Рішення № 1491606, 04.03.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.08 Справа № 21/17

За позовом: ТзОВ „Майбаш Груп Україна”, с.Чишки

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Новояворівськ

 про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 31500 грн.

Суддя Масловська Л.З.

Представники:

 від позивачів - Кайдан М.П. - представник

 від відповідача - ОСОБА_1 - директор

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору:

Позов заявлено ТзОВ „Майбаш Груп Україна”, с.Чишки до Фізичної особи-підприємя ОСОБА_1, м.Новояворівськ про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 31500 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2007 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.03.2008 року.

Представник позивача в судове засідання з'явився.

Відповідач в судове засідання з'явився, подав докази погашення боргу в сумі 19000 грн. та просить відстрочити стягнення 12500 грн.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив.

10 травня 2007 р. між ТзОВ „Майбаш Груп Україна” та Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 100507.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п.1.1. договору позики позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а позичальник отримує позику та зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

У відповідності до п.3.1. договору позикодавець надає позику позичальникові протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору.

На виконання умов договору позивач у відповідності до видаткового касового ордеру від 14.05.2007 року надав відповідачу безвідсоткову позику в сумі 35000 грн.

Договором визначено, що термін позики визначається з моменту набуття чинності цим договором і становить 10 календарних місяців з моменту отримання позичальником суми позики.

Згідно п.5.1 договором визначено, що позичальник зобов'язаний повертати позику до 5 числа поточного місяця по 3500 грн.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість, а саме в липні 2007 року 3500 грн.

06.11.2007 року сторони уклалали угоду про погашення боргу, в якій відповідач зобов'язався погасити борг станом на 06.11.2007 рік в сумі 14000 грн. по договору позики №100507 від 10.05.2007 року.

Проте, заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позову становить 31500 грн.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В судове засідання позивач подав докази погашення боргу відповідачем в сумі 19000 грн. (квитанція №1 від 14.02.2008 року). У зв'язку з тим, сума боргу відповідача перед позивачем становить 12500 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судове засідання подав заяву від 04.03.2008 року про відстрочку виконання рішення до 30.05.2008 року у зв'язку із важким матеріальним становищем.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити частково з врахуванням проплати з відстрочкою виконання рішення до 30.05.2008 року.

Судові витрати покласти на відповідача у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 625, 627, 638, 639, 1046, 1049 ЦК України, ст. 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині стягнення 19000 грн. провадження припинити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 в ЛФ Укрексімбанку, МФО 325718) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Майбаш Груп Україна», Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Чишки, вул.Л.Українки,53 (р/р 26005031602200 в АКІБ “УкрСибБанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 33734888) -12500 грн. боргу, 310 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення до 30.05.2008 року.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Масловська Л.З.