Рішення № 1487681, 21.03.2008, Господарський суд Чернігівської області

21.03.08

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

18 березня 2008р. справа №14/74

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Линовицький цукрокомбінат „Красний”, вул.Заводська,4, смт.Линовиця, Прилуцький р-н, 17584

До відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми „Відродження”, вул.Шкільна,4, с.Скороходове, Талалаївський р-н.

Про стягнення 10212грн. 72коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Мороз М.М. представник, довіреність №02 від 19.09.07р.

Від відповідача: Кучеренко М.Г. директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10212,72грн. за переданий відповідачу товар за накладною №5 від 29.04.06р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги частково в сумі 4302,96грн. - за поставлені матеріальні ресурси та заперечував проти позовних вимог в сумі 5909,76грн. –за автопослуги, на які немає ніяких підтверджуючих документів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

У поданій до суду позовній заяві позивач стверджує про надання відповідачу та прийняття останнім матеріально-технічних ресурсів на загальну суму 51490,51грн., яка складається із вартості автопослуг по перевезенню цукрового буряка на суму 5909,76грн. по рахунку №32с від 30.03.07р. та вартості переданого товару згідно накладних №7 від 10.04.06р. на суму 12832,45грн., №24 від 18.04.06р. на суму 6500грн., №5 від 29.04.06р. на суму 26248,30грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку (Мінфін, наказ №88 від 24.05.95 та Мінюст 05.06.95 №168/704), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, первинні документи на паперових носіях інформації для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов’язкові реквізити посад, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

З урахуванням вищезазначеного, господарський суд доходить висновку, що діючим законодавством встановлено певні засоби доказування щодо первинних документів, які підтверджують відпуск та отримання товару, надання та отримання послуг.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі–продажу передає або зобов’язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Позивач здійснив відпуск відповідачеві товару згідно накладних №7 від 10.04.06р. на суму 12832,45грн., №24 від 18.04.06р. на суму 6500грн., №5 від 29.04.06р. на суму 26248,30грн., а всього на суму 45580,75грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується вказаними накладними та довіреностями ЯЛС№479361 від 18.04.06р., ЯЛС№479358 від 10.04.06р., і визнається відповідачем, про що вказано у відзиві на позов.

Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався. Угода купівлі –продажу, відповідно до ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем .

Строк оплати отриманого відповідачем товару сторонами не визначено.

Матеріали справи та поданий відповідачем відзив на позов також свідчать про поставку відповідачем позивачу товару на суму 41277,79грн., що підтверджується податковими накладними №172 від 23.11.06р. на суму 26767,79грн. та №22 від 07.04.06р. на суму 14510,00грн., накладною № 142 від 23.11.06р. на суму 26767,79грн. Позивач отримання від відповідача товару на суму 41277,79грн. підтверджує.

Єдиний письмовий договір на поставку відповідачем позивачу товару на загальну суму 41277,79грн. також не укладався. Угода купівлі –продажу, відповідно до ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом передачі відповідачем позивачу товару та прийняття його позивачем на суму 41277,79грн. Строк оплати отриманого відповідачем товару сторонами не визначено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на надання відповідачу автопослуг по перевезенню цукрового буряку на суму 5909,76грн. згідно рахунку-фактури №32с від 30.03.07р.

У поданому відзиві відповідач частково заперечує проти позову, посилаючись на відсутність підтверджуючих документів щодо надання позивачем відповідачу автопослуг на суму 5909,76грн., посилаючись на усну домовленість з директором заводу, що автопослуги по перевезенню цукрового буряка не будуть виставлятися господарству, так як господарство находиться рядом з бурякопунктом.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поданий позивачем до матеріалів справи акт виконаних робіт №32с від 30.03.07р. щодо надання відповідачу автопослуг по перевезенню цукрового буряка суму 5909,76грн. судом не приймається, як належний та допустимий доказ підтвердження фактичного надання автопослуг відповідачу, з огляду на те, що акт є одностороннім, з боку замовника (відповідача у справі) не підписаний.

