Рішення № 14885226, 07.04.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.2011 Справа № 7/69-2010

За позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик”, м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ „КБ „Хрещатик”, м. Ужгород

до відповідача Дочірнього підприємства „Мукачівська кераміка” Закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод”, с. Павшино Мукачівського району

про стягнення 154425,84 грн.

Суддя В.С. Русняк

Представники:

Від позивача – Кіштулинець В.Ф. – головний юрисконсульт відділу правового забезпечення та кадрів Закарпатської філії ПАТ „КБ „Хрещатик”, довіреність №1930 від 14.06.10;

Від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „Хрещатик”, м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ „КБ „Хрещатик”, м. Ужгород заявлено позов до Дочірнього підприємства „Мукачівська кераміка” Закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод”, с. Павшино Мукачівського району про стягнення 154425,84 грн.

ПАТ „КБ „Хрещатик” в особі Закарпатської філії ПАТ „КБ „Хрещатик” (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ДП „Мукачівська кераміка” ЗАТ „Львівський керамічний завод” (далі Позичальник) про стягнення (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.08.2010 р. №05-651) 154425,84 грн. заборгованості за кредитом (в т.ч. 51505,69 грн. відсотки за користування кредитом, 43362,01 грн. пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 20176,05 грн. інфляційні нарахування, 3000 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 36382,09 грн. недоотримана сума коштів від реалізації предмета іпотеки (заставленого майна)). Позовні вимоги обґрунтовуються поданими суду доказами, що підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості. Представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи (ухвали надіслані сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, які отримані відповідачем 18.03.11 та 01.04.11). Свого уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив. Вимоги суду, викладені в ухвалах від 02.03.11, 15.03.11 та 29.03.11 по справі №7/69-2010 не виконав. Про причини невиконання вимог ухвали суду та неявки в судове засідання без поважних причин представника відповідача суду не повідомлено.

За таких обставин, явка уповноважених представників сторін обов’язковою не визнавалась, а тому суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Судовим розглядом справи встановлено, що нарахування Банком до сплати Позичальником суми 154425,84 грн. (в т.ч. 51505,69 грн. відсотки за користування кредитом, 43362,01 грн. пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 20176,05 грн. інфляційні нарахування, 3000 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 36382,09 грн. недоотримана сума коштів від реалізації предмета іпотеки проведено на підставі укладених між сторонами цивільно-правових правочинів –Генерального кредитного договору від 28.02.2008 р. №10-ЮО-08 та додатків до нього від 28.02.2008 р. №11-ЮО-08КЛ, №12-ЮО-08, а також додаткових угод від 01.09.2010 р., з яких і випливає зобов’язання Позичальника щодо сплати заявленої до стягнення суми коштів за предметом позову.

Спірні нарахування відсотків, пені, комісії та інфляційних проведені Банком за період з липня 2009 р. по червень 2010 р. (розрахунки, а.с. 73-77).

Згідно з п. 3.1 Генерального кредитного договору від 28.02.2008 р. №10-ЮО-08 забезпечення зобов’язання Позичальника за кредитом проведено за рахунок заставленого майна –іпотека споруди механічного цеху (літ. „Д”), загальною площею 2063,7 м2, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, вул. Волошина, 13. Заставна вартість вказаного майна складала суму 785360 грн.

Як свідчать наявні у матеріалах справи доказові матеріали та підтверджено представником позивача, Банк звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитом, що надавався у загальній сумі 300000 грн. (а.с. 16 -20) на підставі вищезазначених правочинів.

За результатом судового розгляду поданих Банком позовів, господарським судом Закарпатської області були прийняті відповідні судові акти, зокрема:

1) рішення від 17.12.2008 р. по справі №5/169, яким присуджено до стягнення з Позичальника суму 257372,94 грн. заборгованості за кредитом (в т.ч. 189760 грн. основний борг, 45000 грн. сума дострокового повернення кредиту, 10252,67 грн. відсотки за користування кредитними коштами, 600 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 7224,76 грн. пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 4535,51 грн. інфляційні нарахування);

2) рішення від 22.09.2009 р. по справі №6/97, яким присуджено до стягнення з Позичальника суму 92972,69 грн. (в т.ч. 23945,54 грн. прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, 22513,64 грн. відсотки за користування кредитними коштами, 2400 грн. комісія, 44113,51 грн. пеня за прострочення сплати кредитних платежів).

Зазначені судові акти, залишені в силі Львівським апеляційним господарським судом Закарпатської області за результатами їх апеляційного оскарження (постанови від 19.05.2009 р. по справі №5/169 та від 09.02.2010 р. по справі №6/97 – копії наявні у матеріалах даної справи).

Згідно з названими судовими рішеннями погашення заборгованості Позичальника перед Банком мало бути проведено за рахунок заставленого майна шляхом реалізації предмета іпотеки з початковою ціною 785360 грн.

На виконання вищезазначених рішень суду були видані відповідні накази, на підставі яких здійснювалося виконавче провадження РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції.

У процесі проведення виконавчих дій заставлене майно було реалізоване на прилюдних торгах за ціною 330000 грн. (протокол Закарпатської філії „Спеціалізоване підприємство Юстиція” від 15 червня 2010 р. №1-6/020/10/і), що підтверджено також і актом державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки від 29.09.2010 р. (а.с. 61).

Отримані від реалізації заставленого майна кошти були спрямовані на погашення присудженої до стягнення з відповідача заборгованості на підставі вищевказаних судових рішень (копії платіжних доручень на загальну суму 319450 грн., а.с. 62 - 64).

25.06.2010 р. РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню зазначених судових рішень (а.с. 58 - 59).

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду в 10-денний строк.

Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону (частини перша та друга ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження”).

