Ухвала суду № 14890263, 25.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 року м. КиївК-180/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року

у справі № 2-а-620/07

за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит»

до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року, позов Державного підприємства «Шахтарськантрацит»(далі позивач) до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0007321741/0/758 від 21 травня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Шахтарською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку стану платіжної дисципліни ДП «Шахтарськантрацит»з питань дотримання граничного терміну сплати узгодженого податкового зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів по строках сплати 12 серпня 2005 року, 30 серпня 2005 року, 14 жовтня 2005 року, за результатами якої складено акт №33/17-311-1/32299510 від 18 травня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007321741/0/758 від 21 травня 2007 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 101516,23 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2181-III), у звязку з порушенням граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Крім того, судами встановлено, що у березні 2007 року позивачем, згідно платіжних доручень №985 від 30 березня 2007 року, №1199 від 18 квітня 2007 року, №228 від 18 квітня 2007 року, №1220 від 19 квітня 2007 року з відміткою банку про оплату, здійснювались платежі в рахунок погашення поточних податкових зобовязань за періоди 1 квартал 3 квартал 2007 року.

В свою чергу, зазначені платежі відповідачем віднесено в рахунок сплати податку з власників транспортних засобів за 2005 рік, тобто відповідач самостійно визначив призначення платежів без врахування позиції платника податків щодо розпорядження власними коштами для погашення податкових зобовязань.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12 травня 1994 року № 37, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Інструкція) облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що платник податків, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок їх сплати, реалізує своє право власника грошових коштів. В свою чергу, законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків визначати призначення платежу.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко