Рішення № 1486441, 11.03.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 20/74

11.03.08

За позовом Приватного монтажно - будівельного підприємства «Спецавтобуд»

до Державного науково-виробничого підприємства «Центр Будінвест»

про спонукання до вчинення дій

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники:

від позивача Горбенко В.М.- директор

від відповідача Ушацький С.А.- директор, Науменко С.В.- предст. (дов. від 11.01.2008р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про зобов’язання відповідача передати квартири та нежитлові приміщення у будинку №76-78 на вул. Тургенівській в м. Києві. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов мирової угоди від 23.04.2003р., укладеної між сторонами, яка була затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2003р. №24/430.

У відзиві на позовну заяву та заяві про застосування позовної давності відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що згідно з умовами мирової угоди від 23.04.2003р., яка була затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2003р. відсутнє зобов’язання відповідача перед позивачем передати жилі та нежитлові приміщення. У тексті мирової угоди сторонами погоджено лише зобов’язання сторін та терміни виконання зобов’язань щодо передачі обсягів робіт по будівництву будинку №76-78 на вул. Тургенівській в м. Києві. Відповідач також зазначає, що найдовший термін, до якого повинні були бути виконані зобов’язання за мировою угодою по передачі обсягів робіт встановлено до 20.05.2003р. Таким чином, станом на час пред’явлення позивачем позову до суду (29.01.2008р.), строк позовної давності для вимоги про зобов’язання вчинити дії за мировою угодою минув, відповідно відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

26.02.2008р. судом одержано клопотання від позивача про здійснення технічної фіксації судового процесу.

З метою підготовки технічних засобів для здійснення фіксації судового процесу, у судовому засіданні 26.02.2008р. судом оголошено перерву до 05.03.2008р.

У судовому засіданні 05.03.2008р. представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Клопотання судом задоволено.

Представник позивача в усних поясненнях підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача в усних поясненнях проти позовних вимог заперечив, з підстав, зазначених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 05.03.2008р. судом оголошено перерву до 11.03.2008р., з метою виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2001р. ДНВП «Будінвест», правонаступником якого є ДНВП «Центр Будінвест»уклало з ПМБП «Спецавтобуд»Підрядний договір №1на будівництво житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві, згідно з яким ДНВП «Центр Будінвест»виступило замовником будівництва вказаного житлового будинку, а ПМБП «Спецавтобуд»-генпідряником будівництва та відповідно до п. 1.2 договору зобов’язалось виконати власними та залученими силами і засобами будівельні, монтажні та інші роботи і здати будинок в експлуатацію Державній комісії.

Відповідно до вказаного договору генпідрядник виконує роботи по будівництву об’єкта (житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві) за рахунок власних, залучених та кредитних коштів (п. 1.3), фінансування об’єкту виконується замовником шляхом оплати фактично виконаних робіт без вартості опоряджувальних робіт (п. 1.4), оплата генпідряднику здійснюється за фактично виконані роботи, в цінах 2000року.Замовник здійснює проміжні платежі протягом 10 банківських днів після передачі генпідрядником замовнику актів фактично виконаних робіт (п. 4.2).

В договорі також зазначено, що замовник зобов’язується виконати фінансування об’єкту згідно пп. 4.1-4.8 договору (п. 5.1).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що генпідрядник зобов’язується виконати всі роботи з будівництва об’єкта і здати його в експлуатацію до 01.01.2004р.

Відповідно до п. 4.3 зведення підземної частини «Об’єкту»здійснюється генпідрядником за власні, залучені та кредитні кошти.

Генпідрядник має право на житлову площу для власних потреб з розрахунку затратної частини на будівництві вказаного житлового будинку. Вартість квадратного метра вираховується з її собівартості.

Нежитлові приміщення, які вбудовані (прибудовані) в житловому будинку у відповідності до його затратної частини, також переходять у власність генпідрядника.

Замовник не має права відмовити генпідряднику в інвестуванні житла, як місця проживання, по собівартості, на суму коштів, які були витрачені генпідрядником на зведення підземної частини «Об’єкту», перенесенню на нове місце автогаражів, внутріплощадочних мереж, будівництво підпірних стінок, інше з урахуванням коштів, що були затрачені на покриття кредитів (. 4.4).

З моменту підписання даного договору генпідрядник може володіти, розпоряджатись і користуватись частиною площ «Об’єкта», передбачених п. 4.4 (житловою площею, автостоянками, офісними приміщеннями), що підлягають реалізації (п. 4.5).

Розрахунки площ, що передаються замовником генпідряднику проводяться на основі складених кошторисів, які є невід’ємною частиною проекту та фактичних затрат ( п. 4.6).

