Постанова № 14846529, 13.04.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/1046/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріГригорєвійО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу№2а/2570/1046/2011

за позовомСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

доДержавної податкової інспекції у м.Чернігові

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від23.12.2010 №0003331720/2, -

В С Т А Н О В И В :

03.03.2011 позивач (ФОПОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі-ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від23.12.2010 №0003331720/2, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) у сумі 108486,00грн., (ут.ч. за основним платежем 72324,00грн., за штрафними санкціями 36162,00грн.).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на законі, оскільки він зареєстрований в установленому порядку як фізична особа підприємець і є платником податку на додану вартість. При цьому для здійснення підприємницької діяльності у 2009 році він купував різні товари в ПП «Міміно» та ТОВ ВКФ «Селянин», які також є платниками податку на додану вартість, що на думку позивача підтверджується виданими ними, в статусі продавця оригіналами податкових накладних. Так, факти придбання товарів за готівкові кошти підтверджуються платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

При цьому позивач вважає, що не повинен нести відповідальність за те, що продавець товарів-продавці, як платники податку на додану вартість, тобто особи відповідальні за дотримання достовірності та своєчасність визначення сум податку, а також повноту і своєчасність його внесення до бюджету, не задекларувало у податкових зобов'язаннях, а відповідно і не сплатило до бюджету суми ПДВ у відповідних податкових періодах по операціях з ФОПОСОБА_2 Оскільки для проведення перевірки податковому інспектору були надані оригінали податкових накладних по операціях з ПП «Міміно» та ТОВ ВКФ «Селянин», то виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, а тому відповідно визначення суми податкового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій є незаконним.

Позивач та його представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому наголосив, що відповідно до даних бази автоматизованих співставлень податкового кредиту та податкових зобов'язань встановлено, що ФОПОСОБА_2 включив до складу податкового кредиту операції з ПП «Міміно» на суму ПДВ 14896грн. до декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2008року та операції з ТОВ ВКФ «Селянин» на суму ПДВ 57427грн. до декларацій з податку на додану вартість за травень - грудень 2008року, квітень - червень та жовтень 2009року, що не підтверджені декларуванням контрагентів вищезазначених сум ПДВ в складі податкових зобов'язань.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ФОПОСОБА_2 як фізична особа - підприємець зареєстровано 20.09.2005 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і взято на облік до ДПІу м.Чернігові як платник податку на додану вартість 14.10.2005. (а.с.46,47,48).

На підставі Акту Державної податкової інспекції у м.Чернігові від03.08.2010 №1015/17-219/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОПОСОБА_2, ід.номерНОМЕР_1 за період з 01.07.2007 по 30.06.2010» (далі-Акт перевірки), було винесено податкове повідомлення-рішення від23.12.2010 №0003331720/2, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 108486,00грн., (ут.ч. за основним платежем 72324,00грн., за штрафними санкціями 36162,00грн.), за порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с.6-26,27).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в апеляційному порядку до ДПІум.Чернігові, Державної податкової адміністрації в Чернігівської області, Державної податкової адміністрації України, рішеннями яких (від11.10.2010 №13882/М/25-008, від14.12.2010 №335/М/25-020, від21.02.2011 №1754/М/23-0315) скарги ФОПОСОБА_2 були залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.28-31, 32-37,38-41).

Так в Акті перевірки зазначено, що ФОПОСОБА_2 в періоді, що перевірявся мав взаємовідносини з ТОВ ВКФ «Селянин», код ЄДРПОУ 20586723, на загальну суму 425885,90грн., в т.ч. ПДВ 70980,98грн., а саме: товариством в травні - грудні 2008 року та квітні - жовтні 2009 року виписано податкові накладні, які ФОПОСОБА_2 включено до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ у відповідних податкових періодах.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від06.02.2008 №262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування ПДВ» та з метою реалізації положення наказу ДПА України від17.03.2008 №159 «Про внесення змін до податкової звітності з ПДВ» наказом ДПА України від18.04.2008 №266 затверджено Примірний порядок взаємодії органів ДПС при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів. У разі виявлення за результати автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з розрізі контрагентів, незалежно від відсутності чи наявності арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податкової звітності з ПДВ, операцій 2-ї категорії проводиться документальна невиїзна перевірка.

Відповідно до зазначеного наказу, податкову звітність з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, ФОПОСОБА_2 віднесено до другої категорії запису внаслідок завищення платником податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 57427грн. по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Селянин», в т.ч. в травні 2008року на 7202грн., у червні2008року на 4964грн., у липні2008року на 4634грн., у серпні2008року на 3739грн., у вересні2008року на 6893грн., у жовтні2008року на 4322грн., у листопаді2008року на 8633грн., у грудні2008року на 4112грн., у квітні2009року на 1310грн., у травні2009року на 2524грн., у червні2009року на2850грн., у жовтні2009року на 6244грн.

Також в Акті перевірки зазначено, що по розрахунковому рахунку ФОПОСОБА_2№НОМЕР_2, відкритому 08.11.2005 в Філії«ЦРУ» АТ «Б «Фінанси та кредит» м.Києва, перерахування коштів в період з травня 2008року по червень 2009року за продукцію, відвантажену ТОВ ВКФ «Селянин» для ФОПОСОБА_2 відсутнє.

