Постанова № 1485538, 19.03.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2008 № 12/620

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Дзюбка П.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна компанія "Хліб України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2007

у справі № 12/620 (Прокопенко Л.В.)

за позовом Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

до Державна акціонерна компанія "Хліб України"

третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна"

Запорізьке обласне дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України"

третя особа позивача

про стягнення 12188,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2007 р. по справі № 12/620 позов задоволено: з ДАК “Хліб України” стягнуто на користь ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” 12 188,32 грн. заборгованості, 121,88 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення невірно застосовано ст. 519 ЦК України, адже відносини між сторонами виникли на підставі адміністративного акту - Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р., відповідач свої зобов’язання за договором виконав, передав дебіторську заборгованість позивачу на суму 12 188,32 грн. Таким чином, відповідач не може нести відповідальності за порушення договірних зобов’язань, зокрема на підставі ст. 519 ЦК України. Крім цього, в матеріалах справи не має належних доказів проведеного ТОВ “Україна” розрахунку з ДАК “Хліб України”, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Представники третіх осіб в жодне засідання апеляційної інстанції не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належно, клопотань про відкладення розгляду справи не надали, отже апеляційний суд вважає за необхідне справу розглянути за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 10.07.2006 р. ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДАК “Хліб України” про стягнення боргу в сумі 12 188, 32 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на виконання п. 3 Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р. підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003 р. та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р. до розподільчого балансу між ДАК “Хліб України” та ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (далі Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р.), згідно яких до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 977 від 03.09.1997 р., й зокрема: право вимоги до ТОВ “Україна”. Разом з тим, позивачем в ході роботи по стягненню заборгованості встановлено, що ТОВ “Україна” в 2001 р. провело розрахунок з Запорізьким ОДП ДАК “Хліб України”, яке було повіреним відповідача на підставі договору доручення. Факт проведення розрахунку підтверджується накладною № 190 від 01.08.2001 р. на суму 14 507,32 грн. та довіреністю від 01.08.2001 р. Позивач надіслав 02.04.2004 р. відповідачу вимогу про сплату боргу на підставі п. 2 Акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р. та ст. 530 ЦК України, однак відповіді не отримав, тощо.

Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву відповідає доводам апеляційної скарги.

Третя особа 1 надала письмові пояснення, зазначивши, що проти позовних вимог заперечує, адже борг в сумі 12 188,32 грн. повністю погашено, що підтверджується видатковою накладною № 190 від 01.08.2001 р. на суму 14 507,32 грн. та довіреністю від 01.08.2001 р.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив. Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив лише з того, що згідно ст. 4 ЦК УРСР, яким регулювались відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків, тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості та не надає відповідачу підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу. Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМ України та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р., при виділі права та обов'язки переходять до новоутвореної юридичної особи за розподільчим балансом. Позивачу як новоутвореному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК “Хліб України”, отже фактично мала місце зміна кредитора у зобов'язанні внаслідок правонаступництва (ст. 512 ЦК України). Місцевим судом застосовано положення ЦК України до правовідносин сторін, так як правовідносини є триваючими. Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, сторони в акті передачі-приймання від 31.07.2003 р. погодили наслідки передачі дебіторської заборгованості, що погашена станом на дату підписання акту, тобто, недійсної заборгованості, а саме: в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з Компанією, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої Підприємству за розподільчим балансом, Компанія зобов'язана перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок Підприємства. На підтвердження погашення заборгованості до матеріалів справи долучено накладну № 190 від 01.08.2001р., довіреність на отримання ТМЦ від 20.08.2001 р., а також копію ухвали господарського суду Запорізької області від 19.07.2004 р. про припинення провадження по справі № 9/390 за позовом Прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах Мінагрополітики та ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до ТОВ “Україна” про стягнення 46 372, 57 грн. в зв’язку з відсутністю предмету спору. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем передано позивачу погашену заборгованість в розмірі 12 188, 32 грн., отже остання підлягає стягненню, тощо.

Разом з тим, приймаючи згадане рішення, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що правовідносини між сторонами виникли на підставі адміністративного акту - Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р., якою утворено ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділу зі складу ДАК “Хліб України” та зобов’язано Держказначейство, Державний комітет з державного матеріального резерву Укрексімбанк та відповідача забезпечити передачу Агентству права вимоги до дебіторів, й зокрема : ТОВ “Україна”.

Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачем погашеної дебіторської заборгованості позивачу, однак безпідставним, на думку апеляційного суду, є задоволення позову про стягнення боргу на підставі п. 2 акту передачі-приймання від 31.07.2003 р., адже останній фіксує лише факт передачі дебіторської заборгованості на виконання п. 3 Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р. й не свідчить про наявність між сторонами договірних відносин, відсутнє волевиявлення на вступ у зобов'язальні відносини. Згаданий вище акт складено до розподільчого балансу і він лише визначив об’єкти, які передаються новоутвореному державному підприємству.

З врахуванням наведеного, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись вимоги глави 17 ЦК УРСР, котрі кореспондують з положеннями глави 47 "Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні" ЦК України, оскільки жодної угоди про уступку права вимоги між позивачем та відповідачем не укладалось.

Тому, апеляційний суд вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних відносин положень ст. 519 ЦК України, а отже відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги за договірним цивільно-правовим зобов'язанням, адже за змістом та характером правовідносин між сторонами у відповідача відсутній будь-який борг перед позивачем, безпідставним є його стягнення в судовому порядку.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, скарга – підлягає задоволенню, судове рішення скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог за наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 99, 101-104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2007 р. по справі № 12/620 скасувати.

Прийняти нове рішення : в позові Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до Державної акціонерної компанії “Хліб України” про стягнення 12 188,32 грн. боргу відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) на користь Державної акціонерної компанії “Хліб України” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії “Приватбанку” м. Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) 60 (шістдесят) грн. 94 коп. держмита, сплаченого платіжним дорученням № 3320 від 19.11.2007 р. за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Матеріали справи № 12/620 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Дзюбко П.О.

Дикунська С.Я.

25.03.08 (відправлено)