Рішення № 1485300, 07.03.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.08 Справа № 21/345

За позовом: приватного підприємства “Сихів-Львів”, м. Львів,

До відповідача: відкритого акціонерного товариства “Іскра”, м. Львів

Про: стягнення 999,50 грн..

Суддя Масловська Л.З.

За участю представників сторін:

Від позивача –Ксьондзик П.Г. - представники

Від відповідача –Патинок З.Я. - представник

Суть спору: приватне підприємство “Сихів-Львів”, м. Львів, звернулась із позовом до відкритого акціонерного товариства “Іскра”, м. Львів, про стягнення 999,50 грн., з яких 615,90 грн. –заборгованість за експедиторські послуги за заявкою №31-1227; 254 грн. –заборгованість за експедиторські послуги за заявкою №31-1270, 129,60 грн. –переплата за придбаний товар.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.01.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 15.01.2008 р., 31.01.2008 р., 07.02.2008 р.. В судовому засіданні 04.03.2008 р. оголошено перерву до 07.03.2008 р..

Представникам сторін роз’яснено їх права, згідно із ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненні позовних вимог, уточненні та поясненні позиції у відповідь на заперечення. Ствердив, що на виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №82/05.04 від 10.03.2004 р. позивач надав відповідачу експедиційні послуги на загальну суму 2746 грн., які були оплачені відповідачем лише частково. Заборгованість становить 869,90 грн.. Крім цього позивач придбав у відповідача лампочки на загальну суму 247,32 грн., однак, помилково сплативши за них 376,92 грн., переплативши таким чином 129,60 грн.. Просить позов задовольнити.

В судових засіданнях представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності, встановленого у ст. 315 ГК України та ст. 168 Статуту автомобільного транспорту та помилкове об’єднання в одній позовній заяві різних позовних вимог. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши сторонам усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

На підставі рахунків відповідача №154 від 22.11.2004 р. на суму 117,72 грн.; №155 від 22.11.2004 р. на суму 129,60 грн., позивач провів оплату відповідачу за вказаний у рахунках товар. Як випливає з платіжного доручення №1321 від 02.12.2004 р., позивач поплатив виставлені відповідачем рахунки №154 та №155 від 22.11.2004 р. в сумі 376,92 грн.. Факт отримання товару на суму, яка вказана в рахунках позивач не заперечив. Таким чином, позивач фактично здійснив на користь відповідача переплату в сумі 129,60 грн..

Доказів існування підстав для оплати суми в розмірі 129,60 грн. суду не надано. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Листом №15 від 07.04.2005 р. позивач звертався до відповідача із вимогою про проведення оплати, зокрема, у цій сумі. Однак, вимога у відповідності до ст. 530 ЦК України виконана не була. Доказів наявності передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині суду не надано.

10.03.2004 р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) був укладений договір №82/05.04 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні, згідно із п. 1.1. якого експедитор зобов’язався за дорученням клієнта організувати за участю третьої особи –перевізника перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполученні по маршруту, вказаному в замовленні клієнтом, а клієнт зобов’язався оплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно замовлення, а також комісійну винагороду експедитору. У відповідності до п. 4.1, п. 4.2. договору, вартість послуг експедитора по кожному конкретному перевезенні встановлюється за домовленістю сторін та обумовлюється в замовленні. Оплата за послуги проводиться клієнтом шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок експедитора протягом п’яти банківських днів з моменту отримання від експедитора товаротранспортної документації. У випадку невиконання експедитором у повному обсязі вимог цього договору і завдання збитків, клієнт має право затримати здійснення оплати експедитору до повного вирішення питань, пов’язаних із відшкодуванням збитків, яких було завдано клієнту та сплати йому штрафних санкцій згідно із договором.

10.08.2004 р. відповідач направив позивачу замовлення на перевезення №31-1227 по маршруту Львів –Обухів із вартістю послуг 1500 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої обов’язки, пов’язані із виконанням зазначеного замовлення, що підтверджується актом прийому виконаних робіт по договору №82/05.04 від 10.03.2004 р. про надання транспортно-експедиційних послуг. Акт підписаний на суму 1500 грн. відповідачем без зауважень із визнанням того, що якість і термін виконання робіт відповідає умовам договору. 25.08.2004 р. позивач виставив відповідачу рахунок №914 на суму 1500 грн.. З матеріалів справи, зокрема, акту звірки розрахунків, банківської виписки та пояснень сторін вбачається, що відповідач 07.06.2005 р. частково в сумі 884,10 грн. оплатив виконані роботи. Заборгованість становить 615,90 грн. Належних доказів сплати цієї суми суду не надано.

