Рішення № 14882820, 08.04.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2011 р. Справа № 5016/328/2011(4/22)

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Металбуд”,

вул. Новозаводська, 42б, м. Миколаїв, 54028,

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Південна

електротехнічна компанія”, ПЕТК

вул. Чкалова, 110-А, кв. 211, м. Миколаїв, 54055

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Діордієва С.П. довіреність від 06.05.10р.

Від відповідача - не з’явився

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання № 13Е від 25.06.10р. в сумі 70866,92 грн., з яких: 54935,60 грн. вартість матеріалів, 15931,32 грн. неустойки.

Відповідач про час судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України, що підтверджується повідомленням від 06.04.11р., але представник в судове засідання без поважних причин не з’явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 70866,92 грн., з яких: 54935,60 грн. - вартість матеріалів та 15931,32 грн. - неустойки, посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов’язків за договором відповідального зберігання № 13Е від 25.06.10р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 942, 949, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що на момент звернення до суду у позивача не виникло права вимоги за договором відповідального зберігання № 13Е від 25.06.10р., оскільки на адресу відповідача не надходило кореспонденції, що містила вимоги про повернення майна. Крім того, майно, яке передане за актом прийому-передачі від 25.06.10р., зберігається на території відповідача та може бути видано по першій вимозі позивача, згідно умов договору.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

25 червня 2010р. сторони уклали договір відповідального зберігання № 13 Е, згідно якого позивач був зобов’язаний передати згідно акту прийому-передачі, а відповідач прийняти на відповідальне зберігання майно (матеріали), визначені в п.1.1 договору.

Позивач свої зобов’язання за договором № 13 Е від 25.06.10р. виконав, передав на відповідальне зберігання майно (матеріали) на загальну суму 54 935,60 грн., а відповідач прийняв його, про що свідчить акт прийому-передачі від 25.06.10р., підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений печатками обох сторін (арк.спр. 15).

Пунктами 2.1.2, 2.1.3 договору сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність за втрату або ушкодження майна позивача, що знаходиться в нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від позивача до закінчення терміну його зберігання. Відповідач зобов'язувався по першій вимозі позивача повернути майно.

Згідно ст.ст. 936, 938 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до п.п. 3.1.2, 4.1 договору, позивач має право в будь-який час вимагати у відповідача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні. Відповідач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення позивачу. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, відповідач повинен за свій рахунок повернути позивачу рівну кількість аналогічного майна в належному стані, або повернути його ринкову вартість.

02 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути майно з відповідального зберігання протягом 2-х робочих днів з моменту отримання цієї вимоги (арк.спр. 16-19). Проте, відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

За змістом ст.ст. 943, 949, 951, 953 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Таким чином, станом на час порушення справи борг відповідача складав 54935,60 грн.

Проте, 06.04.11р. в судовому засіданні було оголошено перерву та зобов’язано представника позивача з’явитись 07.04.11р. на складське приміщення відповідача за адресою, визначеною відповідачем в судовому засіданні: м. Миколаїв, вул. Старокріпосна, 1-В/1 та перевірити наявність майна, за результатами перевірки скласти акт.

07.04.11р. відповідач повернув позивачу майно, а саме: кабель АСБ -10 3*120 в кількості 340 м на загальну суму 42840,00 грн., з урахуванням ПДВ, інше майно на складі було відсутнє, що підтверджується актом прийому-передачі від 07.04.11р.

Оскільки, повернення майна на суму 42840,00 грн. позивачу відбулось після порушення провадження у справі, провадження в частині стягнення боргу на суму 42840,00 грн. слід припинити в зв’язку з відсутністю предмету спору, судові витрати в цій частині віднести на відповідача.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України.

Отже, вимоги позивача щодо відшкодування вартості переданих на відповідальне зберігання матеріалів в сумі 12095,60 грн. цілком обґрунтовані, оскільки відповідач доказів повернення позивачу майна в повному обсязі не надав.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що у випадку неповернення майна позивачу за першою вимогою, відповідач зобов’язується виплати позивачу неустойку в розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

Згідно ст.ст. 549-551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, нарахована позивачем неустойка в сумі 15931,32 грн. за період з 15.12.10р. по 10.02.11р. відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню повністю на підставі ст.ст. 549-551 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача не є підставою відмови у позові.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Південна електротехнічна компанія” ПЕТК (вул. Чкалова, 110-А, кв. 211, м. Миколаїв, код 34033814) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Металбуд” (вул. Новозаводська, 42б, м. Миколаїв, код 32283034) суму 12095,60 грн. (дванадцять тисяч дев’яносто п’ять грн. 60 коп.) - боргу, 15931,32 грн. (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот тридцять одна грн. 32 коп.) - неустойки, 708,67 грн. (сімсот вісім грн. 67 коп.) - держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 42840,00 грн. боргу провадження у справі припинити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Суддя Т.М.Дубова

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 11.04.2011р.