Постанова № 14856027, 12.04.2011, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

2-а-1956/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Хандуріна В.В.

при секретарі Данилко Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Жорової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобовязання субєкта владних повноважень вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Добропільської міської ради про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати йому одноразової компенсації і зобовязання відповідача нарахувати та виплатити недоотриману суму компенсації із розрахунку 15-ти мінімальних заробітних плат.

В обґрунтування вимог позивач зазначив і суду пояснив, що до 2010 року мав статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда 3 групи. У 2010 році йому встановили МСЕК 2 групу інвалідності і причинний звязок інвалідності із перебуванням у зоні ЧАЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»інвалідам 2 групи передбачена одноразова компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на час виплати. Заробітна плата на час виплати у січні-лютому 2010 року складає 869 грн., а йому виплатили 24 лютого цього року фактично 94 грн. 80 коп. Його звернення до відповідача з проханням здійснити перерахунок і доплату згідно вказаного Закону залишено без задоволення, про що свідчить лист-відповідь від 28 січня 2010 року. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки порушуються його права як інваліда-чорнобильця. Просить поновити строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України, оскільки є інвалідом, не має спеціальних знань у галузі права, і тому не в змозі самостійно відслідковувати зміни у законодавстві та судовій практиці, за таких підстав вважає, що не мав можливості вчасно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник відповідача УПСЗН Добропільської міської ради за довіреністю Жорова Н.А. в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на положення ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»про те, що розяснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обовязковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма субєктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А згідно ст.63 Закону, фінансування витрат, повязаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету. Розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 2 групи, встановлений постановою КМУ від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який дорівнює інвалідам 2 групи - 284,40 грн., а інвалідам 3 групи 189,6 грн. Виплата позивачу різниці компенсації в розмірі 94 грн. 80 коп. проведена у січні 2010 року, виходячи з вимог Порядку, затвердженого наказом МНС України від 31 грудня 1996 року №28 „Про виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та сімям за втрату годувальника”, а саме у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Всі виплати позивачу ОСОБА_1 проведені згідно чинного законодавства Управлінням праці та соціального захисту населення як розпорядником коштів самого нижчого рівня, яке не наділене повноваженнями самостійно змінювати розмір цих виплат. У зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду представник відповідача згідно ст. 100 КАС України наполягає на відмові в позові.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав:

Обставинами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1А категорії, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 від 25 січня 2010 року і вкладка до посвідченняНОМЕР_3(а.с.7)

Згідно довідки МСЕК від 18 січня 2010 року ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, повязаним з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.8-9), встановлено втрату 70% професійної працездатності.

Статтею 48 ч.1 Закону України № 796 Х11 від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України № 230/96ВР від 06 червня 1996 року передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, в тому числі інвалідам 3 групи 30 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат. Розмір заробітної плати визначається на момент виплати.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачу фактично виплачено компенсацію в розмірі 284,40 грн., що не відповідає вимогам Закону щодо розміру такої компенсації.

Так, виплати позивачу проведені на підставі постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі, що не відповідає встановленому Законом України № 796-Х11 від 28 лютого 1991 року.

Суд у своїх висновках виходить з того, що у відповідності до ст.9 ч.4 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене, суд при вирішенні спору застосовує положення ст.48 Закону України № 796-Х11, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Слід зазначити також про те, що внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни в ст.48 Закону України № 796-Х11, відповідно до яких порядок і розмір одноразової компенсації встановлювався Кабінетом Міністрів України, рішенням Конституційного суду України №10-рп\2008 від 22 травня 2008 року визнані неконституційними. Це означає, що редакція ст. 48 Закону № 796-Х11 від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відновлена з 22 травня 2008 року.

Крім того, відповідно до Положення про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сімям годувальника, затвердженого наказом МНС України від 31.12.1996 року №28, у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаційних виплатах.

Розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати компенсації ОСОБА_1, а саме у лютому 2010 року, згідно Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” передбачений у 869 грн. Отже, розмір недоплаченої суми складає 13035 грн. (30 мінімальних заробітних плат відрахувати 15 мінімальних заробітних плат і різницю помножити на 869 грн.) тобто (30-15)х869= 13035 грн. Недоплачена сума компенсації з урахуванням сплаченої становить: 13035 94,8 = 12940 грн. 20 копійок.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99 ч. 2 КАС України. З цього приводу суд зазначає, що на вимоги щодо виплати одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, який став через це інвалідом, відповідно до ст.268 ч.1 п. 3 ЦК України позовна давність не поширюється, оскільки такі вимоги випливають з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Суд вважає необхідним поновити ОСОБА_1 за його клопотанням строк звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобовязання субєкта владних повноважень вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті різниці в одноразовій компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради нарахувати та виплатити за рахунок коштів державного бюджету з реквізитів: р/р 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25954002, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, різницю в одноразових компенсаціях як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС між розмірами для інвалідів 2-ї та 3-ї груп, розмір яких передбачений ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку 15 (пятнадцяти) законодавчо встановлених мінімальних заробітних плат на момент виплати, тобто на 24 лютого 2010 року, з урахуванням суми фактично проведеної виплати.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно має бути надіслана особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя В.В.Хандурін