Рішення № 14881966, 05.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.11 р. Справа № 6/48

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Злагода” с. Ілліча, Донецької області

до відповідача: Приватного підприємства агрофірми „Мрія” п. Криничне, Донецької області

про стягнення 51 224 грн. 84 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Поляцьковий А.М. – директор на підставі наказу №7а-К від 14.02.200р.

від відповідача – не з”явився

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 21.03.2011р.

до 05.04.2011р.

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Злагода” с. Ілліча, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства агрофірми „Мрія” п. Криничне, Донецької області заборгованості за поставлений товар у розмірі 47 682 грн. 06 коп., пені у сумі 2 045 грн. 08 коп., витрати від інфляції у сумі 1 070 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 427 грн. 18 коп. на підставі договору купівлі-продажу №126 від 20.10.2010р. (Усього 51 224 грн. 84 коп.)

Відповідач у відзиві на позов від 21.03.2011р. пояснив, що визнає суму боргу у розмірі 47 682 грн. 06 коп. Також просить суд не застосовувати щодо нього вимоги позивача про стягнення інфляційних у сумі 1 070 грн. 52 коп. та пені у сумі 2 045 грн. через скрутне фінансове становище.

05 квітня 2011р. відповідач у засідання суду не з”явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд –

в с т а н о в и в :

20 жовтня 2010р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Злагода” с. Ілліча, Донецької області та Приватним підприємством агрофірмою „Мрія” п. Криничне, Донецької області було укладено договір купівлі-продажу №126, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов’язання передати, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов’язався прийняти товар у власність і оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору 22.10.2010р. відповідно накладної №501 здійснив поставку соняшнику за ціною 48 000 грн. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткову накладну та акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2011р., підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Приватного підприємства агрофірми „Мрія” п.Криничне, Донецької області.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що покупець проводить оплату товару не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару. Але відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 47 682 грн. 06 коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті товару не виконав, тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з Приватного підприємства агрофірми „Мрія” п. Криничне, Донецької області заборгованості за поставлений товар у розмірі 47 682 грн. 06 коп. Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору і своєчасно не розрахувався за поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 2 045 грн. 08 коп. підлягаючими задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п. 5.1. договору покупець проводить оплату товару не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару. Оскільки поставка товару відбулася 22.10.2010р. (накладна № 501), то право позивача вимагати оплату товару настає через 3 банківських дні, тобто лише з 28.10.2010р. У розрахунку пені, наданому суду позивачем вбачається, що нарахування пені починається з 23.10.2010р. Отже, нарахування пені слід проводити з 28.10.2010р., а не з 23.10.2010р.

Таким чином, арифметичний підрахунок вимог щодо пені, здійснено судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені становить 1 943 грн. 86 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 427 грн. 18 коп. та інфляційних у сумі 1 070 грн. 52 коп. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань суд вважає правомірними. Водночас, під час здійснення розрахунку річних позивачем було невірно визначено початок періоду нарахування річних. Нарахування річних слід проводити з 28.10.2010р., а не з 23.10.2010р. Отже, сума річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 407 грн. 58 коп.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд встановив, що сума, визначена позивачем арифметично вірна та підлягає стягненню, оскільки згідно листа Верховного суду України від 03.04.1997р. щодо рекомендацій стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому помилкове визначення позивачем періоду нарахування інфляційних (з 23.10.2010р, замість 28.10.2010р.) не вплинуло на правильність нарахування середнього індексу інфляції, отже, сума інфляційних, що підлягає стягненню складає 1 070 грн. 52 коп.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню з вищевикладених підстав.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про звільнення від сплати пені та інфляційних через своє скрутне фінанси-економічне становище, оскільки суду не подано доказів скрутного фінансового становища відповідача.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки відповідач необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Злагода” с.Ілліча, Донецької області до Приватного підприємства агрофірми „Мрія” п.Криничне, Донецької області про стягнення 51 224 грн. 84 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства агрофірми „Мрія” (86183 Донецька область, п. Криничне, вул. Совхозна, 5 п/р 26005301527726, Промінвестбанк, МФО 334514, ЄДРПОУ 30664373) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Злагода” (85143, с. Ілліча, Донецької області, Костянтинівський район, вул. Щорса, буд. 42/3, п/р 26005265707331 в Костянтинівському відділенні АФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 30822164) основний борг за поставлений товар у розмірі 47 682 грн. 06 коп., пеню у розмірі 1 943 грн. 86 коп., суму витрат від інфляції у розмірі 1 070 грн. 52 коп., суму 3% річних у розмірі 407 грн. 58 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 511 грн. 03 коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 44 коп.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.04.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.