Постанова № 14883245, 07.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.04.2011 р. справа №18/227

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача: Скакуна О.А.

Колядко Т.М. , Ломовцевої Н.В.

не з"явився,

не з"явився,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНКО-ДОН" м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від02.02.2011 року

у справі№ 18/227 (суддя Овсяннікова О.В.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНКО-ДОН" м. Донецьк

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк

простягнення 6844, 84 грн.

У судовому засіданні 05.04.2011 року оголошена перерва до 07.04.2011 року о 9:00 Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2011 року по справі № 18/227 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНКО-ДОН” м. Донецьк (далі - ТОВ “ГРІНКО-ДОН”) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк (далі ФОП ОСОБА_4) про стягнення 6844,84 грн. задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 2678,76 грн. боргу, 39,91 грн. державного мита та 92,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також суд першої інстанції в частині стягнення пені відмовив, а в частині стягнення річних позовні вимоги залишив без розгляду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.

Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що застосування нових тарифів було здійснено відповідно до чинного законодавства України та умов договору, а неможливість доведення факту письмового повідомлення про прийняття нових тарифів відповідача, на думку скаржника, не тягне за собою застосування попередніх тарифів.

Окрім вищевикладеного, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в стягненні пені та 3% річних з відповідача.

В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку позивача, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 05.04.11р. підтримав заперечення, які викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання 05.04.11р. представник відповідача просив рішення від 02.02.2011 року залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставно заявлену.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні апеляційної інстанції від 07.04.11р., незважаючи на те, що про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ “ГРІНКО-ДОН” (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) - 01.06.07р. укладено договір № 70958 про вивезення твердих побутових відходів, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобовязався виконати для замовника роботи з вивозу твердих побутових відходів (ТПВ), а замовник зобовязався ці роботи своєчасно оплатити.

Відповідно до п. 7.1. вищевказаного договору, строк дії останнього встановлений з 01.06.2007 р. по 01.07.2008 р.

Пунктом 7.2. сторони передбачили, що договір вважається продовжений на той же строк та на тих же умовах, якщо впродовж 30 днів до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

У звязку з тим, що заяв про припинення дії договору сторонами не подано, строк дії договору вважається продовженим на наступні періоди надання послуг.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що обєми ТПВ, які підлягають вивозу, визначаються відповідно до діючих норм накопичення, кількості і обсягу, які встановлено на обєкті контейнерів, режиму вивозу і відображаються у складеному нижче розрахунку, а саме: контейнер 1х1,1, кількість в місяць 4,76 м3, вартість в місяць 95,67 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору, у разі зміни або введення нових тарифів або норм накопичення ТПВ, Виконавець застосовує їх, про що письмово повідомляє Замовника в десятиденний строк з моменту їх введення.

Замовник зобовязується щомісячно до 25 числа зявитись до Виконавця для проведення звірки розрахунків за виконані обєми робіт(п. 5.5 договору).

У разі невиконання Замовником вимог п. 5.5 договору обєм виконаних робіт та його вартість визначається згідно з п. 4.3 договору (п. 5.6 договору ).

У період з серпня 2008 р. по листопад 2010 р. позивач виконував зобовязання за договором, надававши відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів, вартість яких за цей період нарахована за новими тарифами, що введені в дію відповідно до рішення Донецької міської ради № 19/10 від 20.05.2008 року (а.с.55-56), і склала 4972,27 грн.

З огляду на те, що відповідачем вищевказана заборгованість не була сплачена в обумовлені договором строки, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до відповідача про стягнення основного боргу у розмірі 4972,27 грн., пені у сумі 1839,43 грн. та 3% річних у розмірі 33,14 грн., які рішенням від 02.02.2011 року у справі №18/227 задоволено частково.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу у розмірі 4972,27 грн. за договором № 70958 про вивезення твердих побутових відходів від 01.06.07р., пені у сумі 1839,43 грн. та 3% річних у розмірі 33,14 грн.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Суб'єкти господарювання й інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання - відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно ставляться (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

На виконання умов договору, позивач в період з серпня 2008 р. по листопад 2010 р. надавав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Донецької міської ради № 19/10 від 20.05.2008 р. (а.с.55) встановлено нові тарифи на вивезення твердих побутових відходів в розмірі 35,65 грн. за вивіз 1 м3 , які є чинними з 01.06.08р.

