Постанова № 14883453, 07.04.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2011 р.

Справа № 12/209/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Ярошенко О.А.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 07.04.2011р. :

від позивача: Куспись Є.А., довіреність від 01.01.2009р.;

від відповідача: не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1»

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 27 травня 2010 року

по справі № 12/209/09

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1»

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр»

про стягнення 114167 грн. 12 коп.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався 07.04.2011р..

В судовому засіданні 07.04.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.05.2010р. по справі №12/209/09 припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 95214,55 грн. та відмовлено у іншій частині позову ТОВ «Транс-Сервіс-1»до ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»про стягнення 114167 грн. 12 коп., з посиланням на те, що: 1) 01.07.2008р. між ТОВ «Транс-Сервіс-1»та ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» укладено договір поставки № 080005-РТ-6, згідно з яким постачальник (ТОВ «Транс-Сервіс-1») зобов’язувався поставляти та передавати у власність покупцю (ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр») товар в кількості та асортименті згідно накладних, а покупець зобов’язувався приймати і оплачувати товар на умовах визначених договором, відповідно до вищезгаданого договору ТОВ «Транс-Сервіс-1»здійснило ряд поставок товару, на підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні №№ ТС-0000085 від 22.07.2008р. на суму 2766,40 грн., ТС-0003926 від 29.09.2008р. на суму 92292,88 грн., ТС-0003927 від 29.09.2008р. на суму 23854,88 грн., ТС-0003928 від 29.09.2008р. на суму 43378,50 грн., ТС-0004015 від 01.12.2008р. на суму 86763,31 грн., загальна сума поставок станом на 01.12.2008р. становила 249055 грн. 97 коп., відповідно до копії протоколу № 01 від 29.09.2008р. про зарахування однорідних зустрічних вимог сума боргу по оплаті за поставлену позивачем продукцію зменшена на 153841,42 грн. та становить 95214,55 грн., в подальшому, в процесі розгляду цієї справи, позивач проти зазначеного протоколу про зарахування однорідних зустрічних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог не відбувалося, протокол ним не підписувався, оригінал протоколу у нього відсутній, в бухгалтерському обліку ТОВ «Транс-Сервіс-1»така господарська операція не відображена, у зв’язку з чим 10.08.2009р. позивач розмір позовних вимог збільшив та просив стягнути з відповідача 249055 грн. 97 коп. основного боргу, 47309 грн. 01 коп. пені, 5891 грн. 54 коп. - 3% річних, 37004 грн. 77 коп. - сума, на яку борг збільшився у зв’язку з інфляційними процесами, всього - 339261 грн. 29 коп., між тим, як вбачається із угоди від 17.07.2009р., скріпленої підписами повноважних представників сторін та печатками товариств, сторони погодили, що заборгованість ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»перед ТОВ «Транс–Сервіс–1»становить 95214 грн. 55 коп. та згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України припиняється шляхом прощення цього боргу у повному обсязі, при цьому сторони домовились про те, що претензій одна до одної не мають, у зв’язку з чим відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відсутність предмету спору у справі є підставою для припинення провадження у справі, оскільки частина основної заборгованості в сумі 95214 грн. 55 коп. прощена позивачем відповідачу згідно угоди від 17.07.2009 року (тобто, після звернення з позовом до суду), провадження у справі в частині стягнення 95214 грн. 55 коп. боргу підлягає припиненню, за таких обставин, у задоволенні позовних вимог, які заявою позивача від 10.08.2009року збільшені, (щодо стягнення 153841 грн. 42 коп. заборгованості, пені в сумі 47309 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 5891 грн. 54 коп., 37004 грн. 77 коп. –сума , на яку збільшився борг у зв’язку з інфляційними процесами), належить відмовити; 2) твердження позивача стосовно того, що зарахування зустрічних однорідних вимог не відбувалося, протокол ним не підписувався, оригінал протоколу у позивача відсутній господарським судом до уваги не прийнято, оскільки, як вбачається із матеріалів справи до позовної заяви копія засвідченого протоколу № 01 від 29.09.2008р. додана самим позивачем разом із позовною заявою, в тексті якої позивач також посилається на зарахування однорідних зустрічних вимог в сумі 153841 грн. 42 коп., протокол № 01 від 29.09.2008р. скріплений підписами повноважних представників сторін, печатками товариств, а копія протоколу № 01 від 29.09.2008р. засвідчена повноважним представником позивача та печаткою товариства, посилання позивача на ту обставину, що господарська операція по зарахуванню однорідних зустрічних вимог не відображена в бухгалтерському обліку ТОВ «Транс-Сервіс-1»відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не є допустимим доказом з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень, цей процес може бути не бездоганним, а бухгалтерський облік може мати помилки, за таких обставин, сторони відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України досягли домовленості щодо зарахування однорідних зустрічних вимог в сумі 153841 грн. 42 коп., а отже, в цій частині позовних вимог (щодо стягнення 153841 грн. 42 коп.) належить відмовити, оскільки позивачем не доведено, що зарахування зустрічних однорідних вимог не відбувалося, протокол про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 153841 грн. 42 коп. ним не підписувався.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «Транс-Сервіс-1»з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області по справі №12/209/09 від 27.05.2010р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

