Рішення № 14887033, 12.04.2011, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, пр-т Миру,20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«12 »квітня 2011 року Справа №17/44

За ПОЗОВОМ: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18

В ОСОБІ: Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 50а

До ВІДПОВІДАЧА: Військової частини А 1710

14013, м. Чернігів, вул. Шевченка, 57

Про стягнення 1037,22 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Прохоренко М.М. – юрисконсульт, довіреність б/н від 21.07.08р.

Від Відповідача: Нігруца Р.А. –помічник командира в/ч, дов.№16/133 від 07.04.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” заявлено позов до Військової частини А 1710 про стягнення 1037,22 грн., в тому числі 924,04 грн. основного боргу, 32,39 грн. пені, 16,76 грн. –3% річних та 64,03грн. інфляційних.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги.

До початку судового засідання 12.04.11р. від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що джерелом фінансового забезпечення військової частини А 1710 є кошти державного бюджету України, які виділяються і надходять на утримання та забезпечення її діяльності. Фінансове забезпечення військової частини здійснюється у відповідності із затвердженим встановленим порядком кошторисом за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету України. Командир військової частини є розпорядником коштів 3-го ступеня (найнижчого), використовує кошти в межах асигнувань, виділених забезпечуючим фінансовим органом. Так як кошти на оплату за користування телекомунікаційними послугами не надійшли на рахунок військової частини А 1710 з рахунку розпорядників бюджетними коштами за кошторисом Міністерства оборони України 1-го та 2-го ступеня, заборгованість виникла не з вини військової частини. Відповідно до рішення ДПІ у м. Чернігові №138/15-137 від 02.12.2009 року «Про внесення організації (установи) до Реєстру неприбуткових організацій (установ)» військова частина А 1710 визнана неприбутковою організацією. Командування частини неодноразово направляло телеграми начальнику військ зв’язку та інформаційних систем - заступнику начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, начальнику армійської авіації Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про заборгованість за спожиті послуги зв’язку та відсутність фінансування з боку забезпечуючих органів, де ставилось питання про виділення військовій частині А 1710 коштів для погашення заборгованості за послуги зв’язку, проте відповідні кошти для проведення розрахунків виділені не були. Враховуючи, що командування частини вживало всіх можливих заходів для належного виконання договірного зобов’язання, та те, що кошти забезпечуючим фінансовим органом на проведення розрахунків виділені не були, Відповідач просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 100%.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

01.03.2005р. між Позивачем та Відповідачем укладений типовий договір №427 про надання послуг електрозв’язку (далі –Договір-1).

Згідно п.1.1. Договору-1, Підприємство зв’язку (Позивач) надає послуги електрозв’язку, перераховані в додатку №1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п.4.1. Договору-1, послуги, які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

За умовами п.п.4.2.-4.3. Договору-1, Споживач (Відповідач) сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою (кредитна) системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Згідно п.4.5. Договору-1, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.п.7.1.-7.2. Договору-1, договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

01.10.2010р. типовий договір №427 про надання послуг електрозв’язку від 01.03.2005р. був переоформлений та відповідно між Позивачем та Відповідачем укладений договір №7433000000985818/358 про надання телекомунікаційних послуг (далі –Договір-2).

Згідно п.1.1. Договору-2, Укртелеком (Позивач) відповідно до умов договору зобов’язується надавати Абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених Абонентом (далі - послуги), а Абонент (Відповідач) зобов’язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.4.1., п. 4.5. Договору-2, надання послуг за договором є платним, порядок оплати наданих послуг – авансова система.

Згідно п.4.15. Договору-2, оплата рахунку за отримані послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової оплати).

Відповідно до п.п.7.1.-7.2. Договору-2, договір вступає в силу з дня його підписання Укртелекомом та Абонентом і діє протягом одного року. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

На виконання умов вищезазначених Договорів за червень 2010 року –лютий 2011 року Позивачем надані Відповідачу послуги на загальну суму 924,04 грн., що підтверджується відповідними рахунками за телекомунікаційні послуги.

Відповідач оплату за надані послуги не здійснив.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 924,04грн.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

Згідно ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.5.8. типового договору №427 про надання послуг електрозв’язку від 01.03.2005р. у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.5.2. договору №7433000000985818/358 про надання телекомунікаційних послуг від 01.10.2010р. у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг, Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації»від 18 листопада 2003 року N1280-IV:

„У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.”

На підставі зазначеного, Позивачем обґрунтовано нараховано 32,39 грн. пені за період з 21.07.10р. по 25.03.11р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути інфляційні у розмірі 64,03 грн. за період з 21.07.10р. по 25.03.11р. та 3% річних у розмірі 16,76 грн. за період з 21.07.10р. по 25.03.11р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати, як і належних та достатніх доказів, які б спростовували викладені обставини не надав.

З приводу клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 100% суд відмічає наступне.

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

„Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.”

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

«У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.»

Таким чином, вищенаведеними статтями передбачено право суду зменшувати штрафні санкції, а не взагалі звільняти боржника від відповідальності.

Інфляційні та річні за своєю природою не є штрафними санкціями (Постанова Верховного Суду України від 08.11.10р. по справі №4/719), а тому вищенаведені статті на них не розповсюджуються. Право суду зменшувати інфляційні та річні чинним законодавством взагалі не передбачено.

В свою чергу, розмір пені 32 грн. 39 коп. на думку суду не є надмірно великим, а є взагалі незначним, тому клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 100% задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що виникнення даного спору виникло внаслідок неправильних дій Відповідача суд доходить висновку, що, відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218, 230, 232, Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,49,82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 1710 (14013, м. Чернігів, вул. Шевченка, 57, код ЄДРПОУ 24298642, р/р 35222004004015 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18, код ЗКПО 01189425, р/р 26006413 в ЧОД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348) 924 грн. 04 коп. основного боргу, 32 грн. 39 коп. пені, 64 грн. 03 коп. інфляційних, 16 грн. 76 коп. –3% річних, 102грн. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

12.04.11