Так, відповідно до положень вищевказаного рішення Донецької міської ради позивачем, при розрахунку вартості наданих за спірним договором послуг, з 01.06.08р. було застосовано нові тарифи, з урахуванням яких загальна вартість наданих з серпня 2008р. по листопад 2010р. послуг з вивезення твердих побутових відходів, за підрахунком позивача, становить 4972,27 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2678, 76 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування в даному випадку нових тарифів, оскільки позивачем порушено вимоги п. 5.4 договору щодо повідомлення відповідача про введення в дію нових тарифів, в звязку з чим вартість наданих послуг має визначатись згідно з п. 4.3 договору, тобто з урахуванням попередніх тарифів.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що не відповідає чинному законодавству, враховуючи наступне.

Дослідивши умови спірного договору, беручи до уваги фактичні обставини справи та пояснення сторін, судова колегія вважає, що відповідач не був позбавлений можливості бути обізнаним щодо введення нових тарифів та їх подальшого застосування позивачем, з огляду на таке:

1)рішення Донецької міської ради № 19/10 від 20.05.2008 р. було оприлюднене відповідно до законодавства в міській газеті, тобто воно є загальновідомим та доступним до ознайомлення з ним;

2)позивач під час розгляду справи в апеляційній інстанції зазначив про те, що ним відповідно до п.5.4 договору письмово повідомлено відповідача про зміну тарифів з 01.06.08р., однак такий лист відправлено без повідомлення про вручення поштової кореспонденції;

3)пунктом 5.5 договору встановлено обовязок відповідача щомісячно до 25 числа зявитись до виконавця для проведення звірки розрахунків за виконані обєми робіт, однак відповідач в порушення цього пункту у встановлений строк до позивача не зявився та звірку розрахунків не проводив.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає підставним застосування позивачем нових тарифів відповідно до рішення №19/10 від 20.05.2008 р., а неповідомлення відповідача про їх застосування не тягне за собою застосування інших, ніж встановлені в згадуваному рішенні, тарифів, оскільки відповідач не був позбавлений можливості дізнатися про них, виконуючи належним чином договірні зобовязання.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлена до стягнення сума основного боргу за надані в період з серпня 2008 року по листопад 2010 року послуги з вивезення твердих побутових відходів, щомісячний обсяг яких останній підтверджує актами надання послуг: серпень грудень 2008 року (а.с.12-15, 24); січень грудень 2009 року (а.с.34-42, 52-54); січень листопад 2010 року (а. с. 32-33, 43-51).

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок позову в частині стягнення основного боргу, дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність належним чином позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 4751,60 грн., а тому, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем цієї заборгованості, задовольняє позовні вимоги в цій частині в розмірі 4751,60 грн., а в решті цих вимог в розмірі 220,67 грн. відмовляє за недоведеністю.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 30.11.2009 по 31.10.2010 року у розмірі 33,14 грн.

Суд першої інстанції, зважаючи на необґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу та відсутність відповідного перерахунку позивачем вимог в частині стягнення 3% річних, залишив позов в цій частині без розгляду.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції з вказаним висновком господарського суду щодо залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 3% річних не погоджується. Так, перевіривши арифметичні розрахунки позивача в цій частині, зважаючи на заявлений період їх нарахування, а також враховуючи те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 33,14 грн., а тому задовольняє їх.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 30.11.2009 по 31.10.2010 року у розмірі 1839,43 грн.

Відмовляючи у стягненні пені за прострочення грошового зобов'язання, суд першої інстанції вказав, що умовами договору застосування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем не передбачено.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду щодо відмови в стягненні пені.

На підставі вищенаведеного, Донецький апеляційний господарський суд частково скасовує рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2011 року у справі №18/227 в частині стягнення основного боргу в розмірі 2678,76 грн. та залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення 3% річних, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи, а в іншій частині рішення залишає без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНКО-ДОН” м. Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2011 року по справі № 18/227 частково скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНКО-ДОН" м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 6844,84 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (83050, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; св. про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 16.08.2006 року) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНКО-ДОН” (83023, м. Донецьк, вул. Лабутенко, 14; п/р 2600510687511 в ДОФ АКБ УСБ м. Донецьк МФО 334011; ЄДРПОУ 33671231; ІПН 336712305624) основний борг в сумі 4751,60 грн., 3% річних в розмірі 33,14 грн., витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви в сумі 71,30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 164,97 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (83050, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; св. про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 16.08.2006 року) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНКО-ДОН” (83023, м. Донецьк, вул. Лабутенко, 14; п/р 2600510687511 в ДОФ АКБ УСБ м. Донецьк МФО 334011; ЄДРПОУ 33671231; ІПН 336712305624) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 35,65 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Т.М. Колядко

Н.В. Ломовцева

Надруковано: 6 прим.: 1. позивачу; 2, 3. відповідачу; 4. у справу; 5. апеляційному суду, 6. ГСДО