30.06.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Транс-Сервіс-1»знов надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2010р. по справі №12/209/09 (повний текст) (вх. №1555 від 30.06.2010р.), в якій позивач також просив: прийняти апеляційну скаргу та відкрити провадження у справі, рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2010р. по справі №12/209/09 скасувати, задовольнити позовні вимоги повністю, судові витрати покласти на відповідача, дослідивши зміст апеляційної скарги ТОВ «Транс-Сервіс-1»на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2010р. по справі №12/209/09 (повний текст) (вх. №1555 від 30.06.2010р.), колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що вказана апеляційна скарга ТОВ «Транс-Сервіс-1»фактично є уточненням до апеляційної скарги ТОВ «Транс-Сервіс-1», яка надійшла до апеляційного господарського суду Одеської області 22.06.2010р., - «повний текст».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р. по справі №12/209/09 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Транс-Сервіс-1»на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2010р. по справі №12/209/09 (повний текст) (вх. №1555 від 30.06.2010р.) до провадження та апеляційну скаргу ТОВ «Транс-Сервіс-1»на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2010р. по справі №12/209/09 (повний текст) (вх. №1555 від 30.06.2010р.) призначено до розгляду в межах провадження, порушеного за апеляційною скаргою ТОВ «Транс-Сервіс-1»(вх. №1449 від 22.06.2010р.).

