Рішення № 14885642, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/9711.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАКС-ПРОЕКТ"

до Державного підприємства "Учбово-експертний центр НАЕР"

про стягнення 81 294,29 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Пуленко К.М. –представник за довіреністю № 110311 від 11.03.11

від відповідача: Романенко І.І. –наказ № 11 від 25.01.11

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства "Учбово-експертний центр НАЕР" заборгованості за Договором № 20/09-10 від 20.09.2010 в розмірі 81 294,29 грн., в тому числі 77580,00 грн. основного боргу, 2131,04 грн. пені, 824,91 грн. 3% річних, 758,34 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 порушено провадження по справі № 53/97, розгляд справи призначено на 21.03.2011. Також ухвалою суду від 22.02.2011 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

16.03.2011 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти відповідача на рахунку № 2600369170351 в Шевченківському відділенні № 8 КРД ВАТ "Рпйффайзен Банк Аваль", МФО 322904 а також грошові кошти на будь-якому іншому рахунку, що відкритий на відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Розглянувши подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАКС-ПРОЕКТ", суд його відхиляє, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

          Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсягпозовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.           

          Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

          Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що відповідач знаходиться в стані припинення та відповідач не тривалий строк не виконує взяте на себе за договором грошове зобов’язання та не вжив жодних дій до хоча б часткового погашення виниклої у відповідача перед позивачем заборгованості.

          При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

          За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "ЕНЕРГОМАКС-ПРОЕКТ".

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 21.03.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 11.04.2011.

В судовому засіданні 11.04.2011 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 995092 від 11.03.2011.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 22.02.2011 та від 21.03.2011, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, реєстри відправки поштової кореспонденції та повідомлення про вручення кореспонденції з відмітко. Відповідача про отримання.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.04.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 між сторонами у справі укладено Договір № 20/09-10, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) надає, а Підрядник (позивач) приймає на себе виконання робіт з проведення енергоаудиту (енергетичного дослідження) відповідно до державного стандарту ДСТУ 4065-2001 на будівлях КП «Водоканал»м. Запоріжжя по підйому, подачі та розподілення питневої води з розробкою плану енергозбережуючих заходів, які підлягають введенню. (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору загальна вартість робіт по договору складає 92580,00 грн. в тому числі ПДВ 15430,00 грн.

          Умови оплати –передоплата в розмірі 15000,00 грн., кінцева оплата в розмірі 77580,00 грн. після підписання акту виконаних робіт. (п. 5.3 Договору).

На виконання Договору позивач виконав роботи, що підтверджується належним чином завіреними копіями актів здачі-прийняття робіт: № 93 від 30.09.2010 ат № 101 від 10.12.2010. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Судом, при дослідженні актів здачі-прийняття робіт: № 93 від 30.09.2010 ат № 101 від 10.12.2010. було встановлено, що вказані документи підписані зі сторони позивача та відповідача, а також належним чином оформлені.

Зі слів позивача, відповідач за виконані на його користь роботи розрахувався частково, а саме відповідач сплатив лише суму попередньої оплати по Договору.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договору (п. 5.3) встановлено строк виконання зобов’язання.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався в повному обсязі, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 77580,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 77580,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Позивач також звернувся до суду про стягнення з відповідача 2131,04 грн. пені.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 7.2 Договору виконавець може за порушення строків проведення оплати, передбачених п. 5.3 даного Договору стягнути з Замовника пеню в розмірі 2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов’язань за кожний день прострочення виконання таких зобов’язань.

При досліджені розрахунку пені наданим позивачем, суд встановив, що позивач вказав неправильний період нарахування пені.

З розрахунку позивача: пеня по акту № 93 від 30.09.2010 нарахована за період з 10.10.2010 по 26.01.2011; пеня по акту № 101 від 10.12.2010 нарахована за період з 11.12.2010 по 26.01.2011.

Відповідно до п. 4.3 Договору при відсутності зауважень до результатів виконаних та наданих виконавцем робіт, Замовник зобов’язується протягом 5 робочих днів з дня отримання ним підписаних виконавцем екземплярів акту приймання-здачі виконаних робіт, підписати їх та передати виконавцю 1 екземпляр підписаного акту виконаних робіт.

Таким чином, по акту № 93 від 30.09.2010 період початку нарахування штрафних санкції –з 07.10.2010.

Щодо акту № 101 від 10.12.2010 то необхідно зазначити, що відповідач підписав вказаний акт 17.01.2011. Натомість позивач не надав суду докази того, що відповідач прострочив строк підписання акту № 101 від 10.12.2010. Таким чином, період початку нарахування штрафних санкції по акту № 101 від 10.12.2010 –18.01.2011

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3200007.10.2010 - 26.01.20111127.7500 %0.042 %*1521.97

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

6058017.01.2011 - 26.01.2011107.7500 %0.042 %*257.26

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1779,23 грн. відповідно до розрахунку суду.

Також позивач заявив про стягнення з відповідача 824,91 грн. 3% річних, 758,34 грн. збитків від інфляції.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позивач вказав неправильний період нарахування 3% річних та збитків від інфяляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

3200007.10.2010 - 26.01.20111123 %294.58

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

6058017.01.2011 - 26.01.2011103 %49.79 З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 344,37 грн. відповідно до розрахунку суду.

Щодо заявлених збитків від інфляції в розмірі 758,34 грн., то суд задовольняє вказану позовну заяву відповідно до суми заявленої позивачем, оскільки при перерахунку збитків від інфляції судом, сума збитків від інфляції виявилася більшої ніж просить позивач.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Учбово-експертний центр НАЕР" (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, 1, код ЄДРПОУ 36001021, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАКС-ПРОЕКТ" (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 101-В, кв. 100, код ЄДРПОУ 34737256) основний борг у розмірі 77580 (сімдесят сім тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., 1779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев’ять) грн. 23 коп. пені, 344 (триста сорок чотири) грн. 37 коп. 3% річних, 758 (сімсот п’ятдесят вісім) грн. 34 коп. збитків від інфляції, 804 (вісімсот чотири) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                               О.А.Грєхова

Повне рішення складено