Постанова № 14873506, 13.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р. Справа № 2а-12418/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяБукіна Л.Є.,

при секретарі судового засіданняБердник С.О.,

за участю:

представників позивачаБуря О.Є.,

Ровенська І.В.,

представники відповідачаБотушан Л.В.,

Васильєв О.В.,

Коваль В.В.,

Шинкарук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся позивач - Відкрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»(далі - ВАТ «АК «Дніпроавіа») із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, у якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі акту перевірки №907/08-03/1-01130549 від 27.04.2010 року:

№ 0000388821/2 від 29.09.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності у сумі 497 251,35 грн., як сума штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0000398821/2 від 29.09.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість по товарах вироблених в Україні, у сумі 24051369,0 грн., з яких основний платіж 16034246,0 грн., та штрафні санкції 8017123, 0 грн.;

№ 0000408821/2 від 29.09.2010р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та жовтень 2009 року, у сумі 2546 656, грн. та визначено штрафні санкції у сумі 1257043,0 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач правомірно включив до складу валових витрат понесені підприємством збитки, які були отримані у звязку із перевищенням собівартості рейсів над отриманими від їх здійснення доходами, оскільки за перевіряємий період був низький рівень споживчого попиту на авіаперевезення у звязку із світовою економічною кризою, що визначило низький рівень комерційного завантаження авіарейсів, які виконувались ВАТ «АК «Дніпроавіа». На думку позивача, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено залежності віднесення витрат до складу валових витрат у разі перевищення собівартості над фактично отриманою виручкою. Позивачем до складу податкового кредиту було включено ПДВ, який був сплачений в звязку із придбанням товарів та послуг для здійснення господарської діяльності підприємства, що підтверджується первинним документами. Також, на думку позивача, ним було правомірно включено до складу податкового кредиту за січень, лютий та березень 2008 року податкових накладних, сплачених (нарахованих) не у звітних періодах.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засідання проти позову заперечували, надали письмові заперечення проти позову, просили відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову зазначено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат понесені підприємством збитки, оскільки підприємство не отримувало прибуток, і відповідно не сплачувало податок на прибуток, тому, на думку відповідача, витрати, які понесені позивачем не повязано з його господарською діяльністю, а тому було безпідставно заявлено до відшкодування сплачений податок на додану вартість. Також відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, сплачені (нараховані) не у звітних періодах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 09.03.2010 року по 20.04.2010 року проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої був складений відповідний акт від 27.04.2010р. № 907/08-03/1-01130549 (т.23, а.с.127-142). Акт представником позивача не підписаний, про що складено акт про відмову від підпису акту перевірки (т.23, а.с.143).

Перевірка була здійснена на підставі плану-графіку проведення перевірок, направлень №52/08-03/1 від 03.03.2010р., №90/08-03/1 від 06.04.2010р., повідомлення про проведення перевірки від 19.02.2010 року вручено представнику позивача 22.02.2010 року т.1., а.с.225-230). Позивач допустив на перевірку, її проведено з відома керівника підприємства та у присутності головного бухгалтера підприємства. Правомірність та дії щодо проведення перевірки позивачем не оскаржуються. Позивач не згоден із висновками за результатами перевірки та прийнятими податковими-повідомленнями рішеннями.

Перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема, :

п. 1.23, 1.32 статті 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп. 5.4.1 п.5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 274369829,72 грн., занижено податок на прибуток за I квартал 2008 року на суму 999518, 68 грн. та завищено в II кварталі 2008 року в сумі 999518, 68 грн.

п. 1.4 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4., пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 127 135 грн.;

п. 1.4 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4., пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 566 073 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 23.09.10 № 25940/10/25-008 про результати розгляду повторної скарги частково було задоволено повторну скаргу позивача та частково були скасовані раніше прийняті податкові повідомлення-рішення відповідача про донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та про зменшення заявлених позивачем до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість (т.1, а.с.89-100).

Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області не погодилася з виявленими відповідачем рядом порушень з боку ВАТ «АК «Дніпроавіа», тому відповідачем були проведені відповідні коригування суми встановлених порушень, а саме:

завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся склав загальну суму 274 066 618,59 грн.;

заниження податку на прибуток за I квартал 2008 року склало 994 502,71 грн. та завищення в II кварталі 2008 року склало 994 502,71 грн.;

заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, склало загальну суму 16 034 246,00 грн.;

завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, склало загальну суму 2 546 656,00 грн., з яких відшкодовано на момент перевірки 2 514 086,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнятих відповідачем податкових-повідомлень-рішень, та з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 23.09.10 № 25940/10/25-008, за порушення вимог п.1.32 статті 1, п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000388821/2 від 29.09.2010р., яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій ВАТ «АК «Дніпроавіа» у розмірі 497 251,35 грн.

За порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4., пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийнято податкове повідомлення-рішення №0000398821/2 від 29.09.2010р., яким визначено податкове зобовязання ВАТ «АК «Дніпроавіа»у розмірі 24051369,0 грн., з яких основний платіж 16034246,0 грн., та штрафні санкції 8017123,0 грн.

За порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4., пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийнято податкове повідомлення-рішення №0000408821/2 від 29.09.2010р., яким зменшено ВАТ «АК «Дніпроавіа»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та жовтень 2009 року, у розмірі 2546 656, грн. та визначено штрафні санкції у сумі 1257043,0 грн.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Згідно із п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 року №87, визначено, що дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які приводять до зростання власного капіталу.

Поряд з цим, власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобовязань, а активи - ресурси контрольовані підприємством, в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

Аналіз наведених норм надає підстав стверджувати, що господарська діяльність - це сукупність взаємоповязаних та періодично повторених господарських операцій, що направлена на збільшення економічних вигод у вигляді або надходження ресурсів контрольованих підприємством, або зменшення зобовязань, що в свою чергу приводить до зростання частини в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобовязань.

Господарська операція документується первинними документами та знаходить відображення в повному обсязі в бухгалтерському обліку. Поряд з цим, тільки операції, що спрямовані на збільшення власного капіталу, отримання економічних вигод і використання результатів діяльності з метою отримання прибутку в межах господарської діяльності, є обовязковими складовими для відображення у податковому обліку.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Судом встановлено, що за період, який перевірявся, податок на прибуток позивачем не сплачувався.

Відповідачем на підставі даних журналу «Головна книга»за 2008- 2009 роки та доданих до них документів, встановлено реалізацію за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість наданих послуг авіаперевезень та аеропортового обслуговування повітряних суден і, як наслідок, отримання збитків. У порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат віднесені витрати, які не вважаються витратами, повязаними з веденням господарської діяльності - збитки, отримані як перевищення виробничої собівартості наданих послуг авіаперевезень та аеропортового обслуговування повітряних суден над доходами від її реалізації у загальній сумі 273 505 076,21 грн., у тому числі за I квартал 2008 р. - 8 409 868,82 грн., II квартал 2008 р. - 10 789 937,56 грн., III квартал 2008 р.- 32 326 339.25 грн., IV квартал 2008 р. - 41 155 889,27 грн., I квартал 2009 р. - 50 734 681,41 грн., II квартал 2009 р. - 29 216 705,60 грн., III квартал 2009 р. - 29 691 848,18 грн., IV квартал 2009 р. - 71 179 806,12 грн.

Оскільки сума доходів, отриманих від наданих послуг авіаперевезень та аеропортового обслуговування повітряних суден не покриває їх виробничу собівартість, то сума валових витрат, що дорівнює розміру перевищення собівартості вказаних послуг над доходом від їх реалізацією, вважається такою, що не повязана з використанням цих витрат в господарській діяльності. Тому збиток, отриманий від таких операцій, не може збільшувати відємне значення обєкта оподаткування у Декларації з податку на прибуток підприємства.