При цьому ТОВ «Транс-Сервіс-1»мотивувало апеляційну скаргу тим, що збільшення позовних вимог позивачем було обґрунтовано помилковим врахуванням при розрахунку суми позову копії протоколу № 01 від 29.09.2008р. про зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог не відбувалося, так як, перш за все, у відповідача не було і звичайно не могло бути жодних майнових чи будь-яких інших вимог до ТОВ «Транс-Сервіс-1»за тієї обставини, що будь-якого договору про поставку продукції, надання послуг чи іншого договору, на підставі якого у ТОВ «Транс-Сервіс-1»виникло зобов’язання перед ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»ніколи не існувало, в підтвердження своїх доводів, позивачем, відповідно до ухвали суду надано податкові декларації за липень - грудень 2008 року, з яких вбачається, що на протязі липня - грудня 2008 року ТОВ «Транс-Сервіс-1»продано ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»будівельних матеріалів на суму 249055,97 грн., з даних господарських операцій ТОВ «Транс-Сервіс-1»задекларувало та сплатило 41509,33 грн. податку на додану вартість, з цих же документів видно, що жодних господарських операцій па підставі яких виникло грошове зобов’язання ТОВ «Транс-Сервіс-1»перед ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»між підприємствами не відбувалось, а відповідно і не проводилось подальшого зарахування неіснуючих, як було встановлено в ході судового розгляду, зустрічних вимог, до того ж, згідно з проведеними ДПА України за вищезазначений період камеральними перевірками розбіжностей між податковим зобов’язанням ТОВ „Транс-Сервіс-1” з контрагентом ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр” не зазначається. На вимогу суду першої інстанції, відповідачем не було представлено оригіналу протоколу № 01 від 29.09.2008р. про зарахування однорідних зустрічних вимог чи будь-яких інших доказів наявності боргу ТОВ «Транс-Сервіс-1»перед ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»в сумі 153841,42 грн., натомість суд в мотивувальній частині рішення зазначив, що протокол № 01 від 29.09.2008р. скріплений підписами повноважних представників сторін, печатками товариств, незважаючи на те, що оригіналу самого протоколу оглянуто не було; щодо надання відповідачем суду оригіналу угоди від 17.07.2009р. про прощення йому позивачем залишку боргу в сумі 95214,55 грн., позивач пояснює, що судом не тільки проігноровано доводи позивача про те, що жодної угоди прощення боргу ним не укладалось, але й прийшов до висновку, що дана угода є дійсною, незважаючи на ту обставину, що сам директор ТОВ «Транс-Сервіс-1»Коломієць Д.А., в судовому засіданні 20.01.2010р. повідомив, що не підписував таких угод, а підпис на наявному в матеріалах справи документів не його, крім того, при візуальному порівнянні не тільки підпису Коломійця Д.А. на вказаній угоді від 17.07.2009р. та на зразках які він надав в судовому засіданні, а також на документах які раніше надавались суду, але й самої печатки ТОВ «Транс-Сервіс-1»на тих же документах очевидною є відмінність, у зв’язку з чим судом було призначено експертизу у справі, до того ж, 17.09.2009р. директор ТОВ «Транс-Сервіс-1»Д.А. Коломієць перебував у закордонному відрядженні тривалістю з 13 по 20 липня 2010 року, та не міг бути в м. Одесі 17.09.2009р., а тим більше підписувати там будь-які угоди, оскільки знаходився на території Республіки Польща, що підтверджується відмітками прикордонного контролю митного переходу Корчова (Korczowa), а також витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт»Державної прикордонної служби України. Крім того, є незрозумілою та обставина, що в судовому засіданні 10.08.2009р., представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для подачі заперечень на дану заяву позивача, при цьому жодна із сторін нічого не згадала про будь-яке прощення боргу від 17.07.2009р., а навпаки ніякого волевиявлення позивача про припинення спору шляхом прощення всіх боргів не було, суд визнав неіснуючу, як стверджує позивач, угоду прощення боргу від 17.07.2009р. дійсною, при тому в рішенні зазначив, що товар згідно накладної № ТС-0004015 від 01.12.2008 року на суму 86763,31 грн. позивачем взагалі не поставлявся.

01.07.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Транс-Сервіс-1», в якому позивач просить апеляційну скаргу позивача повернути без розгляду та відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2010р. по справі №12/209/09 призначено по справі № 12/209/09 комплексна судова експертиза: судова почеркознавча експертиза та судова технічна експертиза документу, та зупинено провадження у справі №12/209/09.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. по справі №12/209/09 поновлено провадження у справ та призначено скаргу до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «Транс-Сервіс-1», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.07.2008р. між ТОВ «Транс-Сервіс-1»(постачальник) та ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»(покупець) укладено договір поставки № ТС-080005-FL-6, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупцю товар в кількості та асортименті згідно з накладними, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити товар на умовах, визначених у договорі.

На виконання вказаного договору ТОВ «Транс-Сервіс-1»за видатковими накладними №№ ТС-0000085 від 22.07.2008р. (на суму 2766,40 грн.), ТС-0003926 від 29.09.2008р. ( на суму 92292,88 грн.), ТС-0003927 від 29.09.2008р. (на суму 23854,88 грн.), ТС-0003928 від 29.09.2008р. (на суму 43378,50 грн.), ТС-0004015 від 01.12.2008р. (на суму 86763,31 грн.) поставило ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»товар на суму 249055,97 грн..

Пунктом 5 договору поставки № ТС-080005-FL-6 від 01.07.2008р. сторони встановили, що оплата проводиться протягом трьох банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування суми коштів на поточний рахунок постачальника.

Між тим, ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»вартість товару у встановлений договором строк не сплатило, що стало підставою для звернення ТОВ «Транс-Сервіс-1»до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»про стягнення заборгованості у розмірі 95214,55 грн., пені у розмірі 9707,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 8035,83 грн. та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 1208,94 грн.

При цьому, обґрунтовуючи розмір заборгованості, позивач посилався на копію протоколу № 01 від 29.09.2008р. про зарахування однорідних зустрічних вимог, підписаного керівниками ТОВ «Транс-Сервіс-1»та ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр», відповідно до якого суму боргу по оплаті за поставлену постачальником продукцію зменшено на 153841,42 грн..