Слід зазначити, що позивачем не подано суду доказів укладання з відповідачем договору на перевезення цукрового буряка у письмовій формі, доказів надання відповідачу послуг з перевезення цукрового буряка.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач безпідставно стверджує про надання відповідачу та прийняття останнім матеріально-технічних ресурсів на загальну суму 51490,51грн., оскільки матеріалами справи фактично підтверджується тільки поставка позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 45580,75грн.

З огляду на викладене судом приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно надання позивачем автопослуг на суму 5909,76грн.

У відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Позивач стверджує про проведення ним зарахування грошового зобов’язання ЗАТ „Линовицький цукрокомбінат „Красний” перед ПСП Агрофірма „Відродження” на суму 41277,79грн. згідно заяви про проведення заліку зустрічних однорідних вимог від 14.12.07р., у зв’язку з чим заборгованість відвідача - ПСП Агрофірма „Відродження” перед позивачем - ЗАТ „Линовицький цукрокомбінат „Красний” за накладною №5 від 29.04.06р. становить 10212,72грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем була направлена відповідачу заява від 14.12.07р. про проведення заліку зустрічних однорідних вимог стосовно грошового зобов’язання ПСП Агрофірма „Відродження” перед ЗАТ „Линовицький цукрокомбінат „Красний” на суму 51490,51грн. та грошового зобов’язання ЗАТ „Линовицький цукрокомбінат „Красний” перед ПСП Агрофірма „Відродження” на суму 41277,79грн.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що позивачем не доведено та не подано доказів, щодо виникнення грошового зобов’язання у відповідача перед позивачем на суму 5909,76грн. автопослуг по рахунку №32с від 30.03.07р., суд дійшов висновку про безпідставність заяви позивача в частині проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 5909,76грн. та про безпідставність стягнення з відповідача боргу у сумі 10212,72грн. по накладній №5 від 29.04.06р.

За таких обставин, з урахуванням обґрунтованого проведення позивачем заліку решти грошових зобов’язань відповідача перед позивачем у сумі 45580,75грн. (за отриманий товар) та зустрічних однорідних вимог на суму 41277,79грн. - грошових зобов’язань позивача перед відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар по накладній №5 від 29.04.06р. на день звернення до суду становить 4302,96грн.

Приймаючи до уваги, що сторонами не визначено строк виконання зобов’язання відповідачем по оплаті отриманого товару і такий строк не зазначено у накладних, тому в силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Направлення 20.12.07р. позивачем вимоги №12/2 щодо оплати відповідачем отриманого товару суд розцінює як пред’явлення вимоги на оплату відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, яка повинна бути виконана відповідачем у семиденний строк у сумі 4302,96грн.

Відповідач на день розгляду справи в суді не надав доказів оплати отриманого товару, заборгованість відповідача в сумі 4302,96грн. підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, який у відзиві на позов зазначає про можливість сплати боргу протягом 7-10 днів.

Відповідно до ст.22 ч.5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст.78 ч.5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач визнав позов в сумі 4302,96грн., при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість-одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за відпущений товар своєчасно не розрахувався, вимоги позивача частково визнав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 4302,96грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у сумі 43,03грн. та 49,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.178, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 601, 655, 901, 908, 909 Цивільного кодексу України ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми „Відродження” (вул.Шкільна,4, с.Скороходове, Талалаївський р-н, р/р 260073012691 в відділенні Талалаївського Ощадного банку МФО 343109 код 30894354) на користь Закритого акціонерного товариства “Линовицький цукрокомбінат „Красний” (вул.Заводська,4, смт.Линовиця, Прилуцький р-н, р/р 26005302716306 у філії відділення Промінвестбанку в м. Прилуки, МФО 353423 код 00372629) 4302грн.96коп. боргу, 43грн.03коп. державного мита, 49грн.72коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 21.03.2007р.

Суддя Н.Ю.Книш