Постанова № 14874314, 24.11.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-8057/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 р.                                                                                 м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Спільного українсько-російського підприємтсва "ГРАНІТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Малинському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Малинському районі, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення за № 000049523/0 від 20.10.2009р. Зокрема зазначив, що вважає, необгрунтованим висновок податкового органу щодо безпідставності віднесення до валових витрат 269334грн, в 1 та 2 кварталах 2009 року та необхідності перенесення їх в 3 квартал 2009 року. Позивач вказав, що вказані витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності, а саме проводились роботи по технічному та профілактичному обслуговуванню техніки та кар`єру. На думку позивача, затрати на вказані роботи повинні, відповідно до п. 5.2.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" враховуватись в складі валових витрат в звітних періодах.

24.11.10 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення № 000049523/1 від 16.11.09 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити та скасувати оскаржуване рішення.

Представник відповідача в засіданні суду проти позовних вимог заперечила з мотивів викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Малинському районі було проведено виїзну планову документальну перевірку Спільного українсько-російського підприємтсва "ГРАНІТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08р. по 30.06.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08р. по 30.06.09р. За результатами перевірки був складений акт № 164/23-102/13569977 від 08.10.2009 року.

У відповідності до зазначеного акту податковим органом зроблено висновок про порушення:

- п.п 4.1.1. п.4.1. ст.4, п.5.2., п.5.6., п.5.7. ст.5, п.7.3. ст. 7, п. 8.1. ст.8, п.п. 11.3.1 п. 11.3.ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 171095грн.

14.10.2009т року позивач направив до ДПІ у Малинському районі заперечення до акту перевірки.

20.10.09 року відповідачем у зв`язку з виявленими арифметичними помилками, було зменшено суму донарахованого податку на прибуток на суму 99899грн. про, що повідомлено позивача, відповідью на заперечення до акту.

ДПІ у Малинському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 № 0004952340/0, відповідно до якого позивачу було застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 103840,00грн., з яких 71196грн. основний платіж та 32644грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами розгляду скарги, вищевказане повідомлення – рішення залишено без змін податковим повідомленням – рішенням № 000049523/1 від 16.11.09 року.

На думку суду, порушення викладені в акті перевірки не підтверджуються обставинами справи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним, виходячи з наступного.

В акті перевірки за № 164/23-10/1359977 від 08.10.2009р., зазначено, що за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. встановлено заниження валових витрат за 2008 рік в сумі 276809грн. завищено валові витрати за перше півріччя 2009року в сумі 192313грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п.5.2 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" за № 334/94-ВР від 28.12.94р. (із змінами та доповнення) підприємство невірно визначало витрати на придбання, що призвело до заниження витрат за 2008р. в сумі 6775грн. та за 1 півріччя 2009року в сумі 56638грн. Дане порушення встановлено шляхом співставлення даних перевірки, які визначені згідно наявних первинних документів бухгалтерського обліку та згрупованих відомостей по рахунках бухгалтерського обліку 20, 22, 23, 26, 28, 63, 80, 84 та показників задекларованих платником.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 5.2, 5.6, 5.7 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" за № 334/94-ВР від 28.12.94р. підприємством включено до складу валових витрат витрати понесені безпосередньо на кар'єрі підприємства.

Підприємство в бухгалтерському обліку зроблено запис дебет 39 кредит 23 в частині: витрат на оплату праці в 1 кварталі 2009року в сумі 28144,93грн., в 2 кварталі 2009року в сумі 24720,64грн.; витрат сум внесків на соціальні заходи в 1 кварталі 2009року в сумі 5784,64грн., в 2 кварталі 2009року в сумі 4791,86грн.; інших витрат які включаються до складу валових в 1 кварталі 2009року в сумі 34321,71грн., в 2 кварталі 2009року в сумі 5400грн.

Перевіряючими зроблено висновок, що підприємство безпідставно включило до валових витрат всі вищевказані витрати понесені безпосередньо на кар`єрі в період коли дія дозволу на добування каменю була призупинена згідно наказу Мінохорони навколишнього середовища.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.

Згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 632 від 05.12.2008року підприємству було призупинено дію ліцензії № 2568 від 19.10.2001р. на добування каменю.

Згідно вимог чинного законодавства у разі зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр цільових робіт, передбачених у дозволі.

Як вбачається з пояснень представників позивача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, на кар`єрі позивача в 1 та 2 кварталі 2009 року проводились роботи по технічному та профілактичному обслуговуванню кар`єру; обслуговування техніки, придбаної в лізинг, згідно планів спеціалізованих підприємств, а також поводилась зачистка та вивіз з кар`єру горної маси, оплачувалась праця працівників та витрати на експлуатацію техніки.

Будь – яких, робіт зазначених у спеціальному дозволі (геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин та видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ)), підприємством на виконання наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 632 від 05.12.2008 року не проводилось.

Зі змісту статті 2 КАС України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під визначенням валові витрати виробництва та обігу, наведеним у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід розуміти, що це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 згаданого Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.5.3 ст.5 вказаного вище Закону).

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірного віднесення до складу валових витрат спірної суми, відповідають положенням законодавства.

Крім цього, п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, відповідними нормами Закону не встановлено обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, витрати понесені під час зупинення дії спеціального дозволу, тим більше, що такі витрати зумовлені специфікою технологічного циклу виробництва.

Щодо курсової різниці.

Перевіряючими в акті, перевірки визначено, що перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій „ інші доходи , крім визначених у 01.1-01,5" показників за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. у загальній сумі 2852610грн. встановлено заниження данного показника на 122917грн.. На формування данного показника мало вплив здійснення операцій з продажу валюти, отриманих відсотків банку, курсових різниць по валютному кредиту та фінансовому лізингу, отриманих фінансових допомог.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. в сумі 2852610грн. на підставі таких документів: головні книги за 2008р. та 309р., оборотно-сальдові відомості по рахунках 31, 33, 502, 632, 71, 73, 74, 97, виписки банку, журнали-ордери встановлено заниження данного показника на 122917грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94р. (із змінами та доповненнями) підприємством невірно визначено суми інших доходів що призвело до заниження доходів. Дане порушення встановлено шляхом співставлення даних перевірки, які визначені згідно наявних первинних документів бухгалтерського обліку та згрупованих відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 31, 33, 502, 632, 71 та показників задекларованих платником.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що метод обрахунку перевіряючими курсових різниць, не грунтується на вимогах чинного законодавства, суд погоджується з вказаним висновком враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про опадаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 252.05.1997 року, у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу (погашення).

По данним бухгалтерського обліку курсові різниці відображаються на рахунку 84 "Інші витрати" в кореспонденції з рахунками 502 та 632 у разі збільшення курсу та на рахунку 714 "дохід від операцій з курсовими різницями2 в кореспонденції з рахунками 502 та 632 в разі зменшення курсу.

Тобто курсова різниця повинна нараховуватись протягом звітного періоду по кожній операції, проведеної з валютними коштами, шляхом перерахування такої різниці на дату проведення такої операції. Що і було зроблено підприємством.

В засіданні суду, представник відповідача не пояснила, з чого складається та як була обрахована база оподаткування щодо розрахунку податку на прибуток в частині нарахування курсових різниць.

Ч.1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 71 зазначеного Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд касаційної дійшов до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат спірну суму витрат по технічному та профілактичному обслуговуванню кар`єру.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 86, 158 -163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малинському районі № 0004952340/1 від 16.11.09 року

           Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

           У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 29 листопада 2010 р.