Отже, наведені вище фактичні дані по справі, у відповідності з приписами чинного законодавства, свідчать про те, що господарським судом Закарпатської області були винесені судові рішення, з виконанням яких зобов’язання Позичальника, за укладеними з Банком кредитними договорами, припинялося, оскільки, згідно з даними судовими актами, у повному обсязі задовольнялися вимоги Банку по погашенню кредиту, пені, відсотків, комісії, інфляційних та інших нарахувань.

Також судом, згідно з приписами ст. 591 Цивільного кодексу України, було визначено початкову ціну реалізації заставленого майна – 785360 грн., у відповідності з його заставною вартістю, передбаченою п.п. 3.1 Договору.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

25 червня 2010 р. заступником начальника відділу РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Пищак A.M. були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Закарпатської області №5/168 від 13.01.2009 р. на суму 260064,67 грн. та дублікату наказу господарського суду Закарпатської області №6/97 від 18.03.2010 р. на суму 92972,69 грн.

Розмір суми коштів, яку недоотримав позивач після реалізації заставного майна відповідача становить 36382,09 грн., яка згідно до наказів господарського суду повинна була бути направлена на погашення пені в сумі 7901,04 грн. та на погашення індексу інфляції в сумі 28481,05 грн.

Кінцевою датою нарахування всіх платежів по кредиту вважається датою погашення тіла кредиту, тобто до 29.06.2010 р. включно позивач має право зробити всі необхідні донарахування платежів по обслуговуванню кредиту.

Додатковими угодами до кредитних договорів встановлено плату за користування кредитом у розмірі 22% річних, починаючи з 01.09.2008 року. Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору, п. 1.3 Кредитного договору 1 та п. 1.6 Кредитного договору 2 Позичальник зобов'язується сплатити Банку відсотки за користування кредитними коштами та у відповідності до п. 2.1 Кредитних договорів 1 та 2 сплатити нараховані відсотки до останнього робочого дня місяця у тому ж місяці, в якому здійснюється нарахування відсотків. Зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом відповідачем не виконується. Станом на 29 червня 2010 року заборгованість Позичальника по сплаті відсотків за період з 01 липня 2009 р. по 29 червня 2010 р. за кредитними договорами становить 51505,69 грн. (розрахунок додається).

Згідно з п. 4.6 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,1% від загального ліміту, зазначеного в п. 1.1 Кредитного договору, не пізніше останнього робочого дня місяця. Невиконання відповідачем вимог п.п. 4.6, 7.2 Кредитного договору з липня місяця 2009 р. включно по червень місяць 2010 р. включно, спричинило заборгованість по комісії за кредитними договорами в розмірі 3000 грн. (розрахунок додається).

Згідно з п. 10.4 Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними кошами, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції, обчисленої від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності. Згідно з даним пунктом сума нарахованої та несплаченої відповідачем пені за кредитними договорами з липня місяця 2009 р. включно по червень місяць 2010 р. включно становить 43362,01 грн. (розрахунок додається).

У відповідності до п. 10.2 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний повернути прострочену суму боргу з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення та сплатою відсотків від простроченої суми кредиту. За даним пунктом заборгованість Позичальника перед Банком за кредитними договорами за період з вересня місяця 2009 р. включно по червень місяць 2010 р. включно, становить 20176,05 грн. (розрахунок додається).

Загальна сума заборгованості відповідача за кредитними договорами за період з 31.07.2009 року по 30.06.2010 року становить 154425,84 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 36382,09 грн. в позові слід відмовити, оскільки рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.12.2008 р. по справі №5/169 присуджена до стягнення з відповідача сума індексу інфляції 4535,51 грн. за період з вересня 2008 р. по листопад 2008 р. Рішенням господарського суду Закарпатської області по справі №6/97 від 22.09.2009 р. присуджено до стягнення сума індексу інфляції 23945,54 грн. яка нарахована за період з грудня 2008 р. по серпень 2009 р. та присуджена до стягнення пеня за період з 28 липня по 15 вересня 2009 р. в сумі 7904,04 грн. Тобто загальна сума по якій винесені рішення становить 36382,09 грн. Чинним законодавством непередбачено подвійне стягнення інфляційних витрат та пені.

В частині стягнення 118043,75 грн., в т.ч. 51505,69 грн. – відсотки за користування кредитом, 43362,01 грн. – пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 20176,05 грн. – інфляційні нарахування, 3000 грн. – комісія за обслуговування кредитної заборгованості, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки як зазначалося вище, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Сума заборгованості підтверджена позивачем згідно поданого розрахунку з розмежуванням періоду протягом якого стягуються відсотки, за користування кредитом, пеня за прострочення повернення кредитних коштів, інфляційні нарахування, комісія за обслуговування кредитної заборгованості на підставі рішень господарського суду Закарпатської області у справах №5/119, №6/97 та у даній справі, відповідачем не спростована, судом проаналізована, а отже, підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 1416,43 грн., в т.ч. 1180,43 грн. по оплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Мукачівська кераміка” Закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод” (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, вул. Волошина, б/н, код 31586988) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик”, м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ „КБ „Хрещатик” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 27-А, код 34530807, р/р 290950001103 в Закарпатській філії ПАТ „КБ „Хрещатик”, МФО 312680) суму 118043,75 (сто вісімнадцять тисяч сорок три гривні сімдесят п’ять копійок) грн. (в т.ч. 51505,69 грн. – відсотки за користування кредитом, 43362,01 грн. – пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 20176,05 грн. – інфляційні нарахування, 3000 грн. – комісія за обслуговування кредитної заборгованості) та суму 1416,43 (одну тисячу чотириста шістнадцять гривень сорок три копійки) грн. відшкодування судових витрат (в т.ч. 1180,43 грн. по оплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя В.С. Русняк