Постанова № 1485515, 04.03.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.08 Справа№ 5/383А

За позовом: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю „Сфера Сім”, м. Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкна-2005», м. Київ

про визнання недійсним господарського зобов’язання

Суддя І.Петрик

При секретарі С.Печеному

За участю представників:

від позивача: Я.Карпин - представник

від відповідача 1: К.Барила - представник

від відповідача 2: не з’явився

Позов заявлено ДПІ у Залізничному районі м. Львова до товариства з обмеженою відповідальністю „Сфера Сім”, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкна-2005»про визнання недійсним господарського зобов’язання, яке виникло між товариством з обмеженою відповідальністю „Сфера Сім” та товариством з обмеженою відповідальністю «Юкна-2005»на підставі договору про рекламу продукції від 01.12.05р., та про застосування передбачених ст.208 Господарського кодексу України наслідків за наявності умислу в діях відповідача 2, а саме: зобов’язати ТзОВ «Юкна-2005»повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Сфера Сім” все одержане ним в результаті виконання господарського зобов’язання, а з товариства з обмеженою відповідальністю „Сфера Сім” стягнути 96 000,00 грн. в доход держави.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема ствердив, що господарське зобов”язання, яке виникло між ТзОВ „Сфера Сім” та ТзОВ „Юкна-2005” та підтверджується виданими ТзОВ „Юкна-2005” податковими накладними № 031 від 01.03.06 р. та № 032 від 15.03.06 р. на загальну суму 96000,00 грн., в т.ч. ПДВ –16000,00 грн., спрямоване на приховання від оподаткування доходів ТзОВ „Юкна-2005”. Окрім цього, позивач звернув увагу суду, що у відповідності до п. 7.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.02 р., неподача звітності до податкового органу, незнаходження за юридичною адресою підтверджують той факт, що оспорювана угода укладалась посадовими особами ТзОВ „Юкна-2005” з метою приховування від оподаткування прибутків та доходів, а також, відповідно до інформаційної довідки від 01.08.07 р. № 4805/7/15-433 ДПІ у Святошинському районі м.Києва та акту анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ „Юкна-2005” від 13.12.06 р. вбачається, що підприємство не подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, а саме з листопада 2005 року. Таким чином, оспорюване господарське зобов’язання підлягає визнанню недійсним, оскільки очевидною є наявність умислу в діях відповідача 2 щодо несплати належних сум податків.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні на позовну заяву від 23.01.07р. та доповненні до відзиву на позов від 15.02.08 р. Зокрема, відповідач 1 зазначає, що вимога позивача є безпідставною та необґрунтовано, оскільки відповідно до пю 1.1 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними” №01-8/481 від 20.04.01 р. невиконання стороною угоди обов”язків щодо подання звітності і сплати податків не є підставою для визнання угоди недійсною, а також виходячи зі змісту п. 1.3 зазначеного Оглядового листа Вищого арбітражного суду України не можна вважати доведеним те, що договір укладений з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, в тому числі і те, що такий договір спрямований на порушення вимог законодавства про податки та на ухилення від сплати податків (обов”язкових платежів), якщо з матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір дійсно виконувався, про що свідчать підписані відповідачами акти здачі-прийомки робіт. Окрім того, відповідач –1 ствердив, що на момент укладення і виконання договору про рекламу продукції № ДГ-398 від 01.12.05 р. ТзОВ „Юкна-2005” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а тому мало право укладати і виконувати зазначений договір і виписувати податкові накладні.

Відповідач 2 вимоги ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Суд розглядає справу в порядку ст.71 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (Свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ, податкові накладні, Акт анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ „Юкна-2005” від 13.12.06 р., довідки та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку ТзОВ „Сфера Сім” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.05 р. по 31.03.07 р., про що було складено Акт від 11.07.2007 р. № 1479/23-2/25235141. В ході перевірки встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТзОВ «Юкна-2005».

