Постанова № 14875969, 20.12.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 2а-3774/10/1170

Категорія статобліку 2.11.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Фермерського господарства „Джон-Дір” до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 р. №0000331520/0, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2010 року Фермерське господарство „Джон-Дір” звернулося в Кіровоградський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якому просить скасувати: податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2010 р. №0000331520/0 (далі - оскаржуване податкове повідомлення-рішення) та податкову заставу, накладену відповідачем на майно позивача.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 19.07.2010 р. №73/1520/34219154, висновки якого суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам. На думку позивача, з аналізу матеріалів перевірки вбачається, що задекларовані податкові зобов'язання ТОВ "Белевцов" по податковій накладній, виписаній підприємством - покупцем: ФГ "Джон - Дір" підлягають зменшенню, так як правочини, що укладені ТОВ "Белевцов" відповідно до вимог п.2 ст.215 Цивільного кодексу України визнані нікчемними. При цьому відповідач обґрунтовує такі висновки, зокрема, даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів і не бере до уваги норми законодавства, згідно яких сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Позивач вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача Лимар О.А. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача Підлубний В.В. просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов (а.с. 48-49) зазначив, що вважає свої дії по накладенню податкової застави на майно позивача правомірними, оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним, а позов необґрунтованим.

Відповідач вважає, що відповідно до акта про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Белевцов" від 07.04.2010 р. №68/2300/35825751, складеного уповноваженими посадовими особами Світловодської МДПІ встановлено, що такий платник податків на момент проведення перевірки відсутній за місцезнаходження, також неможливо встановити місце перебування керівника та засновника ТОВ "Белевцов" ОСОБА_3 та будь - яких інших посадових осіб такого підприємства. Інформація про наявність офісних, виробничих (торгівельних, складських, тощо), які використовувало у своїй діяльності ТОВ "Белевцов" для перевірки не було надано.

Таким чином, відповідно до висновків вищезгаданого акта перевірки задекларовані податкові зобов'язання ТОВ "Белевцов" по податковій накладній, виписаній підприємством - покупцем: ФГ "Джон - Дір" підлягають зменшенню так як правочини, що укладені ТОВ "Белевцов" відповідно до вимог п.2 ст.215 Цивільного кодексу України визнані нікчемними.

Підтвердженням нікчемності укладеного ФГ "Джон - Дір" з ТОВ "Белевцов" правочину є той факт, що здійсненні ТОВ "Белевцов" операції (надання послуг з ремонту с/г техніки - ремонт комбайна) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутністю трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконня певних видів робіт чи надання послуг, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у ТОВ "Белевцов".

Також відповідно до укладеного позивачем з ТОВ "Белевцов" договору на ремонт сільськогосподарської техніки (комбайна) від 24.12.2010р. №15/12-9 позивачем не надані докази щодо перерахування ФГ "Джон - Дір" коштів на рахунок ТОВ "Белевцов" за надані послуги по ремонту с/г техніки в сумі 188000,00 грн., що є додатковим доказом на підтвердження нікчемності укладеного правочину.

Відповідно до акта приймання виконаних робіт від 24.12.2009р. (по ремонту с/г техніки) датою такого акта є дата укладення договору на виконання робіт з ремонту с/г техніки, що є неможливим з огляду на той факт, що за один день неможливо доставити комбайн до м. Світловодська і одночасно неможливо в один день провести ремонтні роботи комбайна, вартість яких складає 188000 грн. Також відсутні докази доставки комбайна до місця проведення ремонту. У самому договорі відсутні суттєві умови, а саме відсутня інформація щодо того, який комбайн (його марка, держ. номер) буде предметом договору про надання послуг з його ремонту.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що уповноваженими посадовими особами Світловодської МДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Белевцов" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з СПД-ФО ОСОБА_4 за грудень 2009 р., результати якої були оформлені відповідним актом від 07.04.2010 р. №68/2300/35825751 (а.с. 33-43).

Перевіркою встановлено, що платник податків ТОВ "Белевцов" на момент проведення перевірки був відсутній за своїм місцезнаходженням. Також неможливо встановити місце перебування керівника та засновника ТОВ "Белевцов" ОСОБА_3 та будь - яких інших посадових осіб такого підприємства. Інформація про наявність офісних, виробничих, торгівельних, складських або інших приміщень, які використовувало у своїй діяльності ТОВ "Белевцов" для перевірки не була надана.

Позивачеві був направлений лист відповідача від 10.06.2010 р. №833/10/15-00/04 «Про надання документальних підтверджень та пояснень»(а.с. 10) з вимогою надати пояснення з приводу правомірності формування податкового кредиту позивачем, який є платником ПДВ з контрагентом - ТОВ "Белевцов" та копії відповідних підтверджуючих документів.

У відповідь на зазначений лист позивач направив відповідачеві лист від 01.07.2010 р. №3 (а.с. 11), в якому містилися відповідні письмові пояснення із доданням підтверджуючих документів (а.с. 13-16). Цей лист був отриманий відповідачем 07.07.2010 р., що вбачається із поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12).

Висновки, які містяться в акті перевірки від 07.04.2010 р. №68/2300/35825751, були покладені в основу акта від 19.07.2010 р. №73/1520/34219154 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ФГ "Джон - Дір" (а.с. 17) (далі акт перевірки). Перевіркою встановлено, що при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено розбіжність податкового кредиту суму ПДВ 31333,33 грн. Так, в грудні місяці 2009 р. позивачем в декларацію в податковий кредит включена сума ПДВ 31333,33 грн. (податкова накладна за надання послуг з ремонту ТОВ «Белевцов»від 24.12.2009 р. на загальну суму 188000 грн., в тому числі ПДВ - 31333,33 грн. (а.с. 7-9). Підтверджуючі документи про сплату послуг згідно рахунку від 24.12.2009 р. №15/12 відсутні.

