Ухвала суду № 14890290, 02.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2011 р. м. КиївК-10421/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Євтушевський В.М.,

за участю:

представника відповідача-1 Кучеренко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Купянського виробничого управління водопровідноканалізаційного господарства

на постанову Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року

у справі № АС-41/103-06

за позовом Купянського виробничого управління водопровідноканалізаційного господарства

до 1. Купянської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області,

2. Державної податкової адміністрації у Харківській області

про скасування податкових повідомлень рішень та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Купянське виробниче управління водопровідноканалізаційного господарства (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Купянської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі відповідач-1), Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі відповідач-2) про скасування податкових повідомлень рішень від 10 жовтня 2005 року: № 0001302310/0, № 0001292310/0, № 00012723210/0, № 0001282310/0, від 21 жовтня 2005 року: № 0001302310/1, № 0001292310/1, № 00012723210/1, № 0001282310/; скасування рішення ДПА у Харківській області від 06 грудня 2005 року № 4889/10/25-010 в частині збільшення розміру штрафних санкцій у розмірі 50% узгодженої суми податкових зобовязань з оплати податку на додану вартість, сплачених із затримкою, на 10189,26 грн., а також 20% узгодженої суми податкових зобовязань з оплати податку на додану вартість, сплачених із затримкою, на 1776,49 грн., надання зобовязань Купянській ОДПІ Харківської області прийняти податкове повідомлення-рішення щодо визначення розміру штрафної санкції у розмірі 10% узгоджених сум податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи, сплачених із затримкою, у сумі 1129,28 грн. (в редакції уточнення до позовної заяви від 22 травня 2005 року № 969).

Постановою Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року постанову Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Купянське виробниче управління водопровідноканалізаційного господарства, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року.

У запереченні на касаційну ДПА у Харківській області , посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Купянська ОДПІ Харківської області провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Купянського виробничого управління водопровідноканалізаційного господарства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 854/23-03361773-ДСК від 05 жовтня 2005 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань за платежами: за геологорозвідувальні роботи, за спеціальне використання водних ресурсів, по податку на додану вартість за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року.

На підставі вказаного акту 10 жовтня 2005 року Купянська ОДПІ Харківської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001302310/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 81 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи в розмірі 5710,00 грн. позивача зобовязано сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 1142,00 грн.; повідомлення-рішення № 0001292310/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 985,10 грн. позивача зобовязано сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 98,50 грн.; повідомлення-рішення № 0001272310/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 150 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 321088,00 грн. позивача зобовязано сплатити штраф в розмірі 50 % в сумі 160544,00 грн.; повідомлення-рішення № 0001282310/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 90480,10 грн. позивача зобовязано сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 18096,02 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПА у Харківській області від 06 грудня 2005 року № 4889/10/25-010 (в редакції рішення ДПА у Харківській області від 13 грудня 2005 року № 5010/10/25-010 про внесення змін до рішення за результатами розгляду скарги) оскаржувані повідомлення-рішення були залишені без змін; збільшено розмір штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, сплачених із затримкою, на 9889,26 грн., та у розмірі 20% узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, сплачених із затримкою, на 1776,49 грн. відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; зобовязано Купянську ОДПІ Харківської області прийняти податкове повідомлення-рішення щодо визначення розміру штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10% узгоджених сум податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи, сплачених із затримкою, у сумі 1129,28 грн. відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно приписів пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі і платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобовязання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобовязання при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Господарського суду Харківської області від 30 серпня 2006 року та 18 червня 2007 року у справі № АС-41/103-06 призначалася судово-бухгалтерська експертиза, на вирішення якої було поставлено питання: чи відповідає кількість днів прострочення терміну сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2005 року, наведених у розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань по Купянському виробничому управлінню водопровідноканалізаційного господарства первинним документам бухгалтерського обліку.

Матеріали справи містять висновок судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса від 31 липня 2007 року № 6582, згідно якого у обсязі наданих на дослідження документів, не надається можливим визначити чи відповідає кількість днів прострочення терміну сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року наведених у розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань по Купянському виробничому управлінню водопровідноканалізаційного господарства первинним документам бухгалтерського обліку, оскільки вказане передбачає перерахунок сум штрафних санкцій, що входить до компетенції податкових органів, а не експерта-економіста, з підстав, вказаних у дослідницькій частині.

Так, у дослідницькій частині висновку судово-економічної експертизи експертом вказано, що відповідно до наданих платіжних доручень Купянське виробниче управління водопровідноканалізаційного господарства за період, який перевірявся Купянською ОДПІ Харківської області, проводило сплату поточних податкових зобовязань, про що було зазначено у призначенні платежу. Але податковий орган зараховував платежі в погашення податкового боргу. Так, дослідженням наданих експерту карток особистих рахунків Купянського виробничого управління водопровідноканалізаційного господарства (з податку на додану вартість, збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету) встановлено, що при перерахуванні підприємством сум в погашення узгоджених податкових зобовязань з вказаних податків та зборів, зазначені суми враховувались в погашення податкового боргу у календарній черговості його виникнення, а також сум нарахованої пені, а у подальшому у погашення узгоджених сум податкових зобовязань.

Судами попередніх інстанцій вказаний висновок судово-економічної експертизи не був взятий до уваги, у звязку з чим при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили, чи були порушені позивачем граничні строки сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за податками та зборами, визначеними у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Зазначена обставина є предметом доказування і підлягає обовязковому встановленню, оскільки має значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Купянського виробничого управління водопровідноканалізаційного господарства задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров