Постанова № 14887422, 21.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 березня 2011 року Справа № 18/2006-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Савченко Г.І. , судді Грязнов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лисяк І.Б.

відповідача - Янчук С.І., Рабцун В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.12.10 р.

у справі № 18/2006-10 (суддя Саврій В.А. )

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод"

до відповідача Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Хмельницького регіонального відділення

про зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2010 року у справі № 18/2006-10 позов задоволено. Зобов'язано Державну інноваційну фінансово-кредитну установу в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький, вул. Театральна, 12 ( код 00041467 ) вчинити дії щодо вивільнення займаних приміщень та земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Князів Сангушків, 95 м.Славута та належних позивачу ТОВ "Славутський покрівельний завод" на праві власності, забравши з збереження комплекс технологічного обладнання для виробництва покрівельних і гідроізоляційних матеріалів вартістю 861450 грн. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить останнє скасувати з викладених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема зазначає, що в даний час відділенням вживаються заходи щодо організації продажу даного обладнання. Разом з цим виконання вимог позивача та рішення господарського суду Хмельницької області зумовить демонтаж обладнання, що потягне за собою значні витрати для обох сторін, оскільки при цьому потрібно здійснити часткову руйнацію як приміщення так і самого обладнання, що неминуче призведе до значного зниження його вартості та неможливості використовувати за призначенням. Вважає, що при винесенні рішення судом було проігноровано інтереси держави. Окрім цього вважає, що позивачем було незаконно придбано приміщення у якому знаходиться обладнання відповідача та відділенням стосовно цього готується позов до суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи відповідача безпідставними та необгрунтованими. Вважає, що судом першої інстанції було всебічно і повно досліджено обставини справи та винесено обгрунтоване рішення. Зазначає, що доводи скаржника висновків суду не спростовують, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 22.12.2010 р. у справі № 18/2006-10 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" м. Славута (Поклажодавець) та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький (Зберігач) укладено договір зберігання від 05.05.10р., за умовами якого зберігач зобов'язаний зберігати та повернути у схоронності майно зазначене в п. 2 цього договору, яке передано Поклажодавцем (п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 2.1,2.2 договору передбачено, що ринкова вартість обладнання становить 861450 грн. з ПДВ. Зазначене обладнання знаходиться за адресою м. Славута, вул. Князів Сангушків,95.

Пунктом 3.2 договору передбачено строк зберігання: початок зберігання 05.05.10р., закінчення зберігання 30.06.10р. Строк дії договору може бути продовжений сторонами шляхом укладання додаткової угоди до договору.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу майно на суму 861450 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 05.05.10р.

Додатковою угодою №1 від 01.07.10р. до договору зберігання №44/10 від 05.05.10р. викладено пункт 3.2.2 договору в наступній редакції : закінчення зберігання 31.08.10р.

Згідно п.5.2 договору Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від Зберігача після закінчення строку зберігання згідно п.3.2 цього договору.

У відповідності до п. 7.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до строку зазначеного в п. 3.2.2 цього договору.

Позивачем направлено відповідачу вимогу № 590 від 12.10.10р. про забирання зі збереження комплексу технологічного обладнання для виробництва покрівельних і гідроізоляційних матеріалів вартістю 861450 грн., що знаходиться за адресою: м. Славута, вул. Князів Сангушків, 95 напротязі 7 календарних днів.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, майно не забрав.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

З огляду на те, що строк зберігання за договором від 05.05.10 р. закінчився 31.08.2010 року і його дію продовжено не було, та зважаючи, що на вимогу зберігача (позивача) № 590 від 12.10.10р. поклажодавець (відповідач) не забрав річ (обладнання), місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача забрати власне майно від зберігача.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 22.12.2010 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення від 29.12.2010 р. № 05-243 відмовити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.12.2010 року у справі № 18/2006-10 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.