Також перевіряючі вважають, що згідно матеріалів перевірки ТОВ "Белевцов", податкове зобов'язання з ПДВ на суму 31333,33 грн. визнано недійсним, так як діяльність ТОВ "Белевцов" мала ознаки «фіктивного підприємництва».

З огляду на наведене, в акті перевірки містяться висновки про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) та Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон №2181), в результаті чого позивачеві донараховано податку на додану вартість в сумі 31333,33 грн.

До позивача було також застосовано штрафні (фінансові) санкції по ПДВ в загальній сумі 15665 грн.

На зазначені суми позивачеві було надіслано податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2010 р. №0000331520/0 (а.с. 18).

Не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні факт направлення позивачем на адресу начальника Маловисківської МДПІ скарги від 07.08.2010 р. на оскаржуване податкове повідомлення-рішення №4/7-8/10 (а.с. 19), оскільки докази, надані позивачем на підтвердження цього факту, а саме: поштову квитанцію від 07.08.2010 р. та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20), суд не може вважати належними, оскільки відсутній опис вкладення до цінного листа, з якого могло б вбачатися, що позивачем відправлена на адресу відповідача саме його скарга від 07.08.2010 р. №4/7-8/10.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими висновки ДПА у Кіровоградській області, викладені нею у рішенні від 15.09.2010 р. №2979/10/25-037 «Про розгляд скарги»(а.с. 25) про ненадходження до Маловисківської МДПІ первинної скарги позивача від 07.08.2010 р. №4/7-8/10. А тому суд вважає правомірним рішення ДПА у Кіровоградській області про залишення без розгляду повторної скарги позивача від 10.09.2010 р. вих. №7 на оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с. 22), яке мотивоване поданням скарги з порушенням порядку та строків, визначених пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Суд погоджується з висновками відповідача про відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «Белевцов»щодо проведення останнім ремонтних робіт належного позивачеві комбайну з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем, на запит відповідача до проведення перевірки, були надані первинні документи на підтвердження реальності господарської операції щодо надання ТОВ «Белевцов»послуг з ремонту належного позивачеві комбайну, а саме: рахунок №15/12 від 24.12.2009 р. (а.с. 13), акт приймання виконаних робіт від 24.12.2009 р., податкова накладна №64 від 24.12.2009 р. (а.с. 15), договір №15/12-9 від 24.12.2009 р.

Укладений між позивачем та ТОВ «Белевцов»договір №15/12-9 від 24.12.2009 р. відноситься до договорів з надання послуг. Такий вид договорів регулюється гл.63 (ст. 901-907) Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що в договорі №15/12-9 від 24.12.2009 р. фактично відсутній предмет договору, оскільки у ньому не зазначені ні марка, ні держ. реєстрац. номер комбайну, ані інші характеристики, які б дозволили індивідуально відокремити заначений комбайн зі складу інших подібних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У відповідності до ч. 1 4 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

На пітставі ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

На думку суду, відсутність у договорі найменування комбайну, як предмету договору, призводить до того, що договір слід визнати неукладеним, тобто таким, який не тягне за собою жодних юридичних наслідків для сторін цього договору.

Суд погоджується з правовою позицією, викладеною в п. 17 розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №01-5/111 «Про деякі питання вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», згідно з якою недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, а тому суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на нікчемність правочину з огляду на норми ст. 215 Цивільного кодексу України.

Суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про те, що оскільки договір №15/12-9 та акт приймання виконаних робіт укладені в один день, а саме 24.12.2009 р., існують обґрунтовані сумніви щодо можливості виконати за один день всі ремонтні роботи комбайну, які перелічені в акті на суму 188000 грн. Натомість, суд приймає до уваги пояснення представника позивача з приводу того, що комбайн ремонтувався у місці його знаходження та до м. Світловодська не перевозився.

Додатковими доказами відсутності господарської операції між позивачем та ТОВ «Белевцов»щодо проведення останнім ремонтних робіт належного позивачеві комбайну, на думку суду, є відсутність фактичної оплати позивачем вартості виконаних робіт з ремонту комбайну, а також запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відстність за місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Белевцов», що підтверджується відповідним витягом з реєстру (а.с. 57-59).

Оскільки податкова застава розповсюджується на належне платнику податків рухоме та нерухоме майно, а не на грошові кошти на рахунках в банківських установах, суд не приймає до уваги пояснення представника позивача про неможливість провести оплату вартості виконаних робіт з ремонту комбайну з огляду на перебування грошових коштів позивача у податковій заставі (а.с. 6).

У судовому засіданні, з урахуванням наданих представниками сторін доказів, підтвердилося, завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31333,33 грн., що призвело до відповідного заниження суми податкового зобов'язання (недоплати).

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд вважає, що відповідачем правомірно розраховані (а.с. 17 звор. бік) та застосовані до позивача штрафні санкції в сумі 15665 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представник відповідача надав всі необхідні докази, якими підтверджується правомірність проведення працівниками відповідача податкової перевірки та прийнятого за її наслідками податкового повідомлення - рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд, перевіривши згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 30.07.2010 р. №0000331520/0 та підстави його прийняття, дійшов висновку, що воно є законним та обґрунтованим, винесеним із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому не підлягає скасуванню.

Оскільки податкова застава на активи позивача була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 01.12.2009 р. за №9300608, тобто до проведення відповідачем камеральної перевірки від 19.07.2010 р., а також до прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 р. №0000331520/0, на думку суду, відсутні підстави для скасування податкової застави, накладеної відповідачем на майно позивача, а отже і для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.2, ст. 71, ст.ст. 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.12.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.12.2010 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис)О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

СуддяО.Ю. Флоренко