Постанова № 14873643, 29.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 р. справа № 2а/0570/13/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представника позивача Старих С.М.,

представника відповідача Єфімової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України про скасування постанови від 13.12.2010 року № 118478, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Автотранспортник» звернулось до суду з позовною заявою до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про скасування постанови від 13.12.2010 року № 118478.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року неналежного відповідача у даній справі Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області замінено належним Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області від 13.12.2010 року № 118478 до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 1700, 00 гривень за порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині надання послуг по перевезенню пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону.

Позивач не погоджується з вищевказаною постановою, оскільки вважає, що не порушував законодавства на автотранспорті. Зазначає, що у момент перевірки 04.11.2010 року о 07 годині 20 хвилин водій ОСОБА_3 не здійснював послуги з перевезення пасажирів, оскільки тільки рухався у м. Вугледар для того, щоб почати роботу по маршруту «АС Вугледар АС Центр Донецьк», згідно з умовами договору від 24.09.2010 року і затвердженим розкладом руху. У салоні автобуса знаходилися працівники Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник», які їхали на роботу в Вугледарську філію автопідприємства. На цей автомобіль зареєстрована книга обліку розрахункових операцій в ДПІ у Петровському районі м. Донецька, яка була видана ОСОБА_3 диспетчером ОСОБА_4 із заповненням квитково-облікового листа на 04.11.2010 року та видачею квитків. Ці документи разом з іншими, передбаченими ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» були пред'явлені перевіряючим у момент перевірки, про що свідчить письмове пояснення водія.

Тому позивач просить скасувати постанову начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області від 13.12.2010 року № 118478 про застосування у відношенні позивача фінансових санкцій в сумі 1700, 00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав заперечення на позов, в якому зазначив, що 04.11.2010 року державні інспектори територіального управління Головавтотрансінспекції Донецькій області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно завдання на перевірку № 104489 від 02.11.2010 року здійснювали рейдову перевірку у м. Макіївка, Мар'їнське кільце, м-т «Донецьк - Вугледар». Згідно з пунктом 36 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, посадові особи за умови пред'явлення службового посвідчення та завдання на перевірку мають право проводити перевірку транспортного засобу, у тому числі з його зупиненням, згідно із завданням на перевірку, що належать до їх компетенції.

Згідно з п. 21 Порядку під час вказаної перевірки транспортного засобу марки «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу, були виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що було складено Акт № 193808 від 04.11.2010 року.

Пункт 15 Порядку передбачає - під час проведення рейдової перевірки автотранспортних засобів перевіряється:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом.

Під час перевірки виявлено порушення, а саме: під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень відсутній квитково-касовий лист, 6 пасажирів без видачі квитків, заблокований аварійний вихід, відсутній 1 вогнегасник.

Про дату, час та місце розгляду справи позивачу було повідомлено, він отримав запрошення 15.11.2010 року. На комісії присутній був, але надав лист з додатками при розгляді справи. Під час розгляду було встановлено, що вказані в акті порушення законодавства про автомобільний транспорт підтверджуються, про що є пояснення, надані в акті водієм ОСОБА_3: « С нарушениями согласен».

На підставі викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

За клопотанням представника позивача у судове засідання були викликані у якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працював у позивача водієм. 04.11.2010 року його зупинили держінспектори на Мар'їнському кільці у м. Мар'їнка, попросили документи на перевірку. ОСОБА_3 всі документи надав, держінспектори його ні про що не запитували. Потім держінспектори склали акт проведення перевірки. ОСОБА_3 зі змістом акту не знайомився, оскільки поспішав. На акті написав, що згоден і поїхав. Список працівників, які їхали в машині, квитково-касовий лист, білети та розклад руху у нього були.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює у позивача диспетчером. 04.11.2010 року о 7-00 годині водій ОСОБА_3 прийшов до неї. Вона видала водію книгу обліку розрахункових операцій, білети, квитково-касовий лист, дорожній лист. Квитково-касовий лист ОСОБА_8 заповнила, вказала число і місяць.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона працює у позивача начальником комерційного відділу. Коли водія ОСОБА_3 зупинили держінспектори, вона знаходилась в автомобілі. Автомобіль зупинили 11.11.2010 року. У подальшому свідок ОСОБА_9 уточнила подія відбулась 04.11.2010 року. Крім неї в автомобілі знаходилось 5 або 6 осіб. Всі вони були працівниками позивача, мали при собі проїзні посвідчення. Список цих працівників у водія був.

Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи і наявні в ній докази, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Автотранспортник», зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.04.2000 року, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 742170.

04 листопада 2010 року держінспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі завдання на перевірку № 104489 від 02.11.2010 року проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки «Volkswagen Lt 28» д/н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 За результатами перевірки 04.11.2010 року складено акт № 193808 (а.с. 8), в якому вказано, що під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень відсутній квитково-касовий лист, 6 пасажирів без видачі квитків, заблокований аварійний вихід, відсутній 1 вогнегасник, чим порушено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі вказаного вище акту у відношенні Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» 13.12.2010 року прийнято постанову № 118478, якою на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у відношенні позивача застосовані фінансові санкції в сумі 1700, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Пунктом 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.09.2004 року № 1190 передбачено, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, тобто є субєктом владних повноважень у розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області згідно з п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 14.12.2005 року № 888, є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи, має печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 року № 1567, територіальне управління є органом державного контролю на автомобільному транспорті.

Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Як вбачається зі змісту постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області від 13.12.2010 року № 118478 у відношенні Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» застосовано фінансові санкції в сумі 1700, 00 грн. на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.7).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 193808 від 04.11.2010 року вказано, що під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень відсутній квитково-касовий лист, 6 пасажирів без видачі квитків, заблокований аварійний вихід, відсутній 1 вогнегасник.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, під час здійснення перевірки транспортного засобу, що належить Закритому акціонерному товариству «Автотранспортник», послуги з регулярних пасажирських перевезень не надавались.

Відповідно до наданого у судовому засіданні представником позивача списку пасажирів, які знаходились у салоні автомобілю д/н. НОМЕР_2 04.11.2010 року на момент перевірки, були механік КТП ОСОБА_10, старший диспетчер ОСОБА_7, робочий охорони ОСОБА_11, інженер комерційного відділу ОСОБА_9, водій ОСОБА_12 та водій ОСОБА_13

В матеріалах справи наявні пояснювальні записки вищевказаних працівників Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник», згідно яких, вони їхали на роботу до структурного підрозділу Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник». Плата за проїзд пасажирів, що знаходились в транспортному засобі, не стягувалась.

Допитані у якості свідків під час розгляду справи ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_3 пояснили, що пасажири, які їхали у перевіреному транспортному засобі, є працівниками позивача та вони їхали на роботу до Вугледарського філіалу автопідприємства.

Відповідно до розкладу руху автобусів за маршрутом «Донецьк АС Центр - Вугледар АС» графік № 4 (а.с. 21), прибуття на АС Вугледар здійснюється о 8 годині 10 хвилин, відправлення о 8 годині 20 хвилин. Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, перевірка проводилась о 07 годині 20 хвилин.

Відповідно до п. 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, у тому числі, додержання водієм автобусу затвердженого розкладу та маршруту руху.

У судовому засіданні встановлено, що під час перевірки у водія ОСОБА_3 були в наявності схема маршруту та розклад руху. Про їх відсутність не вказано також в акті перевірки.

Про те, що вищевказаний автомобіль 04.11.2010 року в момент перевірки рухався у напрямку м. Вугледар для того, щоб почати роботу з АС м. Вугледар за маршрутом «Вугледар АС Донецьк АС Центр», у своєму листі № 1/264 від 19.11.2010 року на імя начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області вказував голова правління Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» Старих С.М. (а.с.14).

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки транспортного засобу марки «Volkswagen Lt 28» д/н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, послуги з регулярних пасажирських перевезень Закритим акціонерним товариством «Автотранспортник» не здійснювались.

Тому у відповідача були відсутні підстави застосовувати до позивача санкції, передбачені абзац. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», який встановлює відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Крім того, у постанові Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області № 118478 від 13.12.2010 року невірно вказано місце, де було зупинено транспортний засіб позивача. А саме, замість м. Мар'їнки Мар'їнське кільце вказано «м. Макіївка, м-т № «Донецьк Вугледар», Мар'їнське кільце».

За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки при притягненні позивача до відповідальності відповідачем не було всебічно, повно та обєктивно досліджено всіх обставин справи в їх сукупності.

На підставі викладеного та враховуючи принципи ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування фінансових санкцій у відношенні Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник»

Тому, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України про скасування постанови від 13.12.2010 року № 118478, підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України про скасування постанови від 13.12.2010 року № 118478 задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області від 13 грудня 2010 року № 118478.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 29 березня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 03 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.