19.08.2004 р. відповідач направив позивачу замовлення на перевезення №31-1270 по маршруту Львів –Київ із вартістю послуг 1246 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої обов’язки, пов’язані із виконанням зазначеного замовлення, що підтверджується актом прийому виконаних робіт по договору №82/05.04 від 31.08.2004 р. про надання транспортно-експедиційних послуг. Акт підписаний на суму 1246 грн. відповідачем без зауважень із визнанням того, що якість і термін виконання робіт відповідає умовам договору. 31.08.2004 р. позивач виставив відповідачу рахунок №927 на суму 1246 грн.. З матеріалів справи, зокрема, акту звірки розрахунків, банківської виписки та пояснень сторін вбачається, що відповідач 04.10.2004 р. частково в сумі 992 грн. оплатив виконані роботи. Заборгованість становить 254 грн. Належних доказів сплати цієї суми суду не надано.

Таким чином, загальна сума недоплати за вказаним договором становить 869,90 грн..

Відповідач ствердив про наявність перед ним заборгованості позивача в сумі 990,50 грн., що підтвердив рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.2007 р. у справі №2/289 між тими ж сторонами, алое з іншого предмету та підстав. Проте, таке посилання не заслуговує на увагу, оскільки виконання таких зобов’язань не може вважатись зустрічним у відповідності до ч. 1 ст. 538 ЦК України, що не звільняє відповідача від виконання обов’язку, що виник з іншого зобов’язання. Крім того, як випливає з копій платіжних доручень №№ 96, 97 від 01.02.2008 р., присуджена господарським судом сума, на яку посилався відповідач, була погашена позивачем у повному обсязі.

Відповідач також посилається на ту обставину, що при виконанні робіт на підставі договору №82/05.04. від 10.03.2004 р. за деякими іншими замовленнями на перевезення, зокрема, №31-1124, 31-1247, була виявлена нестача вантажу, що перевозився, що підтверджує товарно-транспортними накладними, розхідними накладними, актами із покупцем про розбіжності. Однак, належних доказів того, що нестача сталась з вини позивача суду не надано, вимог до позивача про стягнення цих сум у даній справі відповідач не заявляв.

Водночас, таке заперечення підтверджує посилання позивача на ту обставину, що затримка оплати належних позивачу коштів в сумі 869,90 грн. у зв’язку із стверджуванню відповідачем нестачею свідчить про застосування сторонами до своїх відносин норм п. 4.2. договору №82/05.04 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні, згідно із яким у випадку невиконання експедитором у повному обсязі вимог цього договору і завдання збитків, клієнт має право затримати здійснення оплати експедитору до повного вирішення питань, пов’язаних із відшкодуванням збитків, яких було завдано клієнту та сплати йому штрафних санкцій згідно із договором. З врахуванням матеріалів, що підтверджують вжиття позивачем заходів до проведення зарахування зустрічних взаємних вимог, розрахунок позивача на те, що таке зарахування було проведено в рахунок належних йому з відповідача сум, та неприйняття до уваги господарським судом Львівської області при винесенні рішення 18.12.2007 р. у справі №2/289 такого зарахування, суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності почався з дня, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права на отримання належних йому коштів.

Відповідач із посиланням на ч. 4 ст. 315 ГК України, згідно із якою транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов’язаним із перевезенням вантажу та стверджуючи, що розділ 2 договору №82/05.04. від 10.03.2004 р. покладає на експедитора у т.ч. обов’язки перевізника, просить застосувати до спірних відносин скорочену позовну давність, передбачену у ч. 5 ст. 315 ГК України.

Проте, згідно із ч. 5 ст. 315 ГК України, шестимісячний строк встановлений лише для пред’явлення позовів, що випливають з перевезення, перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів. Не зважаючи на те, що транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, яка пов’язана з перевезенням вантажів, законодавство не ототожнює договір перевезення вантажу із договором транспортного експедирування. На відміну від ч. 1 ст. 307 ГК України, у відповідності до ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язана за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних із перевезенням вантажу. Така ж відмінність міститься і у ст. ст. 909 та 929 ЦК України. Щодо спорів, що випливають з договорів транспортного експедирування встановлено загальну позовну давність, яка, з врахуванням вищенаведеного, також не може вважатись пропущеною в силу ч. 1 ст. 261 ЦК України. Крім того, зі змісту позовних вимог вбачається, що заявлена позивачем сума належить йому за виконання робіт з транспортного експедирування, що спростовує заперечення відповідача.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Матеріали справи свідчать про прийняття відповідачем виконання зобов’язання позивача, однак, не містять доказів його повної оплати.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити. Судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 33, 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Іскра” (м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь приватного підприємства “Сихів-Львів”, (м. Львів, вул. Морозна, 14/41) 999,50 грн. боргу.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Іскра” (м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь приватного підприємства “Сихів-Львів”, (м. Львів, вул. Морозна, 14/41) 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Масловська Л.З.