Рішення № 1484697, 27.03.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.08 Справа № 15/235

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Львівпромліс”, м.Жидачів, Львівська область

До відповідача: приватного підприємства “БМВ”, м. Жидачів, Львівська область,

Про: стягнення 275083,92 грн.

Суддя Т.Костів

За участю представників сторін:

Від позивача –Бойко М.С. - представник

Від відповідача –Балицький М.В. - директор, Галицька Х.М. - представник

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю “Львівпромліс”, м. Жидачів, Львівська область, звернулось із позовом до приватного підприємства “БМВ”, м. Жидачів, Львівська область, про стягнення 275083,92 грн., з яких 241000 грн. –основного боргу по платежам, пов’язаним із орендою, 19008,34 грн. –пеня, 3960,01 грн. –3% річних, 11022,57 грн. –інфляційних втрат, 93 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.07.2007 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.09.2007 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 06.09.2007 р., 20.09.2007 р., 02.10.2007 р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.10.2007 р. зупинено провадження у справі, призначено судову бухгалтерську експертизу та покладено витрати по проведенню експертизи в рівних частинах на сторони. Листом №549 від 11.02.2008 р. Львівський НДІ судових експертиз повернув матеріали справи, оскільки відповідач –приватне підприємство “БМВ” не сплатило належну з нього половину плати за проведення експертизи (2505,60 грн.). Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.02.2008 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.03.2008 р. Розгляд справи відкладено на 27.03.2008 р. з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 11.03.2008 р.

Представникам сторін роз’яснено їх права, згідно із ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненні позовних вимог. Ствердив, що між сторонами 15.06.2006 р. був укладений договір оренди майнового комплексу, за яким відповідач одержав в оренду з 20.06.2006 р. по 01.09.2006 р. зі сплатою орендної плати в сумі 57000 грн. в місяць. Однак, відповідач допустив заборгованість з орендної плати та повернув майно орендодавцю лише 27.11.2006 р. із втратою деякого майна (кнопкового пульту ПКЕ 222 до пилорами, алмазного олівця), вартість якого становить 93 грн.. З урахуванням уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 77125 грн. основного боргу по орендній платі та платежам пов’язаним з орендою, 6780,57 грн. пені, 2187,77 грн. –3% річних, 9127,46 грн. –інфляційних втрат, 93 грн. –збитків, усього 95313,80 грн. Просить позов в цій частині задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, у процесі виробництва була задіяна лише одна третя площ, у зв’язку із чим позивач надав усну згоду на зменшення розміру орендної плати, відповідач вжив заходів до вчасного повернення орендованого майна, однак позивач відмовлявся його підписати. Посилається на акт №ОУ-0000006 від 21.02.2007 р. згідно із яким позивач визнав відсутність претензій до відповідача. Просить у позові відмовити.

Враховуючи посилання відповідача на некоректність розрахунку заявлених позивачем сум, з метою з’ясування питань, що потребують спеціальних знань, господарський суд Львівської області призначав судову бухгалтерську експертизу, поклавши оплату за її проведення порівну на сторони. Згідно із ч. 1 ст. 4-5 ГПК України, ухвали господарського суду є обов’язковими до виконання. Однак, в порушення цієї норми та своїх процесуальних обов’язків, передбачених у ст. 22 ГПК України відповідач вимоги ухвали суду не виконав, чим унеможливив проведення експертизи. Враховуючи, що згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

15.06.2006 р. між позивачем (орендодавець), відповідачем (орендар), акціонерним комерційним банком “Райффайзенбанк Україна” (банк - заставодержатель майнового комплексу) був укладений договір оренди майнового комплексу, згідно із п. п. 1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування єдиний майновий комплекс (площею 2,5319 га), розташований за адресою м. Жидачів, вул. Гніздичівська, 8, визначений у додатку №1 до цього договору, вартістю 9338837,19 грн. для здійснення господарської діяльності.

Згідно із п. п. 2.1., 2.2. договору, орендар вступає в строкове платне користування майновим комплексом з моменту його передачі за актом здачі-приймання, але не раніше моменту укладення цього договору. Передача майнового комплексу орендарю, а також його повернення орендодавцю оформляється шляхом здачі-приймання, який підписується орендодавцем та орендарем. При цьому, у відповідності до п. 2.4. договору, моментами передачі Майнового комплексу в оренду та його повернення вважаються дати, вказані в актах здачі-приймання.

З акту прийому-передачі вбачається, що відповідач прийняв майновий комплекс в оренду 20.06.2006 р., що визнано сторонами. Посилання на ту обставину, що частина майна не була придатна для використання не доведена суду у встановленому порядку належними доказами та спростовується матеріалами справи. Зокрема, майно було прийнято в оренду відповідачем без зауважень. Лист №36/08 про за діяння у виробничому процесі тільки третини виробничих площ та обладнання датований тільки 11.08.2006 р. та стверджує про такий стан лише на 11.08.2006 р., що не свідчить про отримання несправного обладнання 20.06.2006 р. в світлі передбачених в п. 4.1. договору від 16.06.2006 р. обов’язків відповідача утримувати майновий комплекс в робочому стані, здійснювати поточний ремонт майна та усувати погіршення цього майна, яке сталось з вини відповідача, а у випадку аварійних пошкоджень інженерних мереж своєчасно повідомляти орендодавця та виконувати їх ремонт за власний рахунок.

Згідно із п. 7.4. договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.09.2006 р., але в будь-якому випадку, до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. У відповідності до п. 2.5. договору, майновий комплекс повертається орендарем орендодавцю протягом п’яти робочих днів після закінчення терміну оренди майнового комплексу. При цьому, у відповідності до п. 2.6. договору, обов’язки по складанню акту здачі-приймання покладається на сторону, яка передає майновий комплекс іншій стороні.