Щодо контрагента ПП«Міміно», код ЄДРПОУ 24730074 зазначено, що в період, який перевірявся ФОПОСОБА_2 по взаємовідносинах із ним зависив податковий кредит з ПДВ на загальну суму 14896грн., а саме: підприємством в січні - квітні 2008року виписано податкові накладні, які ФОПОСОБА_2 включені до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Згідно з базою даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань за березень 2008року, за квітень 2008року та наданих ФОПОСОБА_2 на перевірку документів, ДПІ прийшла до висновку, що позивачем завищено податковий кредит у березні 2008року на 9345грн., у квітні 2008 року на 5551грн.

Підставою такого висновку, викладеному в Акті перевірки, стали наступні міркування ДПІ: ФОПОСОБА_2 задекларовані операції з ТОВ ВКФ «Селянин» та ПП«Міміно» по податковим накладним, а суми ПДВ у розмірі 72323грн. включені платником до складу податкового кредиту відповідного періоду. В той же час, декларування ТОВ ВКФ «Селянин» та ПП «Міміно» сум ПДВ у відповідних податкових періодах по операціях з ФОПОСОБА_2 у складі податкових зобовязань відсутнє.

Також необхідно зазначити, що в ході проведення перевірки було встановлено заниження ФОПОСОБА_2 суми, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в грудні 2009року на 1грн., оскільки платником допущено арифметичну помилку: податкові зобовязання:4016грн. податковий кредит:3641грн. = 375грн., а задекларовано 374грн.

Таким шляхом ДПІ дійшла висновку, що ФОПОСОБА_2 порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом враховано, що пп.7.4.1 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України «Про податок на додану вартість»), станом на момент виникнення спірних правовідносин визначено поняття податкового кредиту звітного періоду, а пп.7.2.1 ст.7 Закону встановлено обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну із визначенням обовязкових даних, зазначених окремими рядками. Відповідно складання податкової накладної передбачено пп.7.2.3 ст.7 зазначеного Закону. При цьому пп.7.3.1 та пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено подію, згідно якої встановлюється дата виникнення податкових зобовязань та зазначено підстави включення до складу податкового кредиту відповідно. Також суд зазначає пп.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», як порушену (на думку ДПІ) позивачем норму, якою визначено позитивне та від'ємне значення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

Податкова накладна є первинним звітним документом, а згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А безпосередньо дата отримання податкової накладної, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено яку інформацію необхідно зазначати окремими рядками платнику податків при наданні покупцю податкової накладної. Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

При цьому слід зазначити, що між ФОПОСОБА_2 та ТОВ ВКФ «Селянин» укладені договори поставки товару від15.02.2008 №01, від12.02.2009 №01, також від08.05.2007 укладено договір №02 з ПП «Міміно» (а.с.49-53,54-58,59-60).

В даному випадку суд погоджується із обґрунтуванням позивача про те, що згідно первинних документів ФОПОСОБА_2 та даних бухгалтерського обліку, поставка товару відбулась.

Для здійснення підприємницької діяльності у 2009році ФОПОСОБА_2 купував товари в ПП «Міміно» та ТОВ ВКФ «Селянин», які також є платниками податку на додану вартість, та підтверджується виданими ними, в статусі продавця, оригіналами податкових накладних. Так, факти придбання товарів у ПП «Міміно» за готівкові кошти підтверджуються платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Дати перерахування сум по податкових накладних ТОВ ВКФ «Селянин» вказані в виписках проводок банку та підтверджуються платіжними дорученнями. Копії фінансових документів досліджені в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи, як такі, що підтверджують оплату товару.

Враховуючи досліджені первинні бухгалтерські документи, суд прийшов до висновку, що платник податку правомірно в податкових деклараціях включив до складу податкового кредиту ПДВ податкові накладні з ПП «Міміно» на суму ПДВ 14896грн., а саме до декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2008року та операції з ТОВ ВКФ «Селянин» на суму ПДВ 57427грн. до декларацій з податку на додану вартість за травень - грудень 2008року, квітень - червень та жовтень 2009року, відповідно, згідно п.4.4 та п.4.5 наказу Державної податкової адміністрації України від30.05.1997 №166 Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054).

Отже, спірні податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку, що не заперечується відповідачем.

Крім того суд визнає дії позивача такими, що відповідають п.3.4 Порядку №166, який встановлює обовязок платника податку самостійно обчислювати суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового* обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Так, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, є підставою для формування податкового кредиту, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарської операції і визнав право отримання податкового кредиту згідно податкових декларацій за березень, квітень, травень - грудень 2008року, квітень - червень та жовтень 2009року. Порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином суд визнає, що позивачу видані належно оформлені податкові накладні ТОВ ВКФ «Селянин» та ПП «Міміно», що знаходилось в Єдиному державному реєстрі та було зареєстровано платником ПДВ. З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, застосування бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань не давало відповідачу підстав для висновку про заниження позивачем сум податкового кредиту.

ФОПОСОБА_2 податковий кредит сформовано з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, є правомірною підставою формування податкового кредиту.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно враховуючи ст.19 Конституції України та ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від23.12.2010 №0003331720/2 підтверджені належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від23.12.2010 №0003331720/2.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О.Житняк