Під час розгляду справи в господарському суді Миколаївської області ТОВ «Транс-Сервіс-1»позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»борг у розмірі 249055,97 грн., пеню - 47309,01 грн., інфляційні втрати - 37004,77 грн., 3% річних - 5891,54 грн., посилаючись на те, що не визнає протоколу про зарахування однорідних зустрічних вимог, мотивуючи це тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог не відбувалося, протокол позивачем не підписувався, оригінал протоколу у нього відсутній, в бухгалтерському обліку ТОВ «Транс-Сервіс-1»така господарська операція не відображена.

ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»проти уточнених позовних вимог заперечувало, посилаючись на те, що між сторонами за договором було підписано протокол № 01 від 29.09.2008р. про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 153841,42 грн. та угоду від 17.07.2009р., скріплену підписами повноважних представників сторін та печатками товариств, якою сторони погодили, що заборгованість ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»перед ТОВ «Транс-Сервіс-1»становить 95214,55 грн. та згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України припиняється шляхом прощення цього боргу у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Транс-Сервіс-1»та ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»укладено договір поставки.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на суму 249055,97 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ ТС-0000085 від 22.07.2008р. (на суму 2766,40 грн.), ТС-0003926 від 29.09.2008р. ( на суму 92292,88 грн.), ТС-0003927 від 29.09.2008р. (на суму 23854,88 грн.), ТС-0003928 від 29.09.2008р. (на суму 43378,50 грн.), ТС-0004015 від 01.12.2008р. (на суму 86763,31 грн.).

Між тим, ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»не сплатило вартість товару, обґрунтовуючи це тим, що між сторонами за договором було підписано протокол № 01 від 29.09.2008р. про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 153841,42 грн. та угоду від 17.07.2009р., якою сторони погодили, що заборгованість ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»перед ТОВ «Транс-Сервіс-1»становить 95214,55 грн. та згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України припиняється шляхом прощення цього боргу у повному обсязі.

Між тим, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги вказані документи в якості доказів погашення заборгованості з наступних причин.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Протоколу №1 від 29.09.2008 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153841,42 грн. та оригінал угоди від 17.07.2009 року про прощення залишку боргу.

Між тим, копія Протоколу №1 від 29.09.2008 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153841,42 грн. не може бути належним доказом, в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки жодною зі сторін не було надано під час розгляду справи оригіналів вказаного документу.

До того ж, ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»не було надано до суду доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували наявність майнових вимог ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»на вказану суму до ТОВ «Транс-Сервіс-1»(будь-якого договору або правочину, на підставі якого у ТОВ «Транс-Сервіс-1»виникло зобов’язання перед ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»).

Натомість ТОВ «Транс-Сервіс-1», в підтвердження своїх доводів про те, що між позивачем та відповідачем не існувало правовідносин, за якими б у позивача виникла заборгованість перед відповідачем, відповідно до ухвали господарського суду першої інстанції надано податкові декларації за липень - грудень 2008 року, з яких вбачається, що у вказаний період жодних господарських операцій, па підставі яких виникло грошове зобов’язання ТОВ «Транс-Сервіс-1»перед ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр», між підприємствами не відбувалось, а відповідно і не проводилось подальшого зарахування неіснуючих зустрічних вимог, при цьому підтверджено, що на протязі липня - грудня 2008 року ТОВ «Транс-Сервіс-1»продало ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»будівельних матеріалів на суму 249055,97 грн., з даних господарських операцій ТОВ «Транс-Сервіс-1»задекларувало та сплатило 41509,33 грн. податку на додану вартість, з цих же документів вбачається що, до того ж, згідно з проведеними ДПА України за вищезазначений період камеральними перевірками розбіжностей між податковим зобов’язанням ТОВ «Транс-Сервіс-1»з контрагентом ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»не зазначається.

Щодо надання ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»оригіналу угоди від 17.07.2009р. про прощення йому позивачем залишку боргу в сумі 95214,55 грн., слід зазначити наступне.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2010р. по справі №12/209/09 призначено по справі № 12/209/09 комплексна судова експертиза: судова почеркознавча експертиза та судова технічна експертиза документу.