Відповідно до укладеного між відповідачами договору про рекламну продукцію від 01.12.05 р. укладеного між ТзОВ „Сфера Сім” та ТзОВ „Юкна-2005”, у відповідності до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, між відповідачами виникло господарське зобов”язання, розрахунки за якими підтверджують видані для ТзОВ „Сфера Сім” податкові накладні № 031 від 01.03.06 р. та № 032 від 15.03.06 р. на загальну суму 96000,00 грн., в т.ч. ПДВ –16000,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами і доповненнями), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Так, на виконання договору про рекламу продукції від 01.12.05 р. ТзОВ „Юкна-2005” надано послуги по рекламі товарів ТзОВ „Сфера Сім” в березні 2006 року на загальну суму 96 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –16000,00 грн. На надані послуги по рекламі товарів ТзОВ „Юкна-2005” виписані вище перелічені податкові накладні, які включені ТзОВ „Сфера Сім” в реєстр отриманих податкових накладних за березень 2006 року.

Як вбачається з інформаційної довідки від 01.08.07 р. №4805/7/15-433 ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ТзОВ «Юкна-2005»(код ЄДРПОУ 33747279) та акту анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ „Юкна-2005№ від 13.12.06 р., вбачається, що підприємство не подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, а саме з листопада 2005 року.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 16.01.08 р.№ 12/1-7/88, ТзОВ «Юкна-2005» (код ЄДРПОУ 33747279) перебуває в ЄДРПОУ.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності із статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Господарське зобов’язання, яке виникло між ТзОВ „Сфера Сім” та ТзОВ „Юкна-2005”, та підтверджується виданими ТзОВ „Юкна-2005” податковими накладними № 031 від 01.03.06 р. та № 032 від 15.03.06 р. на загальну суму 96000,00 грн., в т.ч. ПДВ –16000,00 грн., спрямоване на приховання від оподаткування доходів ТзОВ „Юкна-2005”.

Зокрема, після здійснення фінансово-господарських операцій та наданні послуг по рекламі товарів ТзОВ „Сфера Сім” виникли податкові зобов’язання з ПДВ, які останній згідно ст.3, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами і доповненнями) повинен був відобразити у деклараціях по податку на додану вартість та сплатити відповідну суму податку у встановлений Законом термін до державного бюджету України.

Однак, за період здійснення фінансово-господарських операцій та наданні послуг по рекламі товарів ТзОВ „Сфера Сім” та виписування податкових накладних ТзОВ «Юкна-2005»вбачається, що підприємство не подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, а саме з листопада 2005 року. Наведене підтверджується інформаційною довідкою від 01.08.07 р. №4805/7/15-433 ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ТзОВ «Юкна-2005»(код ЄДРПОУ 33747279) та акту анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ „Юкна-2005№ від 13.12.06 р.

Таким чином, вищенаведені обставини підтверджують наявність наміру у відповідача 2 (ТзОВ «Юкна-2005») на приховання від оподаткування доходів, тому господарське зобов’язання, яке виникло між ТзОВ „Сфера Сім” та ТзОВ „Юкна-2005”, та підтверджується виданими ТзОВ „Юкна-2005” податковими накладними № 031 від 01.03.06 р. та № 032 від 15.03.06 р. на загальну суму 96000,00 грн., в т.ч. ПДВ –16000,00 грн., спрямоване на приховання від оподаткування доходів ТзОВ „Юкна-2005”.

Водночас слід зазначити, що положення ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому у разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній частині, а не в резолютивній частині судового рішення (відповідає викладеному у Постанові Верховного суду України від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ДПІ у м. Судаку про визнання недійсного договору та стягнення 109930936,68 грн.).

Таким чином, у зв’язку із нікчемністю вищеописаного правочину, укладеного між ТзОВ „Сфера Сім” та ТзОВ „Юкна-2005”, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, як і відображення висновку про це в резолютивній частині судового рішення.

Щодо вимоги позивача про застосування передбачених ст.208 Господарського кодексу України наслідків при наявності наміру в однієї сторони, суд зазначає наступне.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Частиною 1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК (відповідає викладеному у Постанові Верховного суду України від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ДПІ у м. Судаку про визнання недійсного договору та стягнення 109930936,68 грн.).

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, Але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виконання договору про рекламну продукцію від 01.12.05 р. укладеного між ТзОВ „Сфера Сім” та ТзОВ „Юкна-2005” відбулося згідно податкових накладних, виписаних ТзОВ «Юкна-2005»01.03.06 р. та 15.03.06 р. Позов подано позивачем до суду 18.12.2007 року. Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст.250 Господарського кодексу України сплили, тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.

Суд ухвалив відхилити клопотання позивача про вжиття забезпечення позову у вигляді накладення арешту на активи відповідачів, оскільки позивач не представив суду докази в підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст.17, 48, 60, 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя