Рішення № 14883103, 11.04.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.11 Справа № 5021/521/2011. Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М. С.

за участю секретаря судового засідання Таран С.А.

Розглядається справа:

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Роменська гардинно-тюлева

фабрика”, м. Ромни

до відповідача: ОСОБА_1, м. Ромни

про визнання заяви нікчемним правочином

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги

від 19.03.2011 року

Суть спору: позивач просить суд встановити, що заява ОСОБА_1 про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» від 12.01.2008 року є нікчемним правочином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на послуги адвоката в сумі 2000 грн.

Відповідач також подав пояснення щодо відзиву на позовну заяву б/н від 28.03.2011 року, в яких зазначив, що заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права.

Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю участі представника в засіданні суду, оскільки представник позивача приймає участь в іншому судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки доказів в обґрунтування даного клопотання суду не подано. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, доказів поважності причини неприбуття представника в судове засідання та неможливості направити іншого представника суду не надано. За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, згідно позовної заяви, просить встановити, що заява ОСОБА_1 про вихід з ТОВ “Фірма Роменська гардинно тюлева фабрика ЛТД” від 12.01.2008 року є нікчемним правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 виданий Роменським МРВ УМВС України в Сумській області 18.07.2002р., що мешкає в АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_2) звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» із заявою від 12 січня 2008 року про вихід зі складу учасників (засновників) товариства та здійснення остаточних розрахунків щодо її участі в товаристві в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством та статутом товариства. Заява про вихід з товариства посвідчена нотаріально. 12.01.2008 року приватний нотаріус Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_3 засвідчила справжність підпису гр. ОСОБА_1.

Згідно Витягу зі Статуту Закритого акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика», зареєстрованого виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області від 02.02.2009 року, останнє створене шляхом перетворення і є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД».

Позивач в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що заява ОСОБА_1 про вихід з ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» від 12.01.2008 року є одностороннім правочином і нотаріальне посвідчення такого правочину мало відбуватись за правилами глави 5 Закону України «Про нотаріат» - «Посвідчення угод». Оскільки відповідач не забезпечив нотаріального посвідчення заяви про вихід з товариства як одностороннього правочину, вона являється нікчемним правочином, у звязку з чим просить суд встановити його нікчемність.

Разом з тим, суд розглянувши матеріали справи, вважає вимоги позивача безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та обставинам справи зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин це юридичний факт, який завжди тягне за собою цивільно правові наслідки, тобто набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно статті 203 ЦК України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом; учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно статті 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів, повязаних із виходом учасника товариства, господарські суди повинні керуватись тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У звязку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Відповідно до пункту 5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 18.06.2009 року № 04-06/83 «Про внесення змін і доповнень до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином. Враховуючи це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права.

Таким чином посилання позивача на пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно якого вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору, є безпідставними, оскільки заява про вихід з товариства не являється правочином.

Способи захисту судом цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Крім того, у ч. 2 ст. 16 ЦК України зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, суд встановив, що вимога позивача про визнання заяви про вихід з товариства нікчемним правочином не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б обєктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

На підставі викладеного, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Згідно статті 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Витрати, понесені відповідачем на послуги адвоката, підтверджуються договором про надання послуг адвоката від 18.03.2011 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3337/10 від 31.05.2007 року, копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця та квитанцією до прибуткового касового ордера № 8 від 18.03.2011 року про оплату послуг адвоката на суму 2000 грн.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязаних з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову на відповідача; - при відмові в позові на позивача; - при частковому задоволенні позову на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, стягнути з позивача на користь відповідача витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні клопотання закритого акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика» про відкладення розгляду справи відмовити.

2.У задоволенні позову відмовити.

3.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 100, код 00307721) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_2) 2000 грн. 00 коп. витрат з оплати послуг адвоката.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ М. С. ЛУЩИК

Повне рішення складено та підписано 11.04.2011 року.