Постанова № 14875751, 12.03.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2011 року Справа № 1170/2а-361/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Хилько Л.І., при секретарі судового засідання: Муляренко О.В.

за участю представників:

від позивача Іванов С.І.

від відповідача Максимчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Постач»(далі позивач, ТОВ «Креатив Постач») до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Кіровоградського адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатив Постач»з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення від 20 січня 2011 року №0000042310 на суму грошового зобовязання 460307 грн. за основним платежем та 115077 грн. штафних (фінансових) санкцій.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на ту обставину, що при проведенні позапланової перевірки та складанні акту №1/23-10/36978434 від 06.01.2011 року працівниками відповідача допущено, на думку позивача, помилку, повязану з тим, що при визначенні податкового кредиту за серпень жовтень 2010 року зроблено безпідставний висновок про те, що здійснюючи в серпні 2010 року господарські операції з ТОВ «Сочавський», яке мало стан платника: «місцезнаходження не встановлено», позивач безпідставно включив в серпні 2010 року до декларації з податку на додану вартість 187165 грн. 09 коп. та у вересні 2010 року- 34929 грн. 18 коп.

Крім того, як вважає позивач, за висновком відповідача - позивачем безпідставно включено до декларації про податок на додану вартість у вересні 2010 року 238212 грн. 59 коп. за отриманий від Приватного підприємства «Щедро КОМ»соняшник на загальну суму 1429275 грн. 54 коп., в тому числі ПДВ на суму 238212 грн. 59 коп., оскільки підприємство- постачальник подавав останню звітність податковому органу за липень 2010 року та має стан платника «направлено повідомлення про відсутність з місцем знаходження». Позивач зазначає, що ним підтверджено фактичний характер проведення господарських операцій з вказаними підприємствами та у встановленому порядку ним були отримані від постачальників податкові накладні та інші бухгалтерські документи на підтвердження правомірності проведених господарських операцій і лише на підставі належним чином оформлених документів було включено спірні суми до декларації про податок на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просив його задовольнити.

Відповідач проти заявленого позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що позивач протягом серпня 2010 року мав взаємовідносини з ТОВ «Сочавський», що знаходиться на обліку в ДПІ у Біляєвському районі. Підприємство має стан платника «23-місцезнаходження не встановлено». Свідоцтво платника ПДВ анульоване 31.08.2010 року. Остання подана звітність платником з податку на додану вартість за квітень 2010 року. ТОВ «Креатив Постач»віднесено по зазначеному контрагенту до складу податкового кредиту, декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року ПДВ в сумі 222094,27 грн., згідно виписаних податкових накладних, а саме: п\н від 20.08.10 № 1 за масло соняшникове на загальну суму 223270,10 грн. у т.ч. ПДВ 37211,68 грн.; п\н від 21.08.10 №2 за масло соняшникове на загальну суму 583988,28 у т.ч. ПДВ 97331,38 грн.; п\н від 26.08.10 №3 за масло соняшникове на загальну суму 315732,16 грн. у т.ч. ПДВ 52622,03 грн.; - п\н від 27.08.10 №4 за масло соняшникове на загальну суму 209575,10 грн. у т.ч. ПДВ 34929,10грн. Зазначені податкові накладні були відображені ТОВ «Креатив»в серпні 2010 року на суму ПДВ 187165,09 грн. по рядку 61 в додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року реєстраційний № 96434 від 04.10.2010 року та в вересні 2010 року в сумі ПДВ -34929,18 грн. по рядку 18 в додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року реєстраційний № 114175 від 02.11.2010 року., що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Також відповідач зазначає, що позивач у вересні 2010 року мав взаємовідносини з Приватним підприємством «Щедро-Ком», що знаходиться на обліку в ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва. Підприємство має стан платника «9-направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Остання подана звітність платником з податку на додану вартість за липень 2010 року. ТОВ «Креатив Постач»придбало у зазначено контрагента в вересні 2010 року: соняшник на загальну суму 1429275,54 грн у т.ч. ПДВ 238212,59 грн. На реалізований товар ПП «Щедро Ком» були виписані податкові накладні, а саме: п\н від 09.09.2010 №198 за соняшник на загальну суму 137349,16грн у т.ч. ПДВ 22891,53грн.; п\н від 08.09.2010 №197 за соняшник на загальну суму 139317,84 грн. у т.ч. ПДВ 23219,64грн.; п\н від 07.09.2010 №193 за соняшник на загальну суму 414136,56грн у т.ч. ПДВ 69022,76грн.; п\н від 05.09.2010 №189 за соняшник на загальну суму 145713,47грн у т.ч. ПДВ 24285,58грн.; п\н від 04.09.2010 №188 за соняшник на загальну суму 74497,37грн у т.ч. ПДВ 12416,23грн.; п\н від 24.09.2010 №215 за соняшник на загальну суму 442535,17грн у т.ч. ПДВ 73755,86грн.; п\н від 24.09.2010 №214 за соняшник на загальну суму 75725,96грн у т.ч. ПДВ 12620,99грн. Зазначені податкові накладні були відображені ТОВ «Креатив»в вересні 2010 року на суму ПДВ 238212,59 грн. по рядку 32 в додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року реєстраційний № 114175 від 02.11.2010 року що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Відповідач вказує що, згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень-вересень 2010 року, зазначеними контрагентами не відображено податкові зобов'язання по сумах податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту ТОВ «Креатив Постач»(по виписаним податковим накладним ) в складі своїх податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", у якому визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду. Згідно з п.1.8 ст.1 Закону вказано, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Отже, зазначає відповідач, чинним законодавством передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Позивач пояснює, що за результатами здійсненої відповідачем перевірки позивача,було встановлено: порушення п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 460307 грн. у тому числі за вересень 2010 року в сумі 460307 грн.; збільшення податкового кредиту за жовтень 2010 року за рахунок придбання сировини, реалізація якої відбулася в листопаді 2010 року.