ПМБП «Спецавтобуд»інвестиційні угоди з відповідачем, відповідно до п. 4.4 Підрядного договору №1 не укладались, кошторис витрат не складався.

У 2002р. ДНВП «Будінвест» звернулось до суду з позовом до ПМБП «Спецавтобуд»про розірвання Підрядного договору №1 від 20.03.2001р., у зв’язку з тим, що генпідрядник самовільно, без погодження з замовником уклав угоди з інвесторами.

Судом прийнято позовну заяву ДНВП «Будінвест»до розгляду та порушено провадження у справі №24/430.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2003р. №24/430 затверджено мирову угоду, укладену між ДНВП «Будінвест»та ПМБП «Спецавтобуд»від 23.04.2003р. по справі №24/430, провадження у справі №24/430 припинено.

Відповідно до умов мирової угоди сторони погодились, що Підрядний договір №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві вважається розірваним з дня прийняття ухвали Господарським судом міста Києва про затвердження мирової угоди.

Мировою угодою передбачено обов’язок підрядника (ПМБП «Спецавтобуд») в термін до 20.05.2003р. передати замовник по акту приймання-передачі обсяги виконаних на будівельному майданчику будівельно-монтажних робіт, прийнятих представником Держархбудконтролю, авторським наглядом і технаглядом замовника, а також відповідну технічну документацію. Одночасно передаються будівельні матеріали та конструкції, оплачені підрядником для будівництва згідно проекту. Мировою угодою також передбачено надання підрядником замовнику документів на підтвердження витрат по проектуванню та будівництву.

Замовник (ДНВП «Будінвест») зобов’язався переукласти з інвесторами (фізичними та юридичними особами) угоди, укладені ними з підрядником з визнанням розмірів інвестицій, внесених ними підряднику, до 15.05.2003р., але не раніше передачі обсягу робіт від ПМБП «Спецавтобуд»до ДНВП «Будінвест». При цьому, вартість житлової площі приймається на умовах укладених договорів, але, як виняток, не нижче 650 у.е. за кв. м. і одного машино -місця не нижче 10 тис. у.е.

Підрядник погодився, що в разі неузгодження або не підтвердження ним розміру коштів, інвестованих у будівництво фізичними та юридичними особами, розмір таких коштів є заборгованістю ПМБП «Спецавтобуд»перед інвесторами. Після переукладення угоди ДНВП «Будінвест»з фізичними та юридичними особами вищезазначена заборгованість вважається заборгованістю ПМБП «Спецавтобуд»перед ДНВП «Будінвест». ПМБП «Спецавтобуд»зобов’язаний перерахувати суму заборгованості на р/р ДНВП «Будінвест» терміново, але не пізніше 25.07.2003р.

Таким чином, як вбачається із затвердженої ухвалою суду мирової угоди Підрядний договір №1 припинив свою дію 25.04.2003р., у зв’язку з його розірванням за згодою сторін.

Як зазначає позивач, у період дії Підрядного договору №1 на виконання його умов, ним було укладено рід інвестиційних договорів –Генеральних угод про дольову участь у будівництві з фізичними особами та одну Генеральну угоду про участь у будівництві з юридичною особою.

Метою зазначених Генеральних угод було вкладення фізичними та юридичною особами грошових коштів у будівництво об’єкту по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві, з метою подальшого отримання зазначеними особами у власність нежитлових приміщень.

Як зазначає позивач, умови мирової угоди, затвердженої судом, зокрема щодо переукладення замовником інвестиційних договорів, не виконуються, у зв’язку з тим, що замовник ухиляється від одержання за актами приймання-передачі виконаних ПМБП «Спецавтобуд» робіт.

Позивач посилаться на те, що у нього залишилось зобов’язання перед інвесторами за інвестиційними угодами щодо передачі квартир та машиномісць, у зв’язку з чим, позивач просить суд зобов’язати відповідача передати позивачу перелічені у позовній заяві квартири та нежитлові приміщення у будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві.

Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що частину інвестиційних договорів, укладених ПМБП «Спецавтобуд»з фізичними та юридичною особами визнано недійсними у судовому порядку, у зв’язку з тим, що генпідрядник не мав повноважень на їх укладання. Замовником переукладено три інвестиційні договори з фізичними особами після підписання між позивачем та відповідачем Акту від 20.06.2003р. на вартість прийнятих робіт на суму 1434234,50грн. Згідно з умовами мирової угоди від 23.04.2003р., яка була затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2003р., відсутнє зобов’язання відповідача перед позивачем передати жилі та нежитлові приміщення. У тексті мирової угоди сторонами погоджено лише зобов’язання сторін та терміни виконання зобов’язань щодо передачі обсягів робіт по будівництву будинку №76-78 на вул. Тургенівській в м. Києві. Відповідач також зазначає, що найдовший термін, до якого повинні були бути виконані зобов’язання за мировою угодою по передачі обсягів робіт встановлено до 20.05.2003р. Таким чином, станом на час пред’явлення позивачем позову до суду (29.01.2008р.), строк позовної давності для вимоги про зобов’язання вчинити дії за мировою угодою від 23.04.2003р. минув, відповідно відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Позивач у позовній заяві посилається на укладені ним інвестиційні договори з фізичними та юридичною особами. При цьому позивач зазначає, що станом на час розгляду спору у суді у позивача перед інвесторами залишились зобов’язання із передачі квартир та машиномісць, у зв’язку з чим, просить суд зобов’язати відповідача передати позивачу квартири та нежитлові приміщення у будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві.

Як встановлено рішеннями Шевченківського районного суду міста Києва у справах №2-5773/06, №2-11124/2007 та №2-4126/07 генпідрядник (позивач по справі) мав право на укладення договорів з інвесторами лише для виконання опоряджувальних робіт, що передбачено п. 9.4 Підрядного договору №1. Всі контракти на інвестування спорудження об’єкту повинні бути завірені трьома сторонами: замовник, генпідрядник, інвестор (п. 9.3). Інвестиційні договори №7 №12, №14 замовником не погоджувались, повноваження на укладення інвестиційних договорів генпідряднику не делегувались. У зв’язку з наведеним, рішеннями Шевченківського районного суду міста Києва зазначені Генеральні угоди на дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві, укладені між позивачем та фізичними особами, визнано недійсними.

Підрядний договір №1, укладений між позивачем та відповідачем припинив свою дію, у зв’язку з його розірванням за згодою сторін. Таким чином, зобов’язання сторін за Підрядним договором №1 припинені, з моменту затвердження мирової угоди, укладеної сторонами, судом (25.04.2003р.).

Що ж стосується умов Мирової угоди від 23.04.2003р., то Мирова угода не передбачала зобов’язання замовника перед генпідрядником з передачі квартир чи нежилих приміщень. Доказів існування між сторонами інших чинних договірних відносин, за якими у відповідача перед позивачем виникло зобов’язання із передачі квартир та нежилих приміщень, сторонами суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, як замовник за Підрядним договором №1, уповноважував генпідрядника на укладення інвестиційних договорів, або завіряв укладені генпідрядником договори. Таким чином, позивач, який уклав інвестиційні договори, що не визнані недійсними у судовому порядку або не були розірваними чи переукладеними відповідачем з інвесторами від власного імені, самостійно відповідає перед інвесторами за взяті на себе зобов’язання щодо передачі квартир і машиномісць. При цьому, у замовника не виникло будь-яких зобов’язань за інвестиційними договорами, які укладені генпідрядником від свого імені і на власний ризик.

Крім того, суд також враховує, що позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги неналежним виконання відповідачем умов Мирової угоди від 23.04.2003р., яка була затверджена судом. Умовами мирової угоди передбачено останній термін виконання зобов’язань за мировою угодою до 20.05.2003р.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Трирічний строк позовної давності по позовних вимогах скінчився, відповідно, 20.04.2006

Відповідно до ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

26.02.2008р. судом одержано заяву від відповідача про застосування строку позовної давності та, у зв’язку з його пропуском позивачем відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Таким чином, відповідач, до винесення рішення у справі, заявив про сплив позовної давності.

Позивач не зазначив поважних причини пропуску строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, у тому числі, пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогою до суду, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно у до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю майна, що витребовується.

Позовні вимоги заявлені про зобов’язання відповідача передати позивачу 7 квартир загальної площі 1081 кв. м. та 3 нежитлові приміщення загальної площі 707,9 кв. м. Відповідно ціна позову повинна визначатись вартістю квартир та нежитлових приміщень, які визначені у позові. З урахуванням кількості об’єктів нерухомості та їх загальної площі (за відсутності інформації про їх вартість) суд приходить до висновку, що сума державного мита повинна визначатись за максимальною ставкою.

Проте, позивачем сплачено державне мито у розмірі 85,00грн.

Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України справляється державне мито у розмірі 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За наведених обставин, оскільки максимальний розмір державного мита становить 25500,00грн., з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 25415,00грн. недоплаченого державного мита (25500,00грн. –85,00грн. = 25415,00грн.).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного монтажно-будівельного підприємства «Спецавтобуд»(м. Київ, Бортничі, вул. Коцюбинського, 20, код ЄДРПОУ 19016908) в доход Державного бюджету України 25415,00грн.-державного мита.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя В.В. Палій