З огляду на викладене, у бухгалтерському обліку підприємство при проведенні збиткової операції має змогу балансувати її результат зменшенням власного капіталу. Проте, за податковим законодавством валові витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть збільшувати в податковому обліку відємне значення обєкта оподаткування, оскільки це не відповідає принципам господарської діяльності (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Під час проведення перевірки позивачем не доведено економічної обґрунтованості понесених витрат. Так, в ході проведення перевірки відповідачем на адресу позивача направлялись запити від 16.03.2010 року та від 29.03.2010 року щодо надання пояснень про причини утворення збитків від перевищення вартості реалізованих послуг з авіаперевезень над доходом від реалізації авіаперевезень, щодо визначення рівня звичайних цін на квитки на регулярні рейси тощо. Згідно з отриманою відповіддю від 02.04.2010 року №3.14-328 ВАТ «АК «Дніпроавіа»самостійно формує програму діяльності, обирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону, діє на підставі власного комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Формування цін на квитки здійснюється ВАТ «АК «Дніпроавіа»з урахуванням положень статей 44, 190 Господарського кодексу України та ст.7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», виходячи з вільних ринкових цін на момент здійснення господарських операцій та враховуючи економічну доцільність рівня таких цін для підприємства. На вимогу відповідача надати обігово-сальдові, оборотні відомості, регістри синтетичного обліку та інші документи бухгалтерського обліку, калькуляції (розрахунки тарифів) регулярні та чартерні рейси за перевірений період, відповідно до запиту від 16.03.2010 року, підприємством було відмовлено листами від 29.03.2010 року та від 02.04.2010 року (т.1., а.с.231-241).

Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою. Зазначена правова позиція підтримується практикою Верховного Суду України (постанова від 25.03.2008 року у справі № 21-620во07, постанова від 03.06.2008 року у справі № 21-1261во06).

Таким чином, в порушення п.1.32 ст.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати, які не вважаються витратами повязаними з веденням господарської діяльності - реалізація за цінами, що є нижчими, ніж виробничої собівартості наданих послуг авіаперевезень та аеропортового обслуговування повітряних суден у загальній сумі 273 505 076,21 грн.

Перевіркою встановлено, що ВАТ АК «Дніпроавіа»в порушення пп.7.4.4 п.7 4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму податкового кредиту по тим матеріальним запасам, які використано не у господарській діяльності. Тобто сума податкового кредиту підлягає зменшенню враховуючи суму отриманих підприємством збитків в частині їх матеріальної складової, на загальну суму 18 444 448 грн. Розрахунки, відповідно до яких було встановлено завищення податкового кредиту по придбаним матеріальним та нематеріальні активам (послугам), які не призначені для їх використання в господарській діяльності ВАТ «АК «Дніпроавіа»наведено в додатках № 9,10,11 до акта перевірки (т.1, а.с. 244-249).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, прямою нормою Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено заборону щодо включення до складу додаткового кредиту податку, сплаченого (нарахованого) у складі вартості послуг (товарів), що не призначаються для використання в господарській діяльності платника (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону). Невиконання всіх вимог законодавства щодо виникнення права на податковий кредит позбавляє платника податку такого права.

Перевіркою встановлено, що ВАТ «АК «Дніпроавіа»в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту звітних періодів (січень, лютий, березень 2008 року) неправомірно включені суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку не у звітних періодах у звязку з придбанням товарів, (робіт, послуг) на загальну суму 136 454,25 грн.

Такий висновок зроблено на підставі наданих до перевірки реєстрів отриманих та виданих податкових накладних у документальному вигляді, які ведуться на підприємстві згідно Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року №244, та згідно наданих до перевірки податкових накладних.

Згідно з п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Податковий кредит звітного періоду складається сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як встановлено п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для зясування достовірності та повноти нарахування ним зобовязань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підприємство з заявами (скаргами) про порушення продавцями порядку виписування податкових накладних до відповідача не зверталось, тому датою отримання податкових накладних, вважається дата їх виписки.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, зменшувати податкове зобовязання звітного періоду на суму податкового кредиту звітного періоду платник податку має право, але виключно у звітному періоді і податковий кредит повинен складатися із сум податків, сплачених нарахованих) платником податку саме у звітному періоді. Своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обовязком платника податку. Позивач не скористався своїми правами для реалізації покладених на нього як платника податку обовязків.

