Рішення № 14886009, 11.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.11 Справа № 6/17/2011(16/47)

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно–транспортна компанія" , м. Єнакієве Донецької області

до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 1 831 198 грн. 77 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Вечерня Н.М., дов. № 04/01/11 від 04.01.2011;

від відповідача –Бондаренко В.А., дов. № 1-3/3д-31 від 24.12.10;

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.11.10 суддею Шеліхіною Р.М. у справі 16/47 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно - транспортна компанія" до Державного підприємства “Ровенькиантрацит” про стягнення 1 831 198 грн. 77коп., позов залишено без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.10 у справі № 16/47 ухвалу господарського суду Луганської області від 01.11.10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 831 198 грн. 77 коп., в тому числі: борг у сумі 1 566 080 грн. 40 коп., інфляційні нарахування у сумі 122 892 грн. 32 коп., 3% річних у сумі 32 600 грн. 42 коп., 7% штрафу у сумі 109 625 грн. 63 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву та доповненнями до відзиву проти позову заперечує та зокрема зазначає, що боргові зобов’язання були погашені шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до ст. 601 ГК України. Так, згідно угоди № 1010-18 від 26.02.10 сторони зробили залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 3 463 625,04 грн. До складу даної суми увійшли грошові зобов’язання і за договором № 19-408 гп від 06.04.09 в сумі 1 318 687,54 грн. Тобто, загальний борг за вказаним договором було зменшено до 247 392,86 грн. В той же час, з метою погашення залишку заборгованості, відповідачем були сплачені відповідні грошові кошти згідно платіжних доручень від 11.05.10, 20.05.10, 01.06.10 на загальну суму 285 051,09 грн. Тобто, на момент звернення із позовом, за відповідачем не існувала заборгованість за договором № 19-408гп від 06.04.09. Крім цього, відповідач вважає необґрунтованим нарахування інфляційних та 3% відсотків річних у заявлених позивачем розмірах.

Також, відповідачем надано клопотання про зменшення розміру штрафу на 50% у зв’язку із тяжким фінансовим станом.

Представник позивача проти зменшення розміру штрафу заперечив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

06.04.09 між ДП «Ровенькиантрацит»та ТОВ «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» було укладено договір підряду № 19-408гп.

За умовами вказаного договору ТОВ «Об’єднана вантажно-транспортна компанія»- позивач у справі («Підрядник»за договором») зобов’язується виконати певні роботи на ВП ЦЗФ «Комендантська»згідно технічного завдання, а ДП «Ровенькиантрацит»- відповідач у справі (“Замовник” - за договором) прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання договору, позивач виконав для відповідача певні роботи згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за період з 31 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року загальною вартістю 1 566 080 грн. 40 коп.

Відповідач виконані роботи в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 1 566 080 грн. 40 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Крім цього, позивачем до стягнення заявлені інфляційні нарахування, 3% річних та штраф.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві та доповненнях до відзиву.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 06.04.08 між сторонами у справі був укладений договір підряду № 19-408гп, за яким позивач зобов’язався виконати певні роботи, а відповідач –прийняти та оплатити їх на умовах договору.

Згідно п. 5.1 договору вартість виконаних робіт визначається на підставі динамічної договірної ціни і доданих до неї кошторисів і орієнтовно складає 3 628 324,80 грн.

Пунктом 5.2 договору визначено, що сторони щомісячно складають і підписують двосторонні акти виконаних робіт, які є підставою для проведення розрахунків. Оплата здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає , що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заяви про них підряднику.

Як свідчать матеріали справи позивачем, на виконання умов договору № 19-408гп від 06.04.09 виконувалися певні роботи загальною вартістю 1 675 346 грн. 00 коп., що підтверджено актами приймання підрядних робіт за квітень –грудень 2009 року, підписаними повноважними представниками сторін без доповнень та зауважень і скріпленими відповідними печатками підприємств (арк. справи 11-21).

За доводами позивача, відповідач виконані роботи оплатив частково в сумі 149 265,60 грн., у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 1 566 080 грн. 40 коп.

Але вказані доводи позивача є такими, що суперечать фактичним обставинам справи та зібраним доказам.

Так, якщо взагалі рахувати суму заборгованості, вона повинна складати 1 526 080 грн. 04 коп. (1 675 346 грн. 00 коп. –149 265 грн. 60 коп.), тоді як до стягнення заявлений борг в сумі 1 566 0809 грн. 40 коп.

В той же час, як вбачається із угоди № 1010-18гп про зарахування однорідних вимог від 26.02.10 сторонами був проведений взаємозалік на загальну суму 3 463 625 грн. 04 коп., в тому числі за договором № 19-408гп від 06.04.09 в сумі 1 318 687 грн. 54 коп. Зазначена угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Згідно ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч. 2 ст. 601 ЦК України). В даному випадку заява була двохстороння.

Крім цього, факт проведення взаємозаліку підтверджений відповідачем за доповненнями до відзиву від 11.04.11 та позивачем за листом від 02.03.10 (арк. справи 94-95).

Разом з цим, відповідно до платіжних доручень №№ 2059, 2060 від 11.05.10, №№ 2478, 2479 від 20.05.10, № 2772 від 01.06.10 відповідачем було здійснено оплату виконаних робіт за договором № 19408гн від 06.04.09 (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 285 051 грн. 09 коп. Тобто, на день подачі позову (13.10.10) за відповідачем взагалі була відсутня заборгованість за договором № 19-408гп від 06.04.09.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1 566 080 грн. 40 коп. слід залишити без задоволення.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних і 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

Позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних здійснений за період з 29.05.09 по 20.05.10 на суму 122 892 грн. 32 коп. і 32 600 грн. 42 коп. відповідно. Але нарахування зазначених сум є неправомірним, оскільки позивачем не доведено суду наявність за відповідачем заборгованості в сумах наведених у розрахунку (арк. справи 9-10). Так, визначені позивачем суми та строки не співпадають з фактичними обставинами справи та зібраними судом доказами.

Виходячи з наведеного, у задоволенні позову щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 109 625 грн. 63 коп. слід зазначити наступне.

Так, в силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно п. 6.5 договору № 19-408гп від 06.04.09 сторони узгодили, що за прострочку оплати виконаних робіт більш ніж 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу додатково штраф у розмірі 7% від вартості робіт.

Фактично матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем, що оплата виконаних робіт здійснювалася останній в строки понад 30 календарних днів, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтованими.

Разом з цим, відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру штрафу у зв’язку із тяжким фінансовим станом.

В той же час, відповідно до ст.83 п.3 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням викладених вище доводів відповідача, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Приймаючи до уваги викладене, а також те що відповідач є державним підприємством, суд частково задовольняє клопотання відповідача, у зв’язку з чим суму штрафу слід зменшити і стягнути з відповідача штраф у сумі 80 000 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог щодо штрафу слід відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 83, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської

області, вул. Комуністична, 6, ідентифікаційний код 32320704, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Об’єднана вантажно-транспортна компанія”, м. Єнакієве Донецької області, вул. Марата, 1, ідентифікаційний код 32287238, штраф в сумі 80 000 грн. 00 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 1 092 грн. 25 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 14 грн. 13 коп.; видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 15.04.2011.

Суддя Т.А.Василенко