Відповідно до висновку №15147/02 судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам справи №12/209/09, складеного 23.02.2011р., вирішити питання,чи виконаний підпис від імені Коломійця Д.А. у наданій на експертизу угоді від 17.07.2009р., укладеній між ТОВ «Транс-Сервіс-1»та ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»самим Коломійцем Денисом Андрійовичем або іншою особою, не виявилося можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку (збіжні ознаки хоч і численні, але за своїм об’ємом та значущістю не утворюють сукупності, яка індивідуалізує підписний почерк виконавця.

Також щодо підпису слід звернути увагу на те, що директор ТОВ «Транс-Сервіс-1»Коломієць Д.А. перебував за кордоном - на території Республіки Польща в період з 13.07.2009р. по 20.07.2010р., та не міг бути в м. Одесі 17.09.2009р., що підтверджується відмітками прикордонного контролю митного переходу Корчова (Korczowa), а також витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт»Державної прикордонної служби України.

Відповідно до висновку №15148/03 судово-технічної експертизи документів за матеріалами цивільної справи №12/209/09, складеного 26.01.2011р., відтиск печатки «Транс-Сервіс-1», розташований у наданій на експертизу угоді від 17.07.2009р., нанесений не печаткою «Транс-Сервіс-1», експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного аналізу. Сукупність виявлених ознак дозволяє зробити висновок про те, що відтиск печатки «Транс-Сервіс-1», розташований у наданій на експертизу угоді від17.07.2009р., нанесений рельєфним кліше, виготовленим фотополімерним способом.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що ТОВ «Транс-Сервіс-1»не укладало з ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»угоди від 17.07.2009р. про прощення боргу, а отже вказаний документ не приймається апеляційним господарським судом в якості доказу, який підтверджує відсутність заборгованості ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» перед ТОВ «Транс-Сервіс-1».

За таких обставин, апеляційний господарський суд доходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ «Транс-Сервіс-1» про стягнення з ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»заборгованості у розмірі 249055,95 грн., та задоволення вказаної позовної вимоги.

У заяві про уточнення позовних вимог від 10.08.2009р. ТОВ «Транс-Сервіс-1»просило господарський суд стягнути з відповідача пеню в сумі 47309,01 грн.,

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, в п. 6 договору поставки ТС-080005-FL-6 від 01.07.2008р. встановлено, що за порушення строків оплати покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем розраховано пеню без врахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 29616,18 грн. (2766,40 х 184 дні х 2 ОС НБУ : 366 дн. = 333,91 грн.; 159526,26 грн. х 181 д. х 2 ОС НБУ : 366 дн. =18960,30 грн.; 86763,31 грн. х 181 д. х 2 ОС НБУ : 366 дн. = 10321,97 грн.).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5891,54 грн., 37004,77 грн. - сума, на яку збільшився борг у зв’язку з інфляційними процесами, посилаючись при цьому на ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду досліджено здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так 3% річних у сумі - 5887, 69 грн. (2766, 40 х 377 дн. х 3% : 366 = 85,62 грн.; 159526,26 х 309 дн. х 3% : 366 = 4048,31 грн.; 86763,31 грн. х 246 дн. х 3% : 366 =1753,76 грн.); інфляційні втрати - 32871,67 грн., оскільки апеляційним господарським судом встановлено завищення інфляційних втрат по заборгованості, яка виникла за останньою накладною, у зв'язку з чим здійснено власний розрахунок інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського кодексу України судові витрати покладені на позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.05.2010р. по справі №12/209/09 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр»(56530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт Олександрівка, вул. Степова, 68, код ЄДРПОУ 00292346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1»(81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, код ЄДРПОУ 32602104) борг у розмірі 249055 (двісті сорок дев’ять тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 97 коп., пеню у розмірі 29616 (двадцять дев’ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 32871 (тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 67 коп., 3% річних у сумі 5887 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позову у розмірі 3174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 32 коп., витрати на ІТЗ судового процесу 292 (двісті дев’яносто дві) грн. 39 коп., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 1587 (тисяча п’ятсот вісімдесят сім) грн. 16 коп., витрати по оплаті вартості висновків судових експертів у розмірі 2476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 80 коп..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов’язати господарський суд Миколаївської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.