, а є спором про право фізичних осіб, а тому підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції.

А також згідно з підставами, викладеними у відзиві відповідача-2 на позовну заяву, за яким державна реєстрація відповідача-2 як суб'єкта підприємницької діяльності була проведена державним реєстратором 20.07.1998 р. Єдиним напрямком підприємницької діяльності відповідача-2 є "роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту". Як стверджує відповідач-2, договір купівлі-продажу нерухомого майна було укладено між позивачем та відповідачами як фізичними особами, а не приватними підприємцями. Відповідач-2 не вступала ні в які правовідносини з позивачем у якості приватного підприємця: не орендувала його раніше та іншим чином не використовувала його для підприємницької діяльності. Відповідач-2 була включена до спірного договору як громадянин -зацікавлена особа, яка надавала відповідачу-1 безпроцентну позичку для проведення ремонтних робіт. Отримавши від відповідача-1 грошову компенсацію за спільно придбане майно, відповідач-2 надалі ніякої підприємницької діяльності стосовно цього майна не здійснювала і не мала наміру здійснювати в майбутньому.

19 травня 2005 року, відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідачі продали нерухоме майно, що було предметом спірного договору третій особі.

Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час, дату і місце проведення судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, надіславши клопотання про вирішення спору без його участі у якому заперечує проти позовних вимог, відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою голови господарського суду Херсонської області від 03.03.08 р. строк вирішення даного спору продовжено до 02.04.08 р.

У судовому засіданні 06.03.08 р. судом оголошено повний текст рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи господарський суд

в с т а н о в и в :

13 травня 2005 року, в порядку встановленому законом для приватизації комунального майна, між позивачем та відповідачами укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна -вбудованого приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9, за ціною 7715 грн. (надалі за текстом - спірний договір). Своє право на приватизацію зазначеного нерухомого комунального майна відповідач-1 обґрунтувала тим, що вона, як суб'єкт підприємницької діяльності, орендувала вказане у спірному договорі купівлі-продажу приміщення з метою здійснення підприємницької діяльності (для розміщення дитячого кафе) на підставі договору оренди № 94 від 04 липня 2003 року (надалі за текстом -договір оренди), відповідач-2 не був орендарем нерухомого комунального майна, що є предметом спірного договору купівлі-продажу. З викладених обставин слідує, що даний спір пов'язаний з приватизацією відповідачами комунального майна.

Згідно до п. 1.1. договору оренди, відповідач-1, як орендар, прийняв у строкове платне користування приміщення для здійснення підприємницької діяльності.

24 червня 2003 року між відповідачами, як суб'єктами підприємницької діяльності, укладено договір про сумісну діяльність (надалі за текстом -договір про сумісну діяльність). За умовами вказаного договору відповідачі зобов'язалися шляхом об'єднання майна, грошей і зусиль спільно діяти в сфері реконструкції приміщення, розташованого за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9.

18 травня 2004 року відповідач-1, як суб'єкт підприємницької діяльності, звернулася до міського голови із заявою від 19.05.2004 р. про включення вбудованого приміщення кафе до переліку об'єктів приватизації.

Рішенням 27-сесії ІV скликання Цюрупинської міської ради від 21.01.2005 року за № 486 міського голову уповноважено укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості площею 121,36 кв. м., фактично ж предметом договору купівлі-продажу, укладеного 13.05.2005 року сторонами є нерухоме майно -вбудоване приміщення кафе площею 142 кв. м., що суперечить рішенню сесії та свідчить про перевищення повноважень міським головою при укладенні спірного договору.

При укладенні спірного договору не дотримані вимоги Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". В порушення ст. 8 Закону не виконана підготовка об'єкта до продажу; не визначено ціну продажу згідно до ст. 9 Закону; не надано інформацію про об'єкт малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі.

В порушення ч. 2 ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", п. п. 4 п. 8 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891, вартість нерухомого майна - вбудованого приміщення кафе, розташованого за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9 не визначалась, відбору на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності, який би проводив незалежну оцінку об'єкта приватизації, не відбувалося. Як наслідок, при укладенні спірного договору купівлі-продажу не була визначена ціна продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації.

Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

У пункті 8 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891 зазначається, що з метою визначення вартості окремого індивідуально визначеного майна, що підлягає приватизації, на підготовчому етапі здійснюється ряд заходів, в тому числі відбір державним органом приватизації на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який буде проводити незалежну оцінку у разі прийняття рішення про її проведення, та укладення з ним договору на проведення оцінки майна у строк, що не перевищує 20 календарних днів від дати інвентаризації (п.п. 4 п. 8 Методики оцінки майна).

Відбір на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності для оцінки нерухомого майна -вбудованого приміщення кафе, розташованого за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9, не проводився. Також, відсутні дефектний акт із зазначенням умов виконання робіт, кошторисна документація, первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про проведення відповідачами витрат, пов'язаних з поліпшенням орендованого нерухомого майна, що підтверджується актом Контрольно-ревізійного управління від 18.10.2005 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі не надали суду належні докази поліпшення орендованого нерухомого майна вбудованого приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9, та проведення заходів підготовчого етапу приватизації, зокрема докази проведення відбору державним органом приватизації на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання, який буде проводити незалежну оцінку у разі прийняття рішення про її проведення, та укладення з ним договору на проведення оцінки майна у строк, що не перевищує 20 календарних днів від дати інвентаризації, що передбачено п.п. 4 п. 8 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891.

Відповідно до ст. 203 ч. 1 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ст. 241 Цивільного кодексу України).

Позивач, який є стороною за договором купівлі-продажу нерухомого майна -вбудованого приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9 від 13.05.2005 року, оспорює зазначений правочин.

Подальшого схвалення спірного договору позивачем не відбулося, а сам договір укладено з порушенням зазначених вище актів цивільного законодавства.

За вказаних обставин позовні вимоги в частині визнання недійсним договору підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності договору (правочину), передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України, задоволенню не підлягають у зв'язку з неможливістю їх застосування, оскільки відповідачами представлено докази переходу права власності на предмет спірного договору до іншої особи, за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 19.05.05 р. (а.с. 94, том 1).

Судом не приймається до уваги посилання відповідачів на непідвідомчість спору господарському суду, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до положень частини 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13.12.2006 року по справі між тими ж сторонами встановлено, що позивач є юридичною особою, а відповідачі є суб'єктами підприємницької діяльності, які приватизували шляхом викупу приміщення кафе, площею 142 кв. м., з метою використання його за цільовим призначенням, тобто для здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим закрито провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, як встановлено в ході розгляду справи, відповідачі є суб'єктами підприємницької діяльності, до укладення договору купівлі-продажу, відповідач-1 орендував нерухоме майно -вбудоване приміщення кафе, розташоване за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9 на підставі договору оренди № 94 від 04 липня 2003 року для здійснення підприємницької діяльності (п. 1.1. договору оренди). Право на укладання спірного договору купівлі-продажу витікає саме з договору оренди.

Між відповідачами, як суб'єктами підприємницької діяльності, укладено договір про сумісну діяльність від 24 червня 2003 року з метою використання кафе у підприємницькій діяльності, та відповідач-1 зверталася до міського голови із заявою від 19.05.2004 р. про включення вбудованого приміщення кафе до переліку об'єктів приватизації як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

За вказаних обставин даний спір є спором, що пов'язаний з приватизацією комунального майна і підвідомчий господарським судам.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - вбудованого приміщення кафе, яке знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, Житлоселище, буд. 9, укладений 13 травня 2005 року між Цюрупинською міською радою з одного боку та приватними підприємцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2, з іншого боку, посвідчений приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Левківським Ігорем Петровичем, зареєстрований в реєстрі за № 1254.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1

АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Цюрупинської міської ради, м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, буд. 30, код 24103785 -42 грн. 50 коп. держмита і 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, кодНОМЕР_2на користь Цюрупинської міської ради, м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, буд. 30, код 24103785 -42 грн. 50 коп. держмита і 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України "06" березня 2008 р.