Враховуючи зазначене, Кіровоградська ОДПІ вважає, що нею правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.03.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.03.2011 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатив Постач», код 36978434, зареєстровано Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 749260 від 04.03.2010 року та довідкою з ЄДРПОУ № 016103 (а.с.37,38).

06 січня 2011 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ у Кіровоградській області складений Акт № 1/23-10/36978434 про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Постач»з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень- жовтень 2010 року (а.с.9-34).

На підставі даного Акту перевірки Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року №0000042310 про порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №168/97) про донарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в сумі грошового зобовязання 460307 грн. за основним платежем та 115077 грн. штафних (фінансових) санкцій (а.с.35).

Відповідно зазначеного податкового повідомлення-рішення, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті перевірки зазначено, що позивач в серпні 2010 року мав господарські відносини з ТОВ «Сочавський», яке подавало останню звітність як платник податку на додану вартість за квітень 2010 року, а саме, позивач придбавав у вказаного підприємства масло соняшникове та отримав податкові накладні на підставі яких позивач відніс по зазначеному контрагенту до складу податкового кредиту, декларації з податку на додану вартість за серпень 2010року, ПДВ в сумі 222 094,27грн., з яких: від 20.08.10р. №1 за масло соняшникове на загальну суму 223 270,10грн. у т.ч. ПДВ 37211,68грн.; від 21.08.10р. №2 за масло соняшникове на загальну суму 583 988,28грн. у т.ч. ПДВ 97331,38грн.; від 26.08.10р. №3 за масло соняшникове на загальну суму 315 732,16грн. у т.ч. ПДВ 56 622,03грн.; від 27.08.10р. №4 за масло соняшникове на загальну суму 209 575,10грн. у т.ч. ПДВ 34 929,10грн.

Зазначені податкові накладні були відображені позивачем в серпні 2010року, на суму ПДВ 187165,09грн. по порядку 5 до Декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, реєстраційний №96434 від 04.10.2010 року, та в вересні 2010 року, в сумі ПДВ - 34 929,18грн. по рядку 18 в додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, реєстраційний №114175 від 02.11.2010 р., що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Крім того, в п.1.2 акту перевірки також зазначено, що підприємством у вересні 2010 року, мало взаємовідносини з приватним підприємством «Щедро Ком»код 33367942, що знаходиться на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Підприємство має стан платника «9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Остання подана звітність за липень 2010року. ТОВ «Креатив Постач»придбало у зазначеного контрагента у вересні 2010року соняшник на загальну суму 1 429 275,54грн. у т.ч. ПДВ 238 212,59грн. На реалізований товар «Щедро Ком»були виписані податкові накладні, а саме: від 09.09.2010р. №198 за соняшник на загальну суму 137 349,16грн. у т.ч. ПДВ 22 891,53грн.; від 08.09.2010р. №197 за соняшник на загальну суму 139 317,84грн. у т.ч. ПДВ 23 219,64грн.; від 07.09.2010р. №193 за соняшник на загальну суму 414 136,56грн. у т.ч. ПДВ 69 022,76грн.; від 05.09.2010р. №189 за соняшник на загальну суму 145 713,47грн. у т.ч. ПДВ 24 285,58грн.; від 04.09.2010р. №188 за соняшник на загальну суму 74 497,37грн. у т.ч. ПДВ 12 416,23грн.; від 24.09.2010р. №215 за соняшник на загальну суму 442 535,17грн. у т.ч. ПДВ 73 755,86грн.; від 24.09.2010р. №214 за соняшник на загальну суму 75 725,96грн. у т.ч. ПДВ 12 620,99грн.

