Ухвала суду № 14886530, 11.04.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"11" квітня 2011 р.Справа № 8/19/5022-354/2011 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирила І.М. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", вул. Качали, 7, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) відділ державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

2) ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", вул. Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль

про визнання недійсними експертного висновку та звіту про оцінку майна

За участю представників від:

позивача: не прибув

відповідача: не прибув

третіх осіб

1) відділу ДВС ГУЮ у Тернопільській області: не прибув

2) ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі ТОД АТ "Райффайзен Банк Аваль": Кметика Я.С. заступника начальника управління по роботі з проблемними кредитами юридичних осіб, довіреність № 11/10 від 18.03.2010р.

В судовому засіданні представнику третьої особи розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", вул. Качали, 7, м. Тернопіль, надалі позивача, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, надалі відповідач, про визнання недійсними експертного висновку та звіту про оцінку майна ТОВ "Хадлей Україна", проведеного субєктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.03.2011 р. порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", вул. Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль; розгляд справи призначено на 15:00 год. 11.04.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 11.04.2011 р. не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2011 р. не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Представник третьої особи - відділу ДВС ГУЮ у Тернопільській області в судове засідання 11.04.2011 р. не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Представник третьої особи - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі ТОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" в судове засідання 11.04.2011р. з'явився, письмових пояснень по суті позову не подав. Разом з тим, зазначив, що оскаржувана позивачем експертна оцінка його майна проведена субєктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 правомірно і підстави для її скасування відсутні.

Беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне:

В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ч. 2 ст. 20 передбачає захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з вимогами статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Зазначені в частині 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні та фізичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Предметом позову у даній справі позивач, зокрема, визначив визнання недійсним експертного висновку майна ТОВ "Хадлей Україна", здійсненого в рамках виконавчого провадження субєктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

Так, преамбула Закону України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.

Відповідно до положень вищенаведеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця.

Відтак, суд вважає, що приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуваний позивачем експертний висновок його майна, проведений субєктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, в рамках виконавчого провадження, не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує прав і обовязків для позивача та йому не адресований, а є по своїй суті лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не може бути предметом оскарження в порядку позовного провадження.

Окрім того предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним звіту про оцінку майна ТОВ "Хадлей Україна", здійснену в рамках виконавчого провадження субєктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, витребувати копію якого позивач просить у відповідача.

Розглянувши зазначену вимогу позивача, суд встановив, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору; звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, ст. 13 цього Закону передбачено рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Порядок погодження та затвердження оцінки майна врегульований п.п. 17-26 Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.03. Згідно з п. 18 цієї Методики затвердження оцінки майна здійснюється, зокрема, шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна.

З аналізу викладених норм вбачається, що звіт про оцінку майна є власне підтвердженням виконання суб'єктом оціночної діяльності відповідних дій на підставі договору, тобто його виконання. Статтею ж 32 вказаного Закону передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності суб'єктів господарювання за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що звіт з оцінки майна не є юридичною формою рішення певного органу, зокрема суб'єкта оціночної діяльності, оскільки він не спрямований на регулювання певних суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин з огляду на наявність процедури рецензування та можливості не затвердження звіту його замовником.

Таким чином, оскільки сам по собі звіт про оцінку майна без його затвердження відповідним наказом державного органу або органу місцевого самоврядування не породжує правові наслідки, не створює, змінює чи припиняє права позивача відповідно до ст. 11 ЦК України, а відтак не має ознак правочину чи акту іншого органу, що можуть бути оспорені до господарського суду, тому спір в цій частині позовних вимог не підвідомчий господарським судам, зважаючи на обрання позивачем непередбаченого законом способу захисту.

Разом з тим, суд відзначає, що позивач не позбавлений права захистити свої права в судовому порядку, в разі їх порушення, у передбачений законом спосіб, зокрема, шляхом оскарження відповідного акту державного органу або органу місцевого самоврядування щодо затвердження звіту оцінки майна тощо.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, враховуючи, що спір про визнання недійсними експертного висновку та звіту про оцінку майна ТОВ "Хадлей Україна", проведених субєктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не підвідомчий господарським судам України, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно п. 3 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів", судові витрати підлягають поверненню позивачу у випадку припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в господарському суді.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 12, 44-49, 80 ч.1 п.1, 86 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ :

1.Провадження у справі № 8/19/5022-354/2011 припинити.

2.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", вул. Качали, 7, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 32865482), державне мито в сумі 85 грн. сплачене згідно квитанції №164 від 14.03.20011 року та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. сплачені згідно квитанції №92 від 14.03.2011 року. Оригінали квитанцій залишити в матеріалах справи.

Видати довідку.

3. Ухвалу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення направити сторонам у справі та третім особам.

СуддяІ.М. Гирила