Постанова № 14876053, 23.03.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 2а-3864/10/1170

Категорія статобліку 8.2.6

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області до Приватного підприємства «Агроекстра»про стягнення податкового зобов'язання в сумі 238552 грн., -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 р. Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністратвиним позовом до Приватного підприємства «Агроекстра», в якому просить стягнути з відповідача суму податкового зобов'язання в розмірі 238552 грн., за рахунок активів відповідача на користь Державного бюджету України в особі позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірки відповідача встановлено, що з жовтня 2009 року по грудень 2009 року підприємство здійснює експорт сільськогосподарської продукції згідно укладених з нерезидентами контрактами. Але, при перевірці податкового зобов'язання та валових доходів встановлено, що відповідач експортує сільськогосподарську продукцію по ціні нижче звичайної, що існувала на дату відвантаження товарно-матеріальних цінностей та нижче ніж фактичні витрати, понесені на її придбання. У звязку з чим, на підставі рішення позивача про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін від 31.08.2010 р. №0000132360/0 відповідачеві були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 189661 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 48891 грн.

У судове засідання 23.03.2010 р. зявились представники позивача Скрипник О.М. та Пфо Т.В., які посилаючись на доводи, зазначені в позові та в додаткових письмових поясненнях (а.с. 85-86), просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Романов О.О. у судовому засіданні надав пояснення відповідно до письмових заперечень на позов (а.с. 87-89) та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що при визначенні рівня звичайних цін позивач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, а використав дані про фактичні витрати, понесені на її придбання. Позиція позивача про те, що фактичні витрати, понесені на придбання товару є його звичайною ціною не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого це не передбачено. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством.

Суд встановив, що на підставі направлень на перевірку від 22.07.2010 р. № 183 та від 05.08.2010 р. №264 (а.с. 90), виданих позивачем та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка ПП відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2010 р., результати якої були оформлені відповідним актом від 18.08.2010 р. № 30/2360/23681818 (а.с. 10-47).

Під час проведення перевірки встановлено, що з жовтня 2009 року по грудень 2009 року відповідач здійснював експорт сільськогосподарської продукції згідно укладених з нерезидентами контрактами. Але, при перевірці податкового зобов'язання та валових доходів встановлено, що відповідач експортує сільськогосподарську продукцію по ціні нижче звичайної, що існувала на дату відвантаження товарно-матеріальних цінностей та нижче ніж фактичні витрати, понесені на її придбання.

Перевіркою було встановлено порушення відповідачем пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон), в результаті чого позивач дійшов висновку про завищення відповідачем від'ємного значення податку на прибуток за 2009 рік в розмірі 1503399 грн., за 1 квартал 2010 року в розмірі 1185133 грн. та про заниження податку на прибуток підприємства всього у сумі 189661 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 р. в сумі 109594 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 80067 грн.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 р. №584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення»(далі наказ), у разі встановлення порушення податкового законодавства у випадках, законодавчо передбачених для застосування звичайної ціни, додатково зазначається сума податкового зобов'язання, розрахованого у зв'язку із незастосуванням (невірним застосуванням) платником податків у податковому обліку звичайних цін.

Для дотримання передбаченої законодавством процедури нарахування податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін працівник, відповідальний за проведення перевірки, подає (направляє) керівнику податкового органу (на обліку в якому перебуває платник податків) службову записку (лист тощо) для прийняття рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань.

Рішення (наказ) про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань складається із зазначенням дати та номера наказу, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування звичайної ціни, передбачених законом з питань оподаткування тощо.

На підставі службової записки перевіряючого позивачем був винесений наказ від 18.08.2010 р. №236 «Про прийняття рішення»(а.с. 8), згідно з яким прийнято розпорядження визначити відповідачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням звичайних цін.

Після підписання акта перевірки, враховуючи результати розгляду заперечень до нього (у разі наявності), працівником, відповідальним за проведення перевірки, готується проект рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін) за формою, встановленою додатком 9 до зазначеного наказу.

Рішення складається в одному примірнику на розраховану суму податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу), підписується керівником (заступником керівника) податкового органу (на обліку в якому перебуває платник податків) та скріплюється печаткою цього органу. Рішення реєструється в Журналі реєстрації рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, форма якого встановлена додатком 10 до даного наказу.

Після виявлених перевіркою порушень позивачем було винесене рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін від 31.08.2010 р. №0000132360/0 (а.с. 48), на підставі якого відповідачеві були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 189661 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 48891 грн., що вбачається із розрахунку суми штрафних санкцій по податку на прибуток по акту перевірки (а.с. 9)

На виконання вимог наказу ДПА України від 22.02.2008 p. №106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби», п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», матеріали про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін були передані юридичному підрозділу позивача для підготовки позовної заяви до суду.

Для забезпечення можливості добровільної сплати платником податків розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань (разом із штрафними санкціями) працівником, відповідальним за проведення перевірки, протягом одного дня від дати реєстрації акта перевірки (а при наявності заперечень до акта - від дати надання відповіді щодо результатів їх розгляду) готується та направляється платнику податків лист-пропозиція щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань.

Такий лист складається у довільній формі і повинен містити дату та номер листа, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків, дату та номер акта перевірки, передбачені законом з питань оподаткування підстави для застосування звичайної ціни, суми розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань (разом із штрафними санкціями), бюджетний рахунок одержувача, установу банку та МФО, орієнтовну дату подачі до суду позовної заяви про стягнення податкових зобов'язань.

З метою забезпечення можливості добровільної сплати відповідачем розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань позивач надіслав відповідачеві лист від 31.08.2010 р. №7875/10/23-60 «Щодо сплати податкових зобовязань»(а.с. 93), який був отриманий відповідачем 02.09.2010 р. (а.с. 94).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пп. 7.4.1-7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону «Оподаткування операцій з пов'язаними особами», з метою оподаткування: доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 Закону поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

На підставі п. 1.20 ст. 1 Закону «Звичайна ціна», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

На підставі аналізу зазначених норм Закону суд дійшов висновку, що при визначенні рівня звичайних цін позивач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, а використав інформацію про фактичні витрати, понесені відповідачем на придбання продукції, яка була предметом контрактів. Позиція позивача про те, що розмір фактичних витрат, понесених на придбання продукції є її звичайною ціною, на думку суду, не ґрунтується на приписах законодавства. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з наведеного суд вважає, що розмір фактичних витрат, понесених на придбання продукції не може бути визнаний достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін такої продукції для визначення бази оподаткування операцій з її подальшої поставки поза межі митної території України. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна продукції, реалізованої відповідачем поза межі митної території України, є нижчою за звичайні ціни.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні зобовязань з податку на прибуток підприємств і визначенні бази оподаткування, відповідач правомірно виходив з договірної вартості продукції. Той факт, що договірна ціна продукції не відповідає звичайній, податковим органом не доведений.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено обґрунтованість та законність прийнятого ним рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін від 31.08.2010 р. №0000132360/0, а доводи, викладені ним у позові не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

У відповідності до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.03.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28.03.2011 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

СуддяО.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

СуддяО.Ю. Флоренко