Актом попередньої перевірки фінансово-господарської діяльності позивача від 12.05.2008 року № 142-08-03/1-01130549 не встановлено фактів заниження підприємством сум податкового кредиту у відповідні податкові періоди у звязку з неотриманням від контрагентів відповідних податкових накладних (т.23, а.с.158-162).

Таким чином, у порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів (січень, лютий, березень 2008 року) неправомірно включені суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку не у звітних періодах (лютий 2007 року, липень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року) у звязку з придбанням товарів, (робіт, послуг).

Судом не беруться до уваги доводи позивача, що ним несвоєчасно були отримані податкові накладні за 2007 рік. На підтвердження своїх доводів позивач надав суду копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції, в якому ВАТ «АК «Дніпроавіа»реєструє отримані податкові накладні від своїх контрагентів (т.23, а.с.78-87). Слід зазначити, що у зазначеному журналі зазначається дата отримання, назва контрагента, акти виконаних робіт та податкові накладні без зазначення номерів, дат та сум податкових накладних. Таким чином, стверджувати, що в журналі вхідної кореспонденції вказані ті самі податкові накладні, які несвоєчасно включалися позивачем до складу податкового кредиту січня-березня 2008 року не має підстав.

Суд критично оцінює твердження позивача, що по деяких контрагентах отримувались лише ті податкові накладні, які податковий орган вважає неправомірно включеними до податкового кредиту, і всі вони зареєстровані в журналі реєстрації вхідної кореспонденції у 2008 році, інших податкових накладних підприємство від деяких контрагентів не отримувало. Проте позивачем не доведено, що від цих контрагентів надходили лише ці податкові накладні, та відображені у реєстрі податкових накладних. Крім того, позивачем не надано суду належних документальних доказів несвоєчасно отриманих податкових накладних від своїх контрагентів (листів контрагентів з поштовими доказами таких несвоєчасних направлень тощо), наданий витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції не є належним доказом несвоєчасності отримання податкових накладних.

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), та з урахуванням визначення, наведеного у пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням № 88, облік податкових накладних та їх дача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 № 799 (далі Порядок № 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою «Звіт»та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (п.11 Порядку № 799). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення являються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового звязку (п.10 Порядку № 799). Відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (п.6 Порядку № 799).

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за и дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244 і (за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту) в рядку 10.1 розділу II «Податковий кредит»податкової декларації з податку вартість.

Позивач в ході перевірки не надавав будь-яких документальних підтверджень (поштові конверти, листи тощо) щодо несвоєчасного отримання податкових накладних, які стали підставою для неправомірного формування податкового кредиту.

Також, суд вважає безпідставними твердження представника позивача, що в акті перевірки не зазначено про те, що податкові накладні були несвоєчасно отримані, та не запропоновано надати докази несвоєчасного їх отримання. Такі твердження спростовуються висновками, викладеними в розділі 3.2.2 акту перевірки, де чітко зазначено, що позивачем неправомірно включені суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку не у звітних періодах (аркуш акту 47). Також позивач, надавши заперечення до акту перевірки, не заперечував щодо зазначених висновків та не скористався правом надати підтвердження своєчасності отримання податкових накладних (т.23, а.с.147-150).

Таким чином, оскаржені повідомлення-рішення: №0000388821/2 від 29.09.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності у сумі 497 251,35 грн., як сума штрафних (фінансових) санкцій; №0000398821/2 від 29.09.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість по товарах вироблених в Україні, у сумі 24051369,0 грн., з яких основний платіж 16034246,0 грн., та штрафні санкції 8017123,0 грн.; №0000408821/2 від 29.09.2010р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та жовтень 2009 року, у сумі 2546 656, грн. та визначено штрафні санкції у сумі 1257043,0 грн. були прийняті за результатами перевірки та адміністративного оскарження повідомлень-рішень, прийнято на підставі, у межах повноважень, спосіб, що передбачені законом, та з урахування встановлених під час проведення перевірки обставин, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 13.04.2011 р.

Головуючий суддяЛ.Є. Букіна