Зазначені податкові накладні були відображені ТОВ «Креатив Постач»у вересні 2010 року, на суму ПДВ 238 212,59грн. по рядку 32 в додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010року, реєстраційний №114175 від 02.11.2010 року, що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Поряд з цим, як вбачається із названого акта перевірки, згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень - вересень 2010року, зазначеними контрагентами не відображено податкові зобовязання по сумах податку на додану вартість, включених у складі податкового кредиту ТОВ «Креатив Постач»(по виписаним податковим накладним) в складі своїх податкових зобовязань.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»вказано, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Тому, з урахуванням викладеного, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 названого закону та завищено податковий кредит за серпень 2010року в сумі 187 165,09грн., за вересень 2010року в сумі 273 141,77грн.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до переконання про вмотивованість та обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають до повного задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, в якому визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.7.4.5 того ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.7.2.6). У разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За п.7.5.1 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно з чинним законодавством право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання податкової накладної. При цьому закон встановлює, що до складу податкового кредиту не включаються тільки суми, сплачені в рахунок оплати товару, що не підтверджені податковими накладними.

Іншими словами, факт отримання підприємством податкової накладної за результатами придбання товару дає підприємству право віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює.

Відповідно до п.7.7.1 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої за наведеним правилом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, помилковим є висновок відповідача про те, що Підприємство не підтвердило своє право на податковий кредит з огляду на анулювання свідоцтва ПДВ контрагента ТОВ «Сочавський», яке видало податкові накладні до того, як його свідоцтво про ПДВ було анульоване.

Також, при аналізі законодавства про ПДВ, а також сталої судової практики Вищого адміністративного суду України за аналогічними спорами суб'єктів господарювання з органами ДПС України неодноразово підтверджено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та/або подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкових накладних.

У розгляді цієї справи суд дійшов висновку щодо наявності документального підтвердження факту реального виконання спірних договорів. Так, суд дослідив договір на поставку товару №1086 від 19.08.2010 року (а.с.39-42), додаткової угоди №1 від 20.08.2010 року (а.с.43), податкових накладних (а.с.44-47), договору поставки №67/п від 02.09.2010 року (а.с.48-50), додаткових угод до цього договору (а.с.51-55) та податкових накладних (а.с.56-62), видаткових накладних (а.с.111), прибуткового ордеру (а.с.112, 114), талону зважування (а.с.115) , акту приймання продукції через вагову (а.с.117), видаткові накладні (а.с.118,124, 126, 127, 128-132), реєстри накладних на прийняття продукції по окремих партіях (а.с. 133-134, 136, 140, 149, 150) які є доказами у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, відповідач жодним чином не спростував висновки позивача про підтвердження цими доказами факту реальності господарських зобовязань.

В даному разі, як вбачається з установлених судом фактичних даних, у матеріалах справи містяться складені контрагентами позивача податкові накладні, що підтверджують факт сплати позивачем відповідних сум ПДВ у складі вартості отриманих товарів та послуг.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами ТОВ «Сочавський»та ПП «Щедро Ком»правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Поряд з цим, пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно вимог п. 5.1 ст. 5 названого Закону України, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частиною 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону України визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Пунктом 5.11 статті 5 вказаного Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обовязковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та сум витрат до складу валових витрат, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, свідчили про їх фіктивний характер. Відтак навіть якщо факт наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності контраагентів позивача за даних обставин і було б підтверджено, він не впливає на правильність формування позивачем спірного податкового кредиту.

З огляду ж на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Саме таку правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 11.11.2010 року у справі К-23404/07; від 28.10.2010 року у справі К-19470/07; від 08.07.2010 року у справі № КА-23280/07; та в ухвалах ВАС України, долучених до матеріалів справи: від 05.11.2009 року у справі К-8746/07; від 24.12.2009 року у справі К-19205/07; від 18.11.2009 року; від 08.07.2009 року; від 13.07.2010 року у справі К-10478/08; та постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.01.2009 року (а.с.63-82, 96-100).

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт придбання позивачем олії соняшникової і насіння соняшника у ТОВ “Сочавський” та ПП “Щедро Ком”.

Натомість, відповідачем не приведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій позивачем, добросовісність позивача, як платника податків, а також доказів, які б свідчили про фіктивність господарських операцій зі сторони позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ ” від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідач не надав суду безспірних доказів про наявність в діях позивача порушень Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю “Сочавський” та Приватним Підприємством “Щедро Ком” за серпень- жовтень 2010 року, не порушувалися вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».Виходячи із суті прийнятого рішення, керуючись ст.94 КАС України сплачена сума судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає до стягнення з Державного бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов повністю задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 січня 2011 року №0000042310 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив Постач»п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та про донарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в сумі грошового зобовязання 460307 грн. за основним платежем та 115077 грн. штафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Постач»м.Кіровоград Код ЄДРПОУ №36978434, ІПН 369784311236, свід. платника ПДВ №100279814 сплачену суму судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько

Постанову у повному обсязі виготовлено 17.03.2011 року