Відповідач посилається на вжиття заходів до повернення майнового комплексу 01.09.2006 р. та ухилення від підписання відповідного акту позивачем. Однак, проект акту від 31.08.2006 р., підписаний лише представниками відповідача є одностороннім документом та не доводить сам по собі стверджувань відповідачем обставину. Належних доказів повідомлення позивача про створення комісії для прийняття майна, направлення позивачу підписаного відповідачем акту, застережень на акті, підписаному обома сторонами щодо дати його складання та інших переконливих доказів, які б свідчили про стверджувані обставини, суду не надано.

Натомість, з акту приймання-передачі майна №2 до договору оренди майнового комплексу від 15.06.2006 р. вбачається, що момент прийому-передачі 27.11.2006 р. об 16 год. 20 хв. у ньому зафіксовано вірно. Акт підписаний сторонами, при чому, зазначивши про свої застереження щодо відсутнього майна, відповідач не вчинив застереження щодо цієї дати, вдрукованої в акті. З цих же підстав не приймається до уваги дописана від руки в іншому акті б/н прийому-передачі майна до договору оренди майнового комплексу від 15.06.2006 р. дата 01.09.2006 р., оскільки з з надрукованого і незастереженого відповідачем тексту вбачається, що цей акт також був скаредний 27.11.2006 р..

Не знаходить підтвердження у матеріалах справи також посилання відповідача на фактичне припинення роботи та звільнення майнового комплексу, що він підтверджує договорами із робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про організацію оплачуваних громадських робіт. Однак, суду не надано доказів фактичного їх виконання та строків звільнення таких працівників. Крім того, враховуючи, що у відповідності до умов договору оренди майнового комплексу термін оренди встановлений 01.09.2006 р., договір №108-2006 центру зайнятості з підприємством /організацією/ установою про організацію оплачуваних громадських робіт відповідач уклав 23.08.2006 р., що спростовує такі твердження.

У відповідності до п. п. 3.1. - 3.5. договору, орендна плата за базовий місяць розрахунку складається з плати за експлуатацію майна, що входить до майнового комплексу та плати за використання земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс та становить 57000 грн., яку, разом із платою на відшкодування послуг, необхідних для використання майнового комплексу (вартість електроенергії, води, каналізаційного обслуговування) відповідач зобов’язався сплачувати протягом всього терміну оренди майнового комплексу до повернення його за актом здачі-приймання щомісячно до 15 числа поточного місяця за попередній календарний місяць, а пов’язані з орендою платежі –до 3-го числа поточного календарного місяця. Такі рахунки відповідачу виставлялись, що підтверджується матеріалами справи. Доказів безпідставного включення до них зазначених сум суду не надано. Як випливає з матеріалів справи та підтверджується, зокрема, поданим розрахунком, сума основного боргу з орендної плати та пов’язаними із орендою платежами становить 77125 грн.. Належних доказів зворотнього суду не надано.

У відповідності до п. 3.5. договору, форма або порядок оплати може бути змінений лише за письмовою згодою сторін, у тому числі банку. Зазначене спростовує твердження відповідача про усну домовленість, досягнуту ним із позивачем про зменшення належної до сплати суми. Таке твердження не підтверджується і подальшою поведінкою сторін, зокрема, фактом звернення із позовом. Відсутні також докази наявності передбачених законом підстав для зменшення суми орендної плати.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. 3.7. договору, сума орендної плати та пов’язаних з орендою платежів, перерахована невчасно чи не в повному обсязі, сплачується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочення. Як випливає з матеріалів справи та підтверджується відповідним розрахунком, сума пені становить 4337,09 грн. з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідним розрахунком, 3% річних становлять 2187,77 грн., а інфляційні втрати становлять 9127,46 грн..

З акту приймання-передачі майна №2 від 27.11.2006 р. вбачається, зокрема, відсутність пульту кнопкового ПКЕ 222 до пилорами “Serra”, алмазного олівця для правки заточного круга та зауваження щодо наявності чи технічного стану іншого майна, вимог щодо якого позивач не заявляє. Зі змісту акту випливає, що відповідач підписав його із запереченням щодо відсутності пульту кнопкового ПКЕ 222 до пилорами “Serra”, алмазного олівця для правки заточного круга, не зазначивши, у чому саме вони полягають. Не було обґрунтовано таке заперечення і в ході розгляду справи в суді. Як вбачається з прибуткової накладної №ПН-0001955 від 22.08.2005 р. вартість придбання пульту кнопкового ПКЕ 222 становить 30 грн., що підтверджується також рахунком на оплату та відповідним платіжним дорученням. Яке вбачається з прибуткової накладної №ПН-0001711 від 27.07.2005 р., вартість придбання алмазного олівця становить 63 грн., що підтверджується рахунком на оплату та відповідним платіжним дорученням. Усього –93 грн.. Належних доказів іншої вартості зазначеного майна суду не надано.

Згідно із ст. 22, ст. 623 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Передбачені законом підстави для звільнення відповідача від відшкодування завданих збитків, суду не надано.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 33, 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства “БМВ” (м. Жидачів, вул. Свободи, 5/10, код ЄДРПОУ 25238725) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Львівпромліс” (м. Жидачів, вул. Друкарська, 2, код ЄДРПОУ 31706178) 77125 грн. основного боргу, 4337,09 грн. пені, 2187,77 грн. –3% річних, 9127,46 грн. –інфляційних втрат, 93 грн. –збитків, усього 92870,32 грн., 928,70 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2505,60 грн. судових витрат.

3. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Костів Т.С.